Управління господарством та його вимоги до побудови управлінського (внутрішньогосподарського) обліку

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ, МЕНЕДЖМЕНТУ І ПРАВА

Кафедра фінансів, обліку і аудиту

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

«Управління господарством та його вимоги до побудови управлінського (внутрішньогосподарського) обліку»

 

 

 

Студентки ОА групи ΙѴ курсу

денного відділення

 

 

 

 

 

 

 

Київ -2011

Зміст

Вступ 3

1. Загальна побудова внутрішньогосподарського обліку 5

1.1. Взаємозв’язок між фінансовим і внутрішньогосподарським обліком 6

1.1.1. Чинники, які впливають на побудову внутрішньогосподарського обліку,затрат та доходів 7

1.1.1.1.  Поглиблена облікова класифікація технологічного процесу виробництва продукції 16

1.1.1.2.  Поглиблена класифікація затрат внутрішньогосподарського обліку 17

2. Групування затрат за об’єктами та суб’єктами господарського процесу (місцями виникнення — центрами затрат і центрами відповідальності) 19

3. Облік формування, розподілу та перерозподілу окремих видів комплексних затрат 22

3.1. Облік затрат на утримання й експлуатацію машин та обладнання 22

Висновок 30

Список літератури 31

 

 

Вступ

«Управлінський облік» необхідно  здійснювати з позиції системного підходу, як методологічної концепції, побудованої на прагненні відобразити  повну картину досліджуваного об'єкта як системи, єдиного суцільного цілісного  організму із врахуванням всіх важливих для даного дослідження внутрішніх елементів, зв'язків і взаємодій  між ними та зовнішніх зв'язків  з іншими об'єктами та оточуючим  середовищем.

Внутрішньогосподарський (управлінський) облік є продовження, а точніше подальше поглиблення, деталізація даних бухгалтерського  фінансового обліку в частині  затрат та доходів діяльності, коли розкривається вся ефективність придбання ресурсів, їх переробки, технологічних  та організаційних рішень, мотивації  тощо.

Ця форма обліку становить  комерційну таємницю підприємства. Він  будується суто для конкретного  підприємства виходячи з характеру  технологій, організаційних рішень. Основними  користувачами інформації з внутрішньогосподарського обліку є керівники, власники, засновники, менеджери. Це конфіденційна, таємна бухгалтерська  інформація.

І тому тема даної курсової роботи: «Управління господарством та його вимоги до побудови управлінського (внутрішньогосподарського) обліку».

Актуальність обраної  теми полягає в тому, що дані які заносяться та використовуються в управлінському обліку використовуються лише працівниками підприємства та довіреними ними особами (наприклад, аудитор), і інформація, яка викладена в цьому звіті має бути достовірною і точною, тому що від цього буде залежати подальше фінансування даного підприємства.

Сучасний стан дослідження  полягає в тому, щоб достовірно визначати зміст і побудову внутрішньогосподарського обліку, його складові та при цьому  розуміти важливість точності і достовірності  всієї інформації, яка буде представлена за звітний період.

Мета роботи полягає  в тому, що дані обліку використовуються для планування, контролю та аналізу. Та при всій важливості інформації, вона має використовуватися лише в середині підприємства. І тому найважливішим завданням роботи є вивчення побудови обліку для того, щоб отримана інформація мала найбільший рівень довіри у керівництва.

Завдання роботи: детальне вивчення побудови внутрішньогосподарського (управлінського) звіту.

 Предметом дослідження  роботи є складові внутрішньогосподарського (управлінського) обліку.

Взагалі, можна сказати, що управлінський облік означає  управління підприємством в основі якого кладуть витрати , затрати  і доходи. А так як ці складові і є основними результатами підприємства, то цей облік дає нам можливість більш точно спланувати і спрогнозувати його діяльність для отримання бажаних результатів.

 

1. Загальна побудова внутрішньогосподарського обліку

Внутрішньогосподарский облік (так званий управлінський, виробничий контролінг) не є самостійним бухгалтерським обліком. Це є продовження, а точніше подальше поглиблення, деталізація даних бухгалтерського фінансового обліку в частині затрат та доходів діяльності, коли розкривається вся ефективність придбання ресурсів, їх переробки, технологічних та організаційних рішень, мотивації тощо. Цей облік становить комерційну таємницю підприємства. Він будується суто для конкретного підприємства виходячи з характеру технологій, організаційних рішень. Основними користувачами інформації з внутрішньогосподарського обліку є керівники, власники, засновники, менеджери. Це конфіденційна, таємна бухгалтерська інформація.

Отже, побудова бухгалтерського  внутрішньогосподарського обліку базується  на даних фінансового обліку, тобто  вихідними для внутрішньогосподарського обліку є дані фінансового обліку. Завдання внутрішньогосподарського обліку — з допомогою деталізації  та предметно-цільової конкретизації  розкрити відповідність або невідповідність  затрат бізнес-плановим показникам. У  разі відхилення визначити, хто був  ініціатором економії або винуватцем перевитрат. А це означає, що в «орбіту» внутрішньогосподарського обліку потрібно залучати дані (показники) бізнес-плану, тобто необлікову планову, нормативну інформацію.

Нарешті, у побудові внутрішньогосподарського обліку бере участь також різна технологічна, маркетингова і т. ін. інформація, яка  може впливати на оптимізацію управлінських  рішень щодо скорочення затрат, збільшення доходів, одержання додаткового  прибутку або зменшення збитків.

А це означає, що поняття  «внутрішньогосподарський облік» значно ширше, ніж просто бухгалтерський облік. Недаремно в країнах світу  залежно від того, як він формувався, такий облік називають по-різному: управлінським в англо-американській системі, виробничим у французькій системі чи контролінгом — у німецькій.

1.1. Взаємозв’язок між фінансовим і внутрішньогосподарським обліком

Між внутрішньогосподарським (в) та фінансовим (ф) бухгалтерським обліком  є дуже багато спільного. Насамперед ідеться про такі характеристики:

• єдина система первинного обліку;
• єдині принципи побудови обліку як двоїстого процесу;
• єдине професійне середовище та інші.

 

Разом з тим між ними є дуже багато розбіжностей, які  стосуються таких характеристик:

• користувачі:
• зовнішні (ф);
• внутрішні (в);
• обов’язковість ведення:
• обов’язковий (ф);
• необов’язковий (в);
• звітність:
• повна фінансова звітність (ф);
• короткотермінова сегментна звітність (в);
• залежність від внутрішньої побудови діяльності:
• незалежить (ф);
• залежить (в);
• свобода вибору ведення обліку:
• суворо відповідно до законодавства (ф);
• вільний вибір (в);
• відображення часу:
• сувора фінансова історія підприємства (ф);
• акцентування на майбутнє (в);
• критерій точності:
• абсолютна точність (ф);
• можливі відхилення (в);
• базисна структура:
• теорія двоїстості: актив = пасиву (ф);
• облік за центрами відповідальності (в).

 

Визначення спільностей  та розбіжностей між бухгалтерським фінансовим та внутрішньогосподарським  обліком дає змогу констатувати: попри єдність принципів побудови та документування внутрішньогосподарський  облік будується цілком автономно. Ця автономність настільки велика, а індиві- дуальність настільки жорстка, що, наприклад, на двох підприємствах, які випускають одну й ту саму продукцію, але за різними технологіями, побудова внутрішньогосподарського облі- ку різна. Наведемо найпростіший приклад. Два хлібзаводи, перший має дежеву (перервну) технологію тістоприготування, а другий — устаткування з безперервного тістоприготуван- ня. На цих заводах будуть дві різні системи внутрішньогосподарського обліку, бо контроль затрат за єдиною системою неможливий.

 Це вимагає визначити  чинники побудови внутрішньогосподарського  обліку затрат та доходів.

 

1.1.1. Чинники, які впливають на побудову внутрішньогосподарського обліку,затрат та доходів

Господарство, яке адміністративно  самостійне, здійснює визначні процеси, займається підприємницькою діяльністю, має право юридичної особи, має  провадити бухгалтерський фінансовий облік, складати фінансову звітність, а також подавати її у передбачені законом органи. Отже, побудова фінансового обліку є передумовою та першим чинником побудови бухгалтерського внутрішньогосподарського обліку.

 Бухгалтерський фінансовий  облік затрат здійснюють за трьома напрямами:

1. за елементами;
2. за місцями виникнення та центрами відповідальності (суб’єктами);
3. за об’єктами фінансової калькуляції.

 Облік затрат за  елементами здійснюють з метою обчислення всієї суми затрат підприємства, що складається із затрат різних видів.

 Облік затрат за  місцями виникнення та центрами  відповідальності відображає затрати  за окремими дільницями підприємства  та особами, що за них відповідають. Тут також відображають розподіл  вартості послуг, що їх допоміжні  виробництва надають основному.  За центрами відповідальності  здійснюють аналітичне порівняння  виявлених у обліку затрат  з доходами відповідних дільниць.

 Облік затрат за  об’єктами фінансової калькуляції  здійснюють, щоб обчислити собівартість  продукції, а за наявності відомостей  про ціну продажу — дохід  від реалізації одиниці готової  продукції. Названі три напрямки  обліку затрат тісно пов’язані  між собою, доповнюючи один  одного і створюючи одне ціле.

 Бухгалтерський фінансовий  облік затрат завершується обчисленням  фактичної собівартості готової  продукції за видами, тобто за  об’єктами фінансової калькуляції.

 Нагадаємо основні  чинники побудови фінансового  обліку затрат.

 Вид підприємницької  діяльності — виробнича, комерційна, грошово-кредитна — це перший  чинник побудови бухгалтерського  фінансового обліку затрат і  доходів.

 Другим чинником побудови  бухгалтерського фінансового обліку  затрат і доходів є галузь  та підгалузь виду діяльності. Кожна галузь діяльності має  бути відокремлена у бухгалтерському  обліку, за ним визначається фінансовий  результат.

 Третім чинником побудови  бухгалтерського обліку є вид  продукції: виріб, надана послуга,  виконана робота. У бухгалтерському  фінансовому обліку затрати та  доходи обліковують окремо за  кожним видом продукції.

 Наведені чинники  визначають побудову бухгалтерського  фінансового обліку, тобто систему  рахунків Головної книги, методику  ведення їх та складання бухгалтерського  балансу та фінансового звіту  і водночас є вихідними для  побудови бухгалтерського внутрішньогосподарського  обліку.

 Дані обліку затрат  за об’єктами калькуляції не  просто правлять для перевірки  компенсації затрат доходами від продажу (реалізації). Калькуляцію фактичної собівартості продукції складають з метою порівняння затрат на виробництво та реалізацію з ціною продажу одиниці виробу. Якщо доходи не відшкодовують затрат на виробництво, виникають сумніви відносно доцільності виробництва та самого існування підприємства. Щоб аналізувати собівартість, не достатньо знати загальну суму затрат. Крім цього показника необхідно мати в розпорядженні дані за кожною статтею затрат по кожному листку затрат. Ці дані можна одержати в різний спосіб, який залежить від технології та організації виробництва на підприємстві.

 Але кожний вид  діяльності, кожна галузь або  підгалузь виду діяльності та  не востаннє — вид продукції  характеризуються різними ознаками  побудови технології та організації.

 Наприклад, виробництво  може бути добувне або переробне,  відповідна технологія може бути  механічною або органічною, перервною  або безперервною; за складністю  технологія може бути однопередільною або багатопередільною (попередільною).

 Організаційна побудова  діяльності може характеризуватися  структурою — цеховою або безцеховою; тип виробництва може бути індивідуальний, серійний або масовий.