Елементи ідентифікації документів та грошових засобів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ХАРКІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  ІНСТИТУТ

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО

ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

Кафедра товарознавства та експертизи якості товарів

 

 

РЕФЕРАТ

На тему: «Елементи ідентифікації документів та грошових засобів»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Харків – 2013»

ЗМІСТ:

ВСТУП

1. Мета створення елементів ідентифікації

2.     Засоби захисту від підробки

3.      Водяні знаки

4.      Захисна нитка (стрічка)

5.       Кольорове волокно й конфетті

6.       Спеціальні фарби

7.       Поліграфічний захист

  ВИСНОВКИ

Список використаної літератури.

 

 

 

ВСТУП

 

Будь-яка держава світу не може повноцінно функціонувати без власної національної валюти, цінних паперів та без визначеної сукупності важливих документів (паспорти, посвідчення, дипломи, проїзні квитки тощо). Держава зацікавлена у тому, щоб дана категорія документів виготовлялася централізовано, під контролем держави і не підлягала підробці. Тому дані документи виготовляються зі спеціальними засобами захисту від фальшування.

Сукупність таких засобів захисту постійно удосконалюється, оскільки злочинці дуже зацікавлені у підробці таких документів і підвищують свою майстерність та винахідливість. Тим більше, що бурхливий розвиток кольорової копіювально- розмножувальної та оргтехніки призводить до того, що до рук фальсифікаторів та шахраїв потрапляють доступні та ефективні засоби несанкціонованого відтворення документів. Таким чином, кількість та якість підробок зазначеної категорії документів з кожним роком зростають, що ускладнює роботу експертів- криміналістів і вимагає постійного підвищення їхнього професійного рівня.

Виготовлення такого роду документів здійснює Головне управління виробництвом державних знаків Міністерства фінансів України, у системі якого є паперові фабрики, поліграфічні та інші підприємства. У нашій країні виготовлення документів зі спеціальними засобами захисту відбувається на Банкнотній фабриці України, Поліграфічному комбінаті «Україна» та Київській офсетній фабриці. Також деякі документи можуть випускатися приватними поліграфічними підприємствами за спеціальною ліцензією, виданою відповідним відомством.

Документи, виготовлені Держзнаком, захищені, насамперед, від повної підробки. Оскільки процес виготовлення справжніх документів даної категорії дуже складний та містить найсучасніші технології, виготовлення злочинцями підробок із дотриманням усіх умов справжнього виробництва дуже ускладнене і дороге.

 

2. Мета створення елементів ідентифікації

 

Засоби захисту призначені не лише ускладнити повну підробку документів, а й часткову підробку, наприклад, спробу змінити у паспорті позначення прізвища власника.

Метою забезпечення визначеної категорії документів, що потребують особливої захищеності від підробки, спеціальними засобами захисту є отримання такого рівня надійності, який би служив державі і громадянам інструментом-ідентифікатором. Рівень захисту, який забезпечується будь-яким засобом захисту, безпосередньо пов’язаний з унікальністю цієї ознаки та її доступністю для громадян, легкістю розпізнавання, стійкістю до змін, імітації та відтворення. Окремий захисний елемент не є гарантованим захистом від підробки. Лише всі компоненти у комплексі - папір, барвники, вид та спосіб друку, дизайн, кольорова гама та набір елементів захисту можуть забезпечити надійний захист.

2. Засои захисту від підробки

Спеціальні засоби захисту від підробки - це сукупність технічних прийомів та засобів, які використовуються в процесі виробництва виробів суворого обліку, з метою захисту їх від несанкціонованого виготовлення (повної підробки) та істотного ускладнення внесення до них будь-яких змін (часткової підробки). Засобами захисту від підробки можуть бути спеціальні матеріали, технології та елементи захисту (здатність паперу або фарби флуоресціювати в УФ-променях; наявність водяних знаків, захисних стрічок, волокон; використання комбінованого способу друкування зображень; захисні сітки, гільоширні візерунки, голографічні зображення, захисна плівка, мікротексти, мікроштрихові зображення тощо) (див. іл. Є.1-Є.6 у додатках).

Документи суворого обліку та звітності - 1) документи, що засвідчують особу, подію, право, освіту, трудовий стаж тощо (паспорт, свідоцтво про народження, одруження тощо, трудова книжка та вкладиш до неї, посвідчення водія, службові, військові та інші посвідчення, дипломи про освіту, присвоєння звання, пенсійні документи і т.ін.); 2) проїзні документи (квитки на право проїзду у транспорті, документи на перевезення вантажів і т.ін.);

3)  знаки поштової сплати (поштові марки, конверти та листівки з марками); 4) документи, що обслуговують грошовий обіг (ощадні, чекові та депозитні книжки; грошові, майнові та розрахункові чеки, бланки фінансування та страхування, акредитиви, податкові та митні марки, доручення на видачу коштів, пенсій та майна; сертифікати якості, ліцензії тощо).

Спеціальний елемент захисту - характерна ознака документа, що містить певну інформацію для ідентифікації документа або сертифікований та зареєстрований у встановленому порядку виріб, призначений для ідентифікації документа шляхом визначення його справжності та цілісності, порівнянням самого елементу захисту чи композиції за критеріями відповідності характерним ознакам інструментальними та іншими методами.

Засоби захисту можна поділити на: технологічні засоби (застосування спеціальних технологічних прийомів при виготовленні захисних елементів); поліграфічні (певне поєднання способів і прийомів нанесення поліграфічного оформлення) і фізико-хімічні (використання спеціальних матеріалів).

Технологічний захист - комплекс ознак, що візуально виявляються, вносяться до окремих реквізитів документів за допомогою спеціальних технологічних процесів. Це композиційний склад паперу, захисні волокна, захисні стрічки, водяний знак, тип підкладки, ламінат, голограма, перфорація, композиційний склад фарб, ефект метамерії кольору, розміри документів тощо. Поліграфічний захист виражається у використанні різних видів і способів поліграфічного друку, комбінація яких у поєднанні з іншими видами захисту істотно ускладнює підроблення та полегшує його виявлення. Основними з них є: 1) види друку (всі застосовувані у наш час види друку за видом друкарської форми можна розділити на три основні групи - високий, плоский, глибокий і трафаретний друк), 2) графічні елементи (гільошні пояси, розетки й орнаменти, віньєтки та інші засоби декору), 3) фонові сітки, 4) мікродрук і приховані зображення, 5) наскрізні зображення, 6) оптичні ефекти, 7) безбарвне тиснення тощо. Фізико-хімічний захист базується на використанні у складі матеріалу документів хімічних речовин, наявність яких може бути визначена спеціальними методами. Це люмінофори (флуоресцентні і фосфоресцентні фарби), інфрачервоні, магнітні матеріали, метамерні фарби тощо.

Поняття спеціальні засоби захисту в криміналістиці має узагальнюючий, збірний характер. До цих засобів можна віднести: 1) спеціальні матеріали, 2) технології із підвищеною безпекою (щодо фальсифікацій) і 3) елементи захисту. До спеціальних матеріалів належать: 1) папір, 2) фарби, 3) плівки для припресову- вання та ламінування, 4) голограми, 5) нитки тощо. До спеціальних технологій належать: 1) захист на стадії дизайну за допомогою особливих прийомів верстки й обробки зображення; 2) технологічні способи друку; 3) захист за рахунок особливостей паперу чи іншої основи; 4) захист за допомогою спеціальних фарб;

5)   використання додаткових фінішних і оздоблювальних процедур після друку.

Більшість документів зі спеціальними засобами захисту від підробки виконуються на папері. Його основу складають волокна целюлози бавовни, льону чи їх суміш, вони, поряд з іншими елементами композиційного складу паперу, забезпечують йому таку експлуатаційну якість, як міцність на розрив, зносостійкість при терті, стійкість до багаторазових перегинів і тривалого впливу вологи. Захисні властивості паперу, призначеного для виготовлення документів особливої важливості, формуються на етапі його виробництва. При цьому папір набуває ознак, що дозволяють відрізнити його від сортів паперу іншого призначення та ознак, що утруднюють його несанкціоноване виготовлення.

Спеціальний папір, як правило, має багатошарову структуру. Його відливають, використовуючи різні сорти паперової маси, при цьому індивідуальні властивості паперу забезпечуються композиційним складом шарів, їх товщиною та взаємним розміщенням. Захист за рахунок використання спеціальної основи є дуже важливим. Наприклад, при друкуванні грошових знаків використовують багатошаровий папір, який сам по собі містить цілий комплекс захисних елементів. Серед них - круглосіткові індивідуальні, однотонові, двотонові й багатотонові водяні знаки; захисні стрічки (з мікротекстом і кодовані); видимі та невидимі захисні волокна, які флуоресціюють в ультрафіолетових променях; планшети із заданим розміщенням; хімічна реакція на певні розчинники, окислювачі, луги й кислоти.

3. Водяні знаки

Головним засобом захисту документів від підробки ще у давнину стали водяні знаки (раніше їх називали ще філігранями). Спочатку вони виглядали як клеймо великих паперових мануфактур. Для його виготовлення на сітці паперової форми вишивали шовком або тонким срібним дротом малюнок. Під час відливання паперова маса лягала на малюнок більш тонким шаром, у результаті чого у цьому місці на готовому аркуші паперу залишався водяний знак, який неможливо було без пошкодження паперу змінити або усунути.

Завдяки постійному удосконаленню технології їх виготовлення виникло певне розмаїття цих елементів. І тепер водяний знак утворюється при відливанні паперу за рахунок різної товщини шару волокна. У процесі виготовлення паперу сира маса у папероробній машині розподіляється на поверхні металевої відливної сітки. Малюнок водяного знака переноситься на штампи та далі на металеву сітку валу-дендиролю (вирівнювач або егутер - порожнистий сітковий валик папероробної машини для вирівнювання поверхні паперу та нанесення водяних знаків) або безпосередньо на сітку циліндра круглосіткової папероробної машини [Вал,с.39]. У місцях, що відповідають опуклим лініям візерунка, розміщується менша кількість волокон паперової маси, і шар паперу утворюється тонший. На просвіт ці ділянки прозоріші, а там, де товщина сітки зменшена і шар паперу товщий, - менш прозорі. Таким чином, при розгляді паперу на просвіт чітко виділяються написи або зображення. Такі видимі на просвіт зображення на папері, утворені в процесі його виробництва, називають водяними знаками.

Водяні знаки можна розділити на види: темний - елементи водяного знака темніші за тло паперу; світлий - елементи водяного знака світліші за тло паперу; двутоновий - синтезує перших два види; багатотоновий - синтезує в собі елементи двох перших із поступовими переходами між ними.

За способом фіксації водяні знаки розділяють на:

а) фіксовані - з строго фіксованим місцем розміщення;

б) нефіксовані (“плаваючі”) - вони не мають чіткого місця розміщення.

Світлий водяний знак легко імітується, тому є недостатньо надійним способом захисту від підробки. Його використання можливе для захисту банкнот у поєднанні з затемненим водяним знаком. Технологія виробництва останнього більш складна, ніж світлого, а підробка його для фальшивомонетників ускладнена.

Двотоновий водяний знак також є досить складним і об'єднує в собі якості перших двох типів з різким переходом від одного тону до іншого. Багатотоновий водяний знак найскладніший зі всіх типів, його використовують для формування на папері портретів або складних сюжетів на банкнотах. Збагачений відтінками багатотоновий водяний знак нині найчастіше використовується для захисту паперових грошей. Його виконання вимагає особливої технології виготовлення, спеціального складного устаткування та високої кваліфікації фахівців.

За змістом водяні знаки на банкнотах можна розділити на три види: а) надписи та малюнки; б) візерунки, фігури або цифри;

в) портрети.

За розміщенням водяні знаки поділяються на такі види: 1) локальний водяний знак може розміщуватися на вільному від друку полі банкноти (купоні) (наприклад, українські гривні зразка 1994 та 1995 р.р. тощо) або на купоні, якщо все поле банкноти задруковане (наприклад, англійські фунти стерлінгів). Такий знак виготовляється за допомогою круглосіткової папероробної машини (малюнок водяного знака наносять безпосередньо на сітку циліндра); 2) загальний (розподілений) водяний знак являє собою рівномірне повторювання того самого зображення, але по всій площі банкноти (наприклад, українські гривні зразка 1992 р.). Такий знак виготовляється, переважно, за допомогою плоскосіткової папероробної машини (вал-дендироль встановлюється на сітку столової папероробної машини та при своєму обертанні утворює на вологому паперовому полотні відбиток свого рельєфу); 3) смуговий водяний знак характеризується його повторенням не по всій площі банкноти, а у визначеній її частині.

4. Захисна нитка (стрічка)

Для ускладнення підробки банкнот у паперову масу додатково уводять синтетичну або металізовану нитку. Захисну нитку часто оздоблюють мікротекстом з позначенням номінала й належності грошового знака до держави. Захисні нитки поділяють на два різновиди: такі, що цілком знаходяться у паперовій масі та такі, що періодично “виринають” на поверхню банкноти (наприклад, грошовий знак НБУ зразка 1995 р. вартістю 20 гривень). Перший різновид можна поділити, у свою чергу, на металізовані,що являють собою полімерну плівку з блискучим напиленням та прозорим текстом, танепрозорі - з темним текстом. Другий різновид захисних ниток (такі, що “пірнають”) поділяється на нитки: із мікротекстом; без мікротексту; такі, що флуоресціюють; із блискучим райдужним покриттям та комбіновані. В останні роки захисні нитки мають металеві й дифракційні напилювання, які здатні люмінесціювати у відбитих УФ-променях визначеним кольором (наприклад, долари США зразка 1996 р.) (див. іл. Є.5 у додатках).