Оподаткування страхової діяльності в Україні

Збитковість страхової суми по страхуванню  врожаю сільськогосподарських культур  та вплив цього показника на фінансову стійкість страхових операцій встановлюється через відношення страхового відшкодування до певної вартості врожаю по державних цінах. Це й показник можна порівняти з тарифним рівнем.

Аналіз проводиться по кожній сільськогосподарській  культурі та однорідних групах культур. Розміри страхового відшкодування знаходяться в річному статистичному звіті.

Елементи збитковості при цьому  виді страхуванню суттєво трансформовані. Наприклад, при розрахунку спустошливості страхового випадку знаменник дробової величини нерідко становить одиницю (відбулась одна повінь чи засуха). Навіть при декількох страхових випадках важко виділити ступінь впливу одного з них нa величину збитку. Чисельник дробової величини (число постраждалих об'єктів) перетворюється в суму страхового відшкодування.

Для з'ясування фінансової стійкості  страхових операцій по страхуванню  врожаю сільськогосподарських культур  можна визначити й аналізувати  синтетичний показник збитковості  й відсоток недобору нормативного врожаю. Порівняння цих показників здійснюється як в часі, так і в регіональному аспекті. Аналіз їх динаміки за декілька років дозволяє зробити висновки щодо причин підвищення збитковості окремих страхових операцій.

Певні особливості в забезпеченні «фінансової стійкості страхових операцій по страхуванню сільськогосподарських тварин. Тут синтетичний показних збитковості страхової суми може вивчатись по категоріях господарств, видах й формах страхування. Елементи збитковості певною мірою змінюються. Так, частота страхових випадків відображає відношення числа страхових випадків до кількості застрахованих об'єктів. Якщо цей показник перевищує середній рівень в даній місцевості, це свідчить про незадовільне ветеринарно-зоотехнічне забезпечення тварин, про їх безгосподарне утримання.

Такий елемент збитковості, як спустошливість, показує, скільки в середньому тварин гине від настання одного страхового випадку. Виходячи з рівня цього показника, можна робити висновки щодо ефективності заходів по локалізації епізоотій, наслідків стихійного лиха, пожеж. Якщо від одного страхового випадків середньому гине одна тварина, то замість двох елементів збитковості (частота страхових випадків та їх «спустошливість) можна використати відсоток (К) падежу тварин. В цьому разі спустошливість дорівнює одиниці й не впливає на збитковість. Такі обставини можуть мати місце, насамперед, в особистій власності громадян, де від одного страхового випадку настає падіж однієї (часто єдиної) тварини. В державних і недержавних сільськогосподарських підприємствах при епізоотіях, стихійних чинниках, пожежах настання одного страхового випадку може зумовити загибель значної кількості тварин, тобто спустошливість буває більшою одиниці.

В роботі по забезпеченню фінансової стійкості страхових операцій по страхуванню тварин слід розмежовувати загальний відсоток падежу від відсотка страхового падежу тварин. Обмежений обсяг страхової відповідальності по умовах конкретних видів страхування може приводити до того, що при загальному високому відсотку падежу загибель застрахованих тварин буде незначною.

Важливе значення має вивчення показника  відношення ризиків. Він показує відношення середньої суми страхового відшкодування по одному об'єкту до середньої страхової суми однієї тварини. Якщо цей показник перевищує одиницю, це свідчить про падіж більш цінних тварин в порівнянні з загальним середнім рівнем їх страхової оцінки.

Відношення ризиків при загибелі не племінної продуктивної худоби в сільськогосподарських підприємствах може виражати ступінь непридатності м'яса для споживання людей. У цьому разі показник менший одиниці. В зв'язку з тим, що в діючій статистичній звітності особливо цінні племінні тварини, занесені в Державну племінну книгу з властивою їм високою балансовою вартістю, не виділяються із загального поголів'я, відношення ризиків може перевищувати одиницю. В цьому випадку показник відношення ризиків вказує на падіж високопорідних племінних тварин і вимагає ретельного з'ясування причин цього випадку.

В дослідженні збитковості сум по особистому страхуванню необхідно розрахувати цей показник окремо по кожному виду страхової відповідальності Потім одержані дані порівнюються з середніми нетто-ставками, які закладені в тарифах. Якщо показники збитковості суттєво не відрізняються під нетто-ставок або перевищують їх, необхідно провести аналіз елементів збитковості. За допомогою його встановлюються фактори, що визначають високий рівень збитковості. В результаті одержують необхідні дані для підвищення 4інансової стійкості страхових операцій.

Поняття "страховий портфель" вживається для встановлення фактичної кількості застрахованих об'єктів або діючих договорив страхування на певній території. Йдеться про підприємство, дільницю страхового агента, район, тощо. Під страховим портфелем в особистому страхуванні може також матись на увазі сума місячного страхового внеску по діючих договорах довгострокового страхування життя на встановлену дату на певній території. Вся поточна й перспективна діяльність страхової організації спирається на страховий портфель, структура якого в кінцевому підсумку визначає фінансову стійкість страхових операцій. Адже від величини й якості страхового портфеля залежать величини надходжень страхових платежів, обсяги й коливання виплат страхових сум й страхового відшкодування.

Структура й якість страхового портфеля можуть аналізуватись за допомогою  деяких показників. Величина ж його виражається або числом застрахованих об'єктів, або загальною страховою сумою, тобто обсягом страхової відповідальності.

Для структури страхового портфеля властиве співвідношення окремих видів страхування, а також між добровільними й обов'язковими формами. Структура страхового портфеля може аналізуватись в аспекті питомої ваги діючих договорів і знову укладених договорів з мінімальними (низькими) і максимальними (високими) страховики сумами, групових та індивідуальних страхувань. Структура страхового портфеля складається під впливом асортименту страхових послуг, тобто системи видів і форм страхування. Особливе значення для забезпечення фінансової стійкості страхових операцій має оперативне реагування на задоволення попиту в тих страхових послугах, які в ринкових умовах відповідають інтересам страхувальників.

При аналізі страхового портфеля необхідно  звертати увагу на його динамічність, що характеризується співвідношенням між договорами, що вже закінчуються.

Договорами, які знову укладаються. Для перспективного забезпечення фінансової стійкості страхових операцій важливо намагатись досягти й зберігати Рівновагу портфеля. Цей стан характеризується, як мінімум, компенсацією знову укладеними договорами тих, строк дії яких закінчується. Разом з тим така компенсація повинна розповсюджуватись не лише на кількість договорів й обсяг внесків по них, але й бути Узгодженою з страховою сумою, строком страхування і суттєво не відрізнятись від ймовірності збитку, яка переважала в попередніх договорах.

Певні особливості властиві страховому портфелю по договорах страхування  життя. В цьому виді страхування  на структуру страхового портфеля впливає  так зване "сторно". Під ним розуміється відмова страхувальника від виконання умов договору ще до закінчення строку його дії. Сторно в соціальному аспекті показує, що попит страхувальника на певну страхову послугу даним страховиком не може бути задоволений.

Для збалансованого страхового портфеля як основи забезпечення фінансової стійкості страхових операцій важливе значення має його однорідність по обсягу страхової суми об'єктів та по відповідній їм сукупності ризиків. По величині страхової суми однорідність страхового портфеля встановлюється досить просто — по близьких в грошовому виразі страхових сумах різних об'єктів. У відношенні ймовірності збитку необхідні розрахунки, що спираються на показник розсіювання страхової суми, яка відображає частку договорів з максимальною і мінімальною сумою.

Чинним законодавством встановлено  обмеження щодо видів діяльності, якими можуть займатися страхові компанії (страховики).

Згідно зі ст. 2 Закону про страхування предметом  безпосередньої діяльності страховика може бути тільки:

1) страхування,

2) перестрахування, 

3) фінансова  діяльність, пов’язана з формуванням,  розміщенням страхових резервів  та їх управлінням. 

Виходячи з  норм Закону про страхування до фінансової діяльності, пов’язаної з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням, можна віднести такі види діяльності:

– кредитну (кредитування житлового будівництва при розміщенні резервів зі страхування життя);

– інвестиційну (при розміщенні резервів страхування  життя і медичного страхування);

– іншу фінансову діяльність (вкладення коштів у цінні папери, розміщення депозитних внесків тощо).

Для страховиків  чинним законодавством України передбачено  різні механізми оподаткування  зазначених видів діяльності.

Законом України  «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі – Закон про податок на прибуток) для операцій зі страхування і перестрахування передбачено особливий порядок оподаткування, що регламентується п. 7.2 цього закону. Інші доходи, одержувані страховиками, обкладаються податком на прибуток у загальному порядку.

Для цілей податкового  обліку операції зі страхування поділяються  на операції зі страхування життя  та операції, пов’язані зі здійсненням  інших видів страхування.

Оподаткування інших операцій зі страхування, ніж операції зі страхування життя

Згідно з  пп. 7.2.1 ст. 7 Закону про податок на прибуток валові доходи від страхової  діяльності (крім страхування ризиків  життя) страховиків-резидентів обкладаються податком за ставкою 3 % від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності. При цьому такі доходи не підлягають оподаткуванню на прибуток за ставкою 30 %.

Для цілей оподаткування  страхової діяльності під валовим  доходом від страхової діяльності слід розуміти суму страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, за винятком суми валових внесків, переданих на перестрахування, отриманих (нарахованих) страховиками протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України чи за її межами.

Датою збільшення валових доходів страховика відповідно до п. 3.1 Порядку складання декларації про доходи страховика, затвердженого  наказом ДПАУ від 29.07.97 р. № 265 (далі –  Порядок № 265) є дата, що припадає на податковий період, протягом якого  відбулася одна з подій, що сталася раніше:

– або дата зарахування  коштів на банківський рахунок, оприбуткування в касу;

– або дата виникнення у страховика зобов’язань, тобто  дата набрання чинності договором страхування  і перестрахування.

Сума валових  доходів, отриманих (нарахованих) страховиками за договорами страхування і перестрахування ризиків (крім страхування ризиків життя) відображається в рядку 1 розділу I Декларації про доходи страховика.

Слід звернути увагу, що для визначення розміру  прибутку від страхової діяльності в бухгалтерському обліку, що розраховується як різниця між доходами від страхової діяльності та витратами на надання страхових послуг, страховикам необхідно використовувати визначення доходу від страхової діяльності, наведене в Законі про страхування. Згідно зі ст. 31 Закону про страхування, до доходів від страхування належать:

1) зароблені  страхові платежі (страхові внески, страхові премії) за договорами  страхування і перестрахування; 

2) комісійні  винагороди за перестрахування; 

3) частки від страхових сум і страхових відшкодувань, сплачені перестрахувальниками;

4) повернені  суми з централізованих страхових  резервних фондів;

5) повернені  суми технічних резервів, інших  ніж резерв незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених  актами чинного законодавства.

Оподаткування операцій зі страхування життя 

Згідно з  пп. 7.2.4. Закону про податок на прибуток для цілей оподаткування операцією  зі страхування життя фізичної особи  вважається операція, що передбачає страхову виплату при таких страхових випадках:

– смерть застрахованої  особи;

– рішення суду про оголошення застрахованої особи  померлою;

– дожиття застрахованої  особи до закінчення терміну дії  договору страхування або досягнення нею віку, визначеного договором  страхування.

Для того, щоб операція страхування фізичної особи вважалася для цілей оподаткування операцією страхування життя, у випадку укладання договору, що передбачає дожиття застрахованої особи до певного віку, термін дії договору не може бути меншим 120 календарних місяців. Крім того, таким договором не можуть передбачатися часткові виплати до закінчення терміну такого договору або настання страхового випадку. На перехідний період до 2003 року термін дії договору зі страхування життя громадян віком понад 50 років установлюється від 60 календарних місяців.

Облік операцій зі страхування життя фізичних осіб ведеться страховиками окремо, і відповідно до пп. 7.2.2 ст. 7 Закону про податок  на прибуток доходи, отримані страховиками-резидентами  у вигляді сум страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, накопичених протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування життя на території України або за її межами, не включаються до складу валових доходів, установлених підпунктом 7.2.1 ст. 7 Закону про податок на прибуток і не підлягають оподаткуванню. У декларації про доходи страховика такі доходи не відборажаються.