Система вищої освіти в Україні та в інших країнах світу

3. Вища освіта в Італії

3.1 Загальна інформація про вищу освіту в Італії

До системи вищої освіти Італії входять навчальні заклади двох видів - університети та інститути й коледжі. Сектор університетської освіти складається з 83 університетів, в тому числі: 58 державних (Univarsitastatali); 17 недержавних, акредитованих на державному рівні (Universitanonstatali, legal mentericonosciute); 2 університети для іноземних студентів (Universitaper Stranieri); 3 вищі школи, що спеціалізуються на післядипломному навчанні (ScuoleSuperiori); 3 політехнічних університети (Politecnici).

Крім університетів, вищу освіту можна отримати в таких                    чотирьох видах освітніх установ: 
- вищих школах дизайну; політехнічних інститутах мистецтв, академіях мистецтв, консерваторіях і акредитованих музичних інститутах,                 вищих школах музики і хореографії, національних                                 академіях; 
- вищих школах мовної підготовки; 
- вищих школах інтегрованого навчання (FIS) за програмами технічної освіти та підготовки технічних спеціалістів (IFTS); 
- установах, які перебувають у підпорядкуванні інших міністерств і де готують фахівців в окремих областях (архівна справа, дипломатія, реставрація, військова справа тощо).

2. Ступені освіти в Італії

I СТУПІНЬ. Студенти проходять бакалаврську програму (Corsidi Laurea, CL), основна мета якої полягає в навчанні загальним науковим дисциплінам і методам, а також у розвитку спеціальних професійних навичок. Навчання на першому ступені вищої освіти триває 3 роки. 
II СТУПІНЬ. У рамках здобуття другого ступеню вищої освіти студенти можуть пройти навчання за програмами підготовки фахівців (Corsidi Laurea Specialistica (CLS)), програмами спеціалізації першого рівня (Corsidi Specializazionedi 1 livello (CS1)) і магістерськими програмами першого рівня (Corsidi Master Universitariodi 1 livello (CMU1)). Тривалість навчання від 2 до 3 років. 
III СТУПІНЬ. Навчання для аспірантів включає програму проведення дослідницької діяльності з присудженням ступеню доктора наук (Corsidi Dottoratodi Ricerca-CDR), програми спеціалізації другого рівня (Corsidi Specializzazionedi 2 livello-CS2) та магістерські програми другого рівня (Corsidi Master Universitariodi 2 livello (CMU2)).

3. Стипендії та гранти в Італії

Уряд Італійської Республіки через Італійський інститут культури надає стипендії, метою яких є розвиток міжнародного культурного співробітництва та поширення італійської культури, мови і науки. Навчальні стипендії надаються для проходження навчання та/або проведення досліджень в таких державних або офіційно визнаних навчальних закладах: університетах, політехнічних інститутах, інститутах вищої освіти в галузі мистецтва і музики, інститутах з реставрації, національних школах кінематографії, дослідницьких центрах і лабораторіях, бібліотеках, архівах і музеях, що співпрацюють з курсами університетської або аспірантської освіти, на які                                           кандидат повинен бути обов'язково записаний. 
Кандидати можуть отримати стипендії на короткострокові мовні курси, окремі університетські курси, навчання для здобуття вищої освіти, курси вищої освіти в галузі мистецтва і музики (академії, консерваторії, інститути з реставрації, Національна школа кінематографії), курси італійської мови та культури для викладачів італійської мови, курси післядипломної освіти (аспірантура, майстер, спеціалізації, за винятком медичних дисциплін), а також для проведення науково-дослідницької роботи.

 

4. Вища освіта у Канаді

4.1 Вища освіта у Канаді

Отримати освіту після закінчення середньої школи можна в навчальних закладах, що пропонують вищу і професійно-технічну освіту. Незважаючи на те, що канадські студенти повинні платити за навчання, вони мають доступ до фінансової допомоги у виді стипендій, грантів і студентських позик, наданих федеральним і місцевим урядом.

Головною рисою післяшкільної освіти в Канаді є розмаїтість вибору. Історично склалося так, що навчальні заклади, що пропонують вищу освіту, були основними установами, де можна було отримати освіту після закінчення школи. Однак у 1960-х роках з’явилися альтернативні навчальні заклади, що готували студентів для набуття професійно-технічних кваліфікацій. Ці навчальні заклади звичайно називаються „суспільні коледжі” (community colleges).

Тривалість навчання визначається самими навчальними закладами, дисциплінами, що викладаються, структурою і вимогами системи освіти конкретної провінції. Наприклад, диплом вищої освіти (Bachelor Degree) можна одержати після 3 або 4 років навчання, у залежності від того, який рівень обраний студентом – загальний або почесний. Більшість університетів – англомовні, але існують незалежні французькі установи, в основному в Квебеку. Такі провінції як Alberta, Saskatchewan, Manitoba, Ontario і Nova Scotia мають університети, де викладання ведеться двома мовами. Деякі вищі навчальні заклади, що ведуть навчання тільки однією мовою, дають можливість студентам здавати роботи, іспити і дисертації на кожній із двох мов.

У Канаді можна набути як кваліфікації початкової вищої освіти (undergraduate studies), так і дипломи та сертифікати на аспірантському рівні (postgraduate studies). Навчальні заклади, а іноді окремі факультети, установлюють свої власні стандарти прийому на курс навчання. У той же час навчальні заклади в одній і тій же провінції, як правило, мають однакові вимоги щодо зарахування на навчання, особливо для набуття першої вищого освіти. У Канаді не існує загальнонаціональних вступних екзаменів. Окремі навчальні заклади не проводять вступних екзаменів. Деякі фахові факультети, однак, вимагають здачі вступних екзаменів з дисциплін, що відноситься до курсу навчання. Атестат про середню освіту є мінімальною, але іноді недостатньою вимогою для вступу до університету. Більшість навчальних закладів або факультетів вимагають від абітурієнтів успішного закінчення певних курсів або одержання мінімальних оцінок за попереднє навчання.

Прийняття на навчання дорослих студентів вимагає досягнення абітурієнтом 21 року і демонстрації здатності до успішного навчання у вищому навчальному закладі.

Академічний рік поділятися на 2 терми або семестри, хоча деякі установи мають літні або міжсезонні програми. Тільки невелика кількість навчальних закладів працюють по системі 3-х семестрів, що рівні по тривалості. У цьому випадку студенти можуть розпочати навчання на початку кожного з 3-х семестрів. Деякі університети мають програми, що дозволяють студентам одержувати академічні знання й у той же час працювати поза кампусом на повну ставку. Незважаючи на те, що такі програми триваліші від звичайних програм, вони надають студентам можливість одержання кваліфікації і цінного досвіду роботи за фахом.

У Канаді також поширені вечірнє та дистанційне навчання, особливо для набуття першої вищої освіти. Це пов’язано з тим, що Канада - це дуже велика країна і багато людей живуть у районах, де доступ до традиційного навчання може бути обмеженим.

 

 

2. Кваліфікації в Канаді

Bachelor degree (диплом початкової вищої освіти — бакалаврські кваліфікації) – це кваліфікація вищої освіти з присвоєнням ступеня бакалавра за наступними спеціальностями: інженер, фармаколог, бізнес, комерція, юриспруденція і т.д. Одержати цю кваліфікацію можна після 3-х років навчання. Студенти, що добре закінчили 3-х річне навчання, мають можливість продовжити навчання й одержати кваліфікацію почесної початкової вищої освіти (honours degree). Ця кваліфікація дає перевагу при пошуку роботи, а також дозволяє студентові продовжити навчання на аспірантському рівні. Деякі дисципліни, такі як юриспруденція або медицина, вимагають від студентів навчання в інтернатурі для одержання ліцензії (права) на роботу за даною  спеціальністю.

Master degree (диплом магістра) - це кваліфікація на аспірантському рівні з присвоєнням магістерського ступеня з дисциплін: учительська справа, інженерна справа, гуманітарні науки і т.д. Одержати цю кваліфікацію можна за 2 роки навчання.

Doctorate (диплом Доктора Наук) — це вища аспірантська кваліфікація, що надає право присвоїти студентам ступінь Доктора Філософії. Для вступу на цю програму навчання необхідно мати кваліфікацію магістра, за рідким винятком обдарованих студентів приймають на цю програму після одержання кваліфікації початкової вищої освіти (у більшості випадків при наявності почесної початкової вищої освіти). Докторська програма триває 3 роки і включає відвідування занять, науково-дослідну роботу і захист дисертації наприкінці навчання. За деякими програмами тривалість навчання може бути 4 або 5 років.

Плата за навчання у вищих навчальних закладах дуже відрізняється в різних провінціях і залежить від навчального закладу, програми навчання і рівня кваліфікації. 

Професійно-технічне освіта також пропонується суспільними коледжами (більш 200). Існують державні і приватні коледжі, що пропонують напівпрофесійні і технічні  кваліфікації, а також підготовчі курси для вступу в університети. Суспільні коледжі в провінції Британська Колумбія дозволяють студентам перехід на курс навчання у вищі навчальні заклади, що знаходяться в цій провінції. Також існують вузькоспеціалізовані коледжі, що навчають студентів за кваліфікаціями працівників швидкої допомоги, працівників рибного господарства або фахівців у сфері мистецтва.

Для вступу в суспільний коледж зазвичай потрібен атестат про середню освіту, хоча в деяких випадках можливі й інші варіанти вступу, що залежать від програми навчання і віку абітурієнта. Основна мета суспільних коледжів – це відкрити доступ до навчання максимально більшій кількості студентів. Тому багато коледжів приймають студентів протягом всього року, мають денні і вечірні форми навчання, а також проводять програми на кампусі і за його межами. Студенти вчаться в коледжах від 1 до 4 років. Після 1 року випускникам видаються дипломи. Студенти, що провчилися більш 1 року, одержують, зазвичай, сертифікати. Коледжі готують фахівців для різних галузей і значно підвищують шанси студентів на працевлаштування по отриманій спеціальності. Вартість навчання в суспільних коледжах значно нижча ніж у вищих навчальних закладах.

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Вища освіта у Великій Британії

5.1 Загальні відомості про вищу освіту в Великій Британії

Університетська система Великобританії бере початок у XII ст., коли були засновані Оксфордський і Кембріджський університети. До початку XIX ст. інших університетів в Англії не було. Однак заснувалися університети в Шотландії - наприклад, у Сент-Эндрюсі (1411р.), Глазго (1451 р.), Абердині (1495 р.) і Единбурзі (1583 р.).

В XIX ст. були засновані: Лондонський університет (1836 р.), універ-ситети у Манчестері – (1851 р.), у Бірмінгемі – (1900 р.), у Ліверпулі – (1903 р.), у Брістолі – (1909 р.), у Редінгу – (1926 р.).

Століття технічного і технологічного прогресу, XX століття продиктувало свої вимоги. Після Другої світової війни в країні були засновані університети в Ноттингемі (1948 р.), Ексетері (1922 р.), Суссексі, Ворвіку, Кенті і Ессексі (60-і роки).

У 1992 р. На базі 33 політехнікумів було створено ряд університетів. Розходження між старими і новими університетами поступово стираються, але усе ще існують. Нові університети, тісно пов’язані з промисловими і торговельними підприємствами, прагнуть сформувати свої навчальні програми, виходячи з запитів роботодавців. Старі університети також виходять на цей шлях, намагаючись налагодити зв’язки з місцевою і національною економікою. Проте в них і понині переважають теоретичні дисципліни - філософія, літературознавство, історія, природничі науки. Старі університети завжди запрошували до себе іноземних студентів, саме тому вони добре відомі у нас, чого не скажеш про нові. Тепер ця тенденція змінюється.

Як і у інших розвинених країнах світу, методика викладання у Великобританії така, що відповідальність за успіх навчання багато в чому покладається на студента. Уся дослідницька робота, що складає левову частку університетського курсу, виконується самостійно, а отже, потрібно багато працювати.

2. Ступеневість освіти в Великій Британії

Учені ступені у Великій Британії присвоюються студентам, що успішно завершили курс навчання. Формально однакові ступені, отримані в різних університетах, нічим не відрізняються один від одного, але на практиці їх „вага” визначається репутацією університету.

Система учених ступенів увібрала в себе багато традицій. Приміром, слово „бакалавр” (англійською це ще і „холостяк”) ведеться з тих днів, коли в університетах навчалися тільки юнаки. Мабуть усі вони були неодружені, оскільки мати родину підчас навчання було занадто обтяжливо.

От деякі з учених ступенів першої ступеня, присвоюванні університетами Англії й Уельсу: ВА - бакалавр гуманітарних наук; BEd - бакалавр педагогічних наук; ВEng - бакалавр технічних наук; BSc - бакалавр природничих наук; LLB - бакалавр права; BMus - бакалавр музики; ВМ - бакалавр медицини.

Назви ступенів у різних університетах часом різні, існують і виключення з правил. У деяких шотландських університетах власник першого ступеня в гуманітарних науках - магістр (МА), а не бакалавр (ВА). У деяких університетах, включаючи Оксфорд і Кембридж, ВА присвоюється з гуманітарних і природничих науках, однак кваліфікації бакалавра природничих наук (BSc) у Кембриджі та в Оксфорді є вищим ступенем.

Щоб отримати ступінь бакалавра, необхідно вчитися три (Англія й Уельс) або чотири (Шотландія) роки. Однак є ступені, для одержання яких необхідний ще і досвід практичної роботи, а термін навчання відповідно зростає. Майбутнім дизайнерам, наприклад, потрібно пройти підготовчий курс, а потім - основний трирічний. Для одержання ступеня в галузі медицини, стоматології та архітектури потрібно навчатися до 7 років.

 

3. Доступність вищої освіти в Великій Британії

Британська система вищої освіти передбачає широкий доступ як громадян країни та і іноземців. Переважає державна форма навчання. Лише у 1973 р. було створено перший (і останній) приватний університету Великобританії: Університет Бекінгема. Цей єдиний вуз, що не одержує державного фінансування, спеціалізується на курсах фінансового менеджменту і бізнесу-адміністрування. До недержавних вузів, крім Університету Бекінгема, належать приватні бізнеси-школи (найвідоміша з них – Ріджент Бізнес Скул, що спеціалізуються на програмах МВА. Однак вони не складають суттєвого сегменту британської системи вищої освіти.