Оподаткування страхової діяльності в Україні

Реферат на тему:

Оподаткування страхової діяльності в Україні

 

ПЛАН

1. Фінанси  страхових організацій

2. Управління  надходженнями й виплатами коштів  страховій компанії

3. Забезпечення  збалансування або перевищення  доходів над витратами страховика  цілому по страховому фонду

4. Використана  література

 

1. Фінанси страхових  організацій

Для забезпечення діяльності страховика по наданню страхового захисту він  повинен формувати й використовувати  кошти страхового фонду з метою  покриття збитків страхувальників, компенсації власних затрат по веденню страхових операцій, а також одержання прибутку. В умовах розвинутих ринкових відносин страхова компанія, як правило, вкладає тимчасово вільні кошти в інвестиційну діяльність. Тому рух готівкових, та безготівкових коштів страховика досить складний і включає в себе два відносно самостійних грошових потоки: оборот засобів, що є джерелом страхового захисту, і оборот ресурсів, пов'язаних з веденням страхових операцій. Певні особливості властиві й руху частини засобів страхового фонду, що інвестуються з метою одержання прибутку. Всe це зумовлює специфіку фінансових форм страхової організації.

Найважливішою особливістю грошового  обороту, пов'язаного з наданням страхового захисту, е ризиковий, ймовірний  характер руху коштів. Якщо в основі формування страхового фонду лежить ймовірність збитку, що вимагає вивчення статистичних даних й застосування відповідних розділів теорії ймовірності, то використання коштів з страхового фонду залежить від фактичним збитків страхувальників в певному році. Різниця між обсягом сформованого страхового фонду й потребами у виплаті страхового відшкодування також породжує специфічні особливості організації фінансів страхової організації.

Можлива невідповідність між очікуваним й фактичним збитком зумовлює певні вимоги, насамперед, до величини й структури тарифу. В її основну частину (нетто-ставку) повинна включатись ризикова надбавка, що відображає вірогідну ймовірність відхилення величини фактичного збитку від очікуваного — ж в часі, так і в просторі.

Чим вища ймовірність того», що сформований  страховою організацією фонд буде достатнім для повного відшкодування збитків страхувальників, тим вища її фінансова стійкість.

Як і для будь-якої підприємницької  структури, діяльність страхової компанії спрямована не тільки на відшкодування витрат, а й на одержання прибутку. Разом з тим, страховик не повинен намагатись отримати надвисокий прибуток від страхових операцій, бо така практика порушує принцип еквівалентності його відносин зі страхувальником. Взагалі, у страхуванні застосування поняття "прибуток" досить умовне, бо тут не створюється національний доход, а лише відбувається його перерозподіл. Для страховика прибутком є такий позитивний фінансовий результат, який забезпечує перевищення його доходів над витратами.

До доходів від страхової  діяльності відносяться:

1) страхові платежі (страхові  внески, страхові премії) за договорами  страхування та перестрахування;

2) комісійні винагороди за перестрахування;

3) частка від страхових сум  та страхових відшкодувань, сплачена перестраховиками;

4) повернуті суми спеціальних  страхових резервів попередніх  періодів;

5) інші доходи від страхової  діяльності.

Витратами страховика, крім витрат на проведення страхування, є виплата  страхових сум і страхового відшкодування, відрахування в страхові резерви і на запобіжні засоби.

Об'єктом оподаткування страховиків  є прибуток, одержаний від страхової, перестрахувальної і фінансової діяльності, що може здійснюватись  згідно законодавства.

Прибуток страховика, що залишається  після сплати податків (чистий прибуток), є його власністю, і порядок його використання встановлюється страховиком самостійно.

Важлива сфера руху коштів страхової  організації пов'язана з формуванням  страхових резервів. Вони передбачені  для забезпечення майбутніх виплат страхових сум та страхового відшкодування. Резерви утворюються окремо по договорах страхування життя, медичного страхування та по ризикових видах страхування. *¹

Резерви створюються страховиками шляхом відповідних відрахувань від надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) , а також від доходів, одержаних від розміщення тимчасово вільних коштів.

До складу резервів входять:

а) технічні резерви — страхові резерви, які створюються для забезпечення виконання страховиками взятих зобов'язань по підписаних договорах страхування;

б) вільні резерви — страхові резерви, які виконують функції додаткового  забезпечення платоспроможності страховиків, і не зв'язані конкретними зобов'язаннями по підписаних договорах страхування.

У випадку недостатніх резервів для здійснення страхових виплат, вони повинні поповнюватись за рахунок прибутку.

Звертаємо увагу на те, що забороняється  здійснювати виплати по ризикових видах страхування за рахунок резервів страхування життя і медичного страхування. Не дозволяється використання (зменшення) обсягів резервів для будь-яких цілей, крім страховик виплат.

Встановлені певні зобов'язання для  страховиків. Вони повинні створювати такі технічні резерви з ринкових видів страхування:

— резерви премій (резерви незароблених премій) ~ по договорах, термін дії яких ще не минув;

— резерви збитків (зарезервовані  сплачені суми страхового відшкодування  по відомих вимогах страхувальників).

Страховики можуть також самостійно створювати інші резерви відповідно до прийнятої технології формування страхового портфеля.

Для страховиків встановлені зобов'язання створювати такі технічні резерви по страхуванню життя і медичному страхуванню:

— резерви довгострокових зобов'язань;

— резерви належних виплат страховим  сум.

Резерви довгострокових зобов'язань розраховуються окремо по кожному договору.

З обов'язкових видів страхування  технічні резерви створюються окремо від інших видів страхування.

Не рідше, ніж один раз на місяць, страховики зобов’язані самостійно здійснювати необхідний перерозподіл створених резервів відповідно до страхових подій, що настали.

При здійсненні операції перестрахування  ризиків у страховика (цедента) обсяг  страхових резервів не зменшується після передачі ризику перестраховику. При цьому в активі балансу суми, передані в перестрахування, відображаються по статті активу "Участь перестраховиків у технічних резервах". При здійсненні страхових виплат по ризиках, що передані в перестрахування, відповідні резерви зменшуються на суму виплат.

При реформації балансу на звітну дату страховики зобов'язані здійснити поповнення відповідних резервів та відобразити їх використання для страхових виплат.

Умовами забезпечення виконання своїх  зобов'язань страховою організацією є наявність у неї сплаченого статутного фонду, створення страхових резервів, а також система перестрахування.

Мінімальний розмір статутного фонду, згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про страхування", установлюється в сумі, еквівалентній 5 тисяч доларів США за курсом Національного банку України.

Страховики зобов'язані дотримуватись  нормативних співвідношень між  сумою власного статутного фонду  і страхових резервів та обсягом  прийнятих страхових зобов'язань.

Страхові зобов'язання залежно  від страхування (перестрахування), крім обов'язкових, щодо суми статутного фонду і страхових резервів, не повинні перевищувати:

— з особистого страхування, крім страхування життя, — 40-кратної її величини;

~ з страхування всіх видів  відповідальності — 20-кратної  й величини;

— з перестрахування — 10-кратної  її величини.

Вказані співвідношення можуть змінюватися  Кабінетом Міністрів України за поданням Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю.

Звертаємо увагу на те, що максимальний обсяг страхових зобов'язань за окремим договором страхування не може перевищувати 10 відсотків від суми статутного фонду і страхових резервів.

Для забезпечення страхових зобов'язань  а страхування життя страховики повинні утворювати окремі резерви за методикою, встановленою Комітетом у/ справах нагляду за страховою діяльністю.

Страховики, що прийняли» на себе страхові зобов'язання в обсягах, які перевищують, можливість їх виконання за рахунок власних засобів, повинні застрахувати ризик виконання власних зобов'язань у перестраховиків.

Резервні фонди утворюються  страховим товариством з метою забезпечення майбутніх виплат і необхідного страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування) шляхом відрахувань до 50 відсотків від страхових платежів з цих видів страхування та інших доходів. Страхові фонди утворюються у ті й валюті, в якій страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями. Резерви з страхування життя формуються окремо від резервів з ризикових видів страхування.

Страхові організації мають  право утворювати резервні фонди для фінансування заходів щодо запобігання нещасних випадків, втрат та пошкоджень застрахованого майна, також шляхом відрахувань від страхових платежів у межах, встановлених нормативними актами.

Обов'язком страховиків є розміщення страхових резервів, інших тимчасово вільних коштів з урахуванням безпечності, прибутковості та ліквідності.

Для забезпечення вимог безпечності,, прибутковості та ліквідності активів  страхової компанії, достатніх для  виконання прийнятих зобов'язань, сума її наявних технічних резервів і 50 відсотків сформованого статутного» фонду повинна бути представлена (покрита) активами таких категорій (допустимими активами):

— грошові кошти на розрахунковому рахунку;

—банківські вклади (депозити);

— нерухоме майно;

— цінні папери і права участі, що передбачають одержання доходів;

— державні цінні папери;

— іноземна валюта, що віднесена до цієї категорії Національним банком України;

— грошові позики за договорами боргу  юридичним особам і фізичним особам-страхувальникам;

— готівка;

— права вимоги до перестраховиків (участь перестраховиків. у технічних резервах).

Резерви не можуть бути розміщені (інвестовані) в цінні папери та права участі інших страховиків.

Видані позики фізичним особам-страхувальникам, які заключили договори страхування  життя, повинні бути в .межах, що не перевищують подвоєння внесених страхових премій по цих договорах.

При визначенні рівня покриття до заліку приймаються (в обмежених обсягах) такі активи у відсотках до суми, рівній величині наявних технічних резервів і 50 відсотків сформованого статутного фонду:

— банківські вклади (депозити) — не більше 30 в одному банку;

— нерухоме майно — не більше 10;

— іноземна валюта у вигляді платіжних  документів та інших цінних паперів  — не більше 5;

—цінні папери (крім державних  цінних паперів) і права участі не більше 40, в тому числі:

а) акції, які не котируються на фондовій біржі,— не більше 15, з них  акцій одного емітента — не більше 2;

б) акції, які котируються на фондовій біржі,— не більше 5 одного емітента;

в) облігацій — не більше 5;

— грошові позики юридичним особам і фізичним особам-страхувальникам — не більше 30, в тому числі:

а) позики юридичним особам, не забезпечені  банківськими гарантіями або гарантіями інших страховиків,— не більше 5, з них розмір позики окремому позикоодержу-вачу не повинен перевищувати 1 відсотка;

б) позики юридичним особам, які  забезпечені банківськими або страховими гарантіями, не повинні перевищувати 5 відсотків окремому позикоодержувачу;

— права-вимоги до перестраховиків (участь перестраховиків у технічних резервах) — не більше 50 відсотків обсягів страхових зобов'язань, переданих в перестрахування.

Не менше 90 відсотків резервів повинні  бути розміщені (інвестовані) на території України, якщо інше не передбачене чинним законодавством та міжнародними угодами, що підписані Україною.

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю» може дозволити  страховикам іншу структуру покриття створених обов'язкових резервів та сформованого статутного фонду. Для одержання індивідуального дозволу страховики повинні подати необхідне обґрунтування доцільності запропонованої структури такого покриття» в якому підтверджується підвищення безпечності й ліквідності допустимих активів.

2. Управління  надходженнями й виплатами коштів  страховій компанії

 

Обсяг зібраних страхових платежів є найбільш загальним показником діяльності страховика, на який впливає величина, структура й якість страхового портфеля, обсяг й асортимент надання страхових послуг, розміри страхового фонду. Враховуючи, що сума платежів — величина абсолютна, для прийняття менеджерських рішень вона аналізується або в порівнянні з обсягом надходжень по області, району, або в динаміці. Динаміка величини платежів, які надійшли, визначає процес формування страхового фонду, кількість та якість наданих послуг страхувальникам. Залежно від поставленого завдання зміни в структурі платежів вивчаються як в цілому, так і по галузях і видах страхування.

Кількість діючих договорів, які прийняв  на себе страховик, що свідчить про число страхувань, характеризує не лише страховий портфель, а й попит на страхову послугу. Поряд з показником обсягу одержаних платежів, показник числа діючих договорів аналізується в динаміці з метою регулювання структури страхового портфеля в бік збільшення частки найбільш прибуткових операцій.

Показники середньої страхової суми й середнього платежу на один договір відображають суттєві аспекти договорів страхування, причому страхова сума характеризує рівень страхового забезпечення по одному страхуванню, а середній платіж на один догові]? — величину витрат страхувальника на один договір. Щоб визначити середній тариф, що має неабияке значення в управлінні діяльністю страховика, необхідно співставити середній платіж з середньою страховою сумою. Названі показники, як правило, вивчаються в порівняння з попереднім періодом або середніми величинами, що характерні для страхових компаній-конкурентів.