Поняття господарського контролю в Україні

 

Головними завданнями аудиту розрахунків щодо оплати праці є:

перевірка дотримання штатного розкладу на підприємстві;

вивчення організації  і нормування праці, використання робочого часу;

оцінка системи оплати праці  та її відповідності умовам праці;

перевірка правильності та своєчасності розрахунків з працівниками, а  також цільового використання коштів, призначених на оплату праці;

контроль за правильністю відрахувань  із заробітної плати та нарахувань у державні цільові фонди.

Аудитору слід пам'ятати, що в умовах реформування економіки України найчастіше змінюється нормативно-правова база з питань оплати праці. Тому він має постійно стежити за цими змінами і враховувати їх у своїй практичній діяльності.

Джерелами інформації під  час аудиту розрахунків з оплати праці є:

- накази і розпорядження про прийом на роботу, звільнення і надання відпусток, договори, контракти, документи обліку персоналу, особисті картки працівників;

- документи з обліку виробітку готової продукції та здачі її на склад, рапорти, наряди, табелі обліку робочого часу;

- документи, які дають право на отримання додаткової оплати праці, нарахування премій, надання допомоги, субсидій та компенсацій;

- розрахункові та платіжні відомості;

- регістри аналітичного та синтетичного обліку заробітної плати;

- звітність підприємства про трудові показники та розрахунки з державними цільовими фондами.

Більшість працівників  підприємства оформляється на роботу на підставі договорів. Укладається  трудовий договір, як правило, шляхом оформлення наказу чи розпорядження власника про прийняття працівника на роботу.

Тому аудитору на першому  етапі перевірки розрахунків  з оплати праці слід виявити, чи є  такі накази про зарахування всіх робітників і службовців до штату підприємства.

Згідно з чинним законодавством України, для деяких категорій працівників  підставою для прийняття на роботу або зарахування на певну посаду є контракт. Перелік посад, на які  працівники зараховуються (наймаються) за контрактом, на підприємствах, де контрактна форма трудового договору дозволена законодавством, визначається колективним договором. Цей перелік має бути оформлений як додаток до колективного договору.

Під час аудиту необхідно  перевірити, чи з усіма такими особами  укладено контракт — особливу форму трудового договору в письмовій формі на визначений сторонами строк або на час виконання певної роботи. При цьому слід пам'ятати, що власник (уповноважений ним орган) може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки у тому разі, коли працівник належить до категорії осіб, які згідно із законами працюють за контрактами. Інакше умови праці за контрактом можуть бути визнані недійсними.

Аудитору слід ретельно перевірити законність оплати праці  робітників, які працюють за сумісництвом. Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи іншому підприємстві, організації або в громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Слід зважити на те, що керівники державних підприємств, їхні заступники, керівники структурних  підрозділів та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної та творчої діяльності). Але висококваліфікованим спеціалістам дозволяється за погодженням з власником здійснювати педагогічну діяльність у вищих навчальних закладах та навчальних підрозділах підвищення кваліфікації за сумісництвом у робочий час до 4 годин на тиждень із збереженням за ними заробітної плати за місцем основної роботи.

Від роботи за сумісництвом слід відрізняти суміщення професій та вторинну зайнятість населення. Суміщення  професій (посад) - це виконання працівником  поряд із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією протягом встановленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни), якщо це економічно доцільно і не веде до погіршення якості продукції. Доцільність суміщення професій на свій розсуд вирішують сторони трудового договору (адміністрація підприємства і працівник).

Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", до зайнятого населення належать, наприклад, громадяни, які навчаються у деяких навчальних закладах. Ці громадяни мають право працювати у вільний від навчання час, що розглядається як вторинна зайнятість. Ця робота не вважається сумісництвом і виконується теж за трудовим договором.

Головною ознакою трудового  договору, яка відрізняє його від  так званої трудової угоди, є те, що за трудовим договором працівник бере на себе зобов'язання виконання роботи з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові. Тому аудитор повинен перевірити наявність внутрішнього трудового розпорядку, який є регулятором організації праці на кожному підприємстві, в установі чи організації. Внутрішній трудовий розпорядок затверджується колективом підприємства за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил. У цьому документі конкретизуються вимоги законодавства щодо обов'язків працівників (приймання і звільнення з роботи, використання робочого часу, адміністративний вплив на порушників, форми заохочення за сумлінну працю).

Слід зазначити, що всі  правовідносини, пов'язані з укладанням і виконанням трудових договорів, регулюються Кодексом законів України про працю (КЗпП), Це відрізняє трудові правовідносини за трудовими договорами від цивільно-правових правовідносин за так званими трудовими угодами, за якими насправді виступають договір підряду, договір доручення або авторський договір, предметом яких є надання повних результатів праці. Ці договори регулюються нормами цивільного права, і законодавство про працю на них не поширюється. Цей момент повинен враховувати аудитор під час перевірки трудових взаємовідносин на підприємстві.

Під час аудиту додержання штатної дисципліни слід перевірити, чи не утримуються у штаті підприємства, яке перевіряють, працівники інших  організацій (у т. ч. тих, яким підпорядковано це підприємство), а також понадштатні одиниці за рахунок фонду оплати праці виробничих працівників.

В умовах ринкових відносин порядок оплати праці, величина норм і розцінок у більшості випадків визначаються безпосередньо на підприємстві. Тому в установчому договорі та статуті  підприємства обов'язково мають бути регламентовані повноваження органів управління відносно вибору форм оплати праці. Більш детально трудові відносини регламентуються в колективних договорах, що укладаються на підприємствах незалежно від форм власності та господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи — між власником і з профспілковою організацією чи іншим органом уповноваженим на представництво трудовим колективом.

У колективному договорі визначаються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема:

- змін в організації виробництва і праці;

 

- нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

- режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

- встановлення гарантій, компенсацій, пільг.

У зв'язку з цим аудитору необхідно переглянути установчі  документи та перевірити наявність  на підприємстві колективного договору (чи з'ясувати причини його відсутності) та проаналізувати хід його виконання. Перевіряючи положення колективного договору, особливу увагу слід приділити стану та якості технічного нормування праці, порядку перегляду норм, виконанню організаційно-технічних заходів з метою вдосконалення організації виробництва, підвищення кваліфікації робітників.

Перевірка стану розрахунків  з оплати праці починається з  зіставлення показників поточної та річної звітності з даними аналітичного і синтетичного обліку заробітної плати. Сальдо Головної книги з рахунку "Розрахунки з оплати праці" повинно відповідати даним бухгалтерських балансів, а обороти - даним журналу-ордеру №5.

Основою організації  оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, схеми  посадових окладів, тарифні ставки і тарифно-кваліфікаційні характеристики. Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт за їх складністю, а працівників - залежно від їх кваліфікації та відповідності розрядам тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації заробітної плати. В зв'язку з цим аудитор має перевірити правильність та дієвість тарифної системи на підприємстві.

Під час аудиту правильності нарахування заробітної плати працівникам, які перебувають на погодинній оплаті, використовують показники табельного обліку. Перевіряючи стан цього обліку в структурних підрозділах , слід встановити, чи підтверджуються в табелях дані про час, який було не відпрацьовано з поважних причин, відповідними виправдувальними документами (листками про тимчасову непрацездатність, наказами про надання відпусток, повістками суду та ін.). Для робітників, які перебувають на відрядній оплаті праці, перш за все необхідно зіставити показники виробітку, які прийняті для розрахунку заробітної плати, з фактичними даними про здачу готової продукції на склад чи деталей суміжним структурним підрозділам.

На думку більшості  спеціалістів з питань контролю, об'єктом  особливої уваги повинні стати  дані про оплату виконаних ремонтних  та будівельних робіт. Якщо під час  аудиту будуть встановлені факти виконання таких робіт і оплата їх за договорами підряду, то необхідно з'ясувати і перевірити такі питання:

- наявність обставин, які зумовили необхідність виконання робіт сторонніми особами;

 

- відповідність фактично виконаних обсягів робіт обсягам, які вказані в договорах і актах прийому виконаних робіт;

- факти одержання грошей безпосередніми виконавцями у повному обсязі.

Аудитор, опитуючи ініціаторів  таких договорів, має отримати від  них переконливі докази щодо виконання  роботи сторонніми особами: відсутність кадрів необхідної кваліфікації, завантаженість власних працівників, відсутність оригінальних рішень для виконання цих робіт тощо. Після експертного визначення фактичних обсягів робіт, виконаних за такими договорами, аудитор має встановити дійсність виконання цих робіт сторонніми особами. Тому в договорі підряду вказуються всі дані про виконавців: прізвище та ініціали, серія та номер паспорта, домашня адреса і номер телефону. Під час перевірки аудитору бажано хоча б вибірково підтвердити факти отримання у повному обсязі грошей безпосередніми виконавцями робіт.

  Аудитор має ретельно перевірити і підстави для нарахування працівникам підприємства (особливо керівному складу) різних видів премій, доплат і надбавок, гарантійних та компенсаційних виплат та одноразових заохочень. На деяких підприємствах ці нарахування інколи значно перевищують основну заробітну плату деяких працівників.

Для цього аудитору слід ознайомитися, перш за все, з Переліком  доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів, які мають міжгалузевий характер. Вони наведені у Додатку до Генеральної угоди між КМУ і Конфедерацією роботодавців України. Конкретні надбавки та доплати на підприємстві викладено в колективному договорі. Підстави для нарахування різних премій встановлюються в локальних положеннях про преміювання, які затверджуються власником за погодженням з профкомом. У цих положеннях визначаються конкретні показники, умови преміювання, коло працівників, що мають право отримувати премію, граничні розміри премії (у відсотках до посадового окладу), підстави для зниження і позбавлення премії. Аудитору також слід перевірити, щоб всі заохочення були оформлені відповідним Наказом (розпорядженням) власника.

Аудитору слід мати на увазі, що відповідно до статті 151 КЗпП, протягом дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівників не застосовуються.

Згідно з чинним законодавством до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належить і матеріальна допомога, яка, як твердять профспілкові лідери, є важливим фактором соціального захисту населення. Але на деяких підприємствах вона використовується для компенсації втрат заробітної плати керівниками підприємства в результаті накладених на них дисциплінарних стягнень. Тому ревізору слід перевірити наявність мотивованих звернень працівників на видачу матеріальної допомоги та відповідних резолюцій профспілкових комітетів.

З метою контролю за правильністю нарахування виплат, які передбачені  чинним законодавством, за невідпрацьований час, аудитору слід перевірити діючий на підприємстві порядок обчислення середньої заробітної плати. Обчислення середньої заробітної плати для оплати відпусток повинно проводитися з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. В усіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і забезпечення допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата (виконання державних і громадських обов'язків працівниками у робочий час, надання жінкам додаткових перерв для годування дитини, звільнення працівників-донорів від роботи та інших випадках, передбачених чинним законодавством).

Під час перевірки  нарахування допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю аудитору слід звернути увагу, окрім питань розрахунку середньої заробітної плати, на правильність визначення загального трудового стажу та на правильність оформлення лікарняних листків. Слід також виявити (якщо вони мають місце) випадки невиправданого нарахування за один і той же період часу заробітної плати та допомоги в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю одному й тому ж працівникові. Контролю також підлягають і джерела нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності. Як відомо, новий порядок нарахування допомоги передбачає, що за перші п'ять днів непрацездатності вона нараховується за рахунок власних коштів підприємства, за інші - за рахунок фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування.