Елементи ідентифікації документів та грошових засобів

Для додаткового захисту документів від підробки на них наносять захисні оптичні елементи. Підробити такі елементи без спеціальної апаратури й знання технології неможливо. Різновидами оптичних ефектів, які останнім часом дуже часто використовують для захисту документів, є голограми - тримірні площинні зображення, кінеграми - багатосюжетні дифракційні зображення та інтерференційні (багатобарвні) зображення (наприклад, в австралійських доларах). Розміщення таких оптичних ефектів завжди локалізоване. Важливо знати, які грошові знаки забезпечені такими елементами і який їх зміст та розміщення.

Усі голографічні ефекти пояснюються ефектом інтерференції. Для розуміння принципів роботи сучасних голографічних і псевдо-голографічних захисних елементів, які застосовують при виготовленні паперових грошей, необхідно усвідомити дію одного досить простого оптичного приладу - дифракційного штахета. Дифракційний штахет являє собою прозору пластину, яка відбиває промені, з нанесеними на ній регулярними штрихами з фіксованою відстанню між ними. Форма і глибина штриха залежать від способу виготовлення та від конкретних цілей, для яких виготовляється даний штахет. Цей штахет може бути отриманий механічним способом - штрихи наносяться алмазним різцем спеціальної заточки, хімічним шляхом - травленням після нанесення відповідної маски та інших способів. Властивість дифракційного штахета давати відбиту хвилю, що переливається всіма кольорами райдуги, широко використовується при створенні захисних знаків на сучасних паперових грошах. Найбільш примітивні знаки являють собою просто дифракційний штахет, що вирізаний за контуром малюнка. При цьому інша частина захисного знака являє собою гладку плівку, що відбиває світло.

Незважаючи на те що подібні захисні елементи часто називають голографічними, вони мають до голограм дуже незначний стосунок. При наявності певних навичок, доступу до матеріалів та обладнання, підробка подібних знаків не являє особливої складності тому, що в якості вихідної матриці можна використовувати стандартні промислові дифракційні штахети [Вал.с.102].

Для поліпшення зовнішнього вигляду захисного знака і його захисних властивостей застосовуються більш складні способи побудови, наприклад, кінеграми. За цією назвою приховуються усім добре знайомі численні наклейки, плівки на різноманітних виробах. На них при зміні кута розгляду видно геометричні фігури, зірочки, які нібито рухаються до центра, або від центра. Зображення при цьому переливаються всіма кольорами райдуги. Сюди ж належить широко використовувані сьогодні такі елементи, як написи та малюнки, що нібито змінюють своє положення. Усі подібні знаки являють собою дифракційні штахети, однак, малюнок на них складається не з одного штахета, а з різних, із різними напрямками штрихів і відстанню між ними.

Саме кінеграми складають сьогодні основний масив оптичних захисних голографічних елементів на сучасних банкнотах. Для встановлення вказаних захисних знаків на документах, їх потрібно перевести на плівку (найчастіше на лавсановій основі). Потім плівка зі знаком закріплюється на визначеній ділянці. Для цього переважно використовують термічне тиснення за допомогою нагрітого гладкого штампа, що запресовує плівку у папір (тому дані захисні елементи ще називають термограмами).

Для одержання більш складних захисних знаків нині починають використовувати так звані кіноформи. Вони являють собою складну плоску лінзу, що перетворює визначений хвильовий фронт, що падає на неї, у фронт, необхідний для утворення бажаних зображень. Відбивальна плівка, на якій нанесений кіноформ, є досить надійним захистом для документів. По-перше, вона переливається всіма кольорами райдуги, причому набагато складнішим способом, ніж звичайний дифракційний штахет. Крім того, за певних умов вона дає відоме зображення, за наявності або відсутності якого можна судити про справжність або підробленість даної плівки або тієї банкноти, на якій її встановлено. Зазначені кіноформи за своєю природою розміщені набагато ближче до істинних голограм, ніж прості дифракційні штахети, однак різниця все-таки існує. Насправді дійсні голограми на захисних знаках можна побачити дуже рідко, бо виробництво голограм є надто складним і дорогим процесом. Головна їх перевага полягає у повній ілюзії об’ємності зображеного на ній об’єкта. Наприклад, на полімерній банкноті 10 австралійських доларів, яка була випущена у 1988 р., було вміщено оптичний захисний елемент OVD (Optical Variable Device) - овальне зображення капітана Кука у прозорому пластиковому віконці, що переливається, змінюючи колір під різними кутами освітлення. Цей елемент захисту являє собою дифракційний штахет з алюмінію, який містить до 1000 штрихів на міліметр, що робить його підробку практично неможливою. Після встановлення цього оптичного елемента вся банкнота покривається прозорим захисним покриттям, а купюра обрізується за розміром. Зрозуміло, що встановлення такого захисного елемента робить виготовлення банкнот дорожчим. Теоретично підробити захисну голограму можливо, але тільки на такому саме обладнанні, а це, звичайно, надто дорого. Голографічний захист є певним доповненням до звичайних способів захисту банкнот від підробки.

ВИСНОВКИ

Засоби захисту призначені не лише ускладнити повну підробку документів, а й часткову підробку, наприклад, спробу змінити у паспорті позначення прізвища власника.

Отже кремий захисний елемент не є гарантованим захистом від підробки. Лише всі компоненти у комплексі - папір, барвники, вид та спосіб друку, дизайн, кольорова гама та набір елементів захисту можуть забезпечити надійний захист.

Список використаної літератури:

1. Ветушенко О. Контрабанда як фактор загрози національній безпеці України / О.Ветушенко // Митниця. – 2006. – № 3. – С. 6 – 11.
2. Контрабанда: нагальна проблема та шляхи вирішення [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dpa.kharkov.ua/page.php?topic=kontra.