Соціальні небезпеки

ПЛАН

ВСТУП

 

1. Бродяжництво

2. Проституція

2.1 Гомосексуальна чоловіча  проституція

2.2 Гетеросексуальна чоловіча  проституція

2.3 Дитяча проституція

2.4 Статистичні дані

3. Алкоголізм

3.1 Динаміка розвитку  алкоголізму

3.2 Гостре алкогольне сп'яніння

3.3 Вплив алкоголізму на сімейне життя

3.3.1 Ураження статевої функції

3.3.2 Ураження потомства

3.4 Лікування

4. Тютюнокуріння

4.1 Історія розвитку  куріння

4.2 Факти про куріння

4.3 «Тютюнова» статистика України

4.4 Біохімія тютюнового диму і дія його на організм

4.5 Деякі дослідження

5. Страйки

6. Революції

 

ВИСНОВОК

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

В основу визначення соціальних небезпек, спричинених низьким духовним рівнем, покладено цінності і компоненти суспільства та людини. Існують дві ціннісні компоненти, співвідношення між якими характеризує стан суспільного життя.

Перша ціннісна компонента — цінності культури суспільства. Друга ціннісна компонента — ціннісна орієнтація особистості. Зв'язок між цими двома крайніми компонентами культури — найважливіший цементуючий і стимулюючий початок всього суспільного життя. І навпаки — порушення цього зв'язку визначає глибоку духовну кризу. В сучасному суспільстві у поєднанні будьяких складових суспільного життя і в усвідомленні його цілісності велика роль належить інтелігенції. Вона є духовним й і нтелектуальним посередником у системі суспільних зв'язків. Але інтелігенція може впоратися з цією роллю за умов непорушення ЇЇ світорозуміння. Однією з особливостей сучасної духовної кризи інтелігенції є різкий поворот від атеїстичного світосприйняття до релігійного. І тому криза в світоглядній орієнтації інтелігенції теж являє собою небезпеку соціального стану суспільства.

На тлі змінених орієнтирів суспільство потерпає від соціальних небезпек, які спричиняли зміни і втрати загальнолюдських цінностей і орієнтацій значної кількості населення. Результатом зміни світу цінностей і орієнтирів частини суспільства є бродяжництво, проституція, пияцтво, алкоголізм, паління, наркоманія, СНІД.

Зазначені соціальні небезпеки формують в людському середовищі «групи ризику». «Групи ризику» впливають на стан суспільства підвищенням чисельності кримінальних злочинів, втягуванням в свої лави нових представників здорової частини суспільства, підриванням здоров'я людей, що їх оточують, погіршують генофонд нації. Вищезгадані негативні явища в суспільстві (бродяжництво, проституція та ін.) створюють негативне коло, причини якого в більшості випадків пов'язані між собою.

У першу чергу слід відзначити наявність ряду моральних чинників, які поділяють суспільство на працівників комерційних структур, спільних підприємств та працівників державного сектора економіки. Неспіввідношеність платні в обставинах низьких заробітків і нерегулярних виплат спричиняють незадоволення роботою у працівників державного сектора.

Загостреність обставин зумовлюється також незадовільним станом умов праці, проживання і побуту. Вся сукупність обставин збільшує ступінь соціального напруження. Це може стати передумовою виникнення страйку, а за розвитком відповідних негативних явищ і умов дійти аж до повстання чи перевороту.

Такий розвиток подій завжди, навіть в ретельно організованих суспільних змінах, супроводжується виникненням стихійних угруповань, які здійснюють свої плани наживи за рахунок мародерства і вандалізму серед населення, що згодом закінчується тяжкими наслідками актів тероризму.

Необхідність усвідомлених знань розвитку соціальних небезпечних чинників пов'язана з розумінням — куди може привести сукупний їх розвиток і яких негараздів може зазнати населення від необачливих дій стихійного характеру.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Бродяжництво

 

Формування засад ринкової економіки (перехідний період) створило в Україні принципово нову соціальну  та економічну ситуацію. Зараз все  більшого значення набуває поділ суспільства за рівнем та джерелом багатства, наявністю чи відсутністю приватної власності. Саме прибуток і форма його отримання стають головним структуротворчим чинником українського суспільства, що свідчить про становлення в Україні ринкових відносин та первинного капіталізму. Водночас набувають сили і негативні чинники: сформування нової соціальної диференціації та відповідних критеріїв її оцінки свідчить про нездорові відносини у суспільстві:

• надто різкий поділ на бідних та багатих;
• процеси збіднення та збагачення мають деформований характер.

За таких обставин різко зростають форми та розміри  соціальних відхилень (бродяжництво, проституція, алкоголізм, тютюнопаління) - небезпек, викликаних низьким духовним та культурним рівнем. Ці та багато інших форм збоченої поведінки в умовах занепаду системи соціального контролю стали, загрозливими для суспільства.Джерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті.

Бродяжництво – результут втрати постійного місця помешкання внаслідок змін у соціальному статусі з побутових та інших причин.

Зараз надто гостро постала проблема поширення бродяжництва серед дітей, закорінилось поняття «діти вілиці».

За визначенням ЮНІСЕФ, "діти вулиці - це неповнолітні, для яких вулиця стала постійним місцем перебування". В Україні до сьогодні не існує  вичерпного визначення цієї категорії  дітей, тому "діти вулиці" розглядаються  як неструктурований об'єкт: до нього належать діти, які залишились без батьківської опіки й визначеного місця проживання; діти, які мають сім'ю, але тимчасово втратили з нею зв'язки; мають дім і сім'ю, але перебувають протягом дня на вулиці; які заробляють кошти жебракуванням і крадіжками; схильні до бродяжництва та інших видів асоціальної поведінки. Без сумніву, у різних категорій дітей існує різна мотивація виходу "на вулицю". Враховуючи багатоваріантність шляхів виходу дітей "на вулицю", можна дати таке визначення суті поняття "діти вулиці": 1) головною ознакою, за якою дитину можна віднести до "дітей вулиці" є та, що більшу частину часу вони проводять саме там; 2) "діти вулиці" – це діти, які офіційно не визнані позбавленими батьківської опіки, але фактично можуть бути визнані соціальними сиротами, оскільки батьки з певних причин належним чином не займаються їхнім вихованням. Поняття "діти вулиці" об'єднує в собі безпритульних і бездоглядних дітей.

 

2. Проституція

 

Проституція (від лат. prostitutio — спаплюження, збезчещення) — продаж жінками свого тіла. За статистичними даними, одержаними на основі незалежних досліджень, тільки одна із п'ятдесяти жінок може займатися проституцією як професією. Для решти це фізично і морально несприйнятливо, у які б суворі умови не поставило їх життя. Однак скільки не намагалися викорінювати проституцію, вона була, є і буде, як це не сумно.

У дореволюційній Росії повій називали «розрядними жінками». Вони повинні були стати на облік у поліції, здати паспорт, а замість нього одержати відомий «жовтий квиток» і регулярно проходити медогляди. Повії поділялися на «вуличних» та «публічних», що мешкали у публічних будинках. У «вуличні» йшли так звані «мат-рьошки» (які приїжджали із сіл) або, навпаки, биті життям «шала-ви», найчастіше уже хворі.

Фешенебельні дорогі публічні будинки за антуражем відповідали рівню сьогоднішніх п'ятизіркових готелів. Дорогий товар — «освічені», тобто зваблені служниці, покоївки із гарних родин — можна було продати за сто цілкових. «Освічених» заманювали хитрістю і навіть викрадали. У ті часи суспільство досить терпляче ставилося до проституції як до явища.

Зараз негласно існують категорії повій за місцем «роботи»: вуличні, клубні і за викликом. Вуличні заробляють гроші прямо на дорозі. Клієнти — водії. Клубні повії обирають собі нічні клуби, що з'явилися в усіх великих містах. Дівчат за викликом відвозять на місце замовлення.

Проституція традиційно вважається явище  виключно жіночим, як і рід, до якого  належать слова «повія», «шльондра», «проститутка» тощо. Не дивлячись на первинність жіночості цього явища ще з давньої старовини існували чоловіки, котрі фактично виконували ті ж ролі.

2.1 Гомосексуальна чоловіча проституція. Завжди була достатньо поширеною практика надання пасивними гомосексуальними чоловіками платних сексуальних послуг активним гомосексуалістами. По формі це мало відрізняється від жіночого варіанту проституції — це ті ж вуличні, вокзальні «хлопчики», публічні будинки, масажні салони та ін.

2.2 Гетеросексуальна чоловіча проституція. Чоловік отримує гроші за підтримку стосунків з жінкою (такого чоловіка називають жиголо [джиґоло] або альфонс). Така форма проституції з'явилася в романських країнах. Ззовні вона відрізняється від традиційної «жіночої» проституції, коли клієнт просто платить за певні визначені послуги деяку суму грошей.

2.3 Дитяча проституція є явищем доволі поширеним. Але навіть у країнах де проституція дозволена, отримувати послуги від осіб до 18 років вважається розтлінням неповнолітніх. А тих, хто змушує надавати такі послуги строго переслідує закон.

2.4 Статистичні дані. Станом на березень 2007 кількість повій у столиці, які знаходяться на обліку в міліції, зросло до 4 тисяч. При цьому 95% з них — приїжджі з інших областей.

Найбільше дівчат легкої поведінки приїжджає в столицю з Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Івано-Франківська та Волинської області. Багато хто з них не досяг повноліття. Найстаршій повії столиці, на прізвисько Чупа-чупс, 46 років.

Вартість секс-послуг у Києві  різноманітна. Хто хоче заощадити  та не боїться підчепити різного роду захворювання, найчастіше відправляються на Окружну дорогу. Там послуги дівчат коштують від 100 гривень.

Багато повій шукають клієнтів у клубах та пабах, а також розміщують свої оголошення в ЗМІ та інтернеті. Багато дівчат працюють у готелях. Середня ціна на послуги «нічного метелика» не вуличного типу — 50-100 доларів, іноді доходить і до 300 доларів.

За останніх два роки індустрія  проституції в столиці зробила  грандіозний стрибок у своєму розвитку. Одним з основних чинників росту став приплив іноземців — Україна, скасувавши візи для європейців, стала одним із найпривабливіших на континенті місць секс-туризму.

Наплив секс-туристів до Києва істотно  вплинув на якість наданих послуг. У ремонт і облаштованість квартир  під борделі вкладаються десятки  тисяч доларів, дівчата намагаються вивчити хоча б кілька фраз англійською або німецькою. Сотні іноземців щотижня прибувають до Києва для того, щоб насолодитися «доступними і красивими дівчатами», про які повідомляє реклама.

Вражають суми, які обертаються  у світі секс-бізнесу. За підрахунками правоохоронців, реально в одному тільки Києві щодоби виходять працювати не менше 3 тисяч повій (за іншим даним — 5 тис.). Якщо взяти середню ціну в $80 із клієнта і наявність у середньому трьох клієнтів у дівчат за ніч, виходить, що в звичайний робочий день повії столиці сумарно заробляють більше мільйона доларів, що означає — більше третини мільярда в рік.

При цьому хабарі, які щодня отримують  «кришуючими структурами», у тому числі і співробітниками міліції, за даними джерела в прокуратурі, складають $200 тисяч за добу.

“Важко коментувати, чи «кришують» їхні міліціонери. Проституція — це навіть не злочин, а адмінпорушення. Їх регулярно затримують, складають протоколи, які направляються за місцем проживання. Штраф від 17 до 51 грн. Навіщо ж їй платити 100 щодня міліціонеру? Хоча дійсно торік у Києві засудили двох міліціонерів саме за «кришування»”.

 

3. Алкоголізм

 

Алкоголізм (пияцтво) — найбільш поширений вид наркоманії, що характерний психо-фізичною залежністю від алкоголю, основою якої є наявність алкоголю в обмінних процесах людського організму, розвивається внаслідок хронічного зловживання спиртними (алкогольними) напоями. У ширшому розумінні алкоголізм — сукупність шкідливих звичок, пов'язаних із зловживанням алкоголем, впливів на здоров'я, життя, працю і добробут людей. Психологічно має дві стадії: звичка та хвороба.

Алкоголізм, або алкогольна залежність, асоціюється з рядом ознак:

• Хворобливий потяг до алкоголю;
• Ріст толерантності (зростає витривалість до великої кількості алкоголю);
• Втрата кількісного контролю;
• Наявність синдрому відміни або абстинентного синдрому.

Однозначним є визначення впливу алкоголю на організм людини, як порушення нормального функціонування, що характерне появою різного роду соматичних захворювань. Ці захворювання разом із алкоголізмом на 15—17 років вкорочують життя людини. Понижена працездатність мозку, яка спричинює негативні зміни в центральній нервовій системі, особливо процесів мислення, пам'яті, уяви, сприйняття, відчуття. Перш за все відбувається отруєння кори головного мозку, де концентрація алкоголю на 60—70 % більша, аніж в крові. Аналогічні показники простежуються і на потомстві. Відхилення фізичного й розумового розвитку дітей з'являються як результат зачаття в нетверезому стані, або вплив алкоголю на плід, що розвивається в утробі матері. Виникає загроза епілепсії у дітей, оскільки алкоголь вільно проникає у плід через плаценту, пошкоджує нервову систему.