Суспільне відтворення, його типи та показники

У зв’язку  з тим, що відтворення в аграрному  секторі економіки обумовлене природними процесами, роботи технологічного циклу  з вирощування сільськогосподарських  культур і догляду за тваринами розподілені протягом усього року з інтервалами, які визначаються природою, причому природні фактори значно коригують календарні плани проведення сільськогосподарських робіт. Якщо в Україні в зоні Лісостепу посів ранніх зернових культур господарства проводили з 1 по 5 квітня поточного року, то в наступному році ці роботи можуть виконуватись з 25 по 30 березня або з 5 по 10 квітня залежно від погоди, температури повітря, готовності грунту, швидкості й напрямку вітру тощо.

Тому  сучасний менеджер повинен усвідомити необхідність прийняття нестандартних  рішень, враховуючи різноманітні фактори з тим, щоб забезпечити своєчасне проведення сільськогосподарських робіт, пристосовуючи ритм виробництва до ритму природи. Так, якщо в промисловості несвоєчасне виконання технологічних операцій впливає на затримку виготовлення продукту, то в сільському господарстві це призводить до прямих значних втрат втіленої в неї праці, а це позначається на результативності функціонування підприємств та можливостях нагромадження.

Особливістю відтворення в аграрному секторі  економіки є те, що частина продукту виробництва може бути використана  безпосередньо для розширення виробництва як його умови, не набуваючи товарної форми. Частина продукту може ввійти в наступному періоді як засіб виробництва, також не набуваючи товарної форми. Це обумовлено тим, що виготовлений продукт, у тому числі й додатковий, не відрізняється за своєю споживною вартістю від засобів виробництва, які функціонують у процесі виробництва, що визначається характером споживної вартості: входить вона у виробництва як його умова в певному підприємстві, якому належить, чи буде реалізована. У зв’язку з тим нагромадження і розширене відтворення збігаються.

Можливість  більш високих темпів відтворення в сільськогосподарському виробництві випливає з особливостей його матеріальної природи. При відповідному розвитку біологічних наук і промисловості продуктивність сільського господарства зростатиме відносно швидше, ніж у промисловості, оскільки в сільському господарстві поряд з людиною об’єктивно діють сили природи. Вміле використання їх на основі сучасної науково-технічної революції є одним з важливих напрямів соціальне-економічного прогресу суспільства.

Суб’єкти  ринкового господарства, які вкладають  капітал в сільське господарство, значною мірою обмежені вибором  — що виробляти, насамперед умовами  природно-кліматичних зон. Загальним  правилом є зональна спеціалізація культур і поєднання відповідних напрямів рослинництва і тваринництва. У зв’язку з тим на питання, що виробляти, можна відповісти — виробляти ті продукти, для яких найсприятливіші умови відповідно до зональної спеціалізації і які мають найвищу врожайність. Наприклад, високі врожаї соняшнику, рицини, коріандру можна одержати в районах Степу України. В Поліссі природні умови для їх вирощування непридатні. Тут доцільно вирощувати картоплю, льон, кукурудзу на зелений корм тощо, Вибір основних галузей необхідно вміло поєднувати з допоміжними, з галузями з переробки сільськогосподарської продукції, з промислами.

Земля як головний і обов’язковий засіб виробництва  в аграрному секторі економіки обмежена в просторі. Обмеженість земельного фонду сільськогосподарського призначення і зростаючі потреби в продуктах харчування обумовлюють необхідність тільки інтенсивного типу відтворення.  Тим більше, що землі сільськогосподарського призначення постійно скорочуються. Ось чому інтенсифікація сільськогосподарського виробництва є безальтернативним перспективним напрямом його розвитку.

Виходячи  з цього в процесі відтворення  фонд нагромадження використовується для розширення виробництва інтенсивним  шляхом, додатковими вкладеннями на одиницю земельної площі живої праці та капіталу. Проте здійснення цих витрат можливе лише на основі науково-технічного прогресу. Останній тісно пов’язаний з процесом нагромадження.

Реалізація  наукових і технічних досягнень, новітніх технологій в дуже обмежених  розмірах може проходити на основі простого відтворення і впливати на продуктивність праці та ефективність виробництва. В своїй основі технічний і технологічний прогрес здійснюється в процесі нагромадження, є його неодмінною умовою: збільшення засобів виробництва, підвищення їх технічної досконалості і поліпшення технології використання забезпечують докорінні зміни умов виробництва, розвиток якісно нових продуктивних сил. Виходячи з цього темпи технічного і технологічного прогресу визначаються розмірами нагромадження. Найсуттєвіший в даному випадку зворотний зв’язок: темпи технічного і технологічного прогресу виступають верхньою межею величини фонду нагромадження.

Тому  додаткові вкладення праці й  капіталу передбачають зміну технологічних  способів виробництва, нову техніку  і технологію, Щоб збільшити в  значних розмірах капітал, необхідно  винайти нові машини, нові системи рільництва, нові способи утримання худоби тощо, тобто головним для визначення економічної природи додаткових (послідовних) вкладень в землю є не кількісна їх сторона, а якісна, тобто не тільки те, які розміри засобів виробництва і праці вкладені в землю, а за яких умов ці вкладення здійснюються, на які технічні, технологічні й організаційні цілі.

Особливості відтворення в аграрному секторі економіки визначаються тим, що технічний прогрес не обмежується рамками машинної техніки. Рослини і тварини виступають як предмети праці і знаряддя праці, а земля є головним засобом виробництва. Тому одним з найважливіших напрямів розвитку цієї галузі є виведення високоврожайних культур і високопродуктивних тварин, впровадження у виробництво заходів, які забезпечують підвищення родючості землі, що становить сутність агротехнічного і зоотехнічного прогресу.

Підвищення технічної забезпеченості сільськогосподарського виробництва в поєднанні з використанням високоврожайних культур і високопродуктивних тварин є основою запровадження прогресивної технології виробництва. Ці напрями технічного прогресу мають тісний взаємозв’язок. Якість сільськогосподарських робіт визначається досконалістю техніки, що впливає на врожайність культур і продуктивність тварин. В свою чергу, нові, якісніші та врожайніші сорти культур вимагають досконаліших і ефективніших машин, які слід використовувати в процесі виробництва. Ця відповідність забезпечує максимальний ефект прогресивної технології виробництва, що є основою швидких і сталих темпів відтворення.

Висновок

Отже, можемо зробити наступні висновки: процес виробництва, взятий на національному  рівні не як одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні, називають суспільним відтворенням Суспільне відтворення включає такі стадії: виробництво, розподіл, обмін та споживання товарів і послуг.

Виокремлюють такі типи суспільного  відтворення: просте, розширене та звужене. Суспільне економічне відтворення  основане на органічній єдності всіх частин, що його утворюють: виробництва, розподілу, обміну, споживання; домогосподарств, підприємств, галузей, економічних регіонів і всього виробництва; продуктивних сил, складових його частин і економічних відносин; суспільного виробництва і суспільного споживання.

Економічне відтворення суспільства  включає в себе такі найважливіші моменти: відтворення суспільного продукту та його конкретних форм; відтворення людського ресурсу як особистісного фактора виробництва та його зайнятості; відтворення основного і оборотного капіталу суспільства, тобто засобів виробництва, як необхідних умов суспільного процесу відтворення; відтворення національного багатства; відтворення споживання; відтворення економічних відносин.

Слід зазначити, що підсумковим результатом суспільного відтворення є сукупний суспільний продукт (ССП). Сутність відтворення робочої сили полягає у безперервному відновленні та підтриманні фізичних сил і розумових здібностей людини. У цьому процесі відбувається постійне відновлення і підвищення трудової кваліфікації людей, зростання їхнього загальноосвітнього і професійного рівня.

Відтворення виробничих відносин охоплює  відносини на засоби виробництва; становище  класів, соціальних груп, трудових колективів і окремих працівників; організаційно-економічні зв'язки У процесі розвитку економіки здійснюється відтворення природних ресурсів. Це таке відтворення, коли природні ресурси не виснажуються, а відновлюються в попередньому або кращому стані. Відтворення природних ресурсів означає відтворення природних умов економічного зростання (родючості землі, лісових ресурсів, рибних запасів), збереження і облагороджування середовища проживання людини. Існує два типи розширеного відтворення - екстенсивний та інтенсивний. Перший передбачає зростання на незмінній основі використання досягнень науки і техніки за рахунок залучення додаткових ресурсів — трудових, матеріальних і фінансових. Другий — зростання виробництва завдяки підвищенню його ефективності.

Існують чотири форми інтенсивного відтворення, які характеризуються різними поєднаннями ресурсів, пріоритетами використання їх: фондоємна, фондозберігаюча, нейтральна і всебічна. В усіх формах забезпечується підвищення продуктивності суспільної праці, але різними способами.

Список використаної літератури:

1. Башнянин Г. І. «Політична економія
2. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки
3. Гальчинський А. С. «Основи економічної теорії»
4. Григорук А.А., Палюх М.С., Літвінова Т.Д., Литвин Л.М. Основи економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Григорука А.А., Палюха М.С.
5. За загальною редакцією В. С. Савчука «Основи економічної науки»
6. О. О. Бєляєв, А. С. Бебело «Політична економія»
7. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 1: Суспільне виробництво. Ринкова економіка / За ред. Ю.В.Ніколенка.
8. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник. Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін. За редакцією Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко. - К.: Вища шк. - Знання, 1997.
9. Основи економічної теорії: політекономічний аспект/ За ред. Г.Н Климка, В.П.Нестеренка.
10. Політична економія. Підручник. Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. - К.: Ніка-Центр Ельга, 2000.
11. Щетинін А. І. «Політична економія»
12. Злупко С.М. «Історія економічної теорії» Навчальний посібник / К.: Знання, 2005