Режими радіаційного захисту і функціонування об’єкту господарювання в умовах радіаційного забруднення

 

1. Режими радіаційного захисту і функціонування об’єкту господарювання  в умовах радіаційного забруднення.
1. Визначення режиму радіаційного захисту для підприємства.

При застосуванні противником ядерної зброї або  при аваріях на радіаційно небезпечних об'єктах з викидом радіоактивних речовин, створюється велике радіоактивне зараження місцевості, в результаті чого виникає загроза ураження людей, порушення виробничої діяльності об'єктів суспільного господарства.

Радіоактивне  зараження місцевості ускладнює  організацію і проведення аварійно-рятувальних  робіт. Без вжиття заходів захисту  неминучий вплив радіації на населення, особовий склад формувань, робітників і службовців у дозах, які можуть призвести до їх ураження.

З метою виключення масових радіаційних втрат і переопромінення населення, робітників і службовців, формувань ЦО понад встановлених доз, їх дії в умовах радіоактивного зараження суворо регламентуються і підпорядковуються режиму радіаційного захисту.

Режими радіаційного захисту – це порядок дій людей, застосування засобів і способів захисту в зонах радіоактивного зараження, що передбачає максимальне  зменшення можливих доз опромінення. Додержання режимів радіаційного захисту  виключає радіаційне ураження і опромінення  людей понад встановлених доз  опромінення.

Режим радіаційного захисту (режим роботи) на об’єкті  господарської діяльності вводиться  у разі тривалого перебування  людей у зонах радіоактивного зараження для того, щоб забезпечити  виробничий процес на об’єкті та життєдіяльність  населення, зберігаючи при цьому  працездатність людей. Це досягається регламентацією перебування людей у захисних спорудах, у виробничих і житлових будинках та на відкритій місцевості з урахуванням захисних властивостей будинків та споруд, а також рівня радіації.

Режими захисту (режими роботи) розробляються заздалегідь (у мирний час) для дискретних значень  рівнів радіації, очікуваних на об’єкті, на території регіону, і є складовою документів з управління виробничим процесом в умовах зараження.

Розроблено  вісім типових режимів радіаційного захисту для найбільш типових умов проживання (типів житлових будинків), типів захисних споруд, які використовуються, та їхніх захисних властивостей (коефіцієнти ослаблення випромінювання Косл.).

Типові режими №№ 1-3 розроблено для населення, що не працює.

Типові режими №№ 4-7 – для захисту працівників та службовців на об’єктах господарювання.

Типовий режим  № 8 – для формувань ЦЗ під час проведення аварійно-рятувальних робіт.

Режим радіаційного захисту робітників і службовців на об’єктах господарської діяльності включає три основних етапи:

1 етап - визначає  час зупинки роботи об'єкту  ( термін безперервного перебування людей в захисних спорудах),

2 етап - визначає  тривалість роботи об'єкту з  використанням для відпочинку  робітників і службовців захисних  споруд (працюють в цеху — відпочивають  у сховищі або ПРУ),

3 етап - визначає  тривалість режиму захисту з  обмеженим перебуванням людей  на відкритій місцевості ( не більше 2 год на добу). Працюють у цеху, відпочивають у житлових будинках (вдома).

Режими радіаційного захисту розроблені з урахуванням  тривалості роботи кожної зміни 10-12 годин.

Режими радіаційного захисту робітників і службовців при вахтовому методі роботи па місцевості, що заражена радіоактивними продуктами від ЛЕС, охоплюють два основних етапи:

I етап - укриття  в загерметизованих приміщеннях  на термін не менше 4 годин;

II етап - час  роботи об'єкту вахтовим методом.

Вахтовий  метод роботи - це цілодобова робота ОГД у 4 зміни. Дві зміни працюють на об'єкті неперервно протягом 3-5 діб. Кожна зміна працює 6 годин і 6 годин відпочиває у захисних спорудах на об'єктах. Після закінчення робіт (через 3-5 діб) ці зміни вибувають на відпочинок на позаражену місцевість. На вахту заступають наступні дві зміни.

Вахти можуть бути складені по-різному залежно  від рівня зараженості місцевості, працею в одну зміну і т. д. (вахта тривалістю один тиждень тощо).

Режими захисту  розроблені для умов одно- або двозмінної роботи об'єкту (підприємства) протягом 10-12 год на добу. При розробці режимів захисту враховувались дози опромінювання за час перебування робітників і службовців у захисних спорудах, виробничих, житлових і адміністративних будинках, а також при пересуванні із місць відпочинку на робочі місця, виходячи з того, що вони не перевищують межі допустимих величин.

Режими робітників і службовців на CГД вводяться в  дію рішенням НЦО об'єктів. На території населеного пункту або об'єкту господарювання режим вибирається:

- по максимальному  рівню радіації;

- по найменшому  значенню Кпосл. захисної споруди. 

Тривалість  додержання режиму радіаційного захисту  і час припинення його дії встановлюється начальником ЦО населеного пункту (СГД) з урахуванням конкретної радіаційної  обстановки. Для вибору режиму радіаційного захисту необхідно знати:

- рівні радіації на території населеного пункту (СГД) на 1 год. після ядерного вибуху (аварії на радіаційно небезпечному об'єкті);

- коефіцієнти  послаблення житлових приміщень,  в яких проживає населення:  дерев'яні одноповерхові будинки,  кам'яні (блочні) одноповерхові будинки,  багатоповерхові кам'яні (блочні) будинки;

- коефіцієнти  послаблення ЗС (ПРУ), підвали одноповерхових дерев'яних кам'яних і блочних будинків, підвали багатоповерхових кам'яних і блочних будинків, сховища.

Режими радіаційного захисту вибираються у наступній  послідовності:

1) визначити  рівень радіації на території населеного пункту (СГД) на 1 годину після ядерного вибуху (аварії на радіаційне небезпечному об'єкті);

2) вибрати  типовий режим радіаційного захисту. 

При ядерних  вибухах ступінь радіоактивного зараження, а також форма і  розмір районів зараження залежать від потужності і виду ядерного вибуху, метеорологічних умов, рельєфу місцевості, часу, що минув після вибуху, характеру грунту і рослинності.

 

2. Розробка заходів по забезпеченню надійного захисту співробітників підприємства та населення у надзвичайних ситуаціях.

Організаційні і правові основи захисту населення  і територій від надзвичайних ситуацій визначені Законом України "Про захист населення і територій  від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" N 1809-ІІІ від 8 червня 2000 року.

Захист населення  – це створення необхідних умов для збереження життя і здоров’я людей у надзвичайних ситуаціях. До системи захисту населення і територій, що проводяться в масштабах держави у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій належать: інформація та оповіщення, спостереження і контроль, укриття в захисних спорудах, евакуація, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, радіаційний і хімічний захист, індивідуальні засоби захисту, самодопомога, взаємодопомога в надзвичайних ситуаціях.

Інформація  та оповіщення.

Громадяни України  у сфері захисту населення  і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру мають право на отримання  інформації про надзвичайні ситуації та заходи, що вживаються для ліквідації їх наслідків, забезпечення та використання засобів колективного і індивідуального  захисту, відшкодування заподіяних збитків і втрат внаслідок  надзвичайних ситуацій, компенсацію за роботу в зонах надзвичайних ситуацій, соціально-психологічну підтримку та медичну допомогу, медико-реабілітаційне відновлення в разі отримання важких фізичних та психологічних травм.

Інформування  та оповіщення у сфері захисту  населення і територій від  надзвичайних ситуацій є основним принципом  усієї системи заходів захисту  і забезпечуються шляхом завчасного створення і підтримки у постійній готовності загальнодержавної та регіональних систем централізованого оповіщення населення.

Організація своєчасного оповіщення, це - завдання органів цивільної оборони. Завивання  сирени, переривчасті гудки підприємств і сигнали транспортних засобів означають попереджувальний сигнал «Увага всім!». За цим сигналом потрібно увімкнути радіо, радіотрансляційні і. телевізійні приймачі для прослуховування термінових повідомлень.

У мирний час  передається інформація про аварії на атомній електростанції чи на хімічно небезпечній ділянці, повідомлення про можливий землетрус чи повінь, штормове попередження.

З метою своєчасного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, запобігання і реагування на них відповідними центральними і місцевими органами виконавчої влади створена і підтримується в постійній готовності система спостереження і контролю за станом довкілля і забрудненням харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу і води радіоактивними і хімічними речовинами, мікроорганізмами та іншими органічними агентами.

Для забезпечення захисту населення і територій  від надзвичайних ситуацій передбачається проведення комплексу організаційних та інженерно-технічних заходів, зокрема:

Укриття в захисних спорудах.

Укриття населення  в захисних спорудах – це комплекс заходів із завчасним будівництвом захисних споруд, а також пристосуванням наявних приміщень для захисту  населення та підтримання їх у готовності до використання. Створення фонду захисних споруд забезпечується шляхом комплексного освоєння підземного простору міст і населених пунктів для укриття населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій, обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель і споруд, що відповідають вимогам захисту, дообладнання підвальних та інших заглиблених приміщень, будівництва заглиблених споруд, пристосованих для захисту, будівництва окремих сховищ і протирадіаційних укриттів, масового будівництва в період загрози виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру найпростіших сховищ і укриттів.

Захисні споруди  за своїм призначенням поділяються  на сховища, протирадіаційні укриття  і найпростіші укриття – щілини.

Евакуація.

В умовах неповного  забезпечення захисними спорудами  в містах та сільських населених  пунктах, що мають об'єкти підвищеної небезпеки, основним засобом захисту населення є евакуація і розміщення його в зонах, які є безпечними для проживання людей і тварин.

Евакуація –  це упорядковане виведення чи вивезення  людей з об’єктів чи населених  пунктів, перебування в яких стає небезпечним для життя. Основна  мета евакуації – забезпечення безпеки  кожної людини і всіх. Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, можливого небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, в районах виникнення стихійного лиха, аварій та катастроф. Також евакуації підлягають цінності, документація та архівні матеріали.

Евакуаційні заходи передбачають завчасну розробку планів евакуації, підготовку зон і районів розміщення для нормальної життєдіяльності евакуйованого населення; підготовку всіх видів транспорту; створення необхідних структур і органів управління на період евакуації; проведення комплексу заходів для охорони громадського порядку і підтримання організованості серед населення.

Практичні евакуаційні  заходи здійснюються в разі: загальної  аварії на атомній електростанції; всіх видів аварій зі СДЯР, наслідки яких загрожують життю і здоров'ю людей, що проживають у зоні можливого ураження; загрози катастрофічного затоплення місцевості; масових лісових і торфових пожеж, що загрожують населеним пунктам; катастрофічних землетрусів та інших геофізичних та гідро-метеоявищ з тяжкими наслідками; із районів бойових дій.

Евакуйовані постійно проживають у заміській  зоні до особливого розпорядження.

Інженерний  захист.

Під час проектування і експлуатації споруд та інших об'єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення та довкілля, розробляються і здійснюються заходи інженерного захисту з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру:

- врахування  під час розроблення генеральних планів проявів небезпечних і катастрофічних явищ;

- раціональне  розміщення об'єктів підвищеної небезпеки з урахуванням можливих наслідків їхньої діяльності у разі виникнення аварії;

- спорудження  будинків, будівель і споруд, інженерних  мереж і транспортних комунікацій  із заданими рівнями безпеки та надійності;

- розроблення  і здійснення заходів безаварійного  функціонування об'єктів підвищеної небезпеки;

- організація  будівництва протизсувних, протиповіневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних  та інших споруд спеціального призначення;

- реалізація  заходів санітарної охорони території.