Проблема походження людини

 

 

 

Науково-реферативна  робота:

«Проблема походження людини»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Учениця 5-А класу

Клокова Ольга

Вчитель-методист

I категорії:

Туголукова Н.В.

.

 

Дніпропетровськ 2012

 

 

 

Зміст:

1.Мета

2.Вступ

3.Основні версії походження людини

• Релігійна теорія
• Інопланетна версія
• Наукова теорія
• Теорія Болька
• Теорія Дарвіна

4.Версія антропного принципу в будові Всесвіту

5.Антропогенез

6.Еволюційна теорія

7.Концепція креаціонізму – створення

8.Концепція космічної еволюції людини і її філософські підстави

9.Теорія багатомірності буття

10.Теорія розвитку буття

11.Теорія перевтілення

12.Висновки

13.Додатки

14.Література  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета:

В данній роботі я хочу зробити спробу відповісти на запитання: чи була поява людини результатом гри сліпого випадку, здійсненням однієї з безлічі приблизно рівноімовірних можливостей, чи, навпроти, реалізацією деякої «магістральної» тенденції в еволюції живого, наслідком її об'єктивної спрямованості до цілком визначеного фіналу, або шляхом творення? Також я вважаю за необхідне детально розглянути концепцію космічної еволюції людини і її філософські підстави. Моя тема є актуальною, тому що людям завжди було цікаво знати звідки вони пішли, чи від кого вони пійшли, а данний обсяг інформації дозволяю повністю зануритись у данне питання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ 

Питання про походження людини хвилювало людство протягом всієї його історії. Але довгий час ця проблема обговорювалася в межах релігії, міфу. В XX ст. особливо швидко почали накопичуватися природничо-наукові знання про походження життя на землі, а отже, і людини. Але, не дивлячись на значну, розгалужену систему досліджень, накопичені знання, експериментальні роботи, проблему не можна вважати вирішеною. Це лише гіпотези, жодна з яких не доводиться практично.

Людину завжди протягом років цікавило, звідки вона з`явилась, де є “корені” людського буття? Чи людина з`явилась внаслідок еволюції або внаслідок творіння? Чи можна дати однозначні відповіді на дані питання?  
 Людина, яка для нас є звичною та повсякденною реальністю, насправді постає незбагненною, невичерпною за якостями та проявами, глибоко утаємниченою за суттю. Вона настільки відрізняється від усього іншого в оточуючому нас світі, що хоч якесь усвідомлення цього факту мимоволі породжує питання про походження людини. Людина давно зрозуміла свою унікальність і через це сприймала себе саму не інакше, як через чимсь спричинене виникнення, пришестя на цей світ. Сьогодні ми знаємо і про світ і про людину набагато більше, ніж в попередні часи та епохи, але питання про походження людини залишається спірним та незбагненним.  
Справа в тому, що наука засвідчує як унікальність людини, так і її спорідненість із іншими формами життя та буття. Людина відрізняється цілою низкою унікальних рис, проте її організм складається із тих же хімічних елементів, із яких складаються інші органічні явища та процеси; анатомічно людина має ті ж самі частинки та складові, які мають інші тварини, а з деякими видами мавп ми, можна сказати, анатомічно ідентичні.  
Вражаючим по-сьогодні залишається той факт, що людський ембріон (зародок) в процесі свого розвитку проходить поетапно основні стадії розвитку живих організмів, що вказує на невипадковість присутності людини як живої істоти в ланцюжку розвитку космічних форм життя. Але те, що позначається як екзистенціали та сутнісні сили людини, також залишається впертим фактом нашої присутності в цьому світі.  
Тому законним залишається питання: звідки, як та завдяки чому людина має такі унікальні та контрастуючи між собою риси? Звідки людина прийшла та куди крокує? - Досить очевидно, що ті чи інші відповіді на ці питання значною мірою можуть впливати на організацію нашого життя, на соціальні, політичні та правові рішення.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основні версії походження людини  
На даний час існують основні версії походження людини:  
- занесення людини (та життя) на Землю із інших світів або планет (інопланетна версія);  
- виникнення людини внаслідок реалізації якоїсь фундаментальної космічної програми (версія антропного принципу в будові Всесвіту) ;  
- виникнення людини внаслідок якоїсь фатальної помилки в ході природно-космічних процесів (концепція тупикової гілки еволюції).  
- виникнення людини шляхом еволюції форм життя (еволюційна концепція);  
- створення людини Богом (богами) чи якимись іншими вищими силами (концепція креаціонізму - створення).  
При всіх своїх відмінностях наявні версії походження людині тяжіють або до еволюціоніонізму, або до креаціонізму з тими чи іншими нюансами. Крім зазаначених в схемі існує ще один варіан походження людини, і він на перший погляд досить дивний – це намагання довести, що людина взагалі ніколи не виникала, що вона існує в космосі стільки, скільки існує і цей останній. Отже окреслимо сутність основних концепцій походження людини.  

Інопланетна версія 
Інопланетна версія - мало чого пояснює як в людині, так і в і походженні, оскільки відсуває питання про корені людини у не визначену далечінь: мовляв, десь та колись сформувалися розуми істоти, а потім вони колонізували Всесвіт. Тобото життя на Землю занесено з космосу інопланетянами. В кращому випадку прийнявши означену версію, ми можемо сподіватись на те, що наш "інопланетні батьки" в якихось фатальних для людства ситуаціях прийдуть нам на допомогу. Але, схоже на те, що історія не дає нам підстав для таких сподівань. Отже, версія інопланетного походження людини майже нічого не додає нам до розуміння та вирішення ситуації нашого буття. Космічна гіпотеза має варіанти. Згідно з першим процес виникнення життя на Землі є наслідком занесення з космосу примітивних організмів і подальшого їх розвитку завдяки сприятливим фізико-біологічним умовам на Землі.Другий варіант космологічної гіпотези. Землю відвідали інопланетяни. Вони залишили на ній своїх представників, які пережили низку катастроф, переродилися в сучасний вигляд людини і досягли сучасного розвитку.

 

 

 

Релігійна теорія

Основою релігійної теорії є тексти та перекази різних релігійних віровчень, де прямо вказано про творіння людей богами. Для прикладу,

• Біблія — з землі створено Адама, а з його ребра — Єва;
• Межиріччя — бог створив людину з глини;
• Велика Скіфія — Таргітай, перша людина у скіфів, створена Папаєм, верховним скіфським богом, та його жінкою.

Багато подібних версій можна  зустріти у фундаментальній праці  Джеймса Фрезера «Фольклор у Старому Заповіті».

Довести чи відкинути дану теорію науковими доказами не можливо, так як вона базується на вірі віруючих, а не фактах.

 

 

Наукова теорія

Дана теорія базується  на вченні Ч. Дарвіна, яке отримало назву «еволюційної теорії» — походження людини від мавп через перехідні форми в результаті природнього відбору.

На сьогодні виділяють  ряд етапів антропогенезу:

• Архантропи — найдавніші люди (австралопітеки, людина працююча (Homo ergaster) і Людина прямоходяча (Homo erectus).
• Палеоантропи — стародавні люди (Homo neandertalensis і, можливо, Homo heidelbergensis).
• Неоантропи — люди сучасного виду.

Теорія Болька

Теорія Болька — альтернативне вчення еволюційної антропології, в основі якого лежить явище неотенії приматів. Відомий антрополог Людвік Больк зробив свого часу спостереження, яке було майже забуте до останнього часу. Він виявив велику подібність між зовнішністю людини й ембріоном мавпи, у зв'язку з чим засумнівався в тому, що людина походить від мавп і чи не було все навпаки. Теорія Болька може пояснити такі явища, як слабкість скелету людини, відсутність густого волосся на тілі тощо. Класична антропологія нездатна пояснити несподіване зникнення в людини того, що вже явно допомагало б їй вижити в льодовиковий період, у жорстокій міжвидовій боротьбі. Секрет, на думку Болька, полягає внеотенії — затримці розвитку чи повній відсутності проявів дорослих ознак в ембріональному стані. Завдяки неотенії еволюція має можливість повернутися одразу в інше річище, не зачіпаючи дорослі, доволі консервативні ознаки.

 

 

 

Теорія Дарвіна

Дарвінізм - по імені англійського натураліста Чарльза Дарвіна - у  вузькому сенсі - направлення еволюційної  думки, прихильники якого згодні з основними ідеями Дарвіна в  питанні еволюції (сучасна їх форма, деколи з істотним переосмисленням  деяких аспектів представлена ​​в синтетичної теорії еволюції), згідно з якими головним (хоча і не єдиним) фактором еволюції є природний добір.

У широкому сенсі нерідко (і не зовсім правильно) вживається для позначення еволюційного вчення або еволюційної  біології в цілому.

 

Версія антропного принципу в будові Всесвіту 
Версія дії у Всесвіті антропного принципу - може бути передана наступним чином: "Життя - це не випадковий спалах у природі, а космічний феномен; розум та матерія виникли на загальній основі, вони є лише різними аспектами єдиної реальності. В світі усе замислено так, щоби змогла з'явитися людина. Вона постає необхідним та суттєвим доповненням природи... Оскільки є людина. То Всесвіт володіє тими властивостями, якими він володіє". Вперше антропний принцип був сформульований у 1974 р. Б. Картером. У так званому "сильному варіанті" його формулювання висувається теза про те, що саме людина є кінцевою метою усіх констант (сталих величин) та елементів Всесвіту. Отже, сутність даного принципу полягає у принциповій відмові визнати людину випадковим явищем загального світового процесу: все в космосі, в його складових, структурі, співвідношеннях орієнтоване на людину; людина і Всесвіт являють собою дещо початкове та органічно єдине. Слід сказати, що антропний принцип має непогане природничо-наукове підкріплення, проте, як і в будь-яких інших питаннях, результати наукових досліджень постають неповними та незавершеними. А це значить, що прийняття цього принципу передбачає певне внутрішнє переконання в його виправданості, внутрішнє відчуття його істинності.  
Окрім того, прийняття антропного принципу самого по собі ще не прояснює ситуацію людського перебування у світі: нехай людина існує в цьому світі невипадково, але чому вона в ньому існує? Який сенс такого існування? Яким може бути в такому разі людське призначення? - На ці питання в змісті антропного принципу не існує виправданої відповіді, проте не викликає сумніву, що до нього слід ставитись серйозно. 

Прихильники еволюційної  гіпотези стверджують, що виникнення земного  життя є закономірним результатом  попередньої еволюції нашої планети  без втручання зовнішньої волі.За сучасними науковими уявленнями перші ознаки життя на Землі з'явились  близько 3,8 млрд років тому. Пізніше, приблизно 2 млрд років тому, виникли перші І клітини, здатні до фотосинтезу, тобто до використання 1 сонячної енергії. В процесі фотосинтезу виділяється І кисень. Змінюється докорінно земна атмосфера, що дало змогу життю розповсюдитись по всій планеті. Виникла нова система – біосфера. В результаті саме життя стало найважливішим фактором підтримки на Землі умов, необхідних для його збереження і розвитку. Живі організми на Землі еволюціонували в тваринний світ у сучасних зразках, в тому числі й у людину, внаслідок природного добору (див.: Дарвін Ч. "Походження видів шляхом природного добору").В межах еволюційної гіпотези розробляється комплексний діяльнісний підхід до вирішення проблеми про походження людини, який включає такі фактори, як праця, мова, свідомість, різні форми спільності, регулювання шлюбних відносин, моральність. Але незважаючи на те, що цей підхід і концепції, які розробляються на його основі, претендують на науковість, проблема походження людини багато в чому залишається загадковою. Ці концепції нерідко поєднуються з релігійними та інопланетними підходами, що передбачають вторгнення розуму із Космосу.

Після створення Ч. Дарвіним своєї теорії, виникає трудова гіпотеза походження людини. Широковідомий її марксистський варіант, але не зводиться до нього. Наріжним каменем цієї гіпотези є положення, що саме праця, яка започатковується з виготовлення знарядь праці, використання вогню, створила людину. В процесі трудової діяльності рука стає все більш гнучкою і вільною. Одночасно розвивається мозок, спостерігається більш тісний зв'язок між людьми і виникає потреба щось сказати один одному.

   Отже, праця за  допомогою певних знарядь, згуртування  в суспільство, мова та мислення, використання вогню є вирішальними  факторами перетворення мавпи  на людину. Згодом додається регулювання  шлюбних відносин, моральність та  інші аспекти формування та  існування людини.

Прибічники трудової гіпотези походження людини, згідно з якою "праця  створила людину", стверджують, що в  процесі праці розвиваються здібності  людини, органи її тіла, за допомогою  яких вона здійснює ті чи інші операції, а також мислення, чуттєве сприйняття світу тощо.

 Людська праця цілком відрізняється від діяльності тварин. Можна виділити такі основні відмінності:

– людина використовує знаряддя праці,

– універсальність людської праці. Тварина діє лише за характером свого виду. Так, бобри будують  греблю, бджоли – стільники, добувають мед. Але вони не здатні робити те, що не закладено в них природою. Людина діє універсально: будує і греблю, і житло, використовує бджіл для виготовлення меду;

– людська праця цілепокладена. Тварина будує інстинктивно, тобто  так, як генетично спонукає її природа. Людина "планує", моделює результат  в голові, потім за допомогою праці переносить модель у реальність. Вона формує, ставить мету, коригує її відповідно до зміни умов, нових уявлень і втілює її в життя;

– людина творить не лише на засадах доцільності, а й за законами краси. Наївшись, тварина спить, людина – співає, малює. В праці, знаряддях людина прагне творити красиво, естетично.

Слід зауважити, що проблематика походження людини названими підходами  не вичерпується. Існує розмаїття  різних відтінків цієї складної, таємничої  в багатьох аспектах проблеми.Питання про сутність людини, її походження, місце і роль у світі – одна з основних проблем філософської думки.

Кожну людину, як тільки він починав усвідомлювати себе особистістю, відвідував питання "звідки ми взялися". Незважаючи на те, що питання звучить абсолютно банально, єдиної відповіді на нього не існує. Тим не менш, цією проблемою - проблемою виникнення і розвитку людини - займається наука антропологія, яка виділяє таке поняття, як антропогенез.

 

Антропогенез

Антропогенез - це еволюція людини як біологічної істоти. Людина - єдиний у природі вид, що володіє не тільки біологічною, але і соціальною сутністю, тому антропогенез вивчає не тільки біологію, але і філософію людини. Фактори антропогенезу: зміна середовища життєдіяльності, використання знарядь праці, вогонь.   
Загалом, еволюцію людини поділяють на три етапи:   
1) утворення роду Homo.   
2) Еволюція роду Homo до сучасної людини.   
3) Еволюція сучасних людини.   
Перший етап являє собою чисто біологічну еволюцію, на другому етапі до біологічного підключається ще і соціальна еволюція, що на третьому етапі стає домінуючою. Зараз можна припустити наступну схему філетичних відносин між предками людини: Загальним предком австралопітеків і роду Homo є A. afarus, кістяк якого був виявлений у Кенії, Ефіопії і Танзанії. Стародавність знахідок датується 4 - 2,8 млн. років. По будівлі кістяка видно, що A. afarus ходив на двох ногах. Об’єм мозку був 380 - 450 см³, що відповідає приблизно обсягу мозку сучасного шимпанзе. A. afarus дав початок роду Homo, а також продовжив гілку австралопітеків, що випливають у який був вид A. africanus (південно-африканськ людиноподібний австралопітек). Він мав прямоходіння, маса мозку була 450-550 гр. при загальній вазі 25-65 кг.   
А. africanus мав подібність у будівлі зубної системи в порівнянні з людиною: малі ікла, зуби розташовані у виді широкої дуги (це говорить про всеїдність). На місці перебування їхніх кістяків виявлені кісти тварин, а зокрема черепа, розколоті важкими предметами з лівої сторони. A. africanus являють собою гілку з вузькою спеціалізацією, останнім у який був вид A. robustus, що вимер близько 1 млн. років тому. Дивергенція в стовбурі австралопітеків являє собою результат дії ізоляції і мутаційного процесу (генетичні перебудови хромосом). З факторів біологічної еволюції найважливішим був природний добір. Першим представником роду Homo був H. habiens, що жив приблизно 2 млн. років тому. Являв собою галичну культуру, тобто вмів обробляти камені і, усвідомлено використовуючи руку, робив тонкі маніпуляції.  
Таким чином, H. habiens мав прогресивну будівлю кисті, маса мозку була 600 - 800 м, мав 4 вигини хребта і зміни в тазовій області. Великий палець стопи не був відведений убік, що говорить про те, що перебудови, зв'язані з прямоходінням у нього завершилися. H. habiens почали освоювати знаряддя праці і вогонь. Усі перераховані ознаки, особливо будівля мозку, є специфічними для роду Homo. Наступним представником роду Homo був H. erectus чи архантропи. Розрізняють три види архантропів: які жили в Африці, Європі й Азії. Причому тільки африканські архантропи були продовжувачами роду Homo. Маса мозку архантропів була 800 - 1000 м, що явно перевищує мінімальну масу мозку (750г) при який можливе існування мови. Архантропи освоїли великий ареал територій без явних морфологічних змін, що говорить про присутність соціальної еволюції (побудова жител, одяг і т.д.). Згодом біологічна еволюція звелася до мінімуму, уступивши місце соціальної еволюції, про це говорить відсутність відмінностей між людиною, що жила 30 - 25 тисяч років тому і нашим сучасником.  
Концепція антропогенезу, що розвивається адептами езотеричною традицією пізнання в теософії, Живій Етиці і деяких інших навчаннях, являє собою принципово інше бачення проблеми виникнення і подальшого розвитку людини, ніж модель, що затвердилася в науковій свідомості після досліджень Ч.Дарвіна. При збереженні відомої частки об'єктивності, необхідно погодитися, що дарвінівська теорія, а також наступні, засновані на ній представлення, не знімають з порядку денного сучасної науки проблему антропогенезу. Усі не так просто, як здається. Не повторюючи відомі аргументи антидарвіністів, підкреслимо лише головне: так, сучасна синтетична теорія еволюції (СТЕ) якоюсь мірою пояснює процес удосконалювання тварин і людини, але вона не дає відповіді, принаймні, на два найважливіших питання, – відкіля і як у людиноподібної мавпи з'явилася свідомість? Апеляція до мінливості і природного добору – ще не рішення проблеми, але тільки умоглядні припущення. Теорією вони стануть тоді, коли будуть пояснені і доведені принцип і механізм виникнення свідомості.