Національні природні парки (НПП): становлення, розвиток та особливості функціонування

Заповідники і НПП цієї зони задовільно репрезентують природу Українських Карпат. НПП представляють лісові екосистеми висотної поясності, долинно-річкові комплекси, рідше лучно-степові та водно-болотні угруповання з значним генетичним розмаїттям, великою кількістю червонокнижних видів та ендеміків. Слабо представлені більш освоєні області - Передкарпатська, Вулканічно-Карпатська та Закарпатська низовинна.

1. Карпатський НПП. Найстаріший і найбільший за площею серед НПП Укр. Карпат (1980 р.). Саме тут розміщені такі цінні природні об’єкти як найвища гора України Говерла, найбільший в Українських Карпатах водоспад Гук, кілька озер льодовикового походження, найбільші в країні острівні осередки реліктових угрупувань сосни звичайної, сосни кедрової і берези повислої. Тут зростає понад 70 видів флори і понад 30 видів фауни, що занесені до Червоної книги України.

На території парку представлені пояси букових, ялинових лісів, субальпійської та альпійської рослинності (фрагментарно на найвищих вершинах). Виражена смуга криволісся з переважанням сосни гірської, душекії зеленої, ялівцю сибірського. Значну площу займають післялісові луки.

2. НПП "Вижницький" (1995 р.). В рослинному покриві парку переважають ліси (понад 80 %). Характерною особливістю рослинного покриву Вижницького НПП є переважання в лісах теплолюбних порід – бука та ялиці. Трапляються ялинові та грабово-скельнодубові, по гірських потоках – сіровільхові ліси. Найбільші площі займають ялицево-букові ліси, менш поширені чисті букові ліси.

У межах України зона широколистяних лісів включає Полісся. Порівняно з іншими рівнинними регіонами України, Полісся відзначається тим, що тут збереглися значні масиви з природною рослинністю. Крім лісів, значну площу тут займають луки і болота. Висока збереженість природної рослинності обумовлена тим, що тут переважають відносно бідні піщані та супіщані ґрунти, які мало придатні для використання як орні землі. Сучасна мережа заповідників і НПП Укр.Полісся добре репрезентує соснові ліси та болота. В межах регіону функціонують 3 ПЗ (Черемський, Рівненський, Поліський) та 4 НПП (Шацький, Деснянсько-Старогутський, Мезинський, Прип’ять-Стохід). Недостатньо охоплені охороною в об'єктах цих категорій ліси на багатших ґрунтах - дубово-соснові, дубові та грабові. Слабо представлені також природні комплекси заплав.

1. Шацький НПП (1983 р). Тут проходить головний Європейський вододіл між басейнами річок Прип'яті і Західного Бугу. Це унікальна для Укр.Полісся місцевість з великим озерним комплексом (23 озера) флювіогляціального та карстового походження загальною площею 6 348.8 га, які становлять єдину і найбільшу озерну групу Європи. Серед них Світязь є найбільшим і найглибшим озером природного походження в Україні (2 750 га, до 58 м ↓).

Територію в межах Шацьких озер можна назвати країною пернатих, адже тут водиться більше 240 видів птахів, близько тридцяти з яких занесені до Червоної книги України. На території парку переважають соснові ліси, дубово-соснові ліси, чорницево-зеленомохові та евтрофні осокові болота. В низинах ростуть вільхові та березові ліси. Значна площа парку заболочена.

Шацький НПП увійшов  до міжнародного польсько-українського БР "Західне Полісся" і є його українською частиною. Територія Шацьких озер занесена до Переліку водно-болотних угідь України міжнародного значення.

Збереженість природи  лісостепової зони нижча, ніж в лісовій зоні. Лісистість більша в її західній частині. В межах регіону функціонують лише 3 ПЗ ("Розточчя", "Медобори", “Михайлівська цілина”) та 4 НПП (Яворівський, "Подільські Товтри", Гомільшанські ліси, Ічнянський). Заповідники і НПП в лісостеповій зоні розміщені дуже нерівномірно. НПП представляють лісостепові екосистеми Правого і Лівого берега Дніпра з великою кількістю історико-культурних та природних пам’яток. Регіон має значно освоєні площі, тому НПП охоплюють охороною лише фрагментарні ділянки природної рослинності. В перспективі заплановано створення 12 НПП на Лівобережжі.

1. НПП "Подільські Товтри" (1996 р.). Найбільший в Європі та Україні за площею. Особливість:  ~ 60 % площі НПП займають орні землі, до складу парку входить багато населених пунктів.

В НПП представлені унікальні ландшафти Товтрового кряжу Поділля (залишок тартанського бар'єрного рифу, який по території парку тягнеться на 80 км), яким не має аналогів в Східній Європі. Рослинність парку формують багаті та різноманітні ліси Подільського типу (діброви, грабово-дубові, грабово-дубово-ясеневі та букові угруповання). Особливу цінність мають степові угруповання парку (ковилові).

Ландшафти степової зони України зазнали суттєвої трансформації господарською діяльністю людини. Сьогодні природна рослинність степової зони, включаючи й штучні ліси, займає не більше 6 % її площі. Степова рослинність збереглася переважно на схилах балок і долин. Плакорні ділянки із степовою в минулому рослинністю майже повністю освоєні. Вони збереглися значною мірою завдяки створенню на них заповідників. Заповідники і НПП цієї зони включають території, що належать до 12 із 22 фізико-географічних областей степової зони. В межах регіону функціонують 3 БЗ ("Асканія-Нова", Чорноморський, Дунайський), 7 ПЗ ("Єланецький степ", Український степовий, Луганський, Дніпровсько-Орільський, філіал Кримського - “Лебедині острови”, Казантипський, Опукський) та 3 НПП ("Святі Гори", Азово-Сиваський, Великий Луг), які представляють степові угруповання та історико-культурні пам’ятки. Це небагато, порівняно із площею цієї зони, тому в перспективі планують створити 7 НПП та інші багатофункціональні об’єкти ПЗФ.

Отже, мережа НПП України в різній мірі репрезентує природні екосистеми окремих регіонів країни. НПП України розміщені нерівномірно: спочатку парки формувалися в правобержній частині України, переважно в лісовій зоні – в Карпатах (Карпатський, "Синевир", Вижницький, "Сколівські Бескиди", Ужанський) та на рівнині (Шацький, Яворівський, Деснянсько-Старогутський). В лісостеповій зоні знаходиться НПП "Подільські Товтри", у степовій зоні – НПП "Святі гори" та Азово-Сиваський. Найбільшу репрезентативність природних комплексів має мережа НПП Українських Карпат, саме там найповніше представлені флора і рослинність. Достатньою мірою представлене Українське Полісся. Недостатньо представлена лісостепова і степова зони. Зовсім відсутні НПП в Криму, що призводить до низької представленості в парках видів міжнародної охорони та рідкісних угруповань, властивих південним регіонам. З метою підвищення ролі НПП України в збереженні фіторізноманіття необхідне розширення мережі НПП, проведення функціонального зонування в парках, де воно ще не здійснене.

Значною є роль парків в побудові екологічної мережі України, центрами якої вони стануть. Вже нині деякі парки (Ужанський, Шацький) входять до складу міждержавних БР. Перший з них був створений в Карпатах (1999 р.): трилатеральний українсько-польсько-словацький БР "Східні Карпати". В рівнинній частині України створений Дунайський БЗ (українсько-румунський БР "Дельта Дунаю"). В 2002 р. українсько-польський БР "Західне Полісся".