Диференціація доходів населення України як фактор обмеження економічного зростання

ДЕРЖАВНА  УСТАНОВА

„Інститут економіки  та прогнозування нан України”

 

 

 

 

 

 

 

Науково-аналітична доповідна записка

„Диференціація доходів населення України як фактор обмеження економічного зростання”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2010

 

Однією з найважливіших  і найсуперечливіших проблем, які стоять перед керівництвом нашої країни на сучасному етапі розвитку є проблема нерівномірності розподілу доходів між різними верствами населення.

Необхідною умовою прогресивного  розвитку суспільства є органічне  поєднання економічного і соціального, що знаходить свою реалізацію у створенні в країні соціально-орієнтованої ринкової економіки, підпорядкованості реформування економіки суспільним цілям¹.

Сучасні зміни в системі  суспільно-економічних відносин в  Україні зумовлюють глибинну та масштабну трансформацію всієї системи розподільчих відносин і формування доходів населення. Зростання їхньої диференціації – це одна з основних тенденцій у зміні рівня життя громадян за роки незалежності. Особливість ситуації в Україні полягає в тому, що, маючи невисокий ВВП та невисокі доходи на душу населення, відбувається небувало висока поляризація доходів.

Таким чином, аналіз проблем  нерівномірності розподілу доходів  між різними верствами населення, розробка і запровадження ефективних регулюючих заходів обмеження процесів суспільної маргіналізації та економічної «тінізації» – не тільки актуальні, а й найбільш складні економічні проблеми, які необхідно вирішити в умовах глобальної економічної кризи на засадах оптимальної узгодженості інтересів різних соціальних верств населення.

Рівень тінізації української  економіки залишається значним. Так, за даними деяких вітчизняних експертів, якщо на початку XXI ст. частка тіньової економіки в Україні становила 30–40 % від офіційного валового внутрішнього продукту ², то нині, на думку голови парламентського комітету з питань податкової та митної політики С. Терьохіна, вона піднялася майже до 60% ³. Відповідно до статті 7 Закону України „Про основи національної безпеки України”, тінізацію національної економіки визнано однією з загроз національним інтересам і національній безпеці України в економічній сфері.

Тіньовий сектор економіки  має значний вплив на всі соціально-економічні процеси, які відбуваються в суспільстві. Без урахування цього факту неможливе проведення наукового економічного аналізу на макро- і мікрорівнях, ухвалення ефективних управлінських рішень на всіх рівнях. Ігнорування такого багатогранного й суперечливого явища, як тіньова економіка, призводить до значних помилок при визначенні макроекономічних показників, до неадекватної оцінки найважливіших процесів і тенденцій, до тактичних і стратегічних прорахунків під час прийняття відповідних рішень. Цей сектор економіки істотно впливає на всі сторони економічної діяльності, на політичне й суспільне життя кожної країни.

Тіньові доходи не тільки накладають свій відбиток на динаміку доходів населення, а є й джерелом глибокої нерівномірності розподілу  доходів між різними верствами  населення по рівню доходів, наростання соціальних протиріч.

 Саме тому наукові дослідження, сконцентровані в частині нерівномірності розподілу доходів між різними верствами населення і, відповідно, рівня його життя на сучасному етапі є актуальними.

Сучасні форсовані темпи  процесу поляризації населення  та надто високі коефіцієнти у співвідношенні доходів полярних доходних груп населення України не можуть не викликати тривоги, адже розрив має тенденцію до подальшого зростання.

Недостатня теоретична розробленість і велике практичне  значення цієї проблеми зумовили головну  мету науково-аналітичної записки, яка полягає в аналізі основних чинників нерівномірності доходів населення та соціально-економічних ризиків ефективного суспільно-економічного розвитку України.

Відомо, що розмір та джерело  доходів населення є головним критерієм соціального розшарування суспільства, а категорія доходів населення відображає економічні зв’язки між членами суспільства з приводу споживання виробленого продукту за рахунок її трудової активності, використання власності, яка знаходиться в її розпорядженні та соціальних трансфертів. Саме тому здійснити соціально-економічну переорієнтацію економіки без вирішення проблеми нерівномірності доходів населення неможливо, адже основні важелі, через які можна активізувати трудовий потенціал країни, знаходиться саме в цій площині, без чого не можна здійснити вихід на необхідні темпи зростання.

В дослідженні параметрів розшарування населення джерела  та розмір доходів є найбільш вагомим  показником прояву цього процесу, а  тому слід досить детально оцінити  основні тенденції та структурні зрушення саме цього елементу матеріального добробуту.

Розглянемо структуру  джерел грошових доходів населення  за даними вибіркового обстеження матеріального  стану домогосподарств у 2006 та 2008 роках,  яка представлена у таблиці 1.

З таблиці видно, що найбільшу питому вагу у 2008 р. – 79,6% в загальній структурі грошових доходів займають такі показники як оплата праці та пенсії, 56,1 і 23,5% відповідно. В абсолютних цифрах оплата праці в 2008 р. склала 1427,63 грн., що майже в 2 рази більше, ніж в 2006 р. (780,17 грн.). Саме тому аналіз зосереджено на цих 2-х складових. Найменшу ж – доход від продажу особистого і домашнього майна, стипендії та аліменти. 

Особливо небезпечним  є зростання бідності. За результатами останніх соціологічних опитувань тільки 2% дорослого населення України вважають себе багатими, майже 8% – зараховують себе до середнього класу, а решта – самоідентифікуються як бідні. При такому рівні бідності (90% громадян) гарантувати збереження стабільності у суспільстві практично

 

Таблиця 1

Структура грошових доходів (у середньому за місяць на 1 домогосподарство)

 

	Разом всі домогосподарства				У т.ч. проживають
	2006		2008		у міських поселеннях				у сільських поселеннях
	грн.	%	грн.	%	2006		2008		2006		2008
					грн.	%	грн.	%	грн.	%	грн.	%
1. Оплата праці	780,17	55,3	1427,63	56,1	928,55	61,4	1702,01	61,5	452,62	38,0	817,36	40,0
2. Доход від підприємницької  діяльності та самозайнятості	74,00	5,2	151,43	6,0	79,31	5,2	175,68	6,3	62,28	5,2	97,49	4,8
3. Доход від продажу сільськогосподарської продукції	61,91	4,4	93,44	3,7	9,22	0,6	10,57	0,4	178,23	14,9	277,80	13,6
4.Доход від продажу особистого  і домашнього майна	2,18	0,2	9,92	0,4	1,98	0,1	12,69	0,5	2,63	0,2	3,75	0,2
5. Доход від продажу нерухомості	6,59	0,5	11,99	0,5	8,56	0,6	16,27	0,6	2,23	0,2	2,45	0,1
6. Доход від власності (дивіденди,  проценти, орендна плата тощо)	10,04	0,7	16,38	0,6	4,93	0,3	6,68	0,2	21,30	1,8	37,96	1,9
7. Пенсії	340,65	24,1	597,24	23,5	335,41	22,2	604,09	21,8	352,23	29,6	582,01	28,5
8. Стипендії	5,89	0,4	12,31	0,5	7,05	0,5	14,41	0,5	3,34	0,3	7,63	0,4
9. Допомоги, пільги, субсидії та  компенсаційні виплати, надані  готівкою	35,06	2,5	61,70	2,4	31,71	2,1	51,26	1,9	42,44	3,7	84,95	4,2
10. Грошова допомога від родичів  та інший осіб	73,52	5,2	128,60	5,1	81,49	5,4	139,17	5,0	55,93	4,7	105,09	5,2
11. Аліменти	4,49	0,3	8,08	0,3	5,81	0,4	10,44	0,4	1,57	0,1	2,82	0,1
12. Інші грошові доходи	17,10	1,2	22,72	0,9	17,83	1,2	23,54	0,9	15,49	1,3	20,89	1,0
Грошові доходи, разом	1411,60	100	2541,44	100	1511,85	100	2766,81	100	1190,29	100	2040,20	100

   

Джерело: Статистичний збірник «Витрати і ресурси домогосподарств України» (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України) за відповідні роки.

 

 

 

неможливо⁴. При збереженні існуючого стану надмірної диференціації доходів населення створюються всі можливості посилення соціальної та політичної нестабільності суспільства у найближчій перспективі. Зміна способу життя та системи соціальних цінностей, падіння життєвого рівня, поділ населення за рівнем матеріальної забезпеченості та доходів, маргіналізація і люмпенізація населення перешкоджають також і консолідації суспільства. Адже соціальні суб’єкти, які формуються за цих умов, мають низький рівень соціальної самоідентифікації і здатні засвоювати лише думки елітарних груп, що нав’язуються засобами масової інформації. Саме тому особливо важливим в таких умовах є формування соціальних нормативів, тобто – мінімальних державних гарантій, а саме: прожитковий та неоподаткований мінімум, мінімальні розміри заробітної плати, допомоги, пенсії за віком, співвідношення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, пенсії, середньодушових номінальних грошових доходів та заробітної плати на одну працездатну особу.

Так, встановлення на законодавчому  рівні прожиткового мінімуму є особливо необхідним за відсутності повноцінних конкурентних відносин. Величина мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму мають регулярно підвищуватись. Таким чином, з одного боку, забезпечуються соціальні гарантії членам суспільства, забезпечується мінімум їх доходів, а з іншої – встановлюються мінімальні вимоги до ефективності господарювання. Рівень прожиткового мінімуму – це свого роду компроміс між економічними можливостями суспільства і соціальними потребами⁵.

Слід зазначити, що рівень реальних мінімальних потреб для забезпечення життєдіяльності залежить від рівня інфляціїя, динаміки цін, кількісної оцінки набору споживчих благ і послуг тощо.

Світовий досвід свідчить, що величина прожиткового мінімуму має  відображати такий мінімальний дохід, гарантований державою, який би давав змогу забезпечувати працівникам середній рівень життя, нормальні умови для відтворення робочої сили та її розвитку, тобто виконував функції соціального захисту⁶. В Україні попри наявність серйозної законодавчої бази в галузі забезпечення конституційних гарантій, прожитковий мінімум використовується лише для загальних оцінок рівня життя. На наш погляд, прожитковий мінімуму повинен застосовуватись для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, а також визначення інших параметрів соціальної допомоги.

Дуже важливе не тільки соціально-економічне, але й політичне  значення має забезпечення реального  рівня такої соціальної гарантії, як мінімальна заробітна плата. Попри  всі ускладнення, які виникають у багатьох підприємств та держави в цілому при підвищенні розмірів мінімальної заробітної плати, встановлення заниженого реального рівня мінімальної заробітної плати може мати дуже небезпечні наслідки, у тому числі і в міжнародному плані.

Рівень відповідності  мінімальних заробітної плати і  пенсії конституційним гарантіям в  Україні показано в таблиці 2.

З таблиці ми бачимо збільшення як прожиткового мінімуму для працездатної та непрацездатної особи так і  мінімальної заробітної плати та пенсії. Але ми вважаємо, що рівень прожиткового мінімуму є суттєво заниженим.

Особливо важливим є  встановлення  і єдиного обов’язкового  державного нормативу мінімальної  заробітної плати відповідно до прожиткового мінімуму, як це і передбачено в  посланні Президента України «Україна: поступ у ХХ століття». Адже штучне заниження вартості робочої сили, як і низький рівень соціальних витрат, переросли в один з головних чинників, які стримують не тільки розширення внутрішнього ринку, технологічне оновлення виробництва, а й формування середнього класу. Інтелект, майстерність, професіоналізм та працелюбність мають стати надійним підгрунтям зростання добробуту людей.

 

Таблиця 2

 

Динаміка відповідності  конституційним гарантіям мінімальної  заробітної плати і пенсії*

Показники	Роки
	2000	2001	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Прожитковий мінімум для працездатної особи	287,6	331,1	365	386,7	409	483	525	633	669	869
Мінімальна заробітна плата, грн.	100	118	186,7	210,3	300,3	364,6	430	532,5	573,3	869
Відношення до прожиткового мінімуму мінімальної зарплати	2,87	2,81	1,96	1,84	1,36	1,32	1,22	1,19	1,17	1,0
Прожитковий мінімум для непрацездатної особи	216,6	248,8	268	284,7	300	350	380	470	498	695
Мінімальна пенсія, грн.		80,8	89,4	156,5	332,0	358,5	403,7	483,0	498	695
Відношення до прожиткового мінімуму мінімальної пенсії		3,08	3,0	1,8	0,9	1,0	0,9	1,0	1,0	1,0