Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація усунення їх негативних наслідків

МІНІСТЕРСТВО  КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

ІНСТИТУТ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО ТА ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація усунення їх негативних наслідків»

 

 

Виконала студентка

1 курсу,група  МТ 60

Отрошко Олександра

Перевірив:Штангеєв В.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2010

План

1. Загалні ознаки  НС

     2. Категорії аварій

     3. Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям

     4. Основні заходи, що реалізуються ЄДСЗР

     5. Надзвичайні ситуації техногенного  характеру

6. Надзвичайні ситуації природного характеру

7. Надзвичайні  ситуації соціально-політичного  характеру

8. Використана  література 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Щодня у світі  фіксуються тисячі подій, при яких відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей і які можуть призвести або призводять до загибелі людей та/або до значних ма¬теріальних втрат. Такі події називаються надзвичайними ситуаціями.

 

Засоби масової  інформації, як правило, привертають увагу громадськості до надзвичайних ситуацій, особливо коли вони пов'язані з життям відомих особистостей, призвели або можуть призвести до великої кількості жертв, становлять загрозу нормальному життю і діяльності груп людей, цілих регіонів чи навіть країн. Майже жодне газетне видання, жоден випуск радіо або телевізійних новин не виходить без таких повідомлень.

Загальні ознаки НС

• наявність  або загроза загибелі людей чи умов їх життєдіяльності

• заподіяння економічних  збитків

• істотне погіршення стану довкілля

До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, катастрофи, стихійні лиха та інші події, такі, як епідемії, терористичні акти, збройні конфлікти тощо.

Аварії поділяються  на дві категорії:

• до І категорії  належать аварії, внаслідок яких: загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб; стався викид отруйних, радіоактивних, небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства; збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників підприємства чи населення;

• до II категорії  належать аварії, внаслідок яких: загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, ділянки (враховуються цех, ділянка з чисельністю працівників 100 осіб і більше).

Випадки порушення  технологічних процесів, роботи устаткування, тимчасової зупинки виробництва в результаті спрацювання автоматичних захисних блокувань та інші локальні порушення у роботі цехів, ділянок і окремих об'єктів, падіння опор та обрив дротів ліній електропередач не належать до аварій, що мають категорії. 

 

Події природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля, називаються небезпечними природними явищами. Руйнівне небезпечне природне явище — це стихійне лихо.

Надзвичайні ситуації мають різні масштаби за кількістю  жертв, кількістю людей, що стали  хворими чи каліками, кількістю людей, яким завдано моральної шкоди, за розмірами економічних збитків, площею території, на якій вони розвивались, тощо.

Вагомість надзвичайної ситуації визначається передусім кількістю  жертв та ступенем впливу на оточуюче життєве середовище, тобто рівнем системи «людина — життєве  середовище» (далі — «Л — ЖС»), якої вона торкнулася, і розміром шкоди, завданої цій системі. Виходячи з ієрархії систем «Л — ЖС», можна говорити про:

• індивідуальні  надзвичайні ситуації, коли виникає  загроза для порушення життєдіяльності  лише однієї особи;

• надзвичайні  ситуації рівня мікроколективу, тобто  коли загроза їх виникнення чи розповсюдження наслідків стосується сім'ї, виробничої бригади, пасажирів одного купе тощо;

• надзвичайні  ситуації рівня колективу;

• надзвичайні  ситуації рівня макроколективу;

• надзвичайні  ситуації для жителів міста, району;

• надзвичайні  ситуації для населення області;

• надзвичайні  ситуації для населення країни;

• надзвичайні  ситуації для жителів континенту;

• надзвичайні  ситуації для всього людства.

Як правило, чим більшу кількість людей обходить надзвичайна ситуація, тим більшу територію вона охоплює. І навпаки, при більшій площі поширення катастрофи чи стихійного лиха від нього страждає більша кількість людей. Через це в основу існуючих класифікацій надзвичайних ситуацій за їх масштабом найчастіше кладуть територіальний принцип, за яким надзвичайні ситуації поділяють на локальні, об'єктові, місцеві, регіональні, загальнодержавні (національні), континентальні та глобальні (загальнопланетарні).

Локальні надзвичайні  ситуації відповідають рівню системи  «Л — ЖС» з однією особою та мікроколективом; об'єктові — системам з рівнем колектив, макроколектив; місцеві — системам, в які входить населення міста або району; регіональні — області; загальнодержавні — населення країни і так далі.

Сьогоднішня ситуація в Україні щодо небезпечних природних  явищ, аварій і катастроф характеризується як дуже складна. Тенденція зростання кількості надзвичайних ситуацій, важкість їх наслідків змушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільству та навколишньому середовищу, а також стабіль¬ності розвитку економіки країни. До роботи в районі надзвичайної ситуації необхідно залучати значну кількість людських, матеріальних і технічних ресурсів. Запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідація їх наслідків, максимальне зниження масштабів втрат та збитків перетворилося на загальнодержавну проблему і є одним з найважливіших завдань органів виконавчої влади і управління всіх рівнів.

15 липня 1998 р.  Постановою Кабінету Міністрів  України № 1099 «Про порядок  класифікації надзвичайних ситуацій»  затверджено «Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій». Згідно з цим Положенням залежно від територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, розрізняють чотири рівні надзвичайних ситуацій.

o Надзвичайна  ситуація загальнодержавного рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

 Надзвичайна  ситуація регіонального рівня  — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

 Надзвичайна  ситуація місцевого рівня —  це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів.

       Надзвичайна ситуація об'єктового  рівня — це надзвичайна ситуація, яка не підпадає під зазначені  вище визначення, тобто така, що  розгортається на території об'єкта  або на самому об'єкті і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

Для організації  ефективної роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідації їхніх наслідків, зниження масштабів втрат та збитків  дуже важливо знати причини їх виникнення та володіти теорією виникнення катастроф.

Положення про  класифікацію надзвичайних ситуацій за характером походження подій, котрі  зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняє  чотири класи надзвичайних ситуацій — надзвичайні ситуації техногенного, природного, соціально-політичного, військового характеру. Кожен клас надзвичайних ситуацій поділяється на групи, які містять конкретні їх види.

 Надзвичайні  ситуації техногенного характеру  — це транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіо¬активних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

 Надзвичайні  ситуації природного характеру  — це небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні  явища, Деградація ґрунтів чи  надр, природні пожежі, зміна стану  повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

 Надзвичайні  ситуації соціально-політичного  характеру — це ситуації, пов'язані  з протиправними діями терористичного та антиконститу-Ційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

 Надзвичайні  ситуації воєнного характеру — це ситуації, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектрич¬них станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речо¬вин, токсичних відходів, нафтопродуктів, транспортних та інженер¬них комунікацій тощо.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій

Найбільш ефективний засіб зменшення шкоди та збитків, яких зазнають суспільство, держава і кожна окрема особа в результаті надзвичайних ситуацій, — запобігати їх виникненню, а в разі виник¬нення виконувати заходи, адекватні ситуації, що склалася.

 

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій — це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спря¬мованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, за¬вчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та про¬гнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх перерос¬тання у надзвичайну ситуацію або пом 'якшення її можливих наслідків.

Зазначені функції запобігання надзвичайним ситуаціям техно¬генного та природного характеру в нашій країні виконує Єдина дер¬жавна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру і реагування на них, затверджена Постано¬вою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198.

Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техно¬генного і природного характеру і реагування на них (ЄДСЗР) включає в себе центральні та місцеві  органи виконавчої влади, виконавчі  органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповід¬ними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природно¬го походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Основною метою  створення ЄДСЗР є забезпечення реалізації дер¬жавної політики у сфері  запобігання і реагування на надзвичайні  ситуації, забезпечення цивільного захисту населення.

Завданнями  ЄДСЗР є:

• розроблення  нормативно-правових актів, а також  норм, пра¬вші та стандартів з питань запобігання надзвичайним ситуаціям  та забезпечення захисту населення  і територій від їх наслідків;

• забезпечення готовності центральних та місцевих органів ви¬конавчої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзви¬чайні ситуації;

• забезпечення реалізації заходів щодо запобігання  виникнен¬ню надзвичайних ситуацій;

• навчання населення  щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації;

• виконання  цільових і науково-технічних програм, спрямова¬них на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

• збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзви¬чайні ситуації, видання  інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій  від наслідків надзвичайних ситуацій;

• прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків над¬звичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

• створення, раціональне  збереження і використання резерву  матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на них;

• проведення державної  експертизи, забезпечення нагляду за Дотриманням вимог щодо захисту  населення і територій від  надзви¬чайних ситуацій (у межах  повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади);