Основна процедура бухгалтерського обліку

 Підприємство складає  квартальну та річну фінансову звітність, яку подає користувачам відповідно до чинного законодавства. Найбільшим за обсягом й інформативністю є річний звіт у складі: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал та приміток до звіту. Підготовка та складання річного фінансового звіту має свої етапи, що зумовлено тривалістю облікового періоду і складністю виконуваних робіт. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи; уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків з дебіторами і кредиторами, зокрема розрахунків з податковими та фінансовими органами, у необхідних випадках відрегулювати її; визначити обсяги валових доходів і валових витрат і списати відповідні суми на фінансові результати та закрити рахунки; відобразити чисті прибутки (збитки) і їх розподіл чи погашення. Під час проведення цієї роботи перевіряють правильність облікових запасів, звіряють дані синтетичного й аналітичного обліку і роблять виправні записи для усунення виявлених помилок.

 Якісна відмінність  між квартальним і річним фінансовим  звітом полягає в тому, що перший  складають в основному за даними  поточного обліку, а показники річної звітності підтверджуються результатами інвентаризації активів та зобов'язань, що забезпечує їх достовірність. Правові основи порядку складання, подання та оприлюднення фінансової звітності закладені в статті 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV та у Порядку подання фінансової звітності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419.

 Підприємства подають  фінансову звітність таким адресатам:

• органам, до сфери управління яких належать підприємства;

— трудовим колективам на їх вимогу;

— власникам (засновникам) відповідно до установчих документів;

— іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету, органам Державного казначейства, а щодо використання асигнувань, одержаних з місцевих бюджетів,

— відповідно фінансовим відділам держадміністрацій.

 Термін подання фінансової  звітності визначає уряд. Так, квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами адресатам не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна — не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Місячний звіт про використання бюджетних асигнувань підприємства подають не пізніше 5 числа, наступного за звітним, квартальний — не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річний — не пізніше 22 січня наступного за звітним року. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади подають зведену фінансову звітність про виконання кошторисів доходів і видатків розпорядниками бюджетних коштів Державному казначейству та Рахунковій палаті щокварталу не пізніше ЗО числа місяця, що настає за звітним кварталом, та щороку не пізніше 1 березня наступного за звітним року. Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, подають консолідовану фінансову звітність власникам (засновникам) у визначені ними терміни, але не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

 Датою подання фінансової  звітності для підприємства вважається  день фактичної її передачі  за належністю, а в разі надсилання  її поштою — дата одержання  адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. У разі, коли дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день.

 Форми фінансової звітності  підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером, а у випадку відсутності на підприємстві бухгалтерської служби — керівником спеціалізованої організації або фахівцем-бухгалтером, які за угодою виконували роботу з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності. Особи, які підписали звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних даних.

Фінансова звітність підприємства є відкритою, крім випадків передбачених законодавством. Оприлюднення звітності — це офіційне подання фінансової звітності до органів Державного комітету статистики України, Державної податкової адміністрації України, Фонду державного майна, Антимонопольного комітету України, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та інших установ і організацій, які відповідно до законодавчих актів України вповноважено для отримання бухгалтерської звітності від суб'єктів господарювання, а також офіційна публікація звітів про фінансовий стан підприємства в засобах масової інформації, якщо це передбачено законодавством.

 Відкриті акціонерні  товариства, підприємства — емітенти  облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні  фонди, інвестиційні компанії, кредитні  спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюджувати її у вигляді окремих друкованих видань.

 Контроль за додержанням  законодавства про бухгалтерський  облік та фінансову звітність  в Україні здійснюють відповідні  органи в межах їх повноважень, передбачених законами.

 Відповідні органи  при перевірці поданої на їхню  адресу звітності встановлюють правильність оформлення звіту і звітних даних, наявність всіх звітних форм, взаємозв'язок і погодженість між окремими показниками та формами звітності.

 Затвердження звітності  підприємства відповідним органом  оформлюється актом (протоколом), у  якому дається також оцінка діяльності підприємства та пропозиції щодо поліпшення його діяльності.

 

1.3.…………………………

Баланс  - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Баланс — це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елемент; це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових записів, а тому його треба вміти читати і критично оцінювати з погляду змісту, будови, раціонального використання даних. Як обліковий термін слово «баланс» має два значення:

• рівність, рівновага двох підсумків протилежного значення, що має місце в рахунках, відомостях і таблицях: рівність сум чи кількості прибутку і витрат, дебету і кредиту, активу і пасиву. У цьому розумінні слово баланс зберігає близький зв'язок зі своїм первісним значенням: однакові підсумки ніби відповідають збалансованим шалькам терезів:
• таблиця, яка відображає результат облікової реєстрації, майновий стан підприємства в грошовій оцінці на відповідний момент, тобто стан його активів і пасивів.

У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства.

Активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Зобов’язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал підприємства - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

За даними бухгалтерського балансу визначають фінансовий стан господарства та ряд інших показників, які необхідні для керівництва діяльністю підприємств, організацій та установ. Це забезпечується спеціальною будовою (структурою) балансу – певною системою групування статей активу і пасиву – за розділами і групами та розміщенням їх у балансі. В основу будови бухгалтерського балансу покладено класифікацію господарських активів і джерел їх утворення за економічними ознаками і призначенням.

Статті бухгалтерського балансу – це показники, що відображають стан на відповідну дату окремих видів господарських  активів і джерел їх утворення. Кожна стаття балансу має грошовий вираз, що називається оцінкою статті. Загальним принципом оцінки активів для балансу є оцінка їх за фактичною собівартістю.

Таким чином, однорідні за економічним змістом статті об’єднуються у групи, а групи – у розділи активу і пасиву балансу.

Форму бухгалтерського балансу, згідно з національнимим положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 1 наведено в додатку А.

За вищезазначеним стандартом актив балансу складається з

трьох розділів:

І. Необоротні активи.

ІІ. Оборотні активи.

ІІІ. Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття.

Розглянемо окремо кожен розділ.

Перший розділ «Необоротні активи» включає в себе статті: «Нематеріальні активи», » Незавершені капітальні інвестиції», «Основні засоби», «Інвестиційна нерухомість», «Довгострокові фінансові інвестиції», «Довгострокова дебіторська заборгованість», «Відстрочені податкові активи» та «Інші необоротні активи».

Другий розділ «Оборотні активи» включає: «Запаси», «Поточні біологічні активи», «Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги», «Дебіторська заборгованість за розрахунками» (з бюджетом, виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків), «Інша поточна дебіторська заборгованість», «Поточні фінансові інвестиції», «Грошові кошти та їх еквіваленти», «Інші оборотні активи».

Третій розділ активу балансу «Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття» показують сукупність активів, які плануються до продажу  або відчуження в інший спосіб однією операцією,  та  зобов'язання,  які   прямо  пов'язані  з  такими  активами,  що  будуть  передані (погашені) в результаті такої операції.

Пасив балансу складається з наступних розділів:

І. Власний капітал.

ІІ. Довгострокові зобов’язання і забезпечення.

ІІІ. Поточні зобов’язання і забезпечення.

IV. Зобов’язання, пов’язані  з необоротними активами, утримуваними  для продажу, та групами вибуття.

Розділ «власний капітал» включає такі статі: «Зареєстрований капітал», «Капітал у дооцінках», « Додатковий капітал», « Резервний капітал», «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)», «Неоплачений капітал», «Вилучений капітал».

Другий розділ «Довгострокові зобов’язання і забезпечення» складається з наступних статей: «Відстрочені податкові зобов’язанння», «Довгострокові кредити банків», «Інші довгострокові зобов’язання», «Довгострокове забезпечення» та «Цільове фінансування».

До третього розділу входять статті «Короткострокові кредити банків», «Поточна кредиторська заборгованість» ( за довгостроковими зобов’язаннями, товари, роботи, послуги, розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, розрахунками зі страхування, розрахунками з оплати праці), «Поточні забезпечення», «Доходи майбутніх періодів», «Інші поточні зобов’язання».

В третьому розділі розкривається інформація про зобов’язання, пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття.

Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

 

1.4 Структура і  зміст Звіту про фінансові  результати

Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) - звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід.

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Сукупний дохід - зміни у власному капіталі протягом звітного періоду внаслідок господарських операцій та інших подій (за винятком змін капіталу за рахунок операцій з власниками).

Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Для малих підприємств передбачається можливість складання Звіту про фінансові результати за скороченою формою.

За умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, дохід у Звіті про фінансові результати відображають у момент надходження активу або погашення зобов'язання, яке приводить до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників).

За умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати відображаються у Звіті про фінансові результати в момент вибуття активу або збільшення зобов'язання, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення чи розподілу власниками).

Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображають у Звіті про фінансові результати на основі їх систематичного та раціонального розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, у яких одержують відповідні економічні вигоди.

Витрати одразу відображають у Звіті про фінансові результати, якщо економічні вигоди не відповідають критеріям визнання їх активами підприємства.

Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними П(С)БО.

Звіт про фінансові результати складається з чотирьох розділів (Додаток Б):

І. Фінансові результати.

II. Сукупний дохід.

III. Елементи операційних витрат.

ІV. Розрахунок показників прибутковості акцій.

Фінансові результати формуються на підставі визначення фінансових результатів від усіх видів діяльності. Виділяють такі види діяльності: операційна, інша і надзвичайна.