Елементи ідентифікації документів та грошових засобів

5. Кольорове волокно й конфетті

Крім указаних захисних елементів, папір оздоблюють іншими елементами тому, що одних тільки водяних знаків недостатньо. У Німеччині з другої половини XIX ст. почали застосовувати папір, винайдений американцем Джеймсом Вількоксом із локалізованими волокнами. Ще на стадії відливу паперу в місцях, вільних від друкованих зображень, додавали найтонше кольорове шовкове волокно. Причому виливали його на папір крізь вузенькі трубочки, які встановлювались над металевим ситом папероробної машини.

Тепер документи для додаткового захисту забезпечуються різноманітними волокнами й планшетками (конфетті), які мають не лише певний колір та розмір, а й здатність люмінесціювати у відбитих УФ-променях. Крім того, вони можуть розрізнятися за розмірами та розміщуватися або у певних місцях на банкнотах, або хаотично по всій площі грошового знака. Справжні захисні волокна відокремлюються пінцетом, а підробки друкуються або малюються, оскільки папір із захисними волокнами неможливо знайти у вільному продажу. Планшетки (конфетті) - це маленькі диски діаметром 1-2 мм. їх уводять у папір у процесі виробництва, і, за бажанням, планшетки можна відділити від паперу за допомогою пінцета. Конфетті можуть бути кольоровими, безбарвними, з різними фізичними властивостями (оптично змінні конфетті, термоконфетті). Як засіб захисту планшетки дуже ефективні, тому що виготовити папір із планшетками у звичайних умовах надзвичайно складно і недешево.

Однією з особливостей паперу, за рахунок якої відбувається захист є властивість спеціального паперу реагувати на певні розчинники. Йдеться про особливо цінні документи. Наприклад, папери, які не виносять зайвої вологи і псуються від найменшого впливу вологи, чи папери, чутливі до поту і сальних виділень людських пальців. Тут перевірка справжності здійснюється простим дотиком до документа. Якщо папір при цьому змінює свої властивості, значить спрацювала одна з ознак справжності. Також хімічний захист передбачає реакцію паперу документа на певний розчинник, групу або клас розчинників. Суть методів розпізнавання справжності ґрунтується на хімічних методах аналізу. Такий папір, просочений спеціальними сполуками, набуває певних властивостей і може бути підданий хімічному аналізу.

Також поряд з іншими включеннями до складу паперу можуть вводити мікроскопічні дози рідкоземельних елементів, що володіють слабким радіаційним випромінюванням. Це не шкідливо для людини, але дуже легко діагностується спеціальними детекторами. Активність, тип ізотопу і координати міток є ідентифікаційними параметрами при перевірці таких паперів.

Одним із матеріалів, що володіють захисними властивостями є плівки типу VOID.Головна перевага багатошарового матеріалу цих плівок полягає у поєднанні дуже слабкого зв’язку між внутрішніми шарами та сильним клейовим шаром, для приклеювання плівки до документа. Відірвати цю плівку можна лише один раз, і при цьому відразу стає видимим слово VOID (недійсний). Повторне склеювання з видаленням слова VOIDнеможливе.

6. Спеціальні фарби

Для захисту документів від підробки часто застосовуються особливі друкарські фарби, що відрізняються від стандартних за компонентами та мають спеціальні властивості. Залежно від захисних властивостей, фарби поділяються на:

1.  Водорозчинні - не витримують зайвої вологи і псуються при найменшому потраплянні води.

2.   Метамерні - однакові за кольором за одних умов освітлення та різні за інших умов освітлення.

3.  Масткі - тривалий час зберігають зображення і водночас легко діагностуються на наявність підробки. Наприклад, подібною зеленою фарбою надруковані долари США.Якщо намочити цю купюру і потерти об чистий аркуш паперу, то залишиться добрепомітний зелений колір.

4. Магнітні - із спеціальними включеннями до складу барвника магнітних матеріалів. Місця використання такої фарби мають визначені магнітні властивості, що дозволяє не лише швидко сортувати й реєструвати такі документи, як банкноти, а й аналізувати їхню справжність. Така фарба застосовується для нанесення серійних номерів, локальних міток і в елементах малюнків.

5.  Металізовані, до складу барвника яких входять металізовані матеріали і порошки. Ці фарби створюють особливі візуальні ефекти у композиції документа (металевий блиск, іскорки тощо) і можуть одночасно визначатися магнітним детектором, що збільшує ступінь захисту (див. іл. Є.3 у додатках). Крім того, застосування таких фарб значно збільшує собівартість підробки).

6.  Невидимі, флуоресцентні (невидимі або видимі у звичайному денному чи штучному світлі, але при освітленні їх ультрафіолетовим променем вони починають світитися певним кольором. Також існують біфлуоресцентні фарби, невидимі в денному світлі і мають різне світіння, залежно від довжини хвилі ультрафіолетових променів).

7.  Фарби, що змінюють колір від температури (діапазон чутливості температурних фарб може бути різний. Найпопулярніші фарби, які реагують на температуру в діапазоні 20-40° С. Для перевірки справжності документа з такими фарбами достатньо потримати його кілька хвилин у руці і дочекатися зміни колірного відтінку).

8.    Фарби, що змінюють колір від випромінювання (фарбу можна перевірити на справжність, наприклад, ультрафіолетовим або інфрачервоним випромінюванням чи просто сильним освітленням природного денного спектра). Наприклад, для друку паперових грошових знаків часто використовують фарби, які мають світіння в УФП з довжиною хвилі 254 нм та 300-400 нм.

Дуже часто застосовуються фарби, що змінюють колір, залежно від кута зору. Наприклад, фарба овіай (скорочено від англійського Optically Variable Ink - буквально чорнило, що оптично змінюється) - спеціальна поліграфічна фарба, яка змінює колір, залежно від кута зору. Ця фарба, наприклад, застосовується для виготовлення сучасних доларів США та банкнот євро (див. іл. Є.2 у додатках). Одним з нових напрямів захисту документів від підробки є використання іридисцентної фарби або покриття. Зображення, покриті вказаною фарбою, отримують, залежно від кута зору, золотавий, сріблястий або інший відтінок.

Ще існує дуже багато фарб з різними властивостями, а саме: хімічні (які реагують зміною забарвлення на контрольні речовини); що перебиваються на зворотнийй бік відбитка іншим кольором; зі здатністю давати на відбитку крапчастий ефект; з властивостями, що дають можливість знімати їх з відбитка механічно (дряпанням), та фарби, що мають одночасно кілька видів захисних властивостей.

Також до спеціальних матеріалів належить тканина, що застосовується для виготовлення обкладинок документів. Наприклад, обкладинки паспортів виготовляються з такого виду лідерину, який у продаж не надходить та для інших цілей не призначений. Для скріпок у деяких документах застосовується спеціальний дріт, що також допомагає розпізнати підробку. Для заповнення особливо важливих документів застосовують спеціальні чорнила, що важко піддаються травленню. Фотографії на паспортах та деяких інших документах приклеюються клеєм спеціального складу.

Аналіз сучасних технічних засобів захисту документів дозволяє констатувати, що їх ефективність визначається успішним вирішенням таких завдань: можливістю візуальної (суб’єктивної) оцінки справжності і цілісності документа; можливістю об’єктивної і однозначної ідентифікації за допомогою спеціальних приладів і створенням для злочинців таких технічних, фінансових і інших труднощів, які позбавляють їх зусилля економічного сенсу.

7. Поліграфічний захист

Способи друку. Для виготовлення кожного виду особливо важливих документів застосовують визначений спосіб друку, але найчастіше використовується поєднання кількох способів. Чим складніший та якісніший спосіб друку, тим краще він захищає документ від фальсифікації.

Поліграфічне зображення. Тексти паспортів та інших документів набирають шрифтами певних гарнітур, що спеціально виготовлені й у звичайні друкарні не надходять. Для посилення захисту від підробки дуже часто застосовуються захисні сітки з тонких ліній. Захисна сітка являє собою складний візерунок, що створюється гільоширною машиною. Захисна сітка може бути одноколірною, двоколірною та багатокольоровою (див. іл. Є.3 та Є.6 у додатках).

Одними з найскладніших для підробки захисних елементів є так звані гільоширні елементи, що виготовляються у вигляді розеток і поясів. Ці засоби з успіхом використовуються понад півтора століття для захисту грошових знаків. Принцип побудови цих елементів дуже простий, але припускає дуже велику різноманітність у виконанні та є надійним засобом для художнього оформлення банкнот. Донедавна розетки й пояси виготовлялися винятково за допомогою спеціальних гільоширних машин. Завдяки розвитку обчислювальної техніки вони виготовляються за спеціальними програмами на комп'ютерах. З точки зору математики, гільоширна розетка являє собою цілісну плоску криву, що описується нескладним рівнянням. Для захисної мети розетки будуються шляхом комбінації й накладання кількох подібних кривих [23, с.49]. Відтворити складний візерунок, створений машиною або комп’ютером, практично неможливо. Щоб малюнки не були відтворені фотомеханічним способом, вони оздоблюються дуже дрібними деталями, чіткість яких виходить за межі відтворювальної спроможності фотографічної оптики та фотоматеріалів.

Гільоширні елементи виготовляються як способом офсетного друку, так і металографським, а також з використанням багатоколірного орловського друку. Принцип останнього способу друку й конструкцію друкарської машини запропонував російський винахідник І.І.Орлов (1861-1928). У пам'ять про нього цей спосіб захисту документів називається орловським друком. Сутність цього процесу, винайденого у 1891 р., полягає у способі фарбування друкарської форми. Якщо у звичайній друкарській машині фарба наноситься барвистими валиками відразу на друкарську форму, то в орловському друці фарба кожного кольору подається спочатку на окрему барвникову форму. Потім із усіх інших барвникових форм фарби наносяться у відповідній послідовності на гумовий еластичний циліндр, а з нього - на друкарську форму, тобто кліше, на якому є зображення сітки, орнаменту тощо. У результаті кліше фарбується різними фарбами. На папері при друкуванні утворюється багатобарвний відбиток, де колір переходить з одного в інший без переривання штрихів. Такий ефект може бути отриманий лише в разі одночасного друку всіх різнобарвних елементів. При друкуванні кожного кольору окремо (на звичайній друкарській машині або за допомогою саморобних пристроїв) лінії візерунка неминуче перериваються, а межі між ділянками, пофарбованими у різні кольори, виявляються різкими. Оригінальний винахід видатного російського поліграфіста й досі застосовується у багатьох країнах світу для захисту грошових знаків і цінних паперів від підробки.

Найчіткішіми й рельєфними виявляються гільоширні елементи, одержані за допомогою металографського друку. У композиції грошових знаків ці красиві візерунки з ліній використовуються для різноманітних цілей. Наприклад, для виділення номіналу або для оформлення кутових елементів і обрамлення композиції банкноти. Крім елементів з фіксованою товщиною лінії (звичайно, дуже малої для більшого захисту), останнім часом стали використовуватися елементи з лініями перемінної товщини. Ці зображення виявляються значно складнішими як для копіювання, так і для імітації.

Багатобарвне фонове зображення, виконане за допомогою плоского (офсетного) друку з орловським ефектом, характеризується зміною кольору ліній без розривів і зрушень з різким переходом одного кольору в інший.

Ірисовий друк (ще його називають райдужним та ірисовим розкатом), на противагу орловському, має плавний перехід одного кольору в інший без чітких меж. Ірисовий (райдужний) друк може бути отриманий на звичайній офсетній машині, якщо в її апарат закласти кілька фарб і включити розкат валиків. Наприклад, в одну половину барвного ящика закласти жовту фарбу, а в іншу блакитну, попередньо розділивши їх перегородкою. При проходженні через систему валиків барвного апарату ці дві фарби взаємно проникають одна в одну й утворюють перехідну ділянку з плавно мінливим кольором, але ширина цієї перехідної ділянки поступово зростає і через деякий час уся фарба може стати зеленою. Процес можна розвивати й далі, використовуючи, замість двох, більшу кількість фарб.

Різновидом захисної сітки є асюре - тонкі паралельні хвилясті лінії для нанесення на них від руки позначень суми, дати, підписів тощо. Застосовується головним чином при друкуванні чеків, квитанцій і т.п. для захисту від підробки записів, зроблених від руки. Є захисним засобом, який полегшує виявлення підчистки.

Охарактеризувавши спеціальні матеріали і технології, як складові поняття спеціальних засобів захисту, перейдемо до останнього - елементів захисту. Будь-який захист буде ефективним лише у тому випадку, якщо він постійно вдосконалюється і випереджає технологічні і фінансові можливості шахраїв, а також і те, що у звичайній ситуації необхідно покладатися не на один- два види захисту, а на композицію таких засобів, що включає кілька видів захисних технологій. Очевидно, цим і слід пояснити те, що всі великі і відомі у світі компанії по наданню засобів захисту від фальсифікації і підробки спеціалізуються тепер, як правило, не на одній якійсь окремій захисній технології, а розробляють і пропонують своїм клієнтам комплекс таких технологій, з яких і складається композиція захисту з урахуванням усіх конкретних обставин.

Рельєфні печатки служать для захисту паспортів від переклеювання фотокарток. Рельєфний відбиток частково ставлять на фотокартку, а іншу частину - на сторінку паспорта. ці печатки іноді називають конгревними на честь винахідника Уільяма Конгрева (1772-1828), який запропонував ввести для захисту грошей від підробки спеціальні рельєфні зображення на папері, що виконуються за допомогою особливого складного штампа. Тиснення виконується за допомогою гарячого штампа (притискається з лицьового боку до документа) та контрштампа-матриці (опукла копія штампа - притискається зі зворотного боку) з точним їх суміщенням.

Перфорування - це проколювання основи документа у вигляді тексту чи картинки, який складається з мікроскопічних отворів. Перфорування можна ввести в дизайн і це простий, ефективний спосіб боротьби з підробками. Крім того, часто виникає необхідність запобігти повторному використанню фірмової упаковки. Крім дорогих плівок VOID, з цією метою можна використовувати примусове ослаблення міцності документа чи упаковки. В деяких документах нумерування відбувається способом перфорування.

Ламінування - це процес облагороджування аркушевої друкованої продукції (паперу, картону) шляхом припресовування спеціальної плівки (буває матова, глянцева; розрізняється за товщиною) на друкований аркуш для надання йому блиску, жорсткості, для створення більш надійного захисту від зовнішніх впливів. Розрізняють кілька видів ламінування - гаряче, холодне тощо.