Аудит расчетов с бюджетом

     Функції виконавця рішення про арешт  активів платника податків покладаються на податкового керівника або  іншого працівника податкового органу, призначеного його керівником (його заступником). Виконавець:

• Надсилає рішення про арешт активів;
• Організовує опис активів платника податків;
• Організовує вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів, складає їх опис, що має скріплюватися підписами посадової особи податкового органу та платника податків, і залишає платнику податків копії таких документів. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів податковими органами в інших випадках не допускається, крім вилучень, що провадяться згідно із кримінально-процесуальним законодавством;
• Здійснює інші заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

     Опис  активів платника податків проводиться  у присутності його посадових  осіб чи їх представників, а також  понятих осіб. У разі відсутності  посадових осіб платника податків або  їх представників опис його активів  здійснюється у присутності понятих  осіб. У разі необхідності для проведення опису активів залучається оцінювач. Представникам платника податків, активи якого підлягають адміністративному  арешту, письмово роз’яснюються їх права та обов’язки.

     Якщо  інші, передбачені чинним законодавством заходи з погашення податкового  боргу, не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення  узгодженої суми податкового боргу  засобом стягнення коштів, які  перебувають у його власності, а  за їх недостатності – засобом  продажу інших активів такого платника податків.

     Джерелами погашення податкового боргу  платника податків за рішенням органу стягнення є будь-які активи платника податків з урахуванням певних обмежень. Зокрема аудитор має перевірити, щоб у ролі джерел погашення податкового  боргу платника податків за його самостійним  рішенням або за рішенням органу стягнення  не використовувалися:

1. Майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам, якщо така застава була належним чином зареєстрована у державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна відповідно до закону, до моменту виникнення права податкової застави;
2. Активи, які належать на правах власності іншим особам та перебувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника податків, але не виключно: майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), а також ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків, оплата за такі послуги, а також активи інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче чи будь-якого іншого виду агентське управління;
3. Майнові права інших осіб, надані платнику податків у тимчасове користування або розпорядження, а також немайнові права інших осіб, у т.ч. і права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження;
4. Кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою, у розмірах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
5. Кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих на користь такого платника податків, а також акредитивів, виставлених на ім’я платника податків, але не відкритих до моменту такого відкриття;
6. Майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у т.ч. казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що належить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України;
7. Активи, чий вільний обіг заборонено або обмежено згідно із законодавством. У разі коли підприємницька діяльність з активами, що продаються, підлягає ліцензуванню відповідно до закону, покупцями таких активів можуть бути лише особи, які отримали відповідну ліцензію.

     Посадові  особи, у т.ч. державні виконавці, які  прийняли рішення про використання таких активів як джерела погашення  податкової заборгованості або боргу  платника податків, притягаються до відповідальності згідно із законодавством.

     Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

     Стягнення коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини.

     Продаж  інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного  його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.

     Організація продажу активів платника податків здійснюється податковим керівником такого платника податків.

     Платник податків (для державних і комунальних  підприємств – за узгодженням  з органом, уповноваженим управляти  його майном) самостійно визначає склад  і черговість продажу своїх активів, виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, щ  забезпечує ведення його основної виробничої діяльності та повного погашення  суми податкового боргу.

     Якщо  податковий керівник вирішує, що платник  податків виділяє для продажу  активи, чия звичайна ціна є явно нижчою, ніж сума податкового боргу, тоді він зобов’язаний самостійно визначити склад активів, які  підлягають продажу, виходячи із принципів  збереження цілісності майнового комплексу  та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів  не перевищує двократного розміру  податкового боргу.

     Податковий  керівник не може прийняти рішення  щодо продажу частини цілісного  майнового комплексу, внаслідок  якого платник податків позбувається можливості ведення своєї основної господарської діяльності, - у цьому випадку продажу підлягає цілісний майновий комплекс.

     Продаж  цілісного майнового комплексу  боржника під час процедури його санації або ліквідації внаслідок  банкрутства здійснюється згідно з  положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом».

     Продаж  активів платника податків на публічних  торгах на умовах змагальності має  здійснюватися у такому порядку:

1. Товари, які можуть бути згруповані та стандартизовані, підлягають продажу за кошти виключно на біржових торгах, що проводяться біржами, створеними відповідно до Закону України «Про товарну біржу», які визначаються центральним податковим органом на конкурсних засадах;
2. Інші товари, об’єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного податкового орган на зазначених біржах. Якщо на території району або міста, де знаходяться активи платника податків, що продаються, відсутня товарна біржа, визначена центральним податковим органом, податковий орган організовує окремий позабіржовий аукціон.

     Продовольчі товари, що швидко псуються, а токож  інші товари, обсяги яких не є достатніми для організації публічних торгів, підлягають продажу за кошти на комісійних умовах через організації роздрібної торгівлі, визначені податковим органом  на конкурсних засадах.

     У разі наполягання платника податків проводиться експертне оцінювання вартості активу, який підлягає продажу, з метою визначення його початкової ціни. Оцінювання здійснюється у порядку, визначеному законодавством з питань професійної оціночної діяльності, а до набрання чинності зазначеним законодавством – організаціями, які  уклали договори на виконання послуг з експертної оцінки майна з Фондом державного майна України; перелік  таких організацій доводиться до відома податкового органу.

     Платник податків має право самостійно визначити  оцінювача з числа тих, що зазначені  в першому абзаці цього підпункту. Якщо платник податків самостійно не визначає такого оцінювача протягом установленим центральним податковим органом строків, таке визначення здійснюється податковим органом, який укладає договір  про проведення оцінки активу.

     Аудитор повинен перевірити, щоб інформація про час та умови проведення прилюдних  торгів активами платників податків оприлюднювалась:

• Під час продажу активів на біржовому ринку – відповідною товарною біржею;
• Під час продажу активів на позабіржовому аукціоні та через організації роздрібної торгівлі – відповідним податковим органом.

     Платник податків зобов’язаний надати комісії  інформацію про активи, які перебувають  у податковій заставі, а також  забезпечити на першу вимогу комісії  безперешкодний доступ її представників  і учасників публічних торгів до огляду та оцінки активів, що пропонуються на продаж.

     Будь-яка  інша особа, яка здійснює управління активами платника податків або контроль за їх використанням, зобов’язана забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ її представникам, а також учасникам публічних торгів до огляду та оцінки таких активів, а також учасникам публічних торгів до огляду та оцінки таких активів, а також забезпечити безперешкодне набуття прав власника таких активів особою, яка їх придбала на публічних торгах. При цьому така інша особа, яка здійснює управління або контроль над активами платника податків, звільняється від будь-яких видів відповідальності або зобов’язань перед таким платником або третіми особами, які можуть виникнути внаслідок передання відповідних активів у власність особи – їх покупця.

     Посадові  особи платника податків, а також  посадові особи осіб, які здійснюють управління його активами або контроль за їх використанням, за неподання відомостей або подання неповних чи неправдивих  відомостей щодо активів, які перебувають  у податковій заставі, або за ухилення від забезпечення безперешкодного  доступу до таких активів представникам  комісії чи учасникам публічних  торгів, або за перешкоджання у  набутті прав власності на такі активи особою, яка їх придбала, несуть відповідальність, передбачену за умисне ухилення від оподаткування.

     Якщо  сума податкового боргу не була погашена після закінчення процедури продажу  активів платника податків, податковий орган може визначити відповідальною за погашення залишкового податкового  боргу такого платника податків третю  особу, яка протягом одного року до останнього дня граничного строку погашення  суми податкового зобов’язання такого платника податків придбала від нього активи за цінами, меншими, ніж звичайні, або отримала їх у власність на безплатній основі чи як безповоротну фінансову допомогу (крім благодійних внесків або пожертв неприбутковим організаціям або іншим набувачам благодійної допомоги відповідно до законодавства).

     Розмір  зазначеної відповідальності за погашення  залишкового боргу платника податків не може перевищувати суми, яка дорівнює звичайній ціні активів, придбаних  третьою особою від платника податків, зменшеній на фактичну ціну придбання  таких активів третьою особою.

     Якщо  заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення  не дали повного погашення суми податкового  боргу, додатковим джерелом його погашення  органом стягнення може бути визначено  продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове  користування чи розпорядження іншим  особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, у т.ч. і прав вимоги боргу, включаючи кошти, розміщені платником  податків у вкладі (депозиті). За таких  умов продаж цих активів (коштів) не зупиняє дію такого цивільно-правового  договору до кінця строку його дії, а покупець активів (коштів) набуває  прав і обов’язків платника податків за цивільно-правовим договором, у т.ч. права на отримання доходу за ним, який враховується у зменшення суми податкового боргу платника податків. Якщо норми зазначеного цивільно-правового договору передбачають право кредитора на його дострокове припинення або збільшення розміру доходів за ним чи прийняття інших рішень, які призведуть до швидшого повернення суми основного боргу та/або доходу за ним, орган стягнення зобов’язаний прийняти рішення щодо таких дій.

     Крім  розрахунків з обов’язкових податків і зборів, аудитор має перевірити й інші розрахунки підприємства з  бюджетом, зокрема своєчасність і  повноту перерахування до бюджету  штрафних санкцій, застосованих до підприємства та окремих посадових осіб, а також  джерела їх погашення; точність розрахунків  і законність перерахування до бюджету  сум, утриманих з винуватців за нестачі  та розкрадання товарно-матеріальних цінностей; своєчасність перерахування  до бюджету державними підприємствами сум кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, тощо.(2) 

     1.2. Методика й організація аудиту розрахунків з бюджетом 

     Основними завданнями, що ставляться під час  проведення аудиту розрахунків з  бюджетом, є підтвердження правильності, своєчасності та повноти нарахування  і перерахування податків, правильності ведення обліку за цими розрахунками, правильності заповнення звітності  та відповідності даних облікових  регістрів даним податкової звітності. Кожне з цих завдань поділяється на більш конкретні.

     Основним  серед конкретних завдань аудитора є підготовка аудиторських доказів  за даним об'єктом.

     На  підставі аналізу й узагальнення даних аудиторських доказів аудитор  робить висновки про правильність ведення  бухгалтерського обліку і достовірність  бухгалтерської звітності. Для того щоб отримати узагальнений матеріал, який би характеризував правильність ведення бухгалтерського обліку й достовірність бухгалтерської звітності, аудитор під час проведення аудиторської перевірки відповідно до програми збирає за об'єктом необхідні  докази.

     Готуючи аудиторські докази, аудитор зазвичай не вивчає всієї існуючої в його розпорядженні інформації, визначає основоположні елементи, що характеризують об'єкт, який досліджується.

     Аудиторські докази, як правило, відображають зміст  частини інформації, що є на підприємстві про об'єкт. Оскільки інформація є  базою для складання аудиторського  висновку, то аудиторські докази повинні  відповідати ряду вимог, які дають змогу зробити відповідні висновки. Це такі вимоги, як необхідність, обґрунтованість, повнота і правильність та достовірність.

     Визначимо, які саме докази необхідно зібрати  для проведення аудиторської перевірки  розрахунків із бюджетом. Насамперед це дані про види діяльності підприємства, для того щоб визначити, які податки  взагалі має сплачувати підприємство; План рахунків, які використовує підприємство, що слугує для визначення, на яких рахунках та субрахунках обліковуються розрахунки за тим чи іншим податком; відомості  про нарахування та сплату податків за кожним податком конкретно.