Організація бухгалтерського обліку на автотранспортних підприємствах

На рівні окремих галузей міністерства і відомства, що мають в управлінні підприємства загальнодержавної та комунальної власності, забезпечують бухгалтерський облік на таких підприємствах. У межах своєї компетенції вони організовують і розробляють на єдиних методологічних засадах галузеві положення, вказівки та методичні рекомендації щодо галузевих особливостей за окремими напрямками обліку, розробляють та затверджують галузеві форми первинних документів за відсутності типових форм, вживають заходи для посилення контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищення професійного рівня кадрів і бухгалтерських служб.

Для ведення обліку Міністерство фінансів України затвердило План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцію про його використання.

Методику ведення фінансового обліку регулюють також нормативні акти (положення, інструкції. вказівки), які конкретизують особливості обліку коштів, основних і оборотних засобів, розрахунків, витрат виробництва, готової продукції, результатів фінансово-господарської діяльності, оподаткування.

У контексті цього Закону наказами Мінфіну затверджено 34 положення (стандартів) бухгалтерського обліку, склад фінансової звітності з примітками до неї та реєстри бухгалтерського обліку, спрощену фінансову звітність і План рахунків для суб’єктів малого підприємництва.

Положення (стандартів) бухгалтерського обліку – це нормативно-правові акти, що регулюють ведення обліку окремих його об’єктів, зокрема: основних засобів, запасів, нематеріальних активів, витрат, доходів, зобов’язань, дебіторської заборгованості, фінансових інвестицій тощо. В Національних П(С)БО дотримано вимоги міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) з урахуванням економічних, правових, податкових особливостей та традицій нашої держави.

Структура стандарту визначається обсягом та змістом питань, які він розглядає. Проте кожен стандарт включає: загальні положення, які пояснюють його мету, сферу застосування та містять визначення всіх основних термінів, які використовуються в стандарті, порядок оцінки та деталізації інформації відповідних об’єктів у фінансовій звітності.

На законодавчому рівні автотранспортна діяльність як різновид передбачена та регулюється Законом України «Про автомобільний транспорт», прийнятим Верховною Радою України від 5 квітня 2001 року, № 2344-Ш (зі змінами і доповненнями) в редакції Закону України від 11.08.13р. № 3492-ІУ , постановами Кабінету Міністрів України, документами міністерств і відомств України .

Окрім того, транспортно-експедиторська діяльність регулюється відповідним Законом «Про транспортно-експедиторську діяльність», прийнятим Верховною Радою України 1 липня 2004 року, № 1955-ІV . Умови патентування підприємницької діяльності передбачено Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», прийнятим Верховною Радою України від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) .

Для урегулювання відносин з міжнародного перевезення вантажів Верховною Радою України прийнято 15 липня 1994 року за № 117/94 Закон «Про участь України в Митній конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП» . Закон передбачував положення стосовно митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки міжнародних дорожніх перевезень від 14 листопада 1975 року.

Положення про технічне обслуговування й ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, умови організації перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом затверджені відповідними наказами Міністерства транспорту України від 30 березня 1998 року № 102 і від 21 січня 1998 року № 21.

Міністерство автомобільного транспорту своїми наказами затвердило форми квитково-облікових листів (від 24 квітня 1996 року), правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (від 18 лютого 1997 року № 176 зі змінами та доповненнями), правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (від 14 липня 1997 року № 363 (зі змінами і доповненнями).

Окрім того, Міністерство транспорту затвердило Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті (від 5 лютого 2001 року № 65) , Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку (29 грудня 2000 року № 356) , Інструкцію про порядок постачання, зберігання, видачі та обліку всіх видів квитків на проїзд в автобусах і таксомоторах, контролю й обліку виручки від перевезення пасажирів .

До нормативного забезпечення обліку діяльності автотранспортних підприємств долучився також Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, котрий наказом від 11 травня 1999 року № 116 затвердив Інструкцію про порядок обліку разових квитків на проїзд у міському електротранспорті та абонементних квитків на проїзд у міському громадському транспорті України і форм облікових документів № 1 (разові квитки), № 2 (абонементні квитки), № 3 (шляховий лист) .

Наслідком колективної роботи кількох міністерств і відомств стала Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях країни, затверджена спільним наказом Держнафтогазпрому, Мінекономіки, Мінтрансу, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 року № 81/38/101/235/122 .

Основним регулюючим нормативно-правовим чинником щодо діяльності автотранспортних підприємств в Україні є Закон України «Про автомобільний транспорт» в редакції Закону України від 23.02.06 року № 3492-ІУ, введений в дію 07.04.2006 року . Цим законом регламентовано відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також відносини з юридичними та фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень. Його положення є тим підґрунтям, на якому розбудовується вказана господарська діяльність і створюються системи управління з функціональною розгалуженістю, адекватною певним організаційним утворенням — суб’єктам автотранспортного підприємництва.

1.3 Облікова політика як засіб управління бухгалтерським обліком на автотранспортному підприємстві.

Визначення облікової політики на підприємствах є досить важливим, але, як показує практика, на багатьох підприємствах навіть немає наказу про облікову політику, або він не знаходить застосування. Надання підприємствам більшої самостійності і свободи при виборі процедур та способів облікового процесу сприяє налагодженню взаємодії між господарюючим суб’єктом і зовнішніми користувачами інформації.

Аналіз досліджень і публікацій. У розробку питань формування та реалізації облікової політики підприємств вагомий внесок зробили вітчизняні та зарубіжні вчені: М.Т. Білуха, І.А. Бєлобжецький, Ф.Ф. Бутинець, Г.Л.Вознюк, С. Голов, А.Г. Загородній, С.А. Ніколаєва, В.Ф. Палій, Л.Гордієнко, П.Житного, А.Г.Загороднього, С.В.Івахненкова, Г.Г.Кірейцева, М.В.Кужельного, В.С.Леня, В.Г.Лінника, В.І.Отенка, Л.Пантелейчук, М.С.Пушкара, А.Ринді, В.В.Сопка та інших.

Мета та завдання. Хоча ця тема і була досліджена багатьма вченими, всеодно можна сказати про невідповідність теоретичних та практичних розробок реаліям української дійсності. Метою є: уточнити сутність поняття "облікова політика" та її призначення, визначити місце облікової політики в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку і розкрити передумови її виникнення та подальшого розвитку в Україні.

Враховуючи, що облікова політика підприємства – це, насамперед, політика власника, він повинен з максимальним професіоналізмом підходити до вибору облікової політики підприємства, саме він зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання сформованих принципів, методів та прийомів ведення обліку на підприємстві.

Професіоналізм - це якість, якою може і повинен володіти кожен керівник свого підприємства. Власник підприємства повинен виглядати організованим і бути організованим, так як, з одного боку, від цього залежить успіх всього підприємства. З іншого боку, успіх підприємства залежить не від дій однієї людини, не тільки від керівника, або вдало обраної облікової політики, а успіх складається з налагодженої взаємодії всіх співробітників. І, нарешті, всі працівники повинні робити все професійно, і уникати будь-якої форми відносини, яке справило б зворотне враження. Всі проблеми підприємства походять з невірного підходу до вибору облікової політики, а професіональний підхід допоможе обрати вдалу облікову політику сааме для цього виду підприємства.

Облікову політику підприємства, яку впроваджує у дію керівник підприємства, можна також розглядати як певний перелік правил поведінки всіх працівників. Керівних, що хоче розвивати дисципліну, повинен сконцентруватися на зоні поведінки, і вона почне вдосконалюватися, оскільки має внутрішню змогу до саморозвитку, що в кінцевому випадку призведе до уникнення певних проблем у бухгалтерському та фінансовому обліку підприємства.

Ключ до дисципліни в обліковій політиці - почуття призначення. Мета діяльності кожного підприємства виробляє не тільки мотивацію і концентрацію, а й дисципліну для досягнення цієї мети.

Отже основним фактором успішного бізнесу та підприємницької діяльності є вдало обрана облікова політика підприємства.

Призначення облікової політики підприємств полягає в задоволенні інтересів власників підприємства та зовнішніх користувачів інформації.

Таким чином, облікова політика займає центральне місце в системі бухгалтерського обліку. До процесу її формування необхідний особливий підхід, оскільки від цього залежать весь обліковий процес організації, правильність ведення бухгалтерського і податкового обліку, а також процес ухвалення управлінських рішень.

Вірно сформована облікова політика та подальше її вдосконалення, у зв’язку з максимальним наближенням до Міжнародних стандартів, дає змогу підприємству зарекомендувати себе на світовому ринку. Облікова політика підприємств України зображує зовнішнім суб’єктам підприємницької діяльності культуру ведення бізнесу в нашій державі. Від цього, практично, залежить розвиток економіки нашої держави та підвищення рівня життя населення.

РОЗДІЛ 2. СТАН ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1. Загальна характеристика ТОВ "АЙДАР-ТРАНС"

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙДАР-ТРАНС" створене згідно чинного законодавства України. Основним внутрішнім документом, що визначає поле діяльності підприємства та основні засади її провадження є Статут підприємства.

Основним видом діяльності є надання послуг з перевезення вантажів вантажним автотранспортом. Також згідно Статуту товариство може виконувати такі види діяльності:

• надання експедиційних послуг;
• послуги по ремонту автотранспорту;
• продаж автозапчастин та паливо-мастильних матеріалів.

Товариство від свого імені укладає договори, контракти, набуває майнові та особисті немайнові права. Вона може бути позивачем і відповідачем в суді, може здійснювати експортні та імпортні операції для господарської діяльності.

Товариство може створювати в Україні та за її межами власні підприємства. Довірчі підприємства, а також вступати в об’єднання, асоціації та консорціуми.

У своїй діяльності товариство керується законами України. ТОВ "АЙДАР-ТРАНС" має право на прийняття робочої сили, трудова діяльність здійснюється на основі укладених трудових договорів, контрактів, а також за угодами цивільного правового характеру.

Держава не несе відповідальності за зобов’язання товариства, так само як товариство не відповідає по зобов’язаннях держави. Учасники товариства несуть відповідальність в межах своїх вкладів.

Товариство здійснює зовнішньоекономічну діяльність на підставі чинного законодавства.

Метою дiяльностi підприємства є отримання прибутку внаслiдок задоволення законним шляхом iнтересів i потреб фізичних і юридичних осіб, захист соцiально-економiчних інтересів власникiв та членiв трудового колективу пiдприємства.

Збори учасників є вищим органом управління підприємства. Для безпосереднього керівництва діяльністю товариства призначається директор. Директор підприємства здійснює свою діяльність у відповідності до законодавства і посадової інструкції, його завданням є організація роботи з метою ефективної взаємодії працівників,спрямування їх діяльності на досягнення високих темпів розвитку.

Директoр має прaво без довіренoсті здійснювати дiї від iмені підприємствa в межах, передбaчених статутом та предметом діяльнoсті. Забезпечує підприємство кваліфікованими кадрами, організовує господарську діяльність підприємства. Контролює дотримання законодавства в діяльності підприємства.

Умови оплати праці, надання відпусток, визначаються в трудових договорах, контрактах, що укладаються з кожним працівником.

Працівники товариства підлягають соціальному страхуванню та соціальному забезпеченню в порядку, передбаченому законодавством.

З метою відповідності фінансової звітності чинним нормативним актам та надання її користувачам керівництво підприємства обирає принципи, методи і процедури обліку відповідно до чинного законодавства України.