Режими радіаційного захисту і функціонування об’єкту господарювання в умовах радіаційного забруднення

• використанням  засобів пожежної сигналізації, сповіщування та пожежогасіння;

• організацією пожежної охорони об'єкта;

• засобами, що забезпечують успішне розгортання  тактичних дій гасіння пожежі.

1) Пожежна  безпека будівель і приміщень.  Вимоги щодо конструкційних та  планувальних рішень промислових об'єктів, а також інші питання забезпечення їх вибухової та пожежної безпеки суттєво залежать від категорій приміщень і будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

Оцінка вибухо- та пожежонебезпеки приміщень і будівель виробничого та складського призначення проводиться залежно від кількості та властивостей речовин і матеріалів, що там містяться (використовуються), та з урахуванням особливостей технологічних процесів, розміщених у них виробництв.

Відомо два  підходи до оцінки вибухо- та пожежонебезпеки приміщень і будівель: детермінаційний та ймовірнісний.

В основу детермінаційного підходу покладено категоріювання приміщень за вибухопожежною небезпекою, а ймовірнісний полягає у розрахунку імовірності досягнення певного рівня вибухо- та пожежонебезпеки. Перший підхід базується на таких нормативних документах: СНиП 2.09-85; СНиП 2.01.02-85; ОНТП 24-86; ПУЕ; другий - на ГОСТі 12.1.009-91 та ГОСТІ 12.1.010-76.

Детермінаційний підхід включає порівняно прості методи визначення категорій, має високий ступінь завершеності всіх елементів використовуваних методів та однозначність вирішення завдань категорій за їх допомогою, а також містить вибір відповідних заходів захисту, які регламентуються нормами щодо встановлених категорій.

Імовірнісний  підхід є більш досконалим. Він ґрунтується на кількісній залежності між значеннями небезпечних факторів пожежі, матеріальними збитками та ймовірністю пожежі або вибуху з урахуванням ефективності захисних заходів.

Однак такі методи є досить складними і потребують детального вивчення кожного конкретного  об'єкта та врахування всіх його особливостей. Тому в більшості випадків використовують детермінаційний підхід щодо оцінки вибухо- та пожежонебезпеки приміщень і будівель.

2) Визначення  категорій приміщень за вибухопожежною  та пожежною небезпекою. Методика  визначення категорій приміщень  та будівель за вибухопожежною  та пожежною небезпекою регламентується  ОНТП 24-86 (загальносоюзні норми технологічного  проектування).

Встановлення  категорії приміщення необхідно  виконувати шляхом послідовної перевірки належності приміщення до категорій, наведених у табл. 5.5, від найвищої (А) до найнижчої (Д).

Відповідно  до ОНТП 24-86 будівля належить до категорії  А, якщо в ній сумарна площа  приміщень категорії А перевищує 5% площі всіх приміщень або 200 м2.

Б 1) будівля  не належить до категорії А;

2) сумарна  площа приміщень категорій А  та Б перевищує 5% сумарної площі  всіх приміщень або 200 м2.

До категорії  В належать ті будівлі, для яких одночасно виконуються дві умови:

1) будівля  не належить до категорій А, Б;

2) сумарна  площа приміщень категорій А,  Б та В перевищує 5% сумарної  площі всіх приміщень.удівля належить  до категорії Б, якщо одночасно виконуються дві умови:

Відповідно  до ОНТП 24-86 будівля належить до категорії  А, якщо в ній сумарна площа  приміщень категорії А перевищує 5% площі всіх приміщень або 200 м2.

Будівля належить до категорії Б, якщо одночасно виконуються дві умови:

1) будівля не належить до категорі А;

2) сумарна  площа приміщень категорій А  та Б перевищує 5% сумарної площі  всіх приміщень або 200 м2.

До категорії  В належать ті будівлі, для яких одночасно виконуються дві умови:

1) будівля  не належить до категорій А, Б;

2) сумарна  площа приміщень категорій А,  Б та В перевищує 5% сумарної  площі всіх приміщень.

Будівля належить до категорії Г, якщо одночасно виконуються  дві умови:

1) будівля  не належить до категорій А, Б чи В;

2) сумарна  площа приміщень категорій А,  Б, В та Г перевищує 5% сумарної  площі всіх приміщень.

Якщо будівля  не належить до категорій А, Б, В чи Г, значить категорія цієї будівлі може бути визначена як Д.

Допускається  понижувати категорію будівлі на один ступінь, якщо сумарна площа приміщень вищих категорій не перевищує 25% сумарної площі всіх приміщень (але не більше визначеної нормативним документом) і в цих приміщеннях обладнані установки автоматичного пожежогасіння.

3) Класифікація  вибухо- та пожежонебезпечних приміщень і будівель. Основним профілактичним заходом щодо попередження пожеж і вибухів від електрообладнання є правильний вибір та експлуатація такого обладнання у вибухо- та пожежонебезпечних приміщеннях. Згідно з ДНАОП 0.00-1.32-01 "Правилами улаштування електропри-строїв" (ПУЕ) приміщення поділяються на вибухонебезпечні (0,1, 2, 20, 21, 22) та пожежонебезпечні (П-І, П-П, П-Па, П-ІІІ) зони.

Вибухонебезпечна  зона — це простір, у якому є або можуть утворюватися вибухонебезпечні суміші.

Пожежонебезпечна  зона — це простір, у якому можуть перебувати горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при його порушеннях.

Вибухонебезпечні  зони класу 0 - зони приміщень, у яких виділяються горючі гази й пара у такій кількості й які мають такі властивості, що можуть утворювати з повітрям або іншими окислювачами вибухонебезпечні суміші за нормальних умов роботи.

Вибухонебезпечні  зони класу 1 - зони приміщень, у яких вибухонебезпечні концентрації газів та парів можливі тільки в результаті аварій або несправностей.

Вибухонебезпечні  зони класу 2 - такі самі зони, як і зони класу 1, але які мають одну з  таких особливостей:

• горючі гази мають високу нижню межу поширення (до 15% та більше) полум'я та різкий запах;

• за умовами  технологічного процесу вимагається  утворення вибухонебезпечної суміші в об'ємі, що не перевищує 5% загального об'єму приміщення (зони);

• горючі гази та рідини наявні у невеликих кількостях, а робота з ними проводиться без використання відкритого полум'я.

Вибухонебезпечні  зони класу 20 - зони із зовнішніми пристроями, що містять горючі гази або легкозаймисті  рідини (ЛЗР).

Вибухонебезпечні  зони класу 21 - зони приміщень, у яких можливе утворення вибухонебезпечних  концентрацій пилу або волокон з  повітрям чи іншим окислювачем за нормальних умов роботи.

Вибухонебезпечні  зони класу 22 - зони, аналогічні зонам  класу 21, у яких вибухонебезпечні концентрації пилу та волокон можуть утворюватися тільки в результаті аварій та несправностей.

Клас П-І - зони приміщень, у яких застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху вище 6ГС.

Клас П-ІІ - зони приміщень, у яких виділяються горючі пил або волокна з нижньою концентраційною межею поширення полум'я понад 65 г/м3 до об'єму повітря.

Клас П-ІІа - зони приміщень, у яких містяться тверді та волокнисті горючі речовини, нездатні переходити у завислий стан.

Клас П-ІІІ - зони, розміщені поза приміщеннями, у яких застосовуються або зберігаються горючі рідини, а також тверді горючі речовини.

Клас зони визначають технологи спільно з  енергетиками проектної або експлуатаційної  організації, виходячи з характеристик  навколишнього середовища.

Залежно від  класу вибухо- та пожежонебезпечних зон проводиться вибір електрообладнання, яке встановлюється у цих зонах.

Згідно з  ПУЕ у пожежонебезпечних зонах  установлюють електрообладнання закритого  типу, внутрішній простір якого відокремлюється від зовнішнього середовища оболонкою. Апаратуру управління та захисту, світильники рекомендується застосовувати у пилонепроникному виконанні. Уся електропроводка повинна мати надійну ізоляцію.

У вибухонебезпечних  зонах слід установлювати вибухонебезпечне обладнання, виготовлене згідно з ГОСТом 12.2.020-76. Пускову апаратуру, магнітні пускачі для класів В-І та В-ІІ необхідно виносити за межі вибухонебезпечних зон. Проводка у вибухонебезпечних приміщеннях має бути прокладена у металевих трубах. Може використовуватися броньований кабель. Світильники для класів В-І, В-ІІ, В-ІІа мають бути вибухозахисного виконання.

4) Пожежна  безпека будівель та споруд. Умови  розвитку пожежі в будівлях  та спорудах у багатьох випадках  визначаються ступенем вогнестійкості  окремих будівельних елементів.

Ступенем  вогнестійкості називається здатність  будівель (споруд) у цілому опиратися  руйнуванню під час пожежі. Згідно зі СНиП 2.01.02-85 "Протипожежні норми проектування будівель та споруд" будівлі та споруди за ступенем вогнестійкості поділяються на вісім ступенів: І, ІІ, ІІІ, ІІІа, ІІІб, IV, ІVа, V. Ступінь вогнестійкості будівель і споруд залежить від двох показників:

1) займання  та вогнестійкості будівельних  конструкцій;

2) меж поширення  полум'я по цих конструкціях.

За займистістю  будівельні конструкції поділяють  на неспалимі, важкоспалимі (матеріали, що горять, покриті матеріалами, що не горять) та спалимі.

Кількісно вогнестійкість характеризується межею вогнестійкості - час (у хвилинах) дії на споруди  полум'я та робочого навантаження, після закінчення якого споруда втрачає тримальну або огороджувальну здатність (руйнується).

Межа вогнестійкості визначається також за однією з ознак:

• поява  наскрізних тріщин;

• збільшення температури необігріваної поверхні більше ніж на 140°С (у середньому на 180°С) у будь-якій точці порівняно а температурою до випробування або вище 210°С незалежно від початкової температури.

Залізобетонні конструкції мають більшу межу вогнестійкості, ніж незахищені металеві.

За ступенем вогнестійкості згідно ДБН В.1.1-7-2002 (Державні будівельні норми України) споруди можуть бути таких ступенів вогнестійкості: І; П; ІІІ; ІІІа; ІІІб; IV; IVa; V.

Потрібний ступінь  вогнестійкості споруд визначається залежно  від таких показників:

• їх конструкції;

• призначення;

• поверховості;

• площі;

• категорій  пожежної та вибухової небезпеки;

• технології;

• наявності  автоматичних засобів пожежогасіння.

Розглянуті  категорії і класифікація об'єктів  необхідні для визначення ефективних та раціональних заходів запобігання  пожеж і вибухів. Суттєве значення має також зонування територій, яке полягає у групуванні на території  підприємства, цехів та ділянок з підвищеною пожежною небезпекою у певних місцях (з підвітряного боку). Крім того, необхідно враховувати рельєф місцевості. Наприклад, склади та резервуари з пальним слід розміщати у низьких місцях, щоб під час виникненні пожежі горюча рідина, що розлилася, не могла стікати до будівель і споруд, розташованих нижче.

Обов'язки власників підприємств  та уповноважених ними органів, а  також орендарів щодо забезпечення пожежної безпеки встановлюються статтею 5 Закону України "Про пожежну безпеку".

Вони зобов'язані:

• розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;
• відповідно до нормативно-правових актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;
• забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;
• організовувати навчання працівників правил пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпеччення;
• у разі відсутності в нормативно-правових актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду;
• утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;
• створювати, у разі потреби, відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;
• подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється;
• здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;
• своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;
• виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які належать їм на правах приватної власності, первинними засобами гасіння пожеж і пожежним інвентарем, виховувати у дітей обережність у поводженні з вогнем;
• повідомляти в пожежну охорону про виникнення пожежі та вживати заходів до її ліквідації, рятування людей і майна.