Організація обліку та контролю розрахунків бютжетних установ з кредиторами в управлінні житлово-комунального господарства, архітектури

Розглянувши правові аспекти здійснення діяльності бюджетних органі- зацій, перейдемо до питань організації і ведення бухгалтерського обліку в цих організаціях. Згідно ст. 2. Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХIV [12](далі — Закон про бухгалтерський облік) сфера чинності даного Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їхніх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, що зобов'язані вести бухгалтерський облік і надавати фінансову звітність відповідно до законодавства. Таким чином, з 1 січня 2000 року положення Закону про бухгалтерський облік в однаковій мірі поширюються на всіх юридичних осіб, до яких, як відзначалося вище, відносяться і бюджетні організації.

 Сдід зазначити, що окремого стандарту, який регулював би облік кредиторської заборгованності як за національною, так і за міжнародною практикою відсутній. Методика бухгалтерського обліку зобовۥязань в Україні затверджена П(С)БО 11 «Зобовۥязання» [13]. В міжнародній практиці цей аспект розглядається в МСБО 1 «Подання фінансових звітів», МСБО «Непередбачені події і події, які склалися після дати балансу», МСБО 12 «Податки на прибуток», МСБО «Оренда», МСБО «Виплати працівникам», МСБО «Фінансові інструменти: розкриття та подання», МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобовۥязання та непередбачені активи» [ 14 ].

Порівнюючи національні та міжнародні стандарти обліку щодо зобовۥязань можна зробити такі порівняння:

1. Поняття зобовۥязань:

          Поняття зобовۥязань в міжнародних і національних стандартах бухгалтерського обліку ідентичне: зобовۥязання – це теперішня заборгованність субۥєкта господарювання, яка виникає в результаті минулих подій і погашення, котрі втілюють у собі економічні вигоди.

2. Визнання зобовۥязань.

           Якщо розглядати визнання зобовۥязань, то слід відмітити, що національні стандарти, в данному випадку, розглядають зобовۥязання, а міжнародні – забезпечення.

            - згідно П(С)БО 11, зобовۥязання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобовۥязання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

          - згідно МСБО 37 забезпечення слід визнавати, якщо:

           1) субۥєкт господарювання має теперішню заборгованність (юридичну чи конструктивну) внаслідок минулої події;

          2) можна достовірно оцінити суму  заборгованності.

         3. Оцінка зобовۥзань:

            -П(С)БО 11:

            1)дострокові зобовۥязання, на які нараховуються відсотки,відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю;

            2) поточні зобовۥязання відображаються в балансі за сумою погашення;

           3)непередбачені зобовۥязання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

            - МСБО 37: сума юридичних або конструктивних зобовۥязань має бути найкращьою оцінкою видатків, необхідних для погашення теперішньої заборгованості на дату балансу.

Згодом на виконання Програми реформування системи бухгалтерсько- го обліку  із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 р. № 1706 наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.99 р. №

114 [15] затверджений План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ і Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ (далі — План рахунків).

Вимоги Плану рахунків є обов'язковими для всіх установ і організацій, основна діяльність яких здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого  бюджету. Однак окремі  міністерства, центральні  органи виконавчої влади за узгодженням з Головним управлінням Державного казначейства України, у разі потреби, мають право давати вказівки про порядок застосування положень по бухгалтерському обліку в установах своєї системи з урахуванням специфіки їхньої діяльності.

Для відображення господарських операцій бюджетні установи застосо- вують субрахунки (рахунки другого порядку), установлені Планом рахунків, виходячи з загальнодержавних і галузевих потреб управління, контролю, аналізу і звітності. При необхідності установи можуть використовувати додаткові субрахунки (рахунки другого, третього порядків) з обов'язковим збереженням номерів субрахунків Плану рахунків.

           В основу Плану рахунків покладені Міжнародні стандарти  бухгалтерського обліку, а також План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291, з урахуванням специфіки діяльності бюджетних організацій [16].

План рахунків складається з восьми класів балансових рахунків і классу

0 «Забалансові рахунки»:

 

Клас 1. Необоротні активи.

 

Клас 2. Запаси.

 

Клас 3. Кошти, розрахунки й інші активи.

 

Клас 4. Власний капітал.

 

Клас 5 Довгострокові зобов'язання.

 

Клас 6. Поточні зобов'язання.

 

Клас 7. Доходи.

 

Клас 8. Витрати.

 

Клас 0. Забалансові рахунки.

 

Клас 1 «Необоротні активи» поєднує рахунки, призначені для обліку основних коштів бюджетних установ, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів, отриманих для тривалого використання, і не призначені для реалізації або використання протягом одного року.

Клас 2 «Запаси» поєднує рахунки для обліку оборотних матеріальних активів, що належать бюджетним установам, реалізацію і використання яких планується здійснити протягом року.

Клас 3 «Кошти, розрахунки й інші активи» включає рахунки, приз- начені для відображення поточних фінансових активів: коштів у касі, на рахунках в установах банків або в органах Державного казначейства України, у розрахунках з дебіторами.

Клас 4 «Власний капітал» включає рахунки, призначені для обліку фондів і визначення результатів виконання кошторисів бюджетної установи, а також сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів за поточний рік.

Клас 5 «Довгострокові зобов'язання» призначений для обліку зобо- в'язань  бюджетної  установи,  що  не  виникають  у   процесі  звичайної діяльності, не характерних для діяльності даної установи, погашення яких відбудеться по завершенні поточного бюджетного року.

Клас 6 «Поточні  зобов'язання» включає рахунки, призначені для обліку зобов'язань установи, що виникають протягом звичайної його діяльності і погашення яких очікується протягом одного бюджетного року.

Клас 7 «Доходи» призначений для обліку доходів, одержуваних бю- джетною установою за рахунок загального і спеціального фондів, а також сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів.

Клас 8 «Витрати» поєднує рахунки, призначені для обліку фактичних витрат і витрат бюджетних установ, а також касових витрат сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів.

На момент прийняття Плану рахунків це був, мабуть, єдиний документ для бюджетних організацій, у якому були враховані основні принципи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, викладені в Законі про бухгалтерський облік, і положення якого свідчили про істотні зміни в бухгалтерському обліку бюджетних організацій.

Через деякий час Державне казначейство України, керуючись покладе- ними на нього повноваженнями (ст. 4 Закону про бухгалтерський облік), затвердило ряд документів, що визначають порядок ведення бухгалтерського обліку і складання звітності в бюджетних організаціях відповідно до нового Плану рахунків, зокрема:

    — Порядок бухгалтерського обліку і звітності в бюджетних установах гуманітарної допомоги, затвердженої наказом Головного керування Державного казначейства України від 10.12.99 р. № 113 [17];

    — Інструкцію про кореспонденції субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, затверджену наказом Державного казначейства України від 10.07.2000 р. № 61 [18];

     — Інструкцію з обліку основних коштів і інших необоротних активів бюджетних установ, затверджену наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 р. № 64 [19];

    — Інструкцію про форми меморіальних ордерів бюджетних установ і порядок їхнього складання, затверджену наказом Державного каз- начейства України від 27.07.2000 р. № 68 [20];

     — Інструкцію про  порядок  складання  в 2000  році  місячних  звітів і квартального звіту установами й організаціями, основна діяльність яких здійснюється за рахунок кошт державного і/або місцевих бю- джетів, затверджену наказом Державного казначейства України від    23.03.2000 р. № 23 у редакції наказу Державного казначейства

України від 10.07.2000 р. № 62 [21].

 

Бюджетні організації поряд із зазначеними документами при відобра- женні господарських операцій керуються також і «старими» документами в частині, що не суперечить вимогам Плану рахунків, а саме:

    — Інструкцією 61 [22];

 

    — Порядком казначейського обслуговування  позабюджетних коштів установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів державно- го бюджету, затвердженим наказом Головного управління Держав- ного казначейства України від 25.03.99 р. № 27 [23];

   — Інс<sp