Поняття господарського контролю в Україні

Згідно з чинним законодавством України громадяни мають право  на соціальну допомогу: державна допомога сім'ям з дітьми, надання населенню  субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, допомога на поховання тощо. Аудитору слід перевірити підстави для нарахування кожного з цих видів допомоги і перелік документів про доходи членів сім'ї.

Різновидом державної  системи соціального захисту  населення в Україні є індексація грошових доходів громадян, що дає  їм можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають доходи громадян, які одержуються ними в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії, стипендії, соціальна допомога і оплата праці (грошове забезпечення). Для індексації грошових доходів населення використовується індекс споживчих цін і тарифів на товари і послуги. Обчислення індексу споживчих цін з наростаючим підсумком для індексації грошових доходів громадян починається з 1 січня 1997 р, та індексація провадиться, якщо індекс споживчих цін перевищив 105 % (величина порога індексації). Індексації підлягають грошові доходи у межах трикратної величини межі малозабезпеченості. Підприємства, що перебувають на господарському розрахунку, підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів, установи та організації, що фінансуються з бюджету, - за рахунок коштів відповідного бюджету. Але згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів громадян, що діє зараз, індексації підлягають грошові доходи громадян, які не перевищують межі малозабезпеченості. Грошовий доход громадянина разом із сумою індексації не може перевищувати цю величину.

Окрім того, згідно з Положенням про порядок компенсації робітникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, у випадку затримання з вини власника на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, яка нарахована за період з 1 січня 1998 р, якщо індекс споживчих цін за цей період зріс більш, ніж на 1 %, проводиться компенсація робітникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням терміну її виплати. Відмова власника у виплаті компенсації може бути оскаржена робітниками або уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у судовому порядку. Тому аудитор повинен перевірити діючий на підприємстві порядок індексації грошових доходів та компенсації робітникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати (якщо є такі випадки).

Одночасно з перевіркою правильності нарахування заробітної плати аудитор повинен перевірити законність і правильність утримань із заробітної плати. Згідно з чинним законодавством бухгалтерія підприємства має провадити такі види утримань із заробітної плати працівників:

Перевіряючи утримання  і нарахування, аудитор має пам'ятати, що нормативно-правова база з цих  питань постійно змінюється. У зв'язку з цим йому слід чітко визначити  строк дії кожного законодавчого  і нормативного документа і враховувати  це під час перевірки розрахунків із заробітної плати.

Відповідальним етапом аудиту є перевірка достовірності  розрахункових і платіжних відомостей. Як правило, платіжні відомості на виплату  зарплати, премій тощо перевіряються  у такому порядку:

відповідність платіжних  відомостей розрахунковим відомостям;

правильність підсумків  і наявність підсумків прописом;

наявність на відомостях підписів керівника підприємства і  головного бухгалтера, а також  працівників, які склали і перевірили відомість;

наявність підписів одержувачів  грошей;

правильність депонування  сум.

Аудиторській практиці відомі випадки зловживань, які допускаються в зазначених документах. Перш за все  це введення в платіжні відомості  підставних осіб, які фактично не виконували роботу на даному підприємстві чи установі.

Вивчаючи конкретні факти розкрадання грошових коштів, введенням у платіжні відомості вигаданих або підставних осіб, аудиторам необхідно з'ясувати такі питання:

- чи працювала особа, на ім'я якої нарахована зарплата, в даному господарстві чи ні;

- якщо особа, зазначена в платіжній відомості, не працювала в даному господарстві, то чи є вона вигаданою;

 

- хто фактично одержав гроші, виписані на ім'я особи, яка не працювала в даному господарстві, і хто із службових осіб брав участь у оформленні незаконної операції для нарахування оплати праці на ім'я особи, яка не працювала наданому підприємстві чи установі.

Щоб довести, що та чи інша особа фактично не працювала в  даному підприємстві чи установі, аудитору необхідно в першу чергу перевірити, чи є наказ про призначення її на роботу. При цьому слід врахувати, що на практиці складаються інколи фальшиві накази про зарахування підставних або вигаданих осіб. Тому аудитори далі з'ясовують, чи є на цих осіб справи, трудові книжки тощо.

Значну допомогу у  виявленні підставних і вигаданих осіб можуть надати члени самого колективу, підтвердивши чи спростувавши роботу даної особи.

Платіжні відомості  потрібно звіряти (хоча б вибірково, вказуючи період вибіркової перевірки) з первинними документами про  нарахування оплати праці. Це також один із способів виявлення приписок сум у платіжних відомостях, а також фактів введення в них "мертвих душ", тобто осіб, на яких зовсім не складались первинні документи або які не працювали на даному підприємстві чи в установі.

Інколи гроші привласнюються шляхом дописування (додрукування) різних цифр до сум виплат після підписів одержувачів про одержання належних сум. Наприклад, одержувач розписався в одержанні 14 грн, а після цього касир записав нуль. Таким чином привласнено 126 грн. У таких випадках дописані суми списують на видаток каси і відносять на розрахунки з органами соціального страхування за відсутності листів непрацездатності або інших виправдальних документів.

У цьому разі зловживання  виявляються засобами:

- підрахунку відомостей у колонці "До сплати";

- звірки нарахованих сум допомоги в разі тимчасової непрацездатності та інших нарахувань з фактично відпрацьованими днями.

Гроші привласнюють і  шляхом виправлення (закреслення) раніше виданої суми на нову, збільшену. Наприклад, число 10 виправляють на 40. Привласнену суму бухгалтерськими проводками відносять на інші розрахункові рахунки. Інший приклад, коли навмисне збільшують підсумки у колонці "Сума видачі". Таким чином, збільшити підсумки касир може лише за домовленістю з працівниками бухгалтерії, які одержують від нього касові звіти. Може бути збільшена сума, яка належить до видачі одному з одержувачів. Такі зловживання бухгалтер може допустити в розрахунково-платіжних відомостях навіть без участі касира. Основними методами перевірки платіжних відомостей є:

— арифметичний підрахунок сум у кожній колонці та в рядку  платіжної відомості й порівняння їх з виведеним підсумком;

ретельне вивчення платіжних  відомостей і виявлення всіх підчисток, виправлень, дописок прізвищ і  т. ін. (особливо варто простежити, чи складалась відомість одним працівником і однаковим чорнилом, на одній і тій же машині);

звірення сум, одержаних  за чеком з банку, і виплачених працівникам за платіжними відомостями.

Виявлення привласнення грошей здійснюється і засобом зіставлення обсягу виконаних робіт або витраченого часу з цими показниками на суміжних роботах. В інших випадках зіставляють кількість випущеної продукції або обсяг виконаних робіт за нарядами з кількістю матеріалів, використаних за цей час на виробництво.

Факти приписок виявляють і шляхом зіставлення обсягу виконаних робіт або витраченого часу з цими показниками на суміжних роботах. В інших випадках зіставляють кількість випущеної продукції або обсяг виконаних робіт за нарядами з кількістю матеріалів, використаних за цей час на виробництво.

Перевіряючи списання коштів на виплату зарплати особам неспискового складу (за видатковими ордерами), необхідно  зіставити суми та підписи осіб у  платіжних документах із підписами  й сумами в трудових угодах. Аудитору також слід перевірити хід запровадження на підприємстві ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Під час перевірки  встановлюється дотримання підприємством  чинного порядку витрачання готівкової виручки, зокрема здійснення ним виплат, які пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу. При цьому береться до уваги, що підприємству, яке має борг, забороняється витрачати готівку з виручки, одержану від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та позареалізаційних надходжень на виплати, пов'язані з оплатою праці, за винятком виплат через екстрені (невідкладні) обставини, що можуть здійснюватися з виручки.

Аудитори встановлюють, у які періоди підприємство, що перевіряється, мало податковий борг, що є на обліку в органах державної податкової служби України. Під час перевірки виявляються факти проведення підприємством у ці періоди зазначених вище виплат, пов'язаних з оплатою праці, за наявності в нього податкового боргу. Для цього за записами в касовій книзі та за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями і видатковими касовими ордерами встановлюються суми і дати здійснення цих виплат із каси підприємства. На підставі касової книги та прибуткових касових ордерів виявляються також джерела надходжень коштів (установа банку або виручка) за сумами і датами, за рахунок яких здійснювалися вищезазначені виплати.

Також слід звертати увагу  на ті випадки, коли за однією платіжною (розрахунково-платіжною) відомістю  частина виплат здійснювалася за рахунок коштів, одержаних в установі банку, а інша частина - за рахунок готівкової виручки.

 

У контексті загальної  оцінки організації робочого процесу  аудитор має перевірити і умови  праці на підприємстві. Особливу увагу  він має звертати на відповідність  чинному законодавству виплат власником працівникам у разі ушкодження їх здоров'я, розмір яких регламентується Законом України "Про охорону праці". На підприємствах, яким визначено і доведено нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, аудитор має перевірити дані про середньоспискову чисельність працюючих інвалідів та їх середньорічну зарплату.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Список використаної літератури

 

1. Цивільний Кодекс  України від 16 січня 2003 року  №435-IVє 

2. Господарський Кодекс  України 16 січня 2003 року №436-IV

 3.Н.С. Вітвицька, Кузьмінська О.Е. Контроль і ревізіяі. Навчально – методичний посібник. - К.: КНЕУ, 2000 рік. - 166 с.

4. Закон України "Про  державну контрольно-ревізійну службу  в Україні" від 26.01.93р. №  2939-ХП (зі змінами і доповненнями).

5. Закон України "Про судову експертизу" від 25.02.94р. № 4038-XII (зі змінами і доповненнями).

6. Білуха М.Т. Судово-бухгалтерська  експертиза: Підручник.— K.: Вища  школа, 1992.— 279 с.

7. Васильєв C. Хозяйственное  судопроизводство УкраиньІ.— X.: Зспада, 2002. — 368 с.

8. Камлик М.І. Судова  бухгалтерія. Підручник. Друге  видання, перероблене і доповнене.—  K.: Атіка, 2001.— 376 с.

9. Мумінова - Савіна Г.Г.  Судово-бухгалтерська експертиза. Навч. посібник.— K.: КНЕУ, 2003.— 202 с.

10. Поникаров В. Судебно-бухгалтерская зкспертиза.— X.: Apсис, 2002.— 240 с.

11. Усач Б.Ф. Контроль  і ревізія. Підручник.— K.: Знання, 2002.— 253с. 

12. “Інструкція про  застосування плану рахунків  бухгалтерського обліку активів,  капіталу, зобов’язань і господарських  операцій підприємств” Наказ МФУ від 30.11.99р. №291.