Інвестиційна привабливість економіки України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

Черкаський державний  бізнес-коледж

Кафедра економіки та підприємництва

 

 

 

 

 

Курсова робота

з предмета: «Національна економіка»

на тему: «Інвестиційна привабливість економіки України»

 

 

 

Виконав:

Студент ІІІ курсу, групи ОАЗ-10

Спеціальність:

«Облік та аудит»

Родіонова Надія Сергіївна

Підпис _______________

 

 

Науковий керівник:

Викладач II категорії 

Долока Людмила Вікторівна

 

 

 

 

Черкаси - 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 . ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОВЕДЕННЯ ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

1. Економічна сутність інвестицій та їх значення в розвитку сучасної економіки
2. Інвестиційний клімат та фактори що його формують
3. Методологічні основи оцінки інвестиційної привабливості галузей , регіонів , підприємств

РОЗДІЛ 2 . АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

2.1 Місце України в міжнародних рейтингах інвестиційної привабливості.

2.2 Інвестиційна привабливість Черкаської області.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

3.1 Проблеми та перспективи розвитку інвестиційної діяльності в Україні.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Після виборення Україною незалежності надзвичайно зросла актуальність вивчення проблем, пов’язаних з інвестуванням  розвитку економіки нової держави. І це не дивно. Адже, якщо є інвестиції (а вони є тоді, коли в країні має місце сприятливий інвестиційний клімат), то тоді легко сформувати висхідні тенденції соціально-економічного розвитку національного господарського комплексу, які є запорукою не тільки економічної, але і політичної незалежності.

Актуальність теми курсової роботи обумовлена тим, що в умовах розвитку в Україні ринкових відносин особливу значущість набуває дослідження проблем інвестиційної привабливості, забезпечення переходу до більш якісного, інвестиційно-інноваційного типу зростання, в основі якого лежать масштабні інвестиції. У найближчій перспективі роль інвестицій різко зростатиме, оскільки вони є основою стабільного й стійкого економічного розвитку, який дозволить скоротити розрив в основних макроекономічних показниках між Україною і розвиненими країнами, створить передумови для гідного входження в Європейський Союз. Якість життя населення та інші найважливіші характеристики розвитку сучасного суспільства теж залежать від темпів економічного зростання країни, тобто від залучення інвестицій.

Метою даної роботи є  обґрунтування теоретичних основ  та положень щодо інвестиційної привабливості  економіки України, характеристика стану інвестиційної привабливості  економіки  Україні та розробка рекомендацій для поліпшення даного стану.

Для досягнення поставленої  мети потрібно виконати наступні завдання:

• визначити теоретично-методологічні аспекти проведення оцінки інвестиційної привабливості економіки України.
• проаналізувати  інвестиційну привабливість економіки України .
• запропонувати шляхи вирішення проблем розвитку інвестиційної діяльності України.

Предметом курсової роботи виступає інвестиційна привабливість економіки України. Об’єктом дослідження даної роботи є самі інвестиції як соціально-економічне явище.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОВЕДЕННЯ ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

 

1.1Економічна сутність інвестицій .

 

  Розмаїття терміна «інвестиції » у вітчизняній та зарубіжній літературі значною мірою пояснюється широтою сутнісних рис цієї доволі складної категорії .

Під інвестиціями розуміють  економічні ресурси ,які направленні  на збільшення реального капіталу суспільства , а саме:

• розширення та модернізацію виробництва ;
• створення виробничої інфраструктури ;
• створення товарно-матеріальних запасів та резервів ;
• створення соціальної інфраструктури ;
• підготовку та перепідготовку персоналу ;
• науку та наукове обслуговування тощо ;

А отже , у сучасній науці  інвестиції ,як економічна категорія виступають первинною категорією ,бо вони є базою побудови ієрархії інших категорій та в своїй основі відображають відтворення суспільного капіталу як вкладення капіталу в галузі економіки всередині держави та за кордоном.

Сьогодні у складній та заплутаній системі економічних зв’язків усе частіше необхідно приймати зважені рішення щодо накопичення та інвестування. Для збереження і примноження заощаджень потрібно відмовитись від старих засобів накопичення та перейти до засобів, притаманних ринковим відносинам, що об’єднуються під загальною назвою інвестування.

У державі з командно-адміністративною економікою категорія «інвестиції» не мала місця ні в економічній  теорії, ні у практиці. В останні  роки це поняття почало зустрічатися в економічній літературі країн Східної Європи та СНД, що пояснюється зміною системи господарювання і переходом до ринкових відносин. Термін «інвестиції» походить від латинського слова «invest» , що означає «вкладати». У минулому більшість авторів трактувала поняття «інвестиції» як сукупність затрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень у галузі народного господарства (виробничі фонди), тобто інвестиції помилково ототожнювались із поняттям «капітальні вкладення».

Розглянемо сучасне  тлумачення категорії «інвестиції». Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 дає наступне визначення: інвестиції – всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути: грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні  папери; рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні  цінності); майнові права, що випливають із авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»); права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності .

Отже, в широкому розумінні  інвестиції є вкладенням капіталу з  метою його збільшення. При цьому  приріст капіталу повинен бути достатнім, щоб компенсувати інвестору відмову від використання коштів на споживання в теперішньому періоді, винагородити його за ризик та відшкодувати збитки від інфляції в майбутньому періоді.

Інвестиції – це економічна категорія розширеного відтворення, яка є основним інструментом формування мікро- та макроекономічних пропорцій і визначає темпи економічного росту.

Таким чином, інвестиції – це те, що «відкладають» на завтрашній день, щоб мати можливість більше споживати  в майбутньому. Під інвестиціями розуміють економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу товариства, тобто на розширення або модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов’язане з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також із будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди необхідно включати і витрати на обладнання, наукові дослідження та підготовку кадрів, що є інвестиціями в «людський капітал», який на сучасному етапі розвитку економіки набуває все більшого значення, бо саме результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і обладнання, і, найголовніше, основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни у світовій ієрархії держав.

В економічному аналізі  розрізняють валові та чисті інвестиції.

Валові інвестиції характеризують загальний обсяг інвестиційних  коштів у певному періоді, спрямованих  на відтворення (нове будівництво, реконструкція, розширення, придбання засобів виробництва), приріст товарно-матеріальних запасів, а також на підтримання діючих потужностей.

Чисті інвестиції є вкладенням коштів у виробничі фонди, що заново створюються, та виробничий апарат, що відновлюються. Вони дорівнюють сумі валових  інвестицій, зменшеній на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Динаміка показника  чистих інвестицій відображає характер економічного розвитку країни в розрізі  співвідношення між простим та розширеним відтворенням.

Якщо сума чистих інвестицій складає від’ємну величину (тобто обсяг валових інвестицій менший суми амортизаційних відрахувань), це означає зниження виробничого потенціалу і, як наслідок, зменшення обсягу випуску продукції.

Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю (обсяг валових інвестицій дорівнює сумі амортизаційних відрахувань), це говорить про відсутність економічного росту, бо виробничий потенціал залишається при цьому незмінним.

І нарешті, якщо сума чистих інвестицій є додатною величиною (обсяг  валових інвестицій перевищує амортизаційні  відрахування), це означає, що економіка знаходиться на стадії розвитку, бо забезпечується розширене відтворення її виробничого потенціалу.

Зростання обсягу чистих інвестицій зумовлює збільшення доходів, причому темпи зростання суми доходів значно перевищують темпи  росту обсягу чистих інвестицій. В економічній теорії цей процес називається «ефект мультиплікатора».

Фактори, що впливають  на обсяги інвестицій:

-  рівень заощаджень у доходах населення. В умовах низьких доходів на душу населення основна їх частина використовується на споживання. Із зростанням доходів збільшується їх частка, що спрямовується на заощадження, які є джерелом інвестиційних ресурсів. Спостерігається пряма залежність між рівнем заощаджень і обсягом інвестицій;

- норма дохідності інвестицій. Прибуток є основним мотивом інвестування, тому чим вища норма дохідності очікується, тим більш привабливими будуть вкладення;

- темп інфляції. Чим вищий цей показник, тим більше буде знецінюватись майбутній прибуток від інвестицій і, відповідно, буде менше стимулів для нарощування обсягів інвестицій. Тут спостерігається зворотна залежність (виняток становлять ринок нерухомості, валютний ринок та ринок лікувальних засобів);

-  ставка банківського процента. Якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку банківського процента, то за подібних умов інвестування буде ефективним, і навпаки. Така залежність є зворотною;

- податкова політика. При збільшенні рівня податкового тиску зменшується попит на інвестиції;

У процесі інвестиційної  діяльності важливим є фактор часу. Інвестору необхідно співставляти час інвестування і час отримання прибутку або соціального ефекту. Ці два процеси можуть відбуватися в різній часовій послідовності. При їх послідовному протіканні прибуток отримується одразу після завершення інвестицій у повному обсязі. При паралельному протіканні отримання прибутку можливе ще до повного завершення процесу інвестування (на певному етапі інвестування можливий випуск продукції, що забезпечить отримання прибутку). При інтервальному протіканні між періодом завершення інвестування та отриманням прибутку проходить певний час.

Інвестиції  відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний  ріст економіки держави. В результаті інвестування засобів в економіку, збільшуються обсяги виробництва, росте національний прибуток, розвиваються та йдуть вперед, в економічній конкуренції, галузі народного господарства та підприємства, що в більшій мірі задовольняє попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий приріст національного прибутку частково знову накопичується, проходить подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно.

Таким чином  інвестиції, що утворюються за рахунок  національного прибутку, в результаті його розподілу, самі обумовлюють його ріст, розширене відтворення. При чому, чим ефективніше інвестиції, тим більше ріст національного прибутку, тим значніші абсолютні розміри накопичення (при даній його частці), які можуть бути знову вкладеними в виробництво. При достатньо високій ефективності інвестицій приріст національного прибутку може забезпечити підвищення частки накопичення при абсолютному рості споживання.

 

 

 

 

1.2. Інвестиційний клімат та фактори що його формують

 

Інвестиційний клімат формується під впливом політичних, правових, економічних і соціальних чинників. Значимість кожного чинника в окремо взятій країні різна, оскільки це залежить від рівня економічного розвитку, історичних та національних тенденцій.

Для оцінки можна використати  наступні узагальнюючі синтетичні показники:

– політична і фінансова  стабільність;

– рівень загальноекономічного розвитку країни;