Режими радіаційного захисту і функціонування об’єкту господарювання в умовах радіаційного забруднення

Радіаційний і хімічний захист.

Радіаційний та хімічний захист передбачає виявлення  та оцінювання радіаційної та хімічної обстановки, організацію та проведення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення типових режимів  радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту, організацію і проведення знезаражування.

Заходи радіаційного і хімічного методу забезпечуються: завчасним накопиченням і підтриманням у готовності засобів індивідуального захисту, приладів дозиметричного і хімічного контролю, якими забезпечуються насамперед особовий склад формувань, які беруть участь в аварійно-рятувальних та інших невідкладних роботах, а також персонал радіаційно і хімічно небезпечних об'єктів і населення, яке проживає в зонах небезпечного зараження та біля них; терміновим впровадженням засобів, способів і методів виявлення та оцінювання масштабів і наслідків аварії на радіаційно та хімічно небезпечних об'єктах; створенням засобів захисту і приладів дозиметричного і хімічного контролю; підготовкою об'єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту; завчасним створенням, пристосуванням та використанням засобів колективного захисту населення від радіаційного та хімічного ураження, організацією допомоги населенню в придбанні в особисте використання засобів індивідуального захисту і дозиметрів.

Медичний  захист.

Для запобігання  ураженню людей або зменшення  його ступеня, своєчасного надання  медичної допомоги постраждалим, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах  надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру необхідно  проводити такі заходи: планування і використання наявних сил і  засобів закладів охорони здоров'я  незалежно від форм власності  й господарювання; розгортання в умовах надзвичайної ситуації необхідної кількості лікувальних закладів; завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів, контроль якості харчових продуктів, продовольчої сировини, питної води і джерел водопостачання, стану атмосферного повітря та опадів, стану довкілля, санітарно-гігієнічної та епідеміологічної ситуації; завчасне створення і підготовку медичних формувань, медичного персоналу та загальне медико-санітарне навчання населення, накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна і техніки, навчання населення способів надання першої медичної допомоги; недопущення впливу на здоров'я людей шкідливих факторів навколишнього середовища та наслідків надзвичайних ситуацій.

Біологічний захист.

Захист від  біологічних засобів ураження включає  своєчасне виявлення чинників біологічного зараження, залежно від їх виду і  ступеня ураження, проведення комплексу  адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних  і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів.

Біологічний захист передбачає своєчасне використання колективних та індивідуальних засобів  захисту, запровадження режимів  карантину та обсервації, знезаражування осередку ураження, необхідне знезаражування людей та тварин, своєчасну локалізацію  зони біологічного ураження, проведення екстреної та специфічної профілактики, додержання протиепідемічного режиму населенням, підприємствами, установами та організаціями.

Для забезпечення реалізації державної політики у  сфері захисту населення і  територій від надзвичайних ситуацій створена єдина державна система з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, яка складається із територіальних і функціональних підсистем. Державними органами управління у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій є Кабінет Міністрів України, МНС України, інші спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

До складу сил та засобів захисту населення  і територій від надзвичайних ситуацій входять відповідні сили та засоби центральних і місцевих органів  виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності і господарювання, а також добровільні рятувальні формування.

Для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру можуть залучатися частини та підрозділи Збройних Сил України.

Громадяни України  у сфері захисту населення  і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру зобов'язані дотримуватись  заходів безпеки, не допускати порушень виробничої дисципліни, вимог екологічної  безпеки, вивчати основні способи  захисту населення і територій  від наслідків надзвичайних ситуацій, надання першої медичної допомоги потерпілим, дотримуватись відповідних вимог  у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

Фінансування  заходів щодо попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків  здійснюється за рахунок коштів державного бюджету обласного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності і господарювання, а також добровільних пожертвувань фізичних і юридичних осіб, інших не заборонених законодавством джерел.

1.3. Особливості захисту співробітників та населення на радиактивно зараженій місцевості.

При аварійному викиданні в атмосферу радіоактивних речовин можливі такі види радіоактивного впливу на співробітників та населення:

а)   зовнішнє опромінення при проходженні радіоактивної хмари;

б)   внутрішнє опромінення при вдиханні радіоактивних аерозолів і інгаляційна небезпека);

в)   контактне опромінення внаслідок радіоактивного забруднення шкіри і одягу;

г)   зовнішнє опромінення, зумовлене радіоактивним забрудненням поверхні землі, будівель, споруд та ін.;

д)   внутрішнє опромінення при використанні забруднених продуктів харчування і води.

Розрахункові  дані та результати прямих вимірювань рівня радіації і дози опромінення мають бути основою для вжиття заходів захисту співробітників та населення від зовнішнього і внутрішнього опромінення, в тому числі профілактичне застосування стабільного йоду. Основою розробки заходів захисту населення в умовах радіоактивного забруднення при ядерній аварії є рекомендації Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) 1988 р., а також норми радіаційної безпеки України (НРБУ—1997).

Враховуючи  рівень радіації, а також прогноз можливих аварійних викидів радіоактивних речовин та метеорологічні дані, приймається рішення про проведення таких термінових і невідкладних заходів захисту в умовах ранньої фази радіаційної аварії:

—укриття  населення;

—обмеження  перебування населення на відкритій  місцевості;

—евакуація  у разі загрози здоров'ю;

—проведення йодової профілактики;

—тимчасова  заборона вживання продуктів харчування і води із зони радіоактивного забруднення.

Крім цих  заходів у період ранньої і  пізньої фази проводяться довгострокові заходи:

—тимчасове  відселення;

—евакуація  — переселення на постійне місце  проживання;

—обмеження  вживання води і продуктів харчування забруднених радіоактивними речовинами;

—заходи захисту  при виробництві продукції тваринництва, рослинництва і лісогосподарської  діяльності;

—дезактивація території і будівель;

—інші заходи: гідрологічні, протиповіневі, обмеження лісокористування, полювання, рибної ловлі, перебування у полі при проведенні сільськогосподарських робіт.

Критерієм для  прийняття рішення про заходи захисту населення на ранній і середніх фазах після аварії є дози зовнішнього і внутрішнього опромінення з установленими двома рівнями радіаційного впливу — нижнім і верхнім — згідно з рекомендацією МАГАТЕ і НРБУ—1997.

Якщо наявні заходи захисту не забезпечують безпеки  населення, необхідно проводити  його евакуацію.

Щоб реально  оцінити можливість проведення евакуації, необхідно враховувати: період року, погодні умови, стан доріг, наявність  транспорту, кількість населення, яке  підлягає евакуації, місця для евакуації, наявність житлових приміщень та ін.

З метою зменшення впливу іонізуючого опромінення на людей всі заходи мають бути спрямовані на зменшення потрапляння радіоактивних речовин в органи дихання, травлення і на поверхню тіла.

Тому необхідно:

—на підставі інформації про радіаційну обстановку підрозділами радіаційної розвідки формувань цивільного захисту і відділу з питань НС та цивільного захисту населення нанести дані радіоактивного забруднення господарства (села) на карту-схему;

—визначити  необхідну кількість людей, робочих  змін, тривалість їх роботи, враховуючи допустимі дози опромінення і  фактичний рівень радіації та умови перебування людей у приміщеннях, техніці на полі;

—інформувати  населення про стан радіаційної  обстановки та небезпеку радіаційного опромінення;

—розробити, впровадити і контролювати дотримання населенням режимів поведінки;

—обмежити перебування людей на відкритій  місцевості; розмістити людей в житлових, виробничих приміщеннях чи захисних спорудах;

—провести герметизацію житлових і виробничих приміщень, дверей, вікон, димарів, вентиляційних  отворів на час розсіювання радіоактивних  речовин у повітрі й формування радіоактивного забруднення території;

—провести йодову профілактику;

—захистити  органи дихання підручними засобами;

—використовувати  засоби індивідуального захисту  органів дихання і шкіри, виходячи з приміщень, під час проведення польових робіт, догляду за тваринами й обслуговування техніки;

—евакуювати населення;

—регулювати доступ у район забруднення;

—організувати санітарну обробку населення  при забрудненні шкіри й одягу  радіоактивними речовинами вище встановлених норм;

—провести дезактивацію поверхневого забруднення  радіоактивними речовинами продуктів  харчування (обмивання, видалення поверхневого шару);

—воду використовувати  із захищених джерел водопостачання, на робочих місцях запас води має  бути по 3 л на людину на час робочої  зміни;

—продукти використовувати з герметичних  складських приміщень, погребів, із щільно закритих діжок, герметичної скляної  і металевої тари;

—харчову  продукцію з присадибних ділянок, з лісу і рибу використовувати, тільки попередньо перевіривши на радіоактивне забруднення;

—свіжі овочі та фрукти перед вживанням в їжу старанно промити водою, з капусти зняти три-чотири верхні листки;

—бажано перевести  населення, насамперед дітей, на харчування продуктами привезеними з чистих територій;

—періодично проводити дезактивацію внутрішніх поверхонь житлових і виробничих приміщень, обмітати стелю і стіни, протирати меблі,

—пилососити або вибивати на вулиці килими, доріжки, матраци, ковдри, верхній одяг, проводити  вологе прибирання в приміщеннях;

—провести дезактивацію будівель, присадибних  ділянок, колодязів, доріг, залучивши  для цього формування цивільного захисту.

 

 

2.Протипожежний захист будівель і споруд та заходи і способи його досягнення

 

Основними чинниками  пожеж на виробництві є: порушення  технологічного режиму роботи обладнання; несправність електроустаткування; погана підготовка обладнання до ремонту; самозаймання деяких матеріалів і речовин тощо.

Згідно з  нормативними документами ймовірність  виникнення пожежі або вибуху протягом року не має перевищувати 10е.

З метою досягнення нормативного рівня безпеки в Україні створено систему пожежної безпеки, яка включає:

• систему  протипожежного захисту;

• систему  передбачення пожежі;

• систему  організаційно-технічних заходів.

Основним  завданням системи пожежної безпеки  є вирішення таких основних задач:

• попередження пожеж, вибухів, загорянь;

• локалізація  осередків пожеж та вибухів;

• гасіння  пожеж.

При цьому  досягається захист людей та матеріальних цінностей, мінімізація збитків.

Система протипожежного захисту

Протипожежний захист промислових об'єктів забезпечується:

• правильним вибором необхідного ступеня  вогнестійкості будівельних конструкцій; правильним об'ємно-планувальним рішенням будівель і споруд; розташуванням приміщень та виробництв з урахуванням вимог пожежної безпеки;

• улаштуванням протипожежних перепон у будівлях, системах вентиляції, опалювальних та кабельних комунікаціях;

• обмеженням витікання та розтікання горючої  рідини під час пожежі;

• спорудженням протидимного захисту;

• забезпеченням  евакуації людей;