Аудит расчетов с бюджетом

     Підприємство, як правило, самостійно обчислює суму платежів до бюджету та подає контролюючому  органу у декларацію, розрахунок податку  чи збору у строки, встановлені  законодавством. Контролюючий орган  приймає податкову декларацію, розрахунок без перевірки зазначених у них  показників.

     Відображаються  обчислені зобов’язання підприємства перед бюджетами та державними цільовими фондами на рахунку «Розрахунки з бюджетом», в якому для обліку кожного податку та збору відкривається окремий субрахунок. Аудитор має перевірити відповідність залишків на цьому рахунку даним балансу підприємства на початок і кінець звітного періоду, а також відповідність підсумкових оборотів суми з субрахунків, які входять до складу синтетичного рахунка «Розрахунки з бюджетом».

     Кредитові обороти кожного субрахунку повинні  підтверджуватися відповідними розрахунками та деклараціями з кожного податку  та збору (обов’язкового платежу). При цьому аудитор має перевірити достовірність бази оподаткування щодо кожного виду податків і зборів, ставки та пільги, які застосовуються на підприємстві, та їх відповідність чинному законодавству.

     Під час перевірки дебетових оборотів кожного субрахунку аудитору необхідно  звернути увагу на своєчасність та повноту перерахування податків і зборів до бюджету.

     Джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань  або погашення податкового боргу  платника податків є будь-які власні кошти, у т.ч. отримані від продажу  товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у т.ч. корпоративних прав, отримані у позику (кредит).

     Особливу  увагу аудитор повинен приділити  фактам примусового стягнення активів  платника податків в рахунок його податкових зобов’язань та перевірити відповідність чинному законодавству цих процедур.

     Як  відомо, з метою захисту інтересів  бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються  у податкову заставу. Податковим боргом (недоїмкою) вважається податкове  зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене з платником податків або встановлене судом (господарським судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

     Право податкової застави виникає у  разі:

• Неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації – з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов’язковий платіж) для подання такої податкової декларації;
• Несплати у строки суми податкового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку;
• Несплати у строки суми податкового зобов’язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у повідомленні.

     Право податкової застави не потребує письмового оформлення.

     У разі коли платник податків не сплачує  узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

     Податкові вимоги надсилаються:

1. Перша податкова вимога – не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Вона містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, про обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
2. Друга податкова вимога – не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з метою їх продажу.

     Податкові вимоги повинні містити, крім вказаних вище відомостей, посилання на підставі їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів  для забезпечення сплати суми податкового  боргу.

     Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій  особі даного підприємства особи  під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

     Аудитор має перевірити, чи платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, повідомив письмово наступних  кредиторів про таку податкову заставу  та про характер і розмір забезпечених цією заставою зобов’язань.

     Ретельній перевірці також підлягають операції платника податків, активи якого перебувають  у податковій заставі, які підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, а саме операції з:

1. Продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, які використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за їх звичайними цінами;
2. Використання об’єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів з метою здійснення прямих чи портфельних інвестицій, також цінних паперів, які засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступки вимозі та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;
3. Ліквідації об’єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс мажорні обставини), або відповідно до рішень органів державного управління.

     Надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або  його використання з метою забезпечення чинної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.

     У разі здійснення операцій, зазначених вище, без отримання попередньої  згоди податкового органу, посадова особа, яка прийняла зазначене рішення, несуть відповідальність, встановлену  законодавством України за умисне ухилення від оподаткування.

     З метою своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податкового органу призначає з  числа службових осіб такого податкового  органу податкового керівника. Для  узгодження окремої цивільно-правової операції платник податків подає  податковому керівникові запит, у якому роз’яснюється зміст  операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керівник має  право видати припис про заборону здійснення такої операції, якщо за його висновками цінові умови та форми  розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному  обсязі погасити податковий борг. Зазначений припис має бути затверджений керівником відповідного податкового органу. У  разі, коли припис не видається протягом десяти робочих днів з моменту  надходження зазначеного запиту, операція вважається узгодженою.

     Виключним способом забезпечення можливості погашення  податкового боргу підприємства є адміністративний арешт його активів.

     Арешт активів може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин:

1. Платник податків порушує правила відчуження активів;
2. Фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
3. Платника податків, який отримав податкове повідомлення, або має податковий борг, визнано неплатоспроможним за зобов’язаннями іншими, ніж податкові, крім випадків, коли стосовно такого платника податків запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв’язку з порушенням щодо нього провадження у справі про банкрутство;
4. Платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов’язані з отриманням інших об’єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем, які застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування;
5. Відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем;
6. Відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов’язковою відповідно до закону, чи коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування чи передачі іншим особам.

     Арешт активів полягає у забороні чинити платником податків будь-які дії  щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій для їх охорони, зберігання та підтримання у належному  функціональному та якісному стані. Арешт може бути накладеним на будь-які  активи юридичної особи, а для  фізичної особи – на будь-які  її активи, крім тих, що не підлягають арешту згідно із законодавством.

     Арешт активів може бути повним або умовним.

     Повним  арештом активів визнається виключна заборона платнику податків на реалізацію прав розпоряджатися або користуватися  своїми активами з їх тимчасовим влученням  або без такого. За вилучення активів  ризик, пов’язаний з їх зберіганням або втратою їх функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення.

     Умовним арештом активів визнається обмеження  платника податків щодо реалізації прав власності на такі активи. Таке обмеження  обумовлює обов’язкове попереднє отримання дозволу від керівника відповідного податкового органу на здійснення платником податків будь-якої операції з такими активами.

     Зазначений  дозвіл може бути наданий керівником податкового органу, якщо за його висновком  здійснення платником податків визначеної операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

     За  поданням відповідного підрозділу податкової міліції керівник податкового органу (його заступник) може прийняти рішення  про застосування арешту активів  платника податків, яке надсилається:

     а)банкам, обслуговуючим платника податків, з  вимогою тимчасового зупинення  видаткових операцій за рахунками такого платника податків (якщо платником  податку є банк – з вимогою  зупинення видаткових операцій за власними рахунками), крім операції з:

     - погашення податкових зобов’язань та податкового боргу;

     - сплати боргу за виконавчими  документами чи за задоволеними  претензіями у порядку доарбітражного  врегулювання спорів. Якщо такі  виконавчі документи або претензії  набули юридичної сили до моменту  виникнення права податкової  застави;

     б) платнику податків з вимогою тимчасової заборони відчуження його активів;

     в) іншим особам, у володінні, розпорядженні  або користуванні яких перебувають  активи такого платника податків, з  вимогою тимчасової заборони їх відчуження.

     Арешт може бути накладено на активи строком  до 96 годин від часу підписання відповідного рішення керівником податкового  органу (його заступником). Зазначений термін не може бути продовжений в  адміністративному порядку, у т.ч. за рішенням інших державних органів, за винятком випадків, коли власника заарештованих  активів не встановлено (не виявлено), - у цьому випадку такі активи перебувають під режимом адміністративного  арешту протягом строку, визначеного  законодавством з метою визнання їх безхазяйними, або у разі, коли відповідні активи є такими, що швидко псуються, - протягом граничного строку, визначеного законодавством, після  якого вони підлягають продажу.