Проблема походження людини

 
 Теорія розвитку буття 
І, нарешті, теорія розвитку буття. Ми думаємо, що вона не вимагає особливих пояснень і обґрунтувань, тому що в сучасній філософії ідея розвитку існує як непорушна аксіома. Для нас, у даному випадку, має значення один дуже важливий наслідок цієї теорії. Якщо принцип розвитку справедливий для буття як цілого і його окремих систем і елементів, то ми повинні (зобов'язані!) поширити його і на людину. Тоді ми змушені визнати, що, з філософської точки зору, людина не може уникнути визначених – позитивних або негативних – змін. У принципі, це серйозними вченими ніколи не ставилося під сумнів. Однак, за найрідшим виключенням (наприклад, Л.В. Лєсков, а до нього космісти – Ціолковський, Вернадський, Манеєв і ін.), ніхто не розглядав можливість якісних трансформацій виду Homo Sapiens. У нашому ж випадку мова йде не просто про трансформації, але про їхню позитивну спрямованість – тобто про подальшу еволюцію, сполученої з виявленням нових якостей і властивостей людини, а також з видозміною його як біологічного, так і енергетичних носіїв свідомості і, зрозуміло, самої свідомості як особливої властивості духоматерії.  
Отже, по-різному сприймані класичною наукою, три розглянуті теорії виявляють собою філософський фундамент концепції космічної еволюції людини у вченні Живої і нших екзотеричних системах.

 
Теорія перевтілення 
Остання теорія припускає збереження особистого аспекту свідомості так сказати в явному, актуалізованому виді. Езотерична доктрина це відкидає. Зберігається, говорять Махатми, безособовий енергетичний потік (його умовно позначають «духовним ядром»), що зв'язує два різні людські життя. Особиста свідомість розчиняється в цьому потоці, як крапля в струмку.  
Якщо щось подібне описаному має місце бути в реальності, то дуже багато чого в концепції космічної еволюції людини може бути пояснено й обґрунтовано раціональними категоріями.  
Що ж говорить наука? Теорія перевтілення – предмет наукових дискусій. Хоча число її прихильників у другій половині ХХ сторіччя значно збільшилося, необхідність підвищення якості і кількості емпіричного матеріалу зберігається. Більш визначена ситуація вимальовується з проблемою автономності свідомості від білково-нуклеїнового організму. До дійсного моменту дослідниками (В.П. Скарбників, Е.А. Спиріна, Р. Моуді, М. Себом, Ст. Гроф, В.Г. Коротков і ін.) зібраний достатній матеріал, щоб визнати дану гіпотезу в цілому досить справедливої. 

Висновок:

Аналіз проблеми спрямованості  еволюції в цілому, а потім ряду вузлових моментів процесу становлення  людини приводить до двох, здавалося  б, важкосумісних висновків, що разом  в деякій мірі складають відповідь на питання про походженя людини. Дуже коротко ця відповідь може бути сформульований у такий спосіб: антропогенез, будучи, з одного боку, цілком закономірним і навіть передбачуваним епізодом у розвитку органічної матерії, епізодом, визначеним її базовими властивостями і самими умовами земного існування, з'явився в той же час, як це ні парадоксально, результатом цілого ряду збігів, наслідком далеко не обов'язкового і навіть малоймовірного перетинання в одному місці й в один час незалежних, чи дуже мало залежних один від іншого природних процесів.  
Я вважаю,що моя робота буде корисна вчителеві і допоможе учням більш детально ознайомитись з данною темою. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Де  кола цього початок, де кінець,

звідки  ми прийшли, куди підемо звідси?

Омар  Хайям.

Одна  із самих знаменитих дискусій про  походження людини відбулася 30 червня 1860 року в Оксфорді. В ній взяли  участь біолог і популяризатор науки, друг Ч. Дарвіна Томас Гекслі і єпископ оксфордський Уілберфорс. Позиція цього улюбленця оксфордської публіки була дуже близька до сподівань дружини єпископа Вустерського, що писала в одному з листів: "Будемо сподіватися, що це (походження людини від мавпи) неправда, і молитися, щоб це не стало широко відомо!" Засідання Британської асоціації сприяння розвитку науки відбулося в жаркий літній день в Музеї природничої історії. У залі зібралося більше 700 чоловік, в розкриті вікна виднілися десятки голів тих, хто не зміг проникнути усередину приміщення. Партер заповнили священики і студенти теологічного факультету Оксфорда, які, застосовуючи все своє ораторське мистецтво, розпалювали ненависть публіки до дарвінізму.

Що  міг представити Гекслі в ті десять хвилин, які відпущені йому аудиторією, що задихалася від духоти і утоми? Адже неможливо ж розповісти всю  велич дарвінської праці!

В фіналі свого виступу Уілберфорс, купаючись у хвилях успіху, повернувся до Гекслі і голосно запитав: "Хотів би я знати по лінії дідуся чи бабусі ви походите від мавпи?" Захвату юрби не було межі, зал ревів і тряс від оплесків. Але Гекслі прошептавши: "Господь Бог передав дурня мені в руки", вийшов на трибуну. Дарвінська теорія, сказав він, є набагато більшим, ніж простою науковою гіпотезою, оскільки щонайкраще пояснює походження видів. Єпископ же зовсім не розуміється в тих процесах, результати яких даремно хотів привести для спростування дарвінізму. Потім Гекслі урочисто і спокійно заявив, що йому зовсім не соромно мати мавпу своїм предком, "незмірно ганебніше було мати в родичах людину, яка використовує свій великий дарунок для приховання істини!"1

Дискусія  про походження людини один із самих  древніх філософських суперечок. Всі гіпотези походження людини можна розділити на дві групи (дивись схему 22).

1. Антропосоціогенез (антропос - людина, соціо-суспільство, генезис - поява) - процес походження людини як біосоціальної істоти.

Гіпотези  про природне походження людини підтверджені рядом наукових фактів:

а) людина схожа на вищих тварин (структурою білка, способом розмноження, структурою внутрішніх біологічних І фізіологічних процесів і т.п.);

б) в онтогенезі (індивідуальній появі) людина повторює філогенез (історію  становлення тваринного світу і людства); в утробі матері з одноклітинної істоти плід проходить всі стадії розвитку (буває схожий на рибку, на пташку і т.д.);

в) археологами, палеонтологами знайдені останки і сліди істот, які  займали проміжну позицію між тваринами і людиною (рамапітеки, австралопітеки, неандертальці і ін.).

В сучасній науці існують і заперечення  проти цих гіпотез. Одне з них: такий величезний якісний стрибок, як поява із тварин людини, не міг  відбутися так швидко навіть із погляду  законів біологічної еволюції (процес антропосоціогенеза йшов за різними даними від трьох до п'яти мільйонів років). Останнім часом, щоправда, цей аргумент руйнується "радіаційною" версією, яка стверджує, що високий радіаційний фон в свій час вплинув на швидкість мутацій і процес пішов швидше.

Космічна версія не знімає повністю, але лише ускладнює проблему походження людини; якщо людина створена космічними істотами, то звідки взялися вони?

Питань  на сьогоднішній день більше чим відповідей. Це ще раз підтверджує думку багатьох філософів про те, що людина - це найбільша  таємниця. І нам, мабуть, необхідно  піти по зразку Діогена - давньогрецького філософа, який ходив вдень по площах Афін зі смолоскипом ("вдень із вогнем") і пояснював своє дивне поводження словами: "Шукаю людину!"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література  
1. В.Д.Губин, Е.Н.Некрасова. Философская антропология. - М.; СПб., 2000. - С.17. 

2.Загадки природи , В.М. Скляренко, М.О. Панкова 
3. С.Р. Аблеев. Концепция космической эволюции человека и ее философские основания. http://www.roerich.com/aipe/russian/konc_k_e.htm.  
4. Валь-верде К. Философская антропология. М., 2000.  
5. Охріменко О.Г.Фундаментальні філософські проблеми. IV. Проблема людини. http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Ohrimenko/ohr-4.html  
6. Вишняцкий Л.Б. ИСТОРИЯ ОДНОЙ    СЛУЧАЙНОСТИ или ПРОИСХОЖДЕНИЕ ЧЕЛОВЕКА. // ВРЕМЯ СОБИРАТЬ КАМНИ (№1, 1999).  http://stratum.ant.md/01_99/articles/vishneatskii/vishn_99_01_v.htm  
7. Енциклопедія “Круглосвет”. http://www.krugosvet.ru/articles/24/1002472/1002472a1.htm  
8. Антропогенез. http://biology.home.nov.ru/antrop.htm  
9. С.Р.АБЛЕЕВ. Антропогенез с точки зрения эзотерической науки: исходные положения и следствия. http://agni3.narod.ru/AbAntropogen.htm