Організація та методика аудиту процесу виробництва

Аудитор у процесі перевірки процесу виробництва підприємства, використовуючи критерії оцінки фінансової звітності, мусить установити:

1. повноту: чи справді всі реально понесені витрати відображені у звітності,
2. оцінку: правильність визначення витрат відповідно до прийнятої облікової політики підприємства;
3. правильність відображення: перевірка витрат щодо їх реальності і точності відображення, зокрема точність визначення витрат, що відносяться до поточного звітного періоду, у виробництві з циклом більше одного року тощо,
4. належність: чи всі відображені витрати належать даному підприємству,
5. законність: дотримання законів, інструкцій та інших нормативних документів щодо визначення та відображення витрат,
6. достовірність: відповідність показників витрат первинним документам,
7. постійність: постійність методів визначення витрат протягом звітного періоду,
8. відповідність: віднесення витрат до відповідного звітного періоду, в якому їх було здійснено [11,с.98].

Завданнями аудиту процесу виробництва є:

1. встановлення правильності документального оформлення накопичення та списання витрат,
2. перевірка правильності ведення операцій з втратами та наступного включення їх до собівартості продукції (робіт, послуг) відповідно до прийнятого на підприємстві методу операцій з витратами та калькулювання,
3. підтвердження обґрунтованості обраного методу калькулювання,
4. підтвердження правильності методу розподілу непрямих витрат, що використовується і закріплений в наказі про облікову політику,
5. перевірка правильності та обґрунтованості планування розміру прямих витрат, які включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), визначення кошторисних ставок розподілу накладних витрат, оцінка правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг) по об’єктах калькулювання,
6. вивчення правильності накопичення, розподілу та списання загальновиробничих витрат,
7. перевірка правильності відображення адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат,
8. вивчення правильності накопичення та списання витрат фінансової, інвестиційної та надзвичайної діяльності,
9. підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій витрат діяльності,
10. оцінка стану синтетичного і аналітичного обліку витрат,
11. перевірка повноти, правильності та достовірності відображення інформації про витрати діяльності в звітності.
4. Методи та прийоми аудиту процесу виробництва.

   Істотний момент організації аудиту процесу виробництва продукції - вибір способу спостереження об'єктів контролю, яке може бути суцільним і вибірковим. Вибір залежить від особливостей перевіряючих операцій, їх обсягу та ступеня повторюваності. Суцільним спостереженням охоплюються всі контрольовані об'єкти, коли виявлені значні перевитрати витрат і виявлені порушення законності. Така перевірка пов'язана з вивченням великого обсягу інформації при обмеженому часі проведення аудиту, тому вона стає недоцільною або навіть неможливою.

Використовувані в даний час в аудиторській практиці методики контролю процесу виробництва можна підрозділити на два види: дублюючі та епізодичні. За допомогою дублюючої методики контроль здійснюється в такій же послідовності, як і перевіряються операції. Контроль не повинен бути спрямованим тільки на пошук порушень. Необхідно пам'ятати, що контроль має значення не тільки для осуду, але також і для схвалення. І якщо контроль ухилиться в бік лише виявлення порушень, то втратить значення інша, не менш важлива сторона його діяльності.  Більш того, функція контролю містить в собі момент максимальної об'єктивності. Тому контроль доповнюється проведеними час від часу фактичними перевірками, в процесі яких уточнюється стан об'єкта[15,с.124].

За дублюючої методики здійснюється внутрішньогосподарський контроль на підприємствах. Він використовується і зовнішніми контролерами при аудиторській перевірці процесу виробництва продукції та інших ділянок бухгалтерського обліку. Використання дублюючих методик виправдано там, де контроль здійснюється вперше або ж потрібно отримати повну інформацію. Зазвичай вони використовуються при проведенні судово-бухгалтерської експертизи та аудиторських перевірок за дорученням правоохоронних органів, а також при визначенні матеріального збитку і в інших спірних випадках.

Методика застосування аналітичних процедур в аудиті процесу виробництва припускає використання двох підходів:

1. аналізу взаємозв'язку залишків і оборотів по калькуляційних рахунках,
2. функціонально-вартісного аналізу собівартості продукції.

         Аналітичні процедури при аудиті процесу виробництва   продукції здійснюються за елементами витрат, що дозволяє простежувати взаємозв'язок оборотів за рахунками витрат шляхом їх зіставлення. Використовуючи лише дані бухгалтерської звітності, аудитор не в змозі зробити повноцінні висновки про те, є чи ні відхилення в собівартості продукції. Це пояснюється тим, що в бухгалтерському обліку субрахунки рахунку  «Основне виробництво» закриваються і не відображаються окремими рядками у бухгалтерському балансі.

Правильність звітів про випуск продукції перевіряється зіставленням показників звітів даним аналітичного обліку готової продукції і відповідним первинним документам, які мають бути якісно оформленими. Одним із способів приписок є виписка безтоварних первинних документів на здачу продукції на склад, коли фактично продукція ще не виготовлена. Установити безтоварні документи можна за допомогою вибіркової інвентаризації продукції на складах.    ……..Одним із поширених методів перевірки достовірності документів на здачу продукції є зіставлення їх із документами на нарахування заробітної плати (нарядами), а також із документами на використання у виробництві виробничих запасів (лімітними картами). Така перевірка особливо ефективна наприкінці місяця, оскільки в цей період найчастіше допускаються приписки.

Ритмічність виробництва вивчають на підставі даних оперативного обліку випуску продукції за кожний день [17,с.240].

Перевірка якості продукції передбачає наявність і дотримання затверджених технічних умов, технологічних карт та іншої документації про технологію виготовлення продукції та встановлені норми матеріальних і трудових витрат на виготовлення продукції.

Перевіряється стан обліку рекламацій, їх характер і заходи, які вживаються для усунення дефектів і відшкодування витрат винуватцями, а також стан технічного контролю за якістю продукції на всіх етапах її виготовлення.

У процесі аудиту виробництва перевіряють стан незавершеного виробництва: стан обліку, своєчасність і правильність його інвентаризації і відображення в обліку її результатів, дотримання встановлених норм запасів незавершеного виробництва, правильність оцінювання його залишків на початок і кінець звітного періоду. Інвентаризація незавершеного виробництва має велике

значення для перевірки зберігання напівфабрикатів і деталей, установлення необлікованого браку продукції і некомплектності.

Під час аудиту собівартості продукції необхідно перевірити наявність ефективного нормування матеріальних і трудових витрат, а також кошторисів непрямих витрат, наявність ефективної системи обліку відхилень фактичних витрат від їх норм і кошторисів, прийняття дієвих засобів з відшкодування встановлених перевитрат виробничих ресурсів.

Здійснюючи аудиторські процедури, аудитор визначає можливі помилки, які трапляються на тому чи іншому етапі перевірки витрат. При цьому аудитор формує відповідні робочі документи, де зазначаються виявлені помилки та їх вплив на достовірність бухгалтерської звітності, оподаткування та дотримання законодавства.

                                                 РОЗДІЛ 2.

          ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА АУДИТУ ПРОЦЕСУ ВИРОБНИЦТВА.

1. Нормативно - правове та інформаційне забезпечення аудиту процесу виробництва.

Факти господарського життя, що становлять предмет бухгалтерського обліку, містять в собі дві невіддільні сторони - економічну і юридичну, забезпечення відповідності яких - завдання системи нормативно-правового регулювання. Безперечно, його досягнення - досить складний процес у зв'язку з різноманіттям господарських ситуацій, тому нормативна база визначає лише загальні принципи ведення обліку, залишаючи місце для професійної думки бухгалтера, яка у своїй концептуальній основі іменується обліковою політикою. Саме вона дозволяє бухгалтеру знаходити вірні рішення і дотримуватися відповідності юридичної форми економічному змісту.

Перевіряючи правильність бухгалтерського обліку і відображення у фінансовій звітності розрахунків з покупцями та замовниками та за виданими авансами, аудитор повинен контролювати дотримання підприємством-клієнтом таких основних законодавчих та нормативних актів:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99рю № 996-ХІУ.
2. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. №3125-ХІІ.
3. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність» (Відомості Верховної Ради України(ВРУ), 2006, №44,ст432).
4. Плани рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.
5. Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених відповідними наказами Мінфіну України:
6. П (С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;
7. П (С) БО 2 «Баланс»;
8. П (С) БО 3 «Звіт про фінансові результати»;
9. П (С) БО 4 «Звіт про рух грошових коштів»;

   10).П(С) БО 15 «Доходи»;

   11).П(С) БО 16 «Витрати».

         Закон України «Про аудиторську діяльність» (із змінами, внесеними Законами України від 14.03.95 р. №81/95-ВР, від 20.02.96 р. № 54/96-ВР) визначає правові принципи здійснення аудиторської діяльності в Україні та напрямків на створення системи незалежного контролю з метою захисту інтересів власника. Положення цього закону діють на території України та розповсюджуються на всі господарюючі суб'єкти незалежно від форми власності та виду діяльності.

На даний момент в Україні аудитори користуються міжнародними стандартами аудиту. Застосування загальноприйнятих стандартів та Міжнародних стандартів аудиту призводить до покращення аудиторських перевірок в практичній роботі субєктів господарювання.

Аудиторські стандарти - документи, що формулюють єдині базові вимоги й загальні підходи до проведення аудиту. Стандарти визначають загальний підхід до проведення аудиту, масштаб перевірки, види звітів аудитора, питання методології та основні принципи, якіих мають дотримуватись аудитори. Дотримання аудиторських стандартів дозволяє забезпечити певний рівень гарантій результатів аудиторської перевірки. Міжнародні стандарти аудиту (далі - МСА) покликані уніфікувати підхід до аудиту в міжнародному масштабі. МСА використовуються і при аудиті розрахунків з покупцям та замовниками та за виданими авансами.

Після перевірки внутрішнього контролю аудитор згідно МСА 300 «Планування» складає план та програму перевірки основного виробництва[5,с.88]. 

Згідно з МСА 400 «Оцінка ризиків і система внутрішнього контролю» аудитор оцінює величину аудиторського ризику в цілому і здійснює перевірку основного виробництва зокрема, з'ясовує величину ймовірності того, що суттєві помилки, які є в обліку можуть залишитись не виявленими і вплинуть на достовірність всієї фінансової звітності. Аудитор визначає, які методи і підходи він буде застосовувати при аудиторській перевірці даного об'єкту дослідження. …….Проводячи аудит процесу виробництва, необхідно керуватися Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», у якому визначені такі терміни, як елемент витрат, напрями витрат, нормальна потужність, об'єкт витрат, визнання витрат, склад витрат та розкриття інформації про витрати у примітках до фінансової звітності, та іншими нормативними актами.

          Джерелами даних для аудиту процесу виробництва є:

1. наказ про облікову політику,
2. внутрішні нормативні документи стосовно формування та визначення витрат за їх видами,
3. первинні документи з обліку витрат (накладні, вимоги, лімітно-забірні картки, акти, інвентаризаційні документи, наряди, змінні рапорти, калькуляції, розрахункові відомості),
4. облікові регістри аналітичного і синтетичного обліку витрат (журнали та відомості рахунків класів 2, 8 і 9),
5. фінансова звітність та примітки до неї.

Джерелами інформації для формування аудиторських доказів у процесі аудиту виробництва є також регістри бухгалтерського обліку: відомості про витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг), картки за замовленнями, розрахункові таблиці (розподілу заробітної плати, відрахувань на соціальні потреби, послуг допоміжних виробництв, розрахунку амортизації основних засобів, зносу МШП), відомості розподілу загальновиробничих витрат, відомість зведеного обліку витрат на виробництво.