Екологічна оцінка водних джерел Криворізького краю та їх вплив на ростові процеси пшениці

«Екологічна оцінка водних джерел Криворізького краю та їх вплив на ростові процеси пшениці»

Вступ

На теперішній час у Кривому Розі актуальними стали дві проблеми: різке погіршення за останній час екологічного стану та значного зниження рівня здоров'я населення, особливо дітей. Ці проблеми тісно пов'язані між собою і є актуальними не тільки для Дніпропетровської області, а й для України в цілому. Найбільш несприятливо екологічна ситуація впливає на стан здоров'я дітей у зв'язку з незрілістю їх захистноадаптаційних механізмів і високої вразливості від токсикантів. У збереженні здоров'я підростаючого покоління лежить основа зміцнення здоров'я українського народу, покращення його генофонду. Важливе значення в цій справі має екологічне виховання з валеологічною спрямованістю, тому зараз в області виникла необхідність введення в обов'язковий шкільний компонент не тільки валеології, але й основ екології.

Стан здоров'я підростаючого покоління - це індикатор того, яким суспільство буде назавтра. Статистичні дані і результати досліджень стану здоров'я дітей в Україні приголомшують. Погіршення стану здоров'я дітей значно обмежує їх успіхи у навчанні, гальмує суспільний розвиток, знижує оборонний потенціал держави і викликає занепокоєння за майбутнє України. Таким чином, ековалеологічне виховання в умовах нашої області стає безальтернативною стратегією на тільки збереження дітьми власного здоров'я і виживання, але й важливим фактором реалізації їхніх індивідуальних особливостей, потенціальні можливості яких у кожної дитини досить великі.

У наш час екологія набула особливої актуальності, трансформувалась у глобальну проблему існування людської цивілізації. Проблема забруднення водних ресурсів стала дуже актуальної, тому що вода для всього живого не має ціни. Мабуть, тому, що вона – незамінна. Шкідливі й отруйні речовини у воді, яку ми споживаємо, дуже негативно впливають на наше здоров’я. Тому воду, яку ми беремо із водогону, необхідно не лише очищати, а й оздоровлювати, або, іншими словами, робити із «мертвої» «живу» воду.

 Екологічне  виховання і освіта - це ключ  до пізнання себе, законів природи, світу в цілому. Життя за законами  природи, в злагоді з нею - основний  шлях самореалізації і духовного  відродження людини. Екологічна  освіта і виховання є важливим фактором формування учнів, як активних особистостей, здатних до саморозвитку та самовдосконалення.

Мета і завдання

Мета: охарактеризувати та  оцінити екологічний стан водних ресурсів Криворізького краю; показати позитивний вплив води кращої  якості на ростові процеси пшениці та розробити ряд практичних рекомендацій, щодо оздоровлення організму та раціонального використання водних джерел.

Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішені наступні

завдання:

• вивчити літературу з актуальної проблеми: «Екологія»;
• оволодіти навичками роботи з топографічним та статистичним матеріалом;
• зробити аналіз даних отриманих в результаті експерименту;
• розвивати екологічне мислення, формувати активне ставлення учнівської молоді України до вирішення нагальних екологічних та соціальних проблем;
• розробити комплекс практичних рекомендацій, щодо оздоровлення організму людини та  охорони і раціонального використання водних ресурсів.

Для досягнення цієї мети були використання такі методи

досліджень:

• експерименту - за допомогою якого явища вивчають при доцільно обраних або штучно створених умовах (пророщування пшениці). Його проведення передбачає здійснення ряду пізнавальних операцій;
• вимірювання — це спостереження, яке фіксує не тільки якісні, а й кількісні характеристики об’єктів і явищ;
• метод спостереження за предметом дослідження (паростки пшениці);
• опис — це фіксація певними засобами суттєвих ознак об’єкта дослідження або результатів спостереження.

РОЗДІЛ. I             ХАРАКТЕРИСТИКА ВОДНИХ ГЕОСИСТЕМ

       КРИВОРІЗЬКОГО КРАЮ

На Криворіжжі водні ресурси представлені водами рік і штучних водоймищ, підземними водами кількох водоносних горизонтів. У сільськогосподарській період розвитку регіону і невеликої чисельності населення запасів води для побутових потреб цілком вистачало. В балках велося будівництво невеликих ставків. Але з розвитком промисловості картина змінилася па протилежну. Якщо побутові потреби у воді покривалися, промисловість зазнавала в ній дефіциту.

Гідрографічна сітка Криворіжжя складається з кількох взаємопоєднаних водних геосистем, основна частина яких представлена постійними водотоками (кількома ріками і багато чисельними ручаями балок), тимчасовими водотоками балок, а також в незначній мірі - невеличкими озерами на днищах великих балок, де є струмки води та низинними болотами і заболоченими землями.

Навесні, внаслідок збільшення надходження кількості сонячної радіації, циркуляційні процеси послаблюються, а також зростає вплив підстилаючої поверхні. У зв’язку зі зміною характеру атмосферної циркуляції весна відрізняється найбільш мінливими погодними умовами. На Криворіжжі весна коротка (2 місяці), напівсуха. Весна більш холодна за осінь, тому що багато тепла витрачається на танення снігу та прогрівання верхньої частини літосфери — ґрунтів, гірських порід, а також поверхневих вод.

Пізні весни, як правило холодні та затяжні. Завжди можливі повернення холодів і весняні приморозки. Наприкінці весни переважають східні та північні сухі вітри, які часто переходять у суховії при прогріванні їх над степовими просторами. Квітень і травень характеризуються дефіцитом зволоження.

Літо. Це період року, який обмежується датами переходу середньодобової температури повітря через +15°С, з більшими значеннями. Кліматичне літо в Кривбасі розпочинається 8 травня і закінчується 22 вересня. Це самий довгий кліматичний сезон на Криворіжжі. Його середня тривалість становить 135 днів - понад чотири місяці. Як і весна літо поділяється на З відрізки - раннє літо (з температурою від +15°С до +20°С), середнє - спекотне {з температурою понад +20°С) і пізнє літо, яке характеризується темпера турами від +20°С до +15°С. Під час раннього літа середньодобові температури ростуть, під час пізнього - знижуються (рис. 5.3.1). На період середнього літа в регіоні спостерігається макротермальний стан, коли середньодобові температури повітря сягають понад +22°С (з максимумом до +29°С. як це було в липні 1999 року, що дорівнює тропічному клімату) – початок-середина липня (близько 15- 20 днів). На південному заході макротермальний стан дещо триваліший.

Влітку значний розвиток отримує Азорський антициклон, з яким пов’язана смуга високою атмосферного тиску, що розташована над південними районами держави і Середземномор’ям. За таких умов на тривалий час встановлюється стійка суха погода з інтенсивним підвищенням температури повітря. На протязі доби максимальні температури спостерігаються о 14 годині. Провідну роль у кліматоутворенні влітку відіграє радіаційний чинник.

Морські фонічні повітряні маси, досягаючи південних континентальних районів України (в тому числі й Кривбасу), трансформуються у місцеве континентальне (іноді справжнє тропічне) повітря. Слабкі північно-західні та південно-західні циклони (несуть з собою холодне повітря, особливо на початку літа), зустрічаються з дуже прогрітим місцевим повітрям. Це призводить до появи холодних атмосферних фронтів з інтенсивними грозовими зливами, поривчастим вітром, інколи з градом. Влітку переважають північні та північно-західні вітри. У другу половини літа панує антициклональний режим атмосфери з сухою і ясною погодою. Серпень такий же спекотний, як і липень.

На початку літа періодично бувають травневі повернення холодів, тоді виникають пізні приморозки, іноді до -7°С (1999 р.). Дата самого останнього приморозку припадає на 22 травня. Імовірність сухих днів влітку коливається від 40 до 90%. Постійно спостерігається дефіцит атмосферного і ґрунтового зволоження - посухи. У поверхні землі різниця температур між середніми  вона дорівнювала 70-80 см. Весняний льодохід (якщо він є) розпочинається 10- 12 березня, а під льоду остаточно звільнюються в середньому 14-16 березня. Звичайно льодохід на ріках регіону відсутній (як осінній, так і весняний), а якщо відбувається, то триває лише 1-5 днів. В окремі теплі зими льодостав на ріках нестійкий - льодовий покрив може руйнуватися навіть у середині січня або утворюватись дуже пізно.

ГІДРОХІМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РІК

Гідрохімічні особливості рік регіону зумовлені зональними властивостями посушливого клімату (особливо в літку), гідрологічних сезонів, змін водності рік упродовж року, хімічним складом вод (в першу чергу - підземних), які живлять поверхневі водотоки (табл.1).

Під час павіді, коли водність рік зростає, їх хімічний клас є гідро карбонатним, каламутність збільшується понад 500 г/м3, проте мінералізація знижується в середньому до 0,5-1,0 мг/л. В період межені загальна водність рік зменшується, що відбивається у зміні хімічного класу води на сульфатно-гідрокарбонатно-натрієвий, підвищенням мінералізації до 1,0-5,0 мг/л, але зі скороченням концентрації завислих наносів у воді до - 250- 500 г/'м3 (так як течія стає повільнішою).                  Таблиця 1

Деякі гідрологічні характеристики найбільших рік Кривбасу

Інгулепь. За тривалу історію краю ріка не один раз міняла свою назву. Скіфи та греки називали її “Пантікапея” - рибний шлях. В Іпатіївському літопису (1190 р.) ріку називають “Івлей”. Більшість дослідників перекладають це лозо як “вартова”, “прикордонна”, тобто ріка, що є на межі давньоруських і половецьких земель. Пізніше, назва в тюркомовному варіанті перетворилася в “Інголь”. Перша згадка ріки під назвою “Інгулець” датується 1552 роком.

Територія Криворіжжя приурочена до середньої течії і басейну ріки. Свій початок бере в заболоченій балці біля с. Топила Знам’янського району Кіровоградської області і є самою нижньою правою притокою 1-го порядку р. Дніпро (впадає за 46 км від його гирла). В басейні Інгулець має 126 приток - довших за 10 км, з яких 53 - притоки 1-го порядку (а по відношенню до Дніпра ІІ-порядку). Гідрологічні спостереження на річці ведуться з 1925 року. Витоки ріки розташовані на абсолютній висоті 175 м., гирло 0,3 м. Довжина річкового басейну Інгульця - 549 км.

Долина Інгульця у верхній частині вузька (1-1,5 км), русло прямолінійне. В нижній частині долина скринеподібна, терасована, місцями розширюється до 3-5 км, а русло сильно мандрує. За даними Л.М.Булави (1990), нахил русла у північній частині 1,2 м/км, поблизу с. Лозуватка - 0,49 м/км, біля м. Кривого Рогу - 0,28 м/км, біля південної межі району - 0,17 м/км. Середній нахил по річці - 0,37 м/км. Повне падіння ріки становить 178,4 м. Повздовжній профіль Інгульця та Саксагані зображені на рис. 6.1.2.

Швидкість течії ріки в межень - 0,2-0,8 м/с, під час поводі - до 1,5 м/с. Ширина ріки в регіоні збільшується з півночі (15-20 м) до 25-30 м - поблизу м. Кривого Рогу і нижче. Глибина Інгульці незначна - на перекатах вона становить 0,2-0,6 м, на плесах - до 5 і навіть 8 м. За даними В.Д Натарова (1951), до зарегулювання стоку Інгульця, під час поводей рівень води піднімався в річці на 5-6, а максимально -8 м.

Модуль стоку зменшується з півночі на південь з 0,75 до 0,5 л/с-км2. Середні витрати води в Інгульці па Криворіжжі - 7,8-9,3 м3/с. Під час сніготанення у повідь вони зростають до 400 м3/с, а навесні 1937 р. вони складали до 1110 м3/с. За даними гідрологічних спостережень, у 30-50-ті рр. XX ст. середні витрати води були більшими - 12,4-14,3 м3/с. Мінімальні витрата води були зареєстровані в 1975 р., які становили лише 1,12 м3/с. Показники по гідрологічному посту біля с. Могилівка наступні: середній рівень води 2,6 м. середні витрати води - 13,8 м3/с (з коливаннями від 24,5 м3/с за 1985 р. до 5,3 м3/с за 1984 р.). Річний об’єм стоку в середньому дорівнює 360 млн./ м3, в маловодні роки лише 40,6 млн./ м3.

Саксагань (від половецького слова - “сорока") бере початок з джерела біля с. Малоолександрівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Має 28 приток загальною довжиною 88 км. Ріка відноситься до категорії малих річок. Є притокою Дніпра II- порядку, спочатку падаючі в Інгулець. Витоки ріки розташовані на висоті 140 м., а гирло 31 м. Довжина басейну -144 км., вододільної лінії - 250 км.