Кризові явища як фаза життєвого циклу організації. Сутність, основні ознаки, джерела виникнення кризових ситуацій, їх типологія

Банкрутство — це неможливість виконати після встановленого терміну взяті на себе зобов'язання перед кредиторами.

Причини банкрутства — фактори зовнішнього і внутрішнього впливу.

Зовнішні фактори впливу:

• недосконалість законодавчої системи,
• високий рівень інфляції,
• кризові явища в інвестиційній політиці,
• необґрунтована економічна політика уряду,
• політична нестабільність суспільства,
• неефективне використання іноземних інвестицій.

Внутрішні фактори впливу:

• недосконалість системи стратегічного планування,
• невміле використання форм, методів управління,
• недосконалість механізму ціноутворення,
• недостатній рівень організації виробництва,
• низький технічний рівень виробництва,
• прорахунки в організації праці (утримання зайвих робочих місць),
• збільшення кредиторської і дебіторської заборгованості.

Ознаки виникнення неплатоспроможності  підприємства:

• припинення поточних платежів і систематичне порушення термінів погашення зобов'язань;
• зменшення потоку грошових коштів від здійснення операцій;
• зниження прибутковості;
• падіння ринкової ціни цінних паперів;
• скорочення виплачуваних дивідендів.

Суб'єктами банкрутства є юридичні особи — суб'єкти підприємницької  діяльності, юридичні особи — підприємства, які є об'єктами права державної  власності, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності.

Кредитором є юридична або фізична  особа, яка має підтверджені документами  вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам  боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю справляння податків і зборів.

Боржник може звернутися до арбітражного суду і порушити справу про банкрутство з власної ініціативи в разі його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності.

Основні стадії погіршення економічного стану:

1. прихована стадія банкрутства;
2. фінансова нестійкість;
3. явне банкрутство.

Прихована стадія банкрутства  характеризується зовнішньою непомітністю погіршення економічного стану. Обсяг продаж не зменшується, працівників не звільняють, авторитет підприємства начебто зберігається. Погіршення стану підприємства усвідомлює тільки невелика група фахівців.

Фінансова нестійкість відрізняється порушенням грошових потоків, нестачею оборотних коштів. Її ознаки:

• затримка з наданням звітності й зниженням її якості, наявність помилок. Це свідчить про неякісну діяльність фінансових служб підприємства, яка стає причиною недостатнього рівня економічного аналізу;
• різкі зміни структури балансу і фінансових результатів;
• підвищення рівня конфліктності на підприємстві через неузгодженість дій різних підрозділів.

Явне банкрутство характеризується неспроможністю підприємства сплачувати свої борги. Тут виникає невідповідність грошових потоків і зовнішні конфлікти з партнерами. Об'єктивним виходом з цієї ситуації є санація або порушення процедури банкрутства.

Штучне банкрутство пов'язано з порушенням і недосконалістю існуючого законодавства.

Процедура порушення справи про  банкрутство включає подання письмової заяви про банкрутство боржником, кредитором, податковою або контрольно-ревізійною службою. Заява подається в арбітражний суд, який в місячний термін виносить ухвалу про скликання зборів кредиторів. У той же час подається заява тих осіб, які бажають взяти участь у санації боржника.

Ініціатором порушення справи про  банкрутство може бути кредитор і  боржник. Метою боржника повинно  бути позбавлення від старих боргів і нове життя — адже підприємство вільне від боргів, особливо з відомим  ім'ям, має більше шансів знайти інвесторів, ніж обтяжене боргами.

Судові процедури банкрутства

• розпорядження майном боржника
• мирова угода
• санація з поновленням платоспроможності боржника
• ліквідація банкрута

Важливою у справі про банкрутство  є мирова угода — домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочення або розстрочення, а також прощення кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. У цій угоді описуються умови, на яких прощаються або повертаються старі борги.

Новим є введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто припинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань зі сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Ліквідація — це припинення діяльності суб'єкта, визнаного арбітражним судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Загальні підстави припинення діяльності підприємств усіх видів визначені  Законом "Про підприємництво"(ст. 11):

• з власної ініціативи підприємця;
• на підставі рішення суду або арбітражного суду у випадках, передбачених законодавством;
• у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання.

  Припинення за юридичними підставами може бути двох видів: добровільним; примусовим.

Примусово діяльність підприємства припиняється на підставі рішення арбітражного суду про визнання його банкрутом. Порядок такого припинення визначає Закон . З дня прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом розпочинається ліквідаційна процедура:

• підприємницька   діяльність   банкрута   завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;
• строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів вважається таким, що настав;
• припинення нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;
• відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;скасовується арешт накладений на майно боржника, визнаного банкрутом чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника; накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;
• вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

З початком ліквідаційної процедури  припиняються повноваження органів управління підприємства-банкрута, розпорядження його майном, керівник підприємства-банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис в його трудовій книжці, а також припиняється повноваження власника майна банкрута.

У постанові про визнання боржника банкрутом арбітражний суд відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатора та членів ліквідаційної комісії.

У разі ліквідації державного підприємства або підприємства, в статутному фонді якого державна частка складає більше 25%, арбітражний суд призначає членами ліквідаційної комісії представника державного органу з питань банкрутства і при необхідності — органу місцевого самоврядування.

Протягом трьох днів з призначення ліквідатора органи управління підприємства-банкрута забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута ліквідатору. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника юридичної особи-банкрута.

До складу ліквідаційної комісії  включаються представники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхідності — також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, Державного органу з питань банкрутства і представник органів місцевого самоврядування.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна.

 

 

 

Рис. 1.1 – Форми ліквідації підприємства

Майно, щодо обігу якого встановлено  обмеження, продається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати вказане майно у власності чи на підставі іншого речового права.

Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, то він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Арбітражний суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише в разі, якщо в неї залишилось майнових активів менше, ніж вимагається для її функціонування згідно із законодавством.

Наслідки ліквідації:

• припиняється діяльність підприємства;
• терміни боргових зобов'язань вважаються такими, що минули;
• право розпоряджання майном  переходить  до ліквідаційної комісії;
• припиняється нарахування пені і відсотків.