Особливості формування та обліку нематеріальних активів в умовах ринкових відносин

 

В умовах ринкових відносин у бюджетних установах, як і у підприємствах виробничого (матеріального) сектора економіки України, виникає специфічний об'єкт бухгалтерського обліку — нематеріальні активи.

У загальному вигляді під нематеріальними активами розуміють умовну вартість об'єктів промислової та інтелектуальної власності, а також інших аналогічних майнових прав, визнаних об'єктом власності даної установи (підприємства).

Основні характерні особливості нематеріальних активів:

— відсутність матеріальної (фізичної, речової) структури;

— використання протягом тривалого часу (більше одного року);

— здатність приносити користь підприємству;

— високий ступінь невизначеності щодо можливого у майбутньому прибутку від їх застосування й терміну ефективного використання.

Тобто нематеріальні активи — це затрати установи у заходи, що не створюють матеріальних об'єктів, але тривалий нас повинні приносити певну користь від їх використання. До того часу, доки вони виконують цю свою функцію — приносити користь установі, необхідно відображати їх у бухгалтерському обліку в складі коштів (активів) підприємства (установи).

До нематеріальних активів належать: права на об'єкти промислової власності, авторські права, права користування землею та іншими природними ресурсами, програмне забезпечення ЕОМ, гудвіли тощо.

Для обліку нематеріальних активів у плані рахунків бюджетних установ передбачено активний синтетичний рахунок 12 "Нематеріальні активи", до якого відкривають два субрахунки першого порядку.

На субрахунку 121 "Авторські та суміжні з ними права" обліковуються права установи на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо [17, c.89].

На субрахунку 122 "Інші нематеріальні активи" обліковують всі інші нематеріальні активи, що належать установі, за такими групами:

1) права користування  природними ресурсами;

2) права користування  майном;

3) права на знаки для  товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

4) права на об'єкти  промислової власності;

5) гудвіл;

6) інші нематеріальні  активи.

Оприбуткування придбаних нематеріальних активів оформляється відповідними супровідними документами: актами, угодами, рахунками-фактурами тощо. На їх підставі в бухгалтерії оформляються відповідні бухгалтерські проведення за дебетом субрахунків рахунка 12 і кредитом відповідних субрахунків класу З "Кошти, розрахунки та інші активи" або 6 "Поточні зобов'язання". Одночасно робиться запис у дебет відповідного субрахунку класу 8 "Витрати" і кредит субрахунки 401 "Фонд у необоротних активах за їх видами".

Оприбуткування безоплатно одержаних нематеріальних активів відображається за дебетом субрахунків рахунка 12 "Нематеріальні активи" і кредитом субрахунку 401 "Фонд у необоротних активах за їх видами".

Знос нематеріальних активів у бюджетних установах нараховується один раз на рік, перед складанням річного звіту, тобто в останній день грудня, і відображається за дебетом субрахунку 401 "Фонд у необоротних активах за їх видами" і кредитом субрахунку 133 "Знос нематеріальних активів".

Вибуття нематеріальних активів відображається за кредитом субрахунків рахунка 12 та дебетом субрахунку 401 (на залишкову вартість вибуваючих нематеріальних активів) і субрахунку 133 (на суму їх зносу).

Операції на вибуття і переміщення нематеріальних активів відображають в окремому меморіальному ордері № 9 — накопичувальній відомості т.ф. № 438 (бюджет), підсумки якої переносять до книги Журнал-головна [18, c. 67].

В установах, що запровадили автоматизацію обліку, ці операції відображають у відповідних машинограмах згідно з програмним забезпеченням.

Для аналітичного обліку нематеріальних активів доцільно використовувати типові форми інвентарних карток з обліку основних засобів, пристосувавши їх до потреб обліку нематеріальних активів (т.ф. № 03—6 (бюджет) та № 03—9 (бюджет) або "Інвентарний список основних засобів" (т.ф. N9 03—11 (бюджет).

 

7. . Особливості формування господарських засобів підприємства в сучасних умова

 

Основним призначенням сфери матеріального виробництва є виробництво суспільно необхідного продукту. Створення цього продукту відбувається в процесі виробництва. Для забезпечення виробництва має здійснюватися процес постачання необхідними предметами праці (сировиною, матеріалами, паливом тощо). За виробництвом продукції відбувається процес її реалізації. Всі три процеси взаємопов'язані і взаємозумовлені, постійно змінюють один одного і на підприємстві відбувається безперервний кругообіг господарських засобів. Бухгалтерський облік, відображуючи господарські процеси, забезпечує інформацію, необхідну для управління цим кругообігом [19, c. 98].

Процес виробництва належить до основної фази кругообігу господарських засобів: у ньому відбувається створення матеріальних благ. У процесі виробництва відбувається споживання предметів праці (сировини, матеріалів, палива тощо) і засобів праці (у формі їх зносу), а також живої праці робітників (у формі оплати праці). Затрати праці у вартісному вимірнику (нарахованої оплати праці) поряд з вартістю спожитих засобів праці і предметів праці включаються до собівартості випущеної із виробництва готової продукції. Отже, в бухгалтерському обліку відображається як процес виробничого споживання, з одного боку, так і процес створення продуктів праці - з іншого боку.

Вартість заново створеного продукту відрізняється від вартості продуктів, з яких він створений, не тільки якістю і призначенням, а й збільшеною вартістю, оскільки крім вартості спожитих засобів виробництва до неї входить нова вартість, створена працею робітників - національний дохід.

Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі виробництва є затрати підприємства на виробництво продукції, що дає змогу визначити її собівартість, а також обсяг виготовленої продукції (в натуральних і вартісному вимірниках).

Дві інші фази кругообігу засобів (постачання виробничих запасів і реалізація готової продукції) відбуваються у сфері обігу. Обіг залежить безпосередньо від виробництва і водночас має певне самостійне значення: він є сполучною ланкою між виробництвом і споживанням.

У процесі постачання підприємство витрачає грошові кошти, а натомість придбаває у постачальників предмети праці, необхідні для виробництва продукції. Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі постачання є затрати на цей процес (що дає змогу визначити фактичну собівартість придбаних виробничих запасів), обсяг придбаних предметів праці (в натуральних і вартісному вимірниках), а також розрахунки з постачальниками та іншими підприємствами й організаціями, які виникають у процесі постачання [20, c.56].

Процес реалізації полягає у передачі готової продукції, створеної у процесі виробництва, споживачам (покупцям). Така передача здійснюється шляхом купівлі-продажу за укладеними угодами. Внаслідок реалізації підприємство одержує від покупців грошові кошти (виручку від продажу), але в більшому розмірі, ніж їх було витрачено на виробництво і реалізацію продукції на суму чистого доходу (прибутку), що входять до відпускної (продажної) вартості продукції. Отже, прибуток, створений у процесі виробництва, набуває грошової форми у процесі реалізації. Реалізація, завершуючи виробничий процес, забезпечує відновлення і розширення виробництва.

Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі реалізації є: обсяг реалізованої продукції (в натуральних і вартісному вимірниках), витрати, пов'язані з реалізацією, фінансовий результат від реалізації (як правило, прибуток), а також розрахунки з покупцями (за реалізовану продукцію), бюджетом (за і податками), банками (по кредитах) та іншими господарюючими суб'єктами, що виникають у процесі реалізації. Отже, бухгалтерський облік відображає не тільки господарські процеси, та й їх результати.

У процесі кругообігу господарські засоби постійно змінюють свою форму: у процесі постачання вони із грошової форми перевтілюються у виробничі запаси; у процесі виробництва предмети праці (під дієш засобів праці і самої праці) набувають форми продуктів праці; у процесі реалізації продукти праці (готова продукція) набувають знову грошової форми.

Перехід засобів підприємства з однієї форми в іншу називається кругообігом господарських засобів. Кругообіг господарських засобів можна показати за допомогою схеми (рис.1.2).

Рис.1.3 Схема кругообігу господарських засобів

Умовні позначення: Г - грошові кошти; Вз - виробничі запаси; Пп - предмети праці; Зп - засоби праці; Зв - засоби виробництва; Рс - робоча сила; Пв - процес виробництва; Т - готова продукція (товар) за собівартістю; ТІ - готова продукція (товар) за ціною реалізації; Г1 - грошові кошти, що надійшли від реалізації продукції за цінами продажу.

З наведеної схеми видно, що господарські засоби в процесі кругообігу набувають різних форм і водночас перебувають у всіх трьох формах. Це є обов'язковою умовою безперебійності виробництва: порушення в будь-якій ланці процесу кругообігу господарських засобів призводить до погіршення роботи підприємства. Важливе значення для підвищення ефективності використання господарських засобів має скорочення часу їх перебування у кожній стадії кругообігу, тобто прискорення їх обіговості. Збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції зумовлює одержання більшого прибутку господарством.

Таким чином, господарські засоби і процеси, пов'язані з виробництвом і обігом суспільного продукту, а також його невиробничим споживанням, є конкретними об'єктами бухгалтерського обліку і у своїй сукупності складають його предмет.

 

ВИСНОВКИ

На підставі розгляду поняття науки та її основних ознаки було доведено, що бухгалтерський облік відповідає усім критеріям науки і виконує усі її функції – опис, пояснення, передбачення, розуміння. Підкреслено специфіку бухгалтерського обліку, яка полягає в тому, що він одночасно є наукою і практичною діяльністю, галуззю застосування наукових знань. Визначено предмет та об’єкт бухгалтерського обліку, що поставало основною метою даної роботи.

Визначено, що особливим об'єктом бухгалтерського обліку є нематеріальні активи. В їхньому складі відображають придбані підприємством права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової та інтелектуальної власності, іншими аналогічними майновими правами. Нематеріальні активи відображають у балансі в сумі витрат на придбання та доведення їх до стану, в якому вони стають придатними для використання згідно із запланованою метою. Відтак первісна оцінка нематеріальних активів - це собівартість їх придбання чи створення.

Отже, предмет бухгалтерського обліку — це вивчення та відображення стану активів (господарських засобів) підприємства, їх використання та результатів роботи підприємства, узагальнених у грошовому вираженні, для задоволення потреб управління підприємством.

 Сутність предмета  бухгалтерського обліку розкривається через його об'єкти.