Документація господарських операцій та облікова політика

Вартість пасажирських і вантажних перевезень – це основа визначення обсягів реалізації перевезень.

Первинними документами встановленої форми оформляється їх здійснення та оплата, що дозволяє отримати інформацію про обсяги реалізації перевезень і доходні надходження.

Таким чином, формування доходів по основній діяльності на підприємствах залізничного транспорту в обліку відрізняється за рівнями організаційної структури. Порядок їх формування автором представлено у вигляді схеми на Pис. 1.3.

Під терміном «доходні надходження» розуміються платежі, нараховані за перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти і пов’язаних з ними послуг, які підлягають розподілу між залізницями, що беруть участь у перевезеннях.

Під терміном «дохід від перевезення» розуміють грошові кошти, що належать залізниці за виконані в її межах перевезення і пов’язані з ними послуги.

На залізниці доходні надходження за перевезення певним чином акумулюються і перерозподіляються.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3 – Формування основних доходів від перевезень для їх обліку за організаційними рівнями на залізничному транспорті

 

Сума доходів управління залізниці від перевезень за звітний місяць визначається приблизно в середині наступного місяця після отримання статистичних даних про обсяги виконаних робіт з перевезень вантажів, пасажирів, багажу і пошти. Головний обчислювальний центр Укрзалізниці підраховує суму доходу і розподіляє її між управліннями залізниць залежно від виконаних робіт кожним управлінням залізниці.

Для структурних підрозділів, що входять до складу управлінь залізниць, основний дохід від перевезень складає дохід у вигляді «права на дохід», визначений фінансовими та економічними службами згідно з витратами, які залежать від обсягу перевезень. При цьому умовно-постійні витрати не коригуються, і фінансування таких структурних підрозділів здійснюється в межах такого права. Право розраховується з використанням таких показників: у локомотивному господарстві – локомотиво-кілометри лінійні; у вагонному господарстві – вагоно-кілометри завантажені; у господарстві перевезень – загальна переробка вантажів (навантаження + розвантаження) в тоннах. «Право на дохід» інших структурних підрозділів визначається відповідними службами. Визначення «права на дохід» решти структурних підрозділів відбувається за фактичними витратами, але не вище планових. На відміну від управління залізниці, основні доходи структурного підрозділу визначають за внутрішніми розрахунковими цінами. Таким чином, отримані доходи перерозподіляють між структурними підрозділами відповідно до понесених ними фактичних витрат на перевезення.

До складу доходу за основною діяльністю підприємства залізниці включають також доходи, отримані від підсобно-допоміжної діяльності. До підсобно-допоміжної діяльності залізниці відносяться види діяльності, пов’язані з реалізацією продукції кар’єрів і щебеневих заводів, води, електроенергії, палива, послуг з охорони, автотранспортні послуги та ін.

Вказані вище особливості формування основного доходу від перевезень і розрахунків за ним обумовлюють дворівневу систему бухгалтерського обліку: перший рівень – облік основного доходу від перевезень у фінансовій службі управлінь залізниць; другий рівень – облік основного доходу від перевезень у структурних підрозділах залізниці. Види доходів від основного виду діяльності, які вплинули на організацію синтетичного обліку доходів у бухгалтерському обліку підприємств залізничного транспорту згідно зі затвердженими нормами Облікової політики Укрзалізниці та Плану рахунків бухгалтерського обліку підприємств і організацій залізничного транспорту.

    На відміну від підприємств промисловості, на залізничному транспорті для обліку доходів від підсобно-допоміжної діяльності структурних підрозділів у складі синтетичних рахунків бухгалтерського обліку основного доходу відкрито два субрахунки: 705 «Дохід допоміжного виробництва» і 706 «Дохід від послуг з ремонту і будівництва».

    Вважаємо, що питання, які торкаються поняття «витрати», безпосередньо пов’язані з поняттям прибутку. Саме витрати є одним з основних елементів фінансової звітності, визначення яких – важливий чинник впливу на формування достовірних фінансових результатів.

    Що стосується тлумачення даного поняття в нашій країні, то згідно зі ст. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витратами звітного періоду є або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені .

У п. 7 П(С)БО 16 «Витрати» зазначено, що витрати певного періоду визначаються одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Нині в бухгалтерському обліку згідно з П(С)БО 16 «Витрати» витрати підприємства, залежно від їх характеру та умов отримання, поділяються лише за видами діяльності і включають витрати від звичайної діяльності (операційної, фінансової, інвестиційної) та витрати від надзвичайної діяльності.

Зважаючи на сувору регламентацію обліку витрат законодавчими і нормативними актами, він має свої особливості на залізничному транспорті. Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 05 лютого 2001 р. № 65 «Методичні рекомендації по формуванню собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті» затверджена класифікація витрат на підприємствах транспорту, яка представлена схематично на Рис. 1.4.

Такий розподіл витрат на підприємствах залізничного транспорту не впливає на організацію бухгалтерського обліку, але має важливе значення для контролю та аналізу цих витрат, дозволяє визначати розмір дійсної економії або перевитрати коштів. Адже досягти зниження собівартості можна не тільки за рахунок зменшення норм витрат праці і матеріалів на одиницю продукції, але й за рахунок зростання продуктивності праці, оскільки при цьому зменшується частка незалежних витрат у собівартості кожної одиниці об’єкта калькуляції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Витрати підприємств залізничного транспорту

Залежно від економічного призначення

За способом включення в собівартість окремих об’єктів

За характером залежності від обсягу роботи по основному показнику відповідного господарського процесу

За видами діяльності

За цільовим призначенням і  економічній однорідності витрат

Основні витрати

Витрати з обслуговування і управління

Прямі

Непрямі

Залежні (умовно - змінні)

Незалежні (умовно-постійні)

Витрати експлуатаційної діяльності

Витрати підсобно-допоміжної діяльності

Статті витрат

Елементи витрат

 

Рис. 1.4 – Класифікація витрат на підприємствах залізничного транспорту України

 

На підприємствах залізничного транспорту витрати обліковуються у двох напрямках: за статтями витрат і за елементами витрат. Статті показують цільове призначення засобів, тобто на виконання яких робіт або операцій вони витрачені. Облік за елементами витрат відповідає на питання про те, яких і скільки засобів витрачено на виконання цих робіт.

Групування витрат за статтями калькуляції на підприємствах залізничного транспорту, які включаються до виробничої собівартості перевезень, здійснюється за такими групами:

• прямі матеріальні витрати (включається вартість усіх видів паливно-мастильних матеріалів та інших матеріалів, що використані безпосередньо на виконання перевезень (робіт, послуг) і на технологічні операції у процесі підготовки рухомого складу до експлуатації);
• прямі витрати на оплату праці (включаються всі витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати працівникам, безпосередньо зайнятим здійсненням перевезень (робіт, послуг));
• інші прямі витрати (включаються відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне і пенсійне страхування, нараховані суми амортизації рухомого складу залізничного транспорту, витрати на всі види ремонту, технічний нагляд і технічне обслуговування рухомого складу тощо);
• загальновиробничі витрати (включаються витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням виробничого процесу).

Статті витрат відображають калькуляційний розріз обліку витрат підприємства, а елементи витрат – економічний. Елементом є така економічно однорідна витрата, яка на даному підприємстві на далі не може бути розкладена на певні частини.

На залізницях витрати підприємств поділяють на такі елементи: заробітна плата; відрахування на соціальне страхування; матеріали (в тому числі паливо, електроенергія); амортизація основних фондів та нематеріальних активів; інші операційні витрати.

У розрізі цих елементів здійснюється облік за кожною статтею витрат.

З уведенням в дію П(С)БО 16 «Витрати» до структури основних витрат залізничного транспорту України були внесені суттєві зміни. Облік витрат на підприємствах залізничного транспорту здійснюється відповідно до «Номенклатури витрат по основній діяльності залізниць України».

Номенклатура витрат – це перелік витрат, що згруповані таким чином: 1) прямі витрати по перевезеннях; 2) прямі витрати допоміжного виробництва; 3) загальновиробничі витрати; 4) адміністративні витрати; 5) витрати на збут;   6) інші операційні витрати .

Наявність єдиної номенклатури забезпечує можливість складання зведених звітів і планів у цілому за всією мережею залізничного транспорту. Прямі витрати з перевезень згруповані за видами господарств залізничного транспорту (пасажирське, вантажне, локомотивне, вагонне та ін). Витрати кожного господарства утворюють окремий розділ номенклатури витрат, які завжди специфічні у відповідній галузі.

Разом із специфічними витратами існують основні витрати, економічний зміст яких на підприємствах, що належать до різних галузей господарства залізниці, однаковий. До таких прямих витрат відносяться транспортні витрати, оплата праці за невідпрацьований час, поточний ремонт виробничих будівель, споруд тощо. Їх перелік єдиний для експлуатаційної і підсобно-допоміжної діяльності.

Крім цього необхідно врахувати, що значний вплив на організацію обліку витрат має той факт, що більшість структурних підрозділів одночасно займається діяльністю, яка належить і до експлуатаційної, і до підсобно-допоміжної. Небагато структурних підрозділів займається або тільки експлуатаційною (наприклад, дистанції сигналізації і зв’язку) або підсобно-допоміжною діяльністю (наприклад, кар’єри і щебеневі заводи, шпалопросочувальні затони, рейкозварювальний поїзд).

Кожна стаття витрат має певний номер, вказаний у всіх первинних документах, якими оформляють факт понесених певних витрат. Відповідно до цих номерів здійснюється групування витрат, оформлення документів за напрямками витрат.

Для отримання повної інформації про витрати за статтями витрат і елементами витрат на всіх видаткових первинних документах (нарядах, маршрутних листах, лімітних картках, вимогах, відомостях нарахування амортизації та ін.) зазначається код статті витрат або об’єкта робіт, який використовується як ознака групування. У разі здійснення перевезень та інших видів діяльності структурні підрозділи залізничного транспорту забезпечують групування витрат виробництва на окремому субрахунку, а потім розподіляють їх за статтями (об’єктами робіт).

Організація бухгалтерського обліку витрат виробництва на підприємствах залізничного транспорту здійснюється за двома видами виробництва, тобто витрати виробництва розподілені на витрати з перевезень і витрати допоміжного виробництва. Загальним положенням для всіх підприємств залізничного транспорту незалежно від їх належності до основної і допоміжної діяльності, є облік витрат виробництва за елементами.

Побудова аналітичного обліку витрат виробництва базується на їх групуванні за статтями або об’єктами робіт, які у свою чергу деталізуються на складові елементи витрат. Деталізація аналітичного обліку витрат виробництва залежить від виду діяльності, до якого відносяться ці витрати.