Національні природні парки (НПП): становлення, розвиток та особливості функціонування

«Національні природні парки (НПП): становлення, розвиток та особливості функціонування»

1. Концепція національних парків, історія становлення та розвитку.
2. Статус, завдання та режим охорони НПП України.
3. Розвиток мережі НПП в Україні, зонально-регіональний розподіл та характеристика.

Мета: визначити завдання, режим охорони, критерії створення та можливості функціонування НПП як поліфункціональної категорії в Україні та світі, проаналізувати мережу парків України.

1. Міжнародна концепція НП та досвід зарубіжних країн. НП є однією з найстаріших категорій природоохоронних територій, важливою формою здійснення охорони природи. Термін "національний парк” з'явився в США, де НП виникли уже в другій половині XIX століття. Розробив концепцію національних парків шотландсько-американський натураліст Джон Муїр, передбачаючи багато ідей збереження природи і руху в захист навколишнього середовища. Перший у світі Йосемітський парк був створений у 1864 році з ініціативи президента Авраама Лінкольна, який підписав Акт Конгресу (30.06.1864), віддаючи долину Йосеміті і гай Маріпоса гігантських секвой штату Каліфорнія із вимогою підтримання території для суспільного використання і відпочинку. Згодом, також на західному узбережжі Сполучених Штатів, був створений парк Йєллоустон (1872 р.).

Створення НП - складна справа, особливо багато проблем виникає в процесі їх функціонування. Світовий досвід показує, що перші парки було започатковано на примусових засадах - "охорони та штрафів", парки охороняли військові, але це не змогло перешкодити місцевим жителям винищувати тварин, вирубувати дерева і обробляти, навіть випалювати землі. Все це вони робили для того, щоб вижити. Лише в 1916 р. з територій парків були виведені війська і створена Служба Національних парків.

Йосемітський парк займає площу в 3081 км² і знаходиться на зх. схилах гірського хребта Сьєрра-Невада. Тут зберігаються цінні хвойні ліси - тисячолітні секвої. У парку розташовано 3 гаї стародавніх дерев секвоядендронів: гай Маріпоса (200 дерев), гай Тоулумні (25 дерев) і гай Мерсед (20 дерев). Багато водоспадів, серед яких водоспади Йосеміті складають заввишки 782 м (найвищий водоспад в Пн. Америці, 3 по висоті водоспад світу). Мальовнича природа цього краю щороку приваблює до себе понад 4 млн. чоловік.

парк Йєллоустон (900 тис. га) - територія вкрита хвойними лісами і гірськими луками, однак, найбільше він славиться гарячими джерелами, гейзерами, скам’янілими деревами. Серед понад ста великих гейзерів найбільш відомим є "Гігант", який викидає стовп води на висоту понад 90 метрів. А от гейзер "Касл", окрім викиду води, здійснює великий шум і стрясає землю. За даними вчених, води гейзерів Єллоустонського НП сильно насичені мінеральними солями. На величезній території парку знаходяться озера, річки, каньйони, і печери. Озеро Йеллоустоун, одне з найбільших високогірних озер в Пн. Америці, розташоване в центрі Єлловстонського кальдера, самого великого супервулкана на континенті. У парку росте близько 2000 видів рослин, зустрічаються кілька сотень видів ссавців, птахів, плазунів і риб, у тому числі що знаходяться під загрозою знищення.

Після створення перших НП, вони успішно функціонують на всіх континентах. Слід за створенням НП в Єллоустоуні та Йосеміті, ідея була підхоплена й іншими країнами. У Австралії, Королівський НП був заснований на півдні від Сіднея в 1879 році. У Канаді, НП Банфф (відомий як НП Скелястих Гір) - у 1885 році. Нова Зеландія створила свій перший НП в 1887 році. У Європі першими НП стали 9 парків, відкритих у Швеції в 1909 році. Після Другої світової війни, НП були засновані по всьому світу.

Основним  принципом створення НП була організація дозвілля та відпочинку з одночасним збереженням їх ландшафтів та екосистем.

В більшості  країн є основною номінальною категорією охоронних ділянок природи. Це пояснюється тим, що НП є поліфункціональними установами. Іх функціонування комплексно вирішує проблеми збереження біорізноманіття та ландшафтів, цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів, формування у людей екологічного світогляду, створення умов для спілкування людини з природою. Форми такого спілкування можуть бути різними і різною мірою реалізуються в країнах світу. До них належать екологічний туризм, природоосвітні екскурсії, спортивний туризм, відпочинок у природі. Сьогодні, в багатьох країнах туризм в НП є дуже важливою статтею доходів (Кенія, Мальдіви).

На Генеральній асамблеї МСОП у 1969 р. в Делі було прийнято єдине  природоохоронне визначення НП. НП є великою територією, яка включає одну (кілька) екологічних систем, мало змінених людиною, відзначається різноманітними типами ландшафтів, багатством рослинного і тваринного світу, особливо цінних з наукової, освітньої, виховної та рекреаційної точок зору, або яка характеризується природними пейзажами високої естетичної вартості.

Згодом на ІІ світовій конференції з НП (Йеллоустон, 1972 р.) були визначені рекомендації до їх функціонування:

1. здійснювати функціональне зонування,
2. визначити використання кожної функціональної зони,
3. розміщувати туристичні заклади поза межами НП.

На сьогодні у світі існує близько 2000 НП (40.7 % площі всіх ПЗТ світу), в Європі - ~400 НП (15%). Відповідно до сучасних уявлень функції НП значно розширилися: основні - природоохоронна, рекреаційна, освітньо-пізнавальна та науково-дослідна. Вони повинні доповнюватись функцією охорони культурних цінностей і господарською.

Аналізучи систему НП світу, слід чітко розрізняти два поняття – об'єкти, які належать до категорії ІІ ("національний парк") за класифікацією МСОП (IUCN) і об'єкти, які мають у своїй назві (згідно з національним законодавством) словосполучення "національний парк".

Згідно з класифікацією  МСОП категорія ІІ "НП" – це природно-заповідна територія, призначена для охорони екологічної цілісності однієї або більшої кількості екосистем.

На території категорії  ІІ мають бути заборонені сільськогосподарська діяльність, полювання, рибальство, експлуатація ресурсів. Винятки з цього правила можуть бути, але частка території парку з такими винятками не повинна перевищувати 25%. Небажаною є наявність будівель, автомобільних доріг, залізниць, ліній електропередач. Пропонована мінімальна площа – 2000 га.

Основним режимом в НП вважається режим невтручання. Тому велику увагу рекомендується приділяти формуванню у відвідувачів парку та у місцевого населення розуміння природних процесів і позитивного ставлення до них. Основним критерієм при оцінці відповідності конкретного парку міжнародній категорії II є такий: не менше 75% площі мають бути віднесені до зони суворої охорони без регулювальних заходів. При цьому туризм на більшій частині площі як правило дозволений.

Ті парки, які не відповідають категорії ІІ, здебільшого належать до категорії V ("об'єкти охорони ландшафту"). Ці об'єкти є більш "слаборежимними", порівняно з об'єктами категорії ІІ. Тут основним об'єктом охорони може бути саме напівкультурний ландшафт, велика увага приділяється рекреації. А об'єкти категорії ІІ – це "музеї дикої природи", на більшій частині території яких заборонено все, крім помірного відвідування переважно з духовною, пізнавальною та науковою метою.

Національні парки бувають різних типів:

1) відкритого типу - в них здійснюється загальна охорона ландшафтів і зберігаються традиційні форми землекористування;

2) курортного типу - охороняються ландшафти, кліматоутворюючі компоненти, розташовані навколо кліматичних і бальнеологічних курортів;

3) напівзакритого типу - зберігаються цінні ландшафти, екосистеми, окремі види рослин і тварин. На більшу частину таких парків відвідувачі не допускаються, заборонені деякі види господарської діяльності (рубка дерев, заготівля лікарських рослин, випас худоби, мисливство, рибальство, сплав лісу тощо).

4) закритого типу - суворий режим охорони, дозволено організовані екскурсії за маршрутами.

Важливою рисою НП є зонування їх території. Зонування  дозволяє виділити в межах парку  ділянки з різними завданнями і відповідно з різним режимом.

Для парків Європи, віднесених до категорії ІІ проведений аналіз співвідношення площ різних зон в  цих парках. Як видно з наведених  даних, території суворої охорони  з повною забороною господарської  діяльності і регуляційних заходів займають близько двох третин площі цих територій. Зона, яка в цій схемі подана під номером 2, в НПП України практично відсутня, хоча і носить подібну назву.

Європейські парки мають  обмежені можливості виділення великих ділянок на густо заселеній території. Тому або незначні за розміром (Нідерланди, Ірландія), або створюються на території, де природоохоронні завдання реалізуються в компромісі з завданнями розвитку або інтересами власників (Франція, Італія), або створюються в межах уже обжитих і перетворених людиною ландшафтів (Англія, Уельс).

Парки Європи

НП Гран-Парадизо — старійший НП Італії (1922 р., 70 тис. га), розташований в Альпах на висоті 1200-4000 м н.р.м., поблизу кордону з Францією. Колись слугував (з 1856 р.) місцем королівських полювань. Охороняє природні комплекси хвойних лісів, субальпійських та альпійських лук. Створений для збереження популяції альпійских гірських козлів (біля 3 000). На схилах центральної частини парку гори Гран-Парадизо зустрічаються серна, альпійский сурок, беркут. Разом з НП Вануаз складає одну з найбільших площ в Європі.

Бруківка гігантів розташована на узбережжі Північної Ірландії, Великобританія.

Це велика кількість з’єднаних базальтових колон, переважно шестигранної форми (є колони з гранями від 4 до 8). Колони на дорозі гігантів сягають 12-ти метрової висоти. Всього їх більше 40 тисяч. Це величне природне утворення виникло в результаті виверження вулканів і швидкого охолодження лави, в результаті чого вона розтріснулася. Бачимо також населені пункти, які є частиною ландшафтів парку. 

Дуже відрізняються  від європейських, НП північноамериканського типу, які створюються для збереження унікальних феноменів природи, ознайомлення з ними широких мас населення та забезпечення короткочасної рекреації, та НП африканського типу, що організовуються далеко від населених пунктів для охорони малопорушених ландшафтів, що відзначаються багатством тваринного світу. Вони мають насамперед науково-природниче, туристичне, освітнє і, меншою мірою, рекреаційне значення.

Парки Америки

Глейшер Бей — величезний НП на пд.-сх. узбережжі Аляски, площа 13.287 кв км (більша частина – заповідні місця).

Природа узбережжя Глейшер-Бей - льодовики, гірська гряда зі сніжними вершинами, вкрита лісом, глибокі річки та озера. Всього на території НП 9 льодовиків і 4 айсберга.

Піші екскурсії замінють оглядом  льодовиків з гелікоптера або  літака. Втім, спостерігати за іскристим льодом можна і зовсім не виходячи з готелю, який знаходиться прямо на території парку (це – єдине місце, де за льодовиком можна спостерігати з особливим комфортом). Плаваючи в околицях заповідника, можна зустріти моржів, китів та дельфінів навіть, а в прибережних лісах водяться олені і ведмеді.

Корковадо — НП в Коста-Ріка на узбережжі Тихого океану, півострові Оса (54 000 га). Охороняє природні комплекси туманних тропічних лісів узбережжя, прісноводних озер і прибережної акваторії. В складі фауни біля 300 видів птахів (орел — гарпія), крокодили, рідкісні види амфібій і рептилій.

НП «Банф» — найстаріший парк Канади (42 НП), заснований в 1885 році (664 тис. га), в Канадських скелястих горах. Це - практично повністю гориста місцевість, з численними льодовиками і крижаними полями, густим хвойним лісом і альпійськими ландшафтами. Банф –крупний туристичний центр з розвинутою імфраструктурою. По пд. частині парку проходять 2 трансканадські магістралі. Для любителів комфортного відпочинку тут всі умови: бази відпочинку, отелі, гірськолижні траси, гарячі джерела.

Вели́кий Каньйо́н Колорадо — каньйон, розташований на північному заході американського штату Аризона на плато Колорадо, в середній течії річки Колорадо. Довжина каньйону 446 км, глибина — до 1600 м. У межах каньйону річка Колорадо тече зі швидкістю до 25 км/год. Для Великого Каньйону характерні своєрідні форми рельєфу — «башти», «бастіони», грандіозні оголення гірських порід. Каньйон утворений у товщі вапняків, пісковиків і сланців. Рослинність у каньйоні складається, переважно, з пустельних рослин, таких як агави. Тут водяться пуми, олені, орли. У каньйоні дуже спекотно влітку, взимку бувають заморозки.

Парки Африки

Бвінді — НП в пд.-зх. частині Уганди (331 км2). НП складається із рівнинних та гірських тропічних лісів. Добратися до нього можна лише пішки. Бвінді — одна із самих різноманітних екосистем в Африці. В парку - біля 120 видів ссавців, 346 видів птахів, 202 види метеликів, 163 видів дерев, 100 видів папоротей, 27 видів земноводних. Тільки тут можливо побачити поблизу рідкісний вид – гірську горилу – в її останньому збереженому природному місцеперебуванні (340 горил, майже половина усіх, що залишилися).

Серенгеті розташований на півночі Танзанії на границі з Кенією, це — найвідоміший НП у Танзанії, а за деякими оцінками найкращий у світі. Його назва походить від масайского слова “siringet”, що означає “безкрайня рівнина” (14 763 кв. км). Серенгеті є другим за величиною парком у країні, знаходиться на висоті від 920 до 1850 м н.р.м., його ландшафт змінюється від низько- та високоростучих трав на півдні до саван у центрі й пагорбів, покритих лісами на півночі. А справжні ліси знаходяться у західній частині парку.

Сьогодні на «безкрайній рівнині» пасеться кілька мільйонів великих тварин, не враховуючи численної кількості дрібних звірів і птахів. Мешканцями НП є більше 4,5 мільйонів антилоп гну, сотні тисяч газелей і зебр, бегемоти, величезна популяція левів, плямистих гієн, шакалів і гепардів.