Організація обліку реалізації продукції

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………..

1. Теоретичні основи організація обліку процесу реалізації…………………………

                 1.1 Загальні питання організація обліку процесу реалізації………………….

                 1.2 Характеристика організації обліку процесу реалізації……………………

                 1.3 Опис організації обліку процесу реалізації………………………………..

2. Практичне завдання…………………………………………………………………

3. Шляхи вдосконалення  організації обліку процесу реалізації……………………..

Висновки та пропозиції………………………………………………………………....

Список використаної літератури……………………………………………………….

Додатки…………………………………………………………………………………..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Тема даної курсової роботи «Організації обліку процесу реалізації» є досить актуальною, адже найважливішим етапом господарської діяльності підприємства, що завершує процес кругообігу капіталу, є реалізація продукції. У результаті цього процесу виявляється суспільна корисність виробленого продукту, його відповідність вимогам покупця, замовника або ринку; шляхом зіставлення доходів і витрат підприємства обчислюється фінансовий результат. Реалізація продукції, є найважливішим джерелом доходів не тільки підприємства, а й формує прибуткову частину бюджету держави як об’єкт оподаткування. У зв’язку з цим потребує необхідної організації обліку реалізації продукції. Адже від якості обліку залежить правильне визначення фінансового результату діяльності підприємства.

   Виручка від реалізації підприємства являє собою один з головних узагальнюючих показників фінансово-господарської діяльності підприємства. Отримання доходів – виручки від реалізації продукції – свідчить про те, що продукція підприємства знайшла свого споживача, що вона відповідає вимогам та попиту ринку за ціною, якістю, іншими технічними функціональними характеристиками та властивостями.

Отримання доходів створює основу для самофінансування підприємства за умови, що їх розмір достатній для покриття витрат підприємства з реалізації товарів та інших видів діяльності, виконання зобов’язань перед бюджетом та утворення чистого прибутку.

Розмір отриманих доходів визначає економічну стратегію підприємства з питань управління матеріальними ресурсами та витратами, персоналом підприємства і оплатою його праці, податковою, інвестиційною, дивідендною  політикою підприємства.

Бухгалтерський облік є функцією управління підприємства. На бухгалтерський облік покладено завдання з поліпшення інформаційного забезпечення управління і контролю за збереженням власності та зміцненням фінансового стану підприємства, підвищенням ефективності діяльності та зменшенням ризику втрати коштів через непродумані дії.

Встановлення ринкових умов зумовлює потребу перегляду положень бухгалтерського обліку витрат, а також методики формування й обробки одержаної облікової інформації, виходячи з існуючого господарського механізму та наявної обчислювальної техніки.

 

Теоретичну основу дослідження питання обліку доходів операційної діяльності склали закони України, Інструкції та Положення з бухгалтерського обліку, наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як:  Грабова Н.Н., Завгородній В. П., Добровський В. Н та інших.

Проте, більшості з проведених досліджень притаманний традиційний підхід до проблем обліку реалізації та фінансових результатів. Водночас, потребує більш глибокого підходу розкриття організації обліку реалізації готової продукції та визначення фінансового результату від її реалізації відповідно до галузевого напряму діяльності підприємства. Деякі положення обліку потребують трансформації з урахуванням сучасних досягнень у міжнародній обліковій політиці.

 У зв’язку з цим постає завдання по-новому осмислити підходи до проблем реалізації, критично оцінити діючий облік процесу реалізації готової продукції та порядок визначення фінансових результатів на підприємствах, привести облікову інформацію у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Під обліковим законодавством розуміють сукупність правових актів та окремих обліково-правових норм, які регулюють бухгалтерський облік. Система такого законодавства поділяється на закони та підзаконні акти. Основним нормативним актом з бухгалтерського обліку є Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який забезпечує одноманітність обліку майна, зобов'язань, господарських операцій, складання і надання користувачам необхідної достовірної інформації про майновий стан підприємств, їхні доходи і витрати. Він встановлює єдині правові і методологічні засади організації та ведення бухгалтерського обліку в Україні.

Під законними нормативними актами Міністерства фінансів, які регламентують бухгалтерський облік, є національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Усі нормативні й методичні регламенти та положення є з метою правильного використання в практичній діяльності класифікуються за різними ознаками.

За ознакою обов'язкового застосування організаційні документи поділяються на обов'язкові (Закон про бухгалтерський облік, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку тощо) і внутрішні документи підприємства.

 

За ознакою конкретизації розрізняють типові й індивідуальні документи.

За сферою застосування організаційні документи, залежно від їх поширення на об'єкти організації обліку поділяються на такі, що регламентують види робіт, — обліковий процес (графіки, стандарти), роботу апарату управління (положення про відділи, посадові інструкції тощо), обліковий процес і роботу апарату управління одночасно (методичні вказівки з ведення обліку в умовах його автоматизації).

Кожне підприємство самостійно встановлює правила організації, методології і ведення бухгалтерського обліку. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємствах та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством.

При використанні загальних і галузевих положень та інструкцій на кожному підприємстві чи в установі індивідуально розробляють нормативні документи, які регламентують діяльність окремих облікових працівників. Це, здебільшого, положення про бухгалтерію та посадові інструкції. У Положенні про бухгалтерію наводяться її структура, завдання, функції, права і відповідальність. У типовій структурі Положення про бухгалтерію мають обов'язково бути назва підрозділу, загальні положення, мета, організаційна структура, завдання, функції. Крім того, у Положенні мають бути визначені права, відповідальність та взаємовідносини з іншими функціональними підрозділами, порядок стимулювання, розширення, реорганізації або ліквідації.

Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, які використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення та систематизації інформації.

Перелік документів має бути затверджено наказом або розпорядженням керівника підприємства про організацію облікової роботи, до нього можуть входити:

 

• робочий план рахунків бухгалтерського обліку, який містить синтетичні та аналітичні рахунки;

• форми первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення фактів господарської діяльності;

• порядок проведення інвентаризації активів та зобов'язань;

• правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;

• порядок контролю за господарськими операціями;

• обов'язки головного бухгалтера;

• інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

Сучасне законодавство України не приділяє належної уваги використанню обчислювальної техніки у сфері бухгалтерського обліку. Проте Закони України "Про інформацію", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про авторське право і суміжні права", а також "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" містять мінімально необхідну юридичну базу для ведення бухгалтерського обліку за допомогою комп'ютерної техніки. Зазначені нормативні акти встановлюють базові вимоги до застосування обчислювальної техніки та визначають правовий статус програмного забезпечення, хоча багато положень юридично не закріплено в законодавстві. З одного боку, це добре, оскільки надає великі можливості для вдосконалення облікової системи. З іншого боку, це створює широкий простір для помилкових рішень.

Метою даної курсової роботи  є закріплення набутих  в процесі навчання теоретичних знань з предмету «Бухгалтерський облік», а також надбання навичок та вмінь з розв’язування практичних завдань.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

-  дати загальну характеристику  теоретичних основ обліку реалізації  продукції;

- дослідження об’єктів обліку та господарських операцій з вдосконаленням обліку готової продукції та її реалізація;

- систематизація, закріплення  і розширення теоретичних і  практичних знань з бухгалтерського  обліку;

- формування вмінь з самостійного викладу матеріалу у вигляді злагодженої системи теоретичних положень і методичних рекомендацій;

- здобуття навичок самостійної  роботи з нормативними матеріалами.

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні основи  організація облуку процесу реалізації.

1.1 Загальні питання  організація обліку процесу реалізації.

 

  Вибір форми організації обліку відвантаження і реалізації значною мірою залежить від характеру технологічного процесу виробництва продукції, ступеня централізації фінансово-збутових служб, місцезнаходження виробничих одиниць, наявності у них рахунків у банку для розрахунків з покупцями.

Відвантажена продукція - це продукція, відвантажена покупцям або здана транспортним організаціям для доставки її покупцям. Відвантаження або відпуск готової продукції, виконаних робіт і послуг зі складу покупцям проводяться на підставі наступних первинних документів: наказів, накладних або розпоряджень відділу збуту.

У первинній документації зазначається номер замовлення та адреса, за якою відправляється продукція; кількість місць; вид упаковки; маса та інші дані, що характеризують відвантажену продукцію.

Критерії визнання доходу застосовуються до кожного типу операцій, проте стандартом бухгалтерського обліку 15 "Дохід" визначено обставини, за яких вони застосовуватимуться до кожної з трьох категорій доходу. Ці критерії, звичайно, застосовуються окремо до кожної операції. Водночас, за певних обставин, додержуючи принципу превалювання сутності над формою критерії визнання застосовуються до:

• окремих тотожних елементів операції, коли компенсація охоплює одночасно і реалізацію продукції , і окремо супутню послугу (наприклад, коли ціна реалізації продукції включає певну суму за подальше обслуговування, ця сума відстрочується і визначається як дохід за період, впродовж якого здійснюється обслуговування);

• двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті господарської операції (наприклад, підприємство може продати товари  і одночасно укласти окрему угоду на придбання товарів у майбутньому. У такому разі дві операції розглядаються разом).

Дохід від реалізації продукції повинен визнаватися у разі наявності всіх таких умов:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію;

- сума доходу може бути достовірно визначена;

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією;

- впевненість, що в результаті операції збільшаться економічні вигоди підприємства;

Достовірність вимірювання витрат, які були або будуть понесені в зв'язку з операцією, визначає визнання доходу від продажу. Так, якщо понесені витрати або ті, що будуть понесені в зв'язку з операцією, неможливо достовірно виміряти, дохід від продажу не визнається. Цей критерій випливає з принципу відповідності доходів і витрат.

За цим принципом для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.

Інакше кажучи, коли визнається дохід, визнаються і пов'язані з ним витрати, включаючи оцінку майбутніх витрат. Звичайним прикладом майбутніх витрат, які будуть оцінені і нараховані, є гарантійні витрати. Якщо майбутні витрати не можна достовірно оцінити, визнання доходу відкладається доти, поки сума таких витрат буде найбільш достовірно оцінена або фактично понесена.

За таких обставин будь-яка вже отримана компенсація за реалізацію товарів визнається як зобов'язання або відкладений прибуток.

Застосування принципу нарахування та принципу відповідності доходів та витрат, фактичне надходження грошових коштів чи грошових еквівалентів під час визнання доходів зумовлюють розподіл доходів та витрат відповідно на фактичні, відстрочені та нараховані.

Продукція вважається реалізованою з моменту її оплати, а інколи і після оформлення її відповідними документами. Вартість модернізації, капітального і середнього ремонтів власного устаткування і транспортних засобів, а також робіт промислового характеру, виконаних для власного підприємства, включається у реалізовану продукцію з моменту відбиття їх на рахунках обліку реалізації. Арифметично реалізована продукція дорівнює відвантаженій продукції мінус зміна залишків відвантаженої, але неоплаченої продукції.

Реалізована продукція оцінюється в оптових цінах підприємства, що закладені у план виробництва, і фактично діючих оптових цінах підприємства та використовується для визначення суми прибутку від реалізації й пов'язаних з ним фінансових показників.

Враховуючи те, що багато підприємств - з тих, що мають відповідні технічні можливості, а сільськогосподарські підприємства виходять на рівень автоматизації обліку, - останнім часом переходять на поасортиментний облік продукції, важливим є визначення об’єктів аналітичного обліку в сільському господарстві. Собівартість товарної продукції характеризують витрати на виробництво та збут протягом усього циклу.