Оподаткування страхової діяльності в Україні

Надходження платежів по добровільному  страхуванню залежить від ряду факторів соціального й економічного характеру. До них відноситься кількість укладених договорів, середній платіж на один договір. На кількість заключених договорів, в свою чергу, впливає розмір страхового поля та його охоплення, чисельність страхових агентів і навантаження на кожного з них по кількості договорів. Середній платіж по одному договору залежить від середньої страхової суми по oswwy договору й середнього страхового тарифу.

Визначення політики страхової  організації буде більш виваженим, якщо до уваги будуть, братись такі фактори, як зміна вартісної структури  страхового портфеля в майновому страхуванні та зростання реальних доходів населення в особистому страхуванні. На обсяг страхового тарифу впливає зміна рівня ризику структури об'єктів майнового страхування, зміна ризикової й вікової структури страхового портфеля особистого страхування, зростання чи зниження частки небезпечних професій в страхуванні від нещасних випадків.

Суттєві особливості властиві аналізу  й наступним менеджерським рішенням по надходженню платежів та зростанню  договорів по страхуванню життя, що витікає з довгострокового характеру договорів цієї підгалузі страхування. Зокрема, на зростання страхових внесків впливає їх виплата наперед, а на збільшенні кількості договорів з врахуванням раніше зазначених факторів, чинить стримуючий вплив дострокове їх припинення та природні причини (закінчення строку страхування в зв'язку з дожиттям, смерть страхувальника, зміна страхувальниками місця проживання).

Схвалюючи рішення про напрями  вдосконалення роботи страхової  компанії, необхідно враховувати, що кількість й динаміка діючих договорів в значній мірі залежать від навантаження на одного страхового агента. Тому при аналізі тенденцій розвитку страхування життя значне місце повинно відводитись вивченню роботи страхових агентів по укладанню нових й продовженню існуючих договорів, забезпеченню чистого приросту сумі місячного внеску, скороченню числа й зниження частки достроково припинених договорів. Для виявлення причин дострокового припинення договорів проводяться зустрічні перевірки безпосередньо у страхувальників.

Одним з головних напрямів менеджменту страхових операцій є контроль за статтями витрат страховика, зокрема, виплатами страхових сум й страхового відшкодування. Спочатку розробляються й виявляються динамічні ряди обсягу виплат. Потім визначаються темпи росту й приросту Цих величин, ланцюгові й базисні індекси. Тут важливо встановити галузі і види страхування, виплати по яких зростають найбільш високими темпами. Це необхідно для обґрунтованого фінансового планування, складання плану доходів і витрат страхової компанії.

Здійснюючи управління особистим страхуванням, необхідно враховувати, що один вид його може передбачати декілька форм відповідальності. Наприклад, змішане страхування життя такі форми відповідальності: на дожиття, на випадок смерті, за втрату здоров'я; індивідуальне страхування від нещасних випадків передбачає відповідальність страховика на випадок смерті й втрати Здоров'я. В зв'язку з цим слід не лише обмежитись вивченням динаміки виплат в цілому по виду страхування (хоч це й необхідно для встановлення тенденцій динаміки ризику), а й дослідити динаміку виплат по кожній із форм відповідальності, що дозволить визначити обсяги фінансових результатів і збитковості страхової суми по даному виду страхування.

Необхідною умовою обґрунтованого менеджменту страхових операцій є обчислення величин середньої виплати на один договір по кожному виду страхування і по кожному виду відповідальності. Динаміка цього показника відображає, насамперед, зростання страхової суми (тобто страхового захисту), а в майновому страхуванні, крім того, ще й ступінь пошкодження об'єкта. Середня виплата в зв'язку з втратою здоров'я свідчить про рівень травматизму, а на вішалок смерті — про середню страхову суму по даному виду страхування.

Динаміку виплат можна проаналізувати за допомогою розрахунку відносних показників, насамперед, рівня виплат й норми виплат.

Рівень виплат встановлюється у  процентному відношенні шляхом ділення суми виплат по даному виду страхування за тарифний період на обсяг платежів по цьому ж виду страхування за цей же період.

Незважаючи на те, що показник рівня  виплат досить стійкий, однак, обчислюючи його, слід пам'ятати про вимоги територіального  рознесення збитку. При встановленні рівня виплат по страхуванню життя необхідно врахувати, що в страхових внесках тут передбачені відрахування в резерв внесків.

Виплачені страхові платежі виражають  собою сукупність брутто-ставок. Страхові ж суми і страхове відшкодування  виплачуються лише за рахунок нетто-ставок. Тому, крім показника рівня виплат, в менеджменті страхових операцій розраховується норма виплат.

Під цим відносним показником розуміється  частка нетто-ставки в обсягу брутто-ставки, виражена у відсотках. В процесі прийняття менеджерських рішень рівень виплат зіставляється з нормою виплат. Якщо перший показник перевищує другий або ж має тенденцію до цього, необхідно встановити причини Високого рівня виплат.

З цією метою здійснюється аналіз збитковості страхових сум та її елементів.

Для відрахувань в запасні фонди  й резерви внесків використовується нормативна структура тарифної ставки. По такому ж принципу визначається розмір відрахувань на попереджувальні заходи по настанню страхових випадків. Управління цією групою витрат страховика передбачає вивчення її доцільності, ефективності, а також основних напрямів, використання коштів.

Важливою ділянкою управління страховими операціями є створення умов для досягнення стабільно зростаючих фінансових результатів, що зумовлює постійну увагу до їх аналізу.

Одним з таких результатів є  витрати страховика на здійснення страхових операцій, тобто їх собівартість у вузькому розумінні. Дослідження витрат на ведення справи передбачає з'ясування динаміки цього показника і його структури по основних статтях затрат. Зазначимо, Що склад витрат (групування статей, рівень деталізації) залежать від конкретного завдання, яке необхідно вирішити. Важливо співставити фактичний розмір витрат на ведення страхових операцій по певному виду страхування з нормативним, який передбачений тарифом,

Дослідження собівартості страхових  операцій спирається на вивчення динаміки відносних показників затрат на одиницю страхових платежів. Ці показники відображають собівартість операцій по формуванню страхового фонду і обчислюються шляхом ділення сукупних витрат страховика на забезпечення страхових операцій за рік або витрат, що стосуються страхування конкретного виду до надходжень страхових платежів за цей же період всього чи лише по даному виду страхування.

Зменшення собівартості конкретної страхової  послуги чи операції можливе лише при скороченні затрат на окремі її елементи. Очевидно, що вагомий результат в зниженні собівартості можливий при скороченні їх по найбільш значимій статті витрат. Відомо, що дуже значна частка у витратах страхових організацій відображає витрати на утримання страхових працівників. Тому менеджмент собівартості страхових операцій повинен бути доповнений аналізом раціональності використання трудових ресурсів страхової компанії. З цією метою аналізується динаміка чисельності страхових працівників (співвідношення штатних і позаштатних страхових агентів, їх кваліфікаційний склад), навантаження на одного страхового агента по кількості укладених договорів. Обсяги страхових платежів (на одного страхового агента і на один договір) вивчаються в динаміці та в співставленій з страховими компаніями-конкурентами,

Найважливішим підсумковим фінансовим результатом діяльності страхової організації, як і будь-якої іншої підприємницької структури, є прибуток. По страхових операціях прибуток обчислюється шляхом співставлення відповідних доходів і витрат. Менеджмент прибутку Передбачає встановлення відносного показника,— рентабельності страхових операцій. Він розраховується шляхом співставлення величини прибутку, одержаного за рік від страхових операцій, з їх собівартістю.

Для прийняття управлінських рішень, які сприяли б підвищенню рентабельності страхових операцій, необхідно провести аналіз деяких процесів.

По-перше, досліджуються динамічні ряди показника рентабельності в цілому по страхових операціях і по кожному виду страхування. При такому підході аналіз рентабельності в часі дозволяє встановити тенденції її динаміки.

По-друге, цінну інформацію дає порівняння показників рентабельності окремих страхових операцій чи галузей і підгалузей страхування по періодах з рівнями таких же показників, що досягнуті страховими компаніями-конкурентами. Це надасть необхідну інформаційну базу для прийняття менеджерських рішень як тактичного, так і стратегічного плану.

3. Забезпечення збалансування або перевищення доходів над витратами страховика цілому по страховому фонду

Зростання прибутковості й рентабельності роботи страхової організації досягається  через постійну узгодженість її доходів та витрат в цілому по страховому фонду. Особливо привабливим є стабільне перевищення обсягів доходів над витратами, чим досягається фінансова стійкість всіх або переважної більшості страхових операцій. В основі її забезпечення лежать, насамперед, раціональні величини тарифних ставок (вигідні страховику й прийнятні для страхувальників), а також необхідний рівень концентрації коштів в страховому фонді. Саме при цій умові досягається необхідне територіальне і в часі рознесення збитку.

На концентрацію засобів страхового фонду безпосередньо впливає постійно зростаюче число страхувальників й застрахованих об'єктів.

Забезпечення фінансової стійкості страхового фонду може аналізуватись з боку встановлення ймовірності недостатності коштів для страхових виплат в певному році та в аспекті співвідношення доходів й витрат страхівника за звітний період.

Ступінь ймовірності недостатності  коштів в перспективному періоді обчислюється на основі коефіцієнта Ф.В Коньшина, який по природі є коефіцієнтом варіації *²

в якому: q — середня тарифна  ставка по всьому страховому портфелю;

 п ~ число застрахованих об'єктів.

Очевидно, що фінансова стійкість  страхових операцій зростає зі зниженням  значення К, ідо зумовлює зменшення  ступеня варіації загального страхового фонду. З формули видно, що на рівень показника К не впливає розмір страхової суми застрахованих об'єктів (ці дані не беруться до уваги при розрахунку К) однак, він знаходиться в зворотній залежності від кількості об'єктів страхування й величини середньої тарифної ставки. Це означає, що фінансова стійкість страховка операцій зростає при збільшенні числа застрахованих об'єктів й підвищенні розміру страхових тарифів.

Зазначимо, однак, що коефіцієнт Ф.Б. Коньшина можна використовувати в тих  випадках, коли страховий портфель включає об'єкти з близькими по значенню страховими сумами.

Щоб оцінити фінансову стійкість  страхового фонду в цілому, необхідно співставити загальну величину доходів страховика за тарифний період і обсяг коштів в запасних фондах з сумою витрат за цей же період Вважається нормальним, коли результат від такого співставлення буде перевищувати одиницю.

Очевидно, що для стійкого перевищення  доходів над витратами страховика за тарифний період (при використанні оптимальних тарифів) необхідна суттєва концентрація коштів страхового фонду, а також засобів в запасних фондах. Це дозволяє відшкодувати навіть над. звичайний збиток, забезпечуючи розміщення його в часі.

Показник збитковості страхової  суми виражає собою відношення виплат страхового відшкодування або страхової суми до страхової суми всіх застрахованих об'єктів. Приведений показник дозволяє співставити витрати на виплату страховика з прийнятою ним страховою відповідальністю.

Дослідження динаміки показників збитковості  страхової суми переслідує мету встановити відповідність фактичної збитковості тарифному рівню. Якщо буде виявлено, що фактична збитковість перевищує норматив, що включений до тарифної ставки, то необхідно встановити роль у цьому окремих елементів збитковості.

Розглянемо збитковість страхової  суми в майновому страхуванні.

По-перше, при обов'язковому й добровільному страхуванні майна колгоспів та радгоспів застраховані об'єкти враховуються лише у вартісному виразі. Тому можливий аналіз лише загального показника збитковості, зокрема, в розрізі груп майна, що дозволить встановити по них фінансову стійкість операцій.

По-друге, при обов'язковому страхуванні будівель в господарствах громадян зіставляється число постраждалих страхувальників, що отримали страхове відшкодування (ці дані містяться в річному статистичному звіті), і число господарств, що мають застраховані будівлі.

По-третє, в разі добровільного страхування засобів транспорту, домашнього майна й будівель для з'ясування впливу збитковості страхової суми на фінансову стійкість страхових операцій досліджується відношення числа виплат до кількості укладених договорів, а також відношення ризиків як співставлення середньої страхової виплати по одному договору і середньої страхової суми по одному ж договору.

По-четверте, при добровільному страхуванні майна державних підприємств, кооперативних й громадських організацій, враховуючи лише вартісне відображення в статистичній звітності застрахованих об'єктів, можливий аналіз впливу на фінансову стійкість страхових операцій лише синтетичного показника збитковості в розрізі видів кооперації чи громадських організацій.

Взагалі, по страхуванню майна зміст елементів збитковості страхової суми дає широкі можливості для з'ясування причин підвищення збитковості. Наприклад, підвищений рівень частоти та спустошувальності страхових випадків, пов'язаних з пожежею, свідчить, насамперед, про недостатню якість протипожежних заходів. В тому разі, коли відношення ризиків перевищує одиницю по обов'язковому страхуванню, є підстави перевірити роботу страхових фахівців по переоцінці будівель з тим, щоб звести до мінімуму післяпожежні переоцінки будівель в напрямку підвищення їх страхової оцінки. Якщо ж йдеться про добровільне страхування, то високий рівень відношення ризиків свідчить про завищені розміри страхових сум.