Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Октября 2013 в 01:06, курсовая работа
Актуальність обраної теми полягає в тому, що дані які заносяться та використовуються в управлінському обліку використовуються лише працівниками підприємства та довіреними ними особами (наприклад, аудитор), і інформація, яка викладена в цьому звіті має бути достовірною і точною, тому що від цього буде залежати подальше фінансування даного підприємства.
Сучасний стан дослідження полягає в тому, щоб достовірно визначати зміст і побудову внутрішньогосподарського обліку, його складові та при цьому розуміти важливість точності і достовірності всієї інформації, яка буде представлена за звітний період.
Вступ 3
1. Загальна побудова внутрішньогосподарського обліку 5
1.1. Взаємозв’язок між фінансовим і внутрішньогосподарським обліком 6
1.1.1. Чинники, які впливають на побудову внутрішньогосподарського обліку,затрат та доходів 7
1.1.1.1. Поглиблена облікова класифікація технологічного процесу виробництва продукції 16
1.1.1.2. Поглиблена класифікація затрат внутрішньогосподарського обліку 17
2. Групування затрат за об’єктами та суб’єктами господарського процесу (місцями виникнення — центрами затрат і центрами відповідальності) 19
3. Облік формування, розподілу та перерозподілу окремих видів комплексних затрат 22
3.1. Облік затрат на утримання й експлуатацію машин та обладнання 22
Висновок 30
Список літератури 31
Розглянемо суть основних варіантів обліку затрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції.
Передільний. Більше як дві
третини підприємств має
Переділ — це певна сукупність технологічних операцій, в результаті виконання яких одержують продукт праці, готовий для цієї сукупності (напівфабрикат, напівпродукт).
Передільний має два варіанти: одно- та багатопередільний.
Однопередільний метод. У разі застосування цього методу технологічний процес не поділяється, а від першої операції до останньої становить одне ціле, наприклад хлібовипікання тощо.
Багатопередільний метод. Його застосовують, коли техноло- гічний процес поділяють на кілька технологічних фаз (стадій, переділів) і в кінці кожного переділу одержують напівфабрикат, який визначають за кількістю і вартістю, тобто калькулюють собівартість напівфабрикатів. Готовий продукт одержують у кінці останнього переділу.
У попередільних виробництвах виготовляють різні види продукції. Це вимагає роздільного обліку затрат не лише за переділами, а й за окремими продуктами. Тому важливим завданням бухгалтерського обліку затрат виробництва є облік прямих затрат по продуктах у межах кожного переділу (фази) технологічного процесу.
Попередільний метод обліку затрат має в різних галузях свої особливості. Вони пов’язані з особливостями технології та організації виробництва й незавершеного виробництва. Наприклад, на підприємствах чорної металургії повний технологічний цикл виробництва складається з таких виробництв: доменне, сталеве, прокатне. Перші два переділи виготовляють напівфабрикати — чавун, сталь, які переробляють на наступному переділі, і лише третій переділ (прокатний) випускає готову продукцію.
Аналогічно будується облік на пивоварному заводі, але вже у два переділи — сухий (солодорощення) та мокрий, який складається з таких самостійних, відокремлюваних в обліку одна від одної технологічних фаз, як варіння зеленого сусла, бродіння та розлив. Облік затрат на пивоварних заводах здійснюється за цими переділами і технологічними фазами.
На всіх виробництвах облік затрат здійснюється за переді лами, а якщо є можливість переділ розподілити на фази, то й за фазами.
В усіх випадках синтетичний облік ведуть на рахунку «Виробництво». Субрахунки обмежують переділами та фазами. У дебеті рахунка відображують прямі витрати. Усі непрямі витрати облічують на рахунках в цілому по підприємству, а потім розподіляють пропорційно до параметрів, які найбільш відповідають тій чи іншій галузі.
Після зведення затрат розпочинають калькулювання собі-вартості продукції. Для цього визначають незавершене виробництво за кожним переділом або фазою технологічного процесу, оцінюють його за методом галузевих рекомендацій та чинним законодавством про оцінку ресурсів.
Процес зведення затрат та визначення собівартості продукції у цілому по господарству здійснюють напівфабрикатним або безнапівфабрикатним методом. У першому випадку напівфабрикати передають з одного переділу на інший за кількістю, тобто без вартісної оцінки. А для визначення загальної собівартості продукції кінцевого переділу затрати за окремими переділами підсумовують і загальну суму поділяють між готовою продукцією та незавершеним виробництвом. У другому випадку (при безнапівфабрикатному методі зведення затрат та розрахунку собівартості продукції) спочатку калькулюють напівфабрикати кожного переділу (або фази) технологічного процесу. Напівфабрикати передають з одного переділу (фази) на інший за кількістю і за вартістю, які визначають на підставі калькуляції.
Різновидом попередільного методу обліку затрат на виробництво є попроцесний метод. Його застосовують у таких галузях, як вугле-, соле-, нафтодобування тощо. Особливістю підприємств цих галузей є відсутність незавершеного виробництва. При цьому не треба поділяти загальну суму затрат між готовою продукцією та незавершеним виробництвом.
У попроцесних виробництвах облік ведуть за кожним процесом. Наприклад, у вугледобуванні відокремлюється облік по таких процесах: підготовка робіт, виймання вугілля, транспортування, завантаження у вагони, доробка, сортування, збагачення; по обслуговуючих підрозділах: підйом, водовідлив, вентиляційна служба, лампове господарство тощо.
Окремі затрати, наприклад, енергія, пара, вода, попередньо обліковуються на рахунку «Допоміжні виробництва». У вугледобуванні відкритим способом у бухгалтерському обліку відокремлюють «Розкривні роботи».
Повирібний (позамовний) облік затрат на виробництво застосовують в основному в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах. Об’єктами обліку при цьому є окремі замовлення. До таких виробництв належать: судо-, турбо-, авіабудівні та інші виробництва.
Кожному виробу, замовленню присвоюють окремий номер, який вказують в усіх документах про витрати на це замовлення.
Синтетичний облік ведуть на рахунках затрат діяльності, а для аналітичного обліку відокремлюють за кожним замовленням (виробні) прямі затрати і за кожним видом затрат — непрямі. Непрямі затрати щомісячно розподіляють між замовленнями.
Фактичну собівартість окремих замовлень (виробів, робіт, послуг) визначають або після передачі на склад, або після здачі (передачі) замовнику безпосередньо.
Господарство, яке адміністративно
самостійне, здійснює визначні процеси,
займається підприємницькою діяльністю,
має право юридичної особи, має
провадити бухгалтерський фінансовий
облік, складати фінансову звітність,
а також подавати її у передбачені
законом органи. Отже, побудова фінансового
обліку є передумовою та першим чинником
побудови бухгалтерського
Так як внутрішньогосподарський
облік управління підприємством
полягає на основі затрат, витрат, де
в свою чергу на побудову процесу
обліку витрат та калькулювання (обчислення)
фактичної собівартості продукції
в системі
Як правило, чинників на більшості підприємств,що діють і впливають на діяльність підприємства в значних розмірах лише кілька, тому при побудові обліку на кожному підприємстві слід з’ясувати, які саме з них там існують.
І при цьому, незважаючи на те, яким самим методом будуть розраховуватися показники, вони мають бути максимально наближеними до реальних, тому що навіть незначні похибки і помилки можуть негативно вплинути на подальшу діяльність підприємства.