Профілактичні протипожежні заходи в лікувальному закладі. Засоби пожежогасіння та порядок їх використання

Вогнегасні порошкові  суміші використовують в ручних і  пересувних порошкових вогнегасниках  типу ОП, в порошкових стаціонарних приладах, в автомобілях порошкового  та комбінованого гасіння.

Недоліки порошків –  низька охолоджуюча здібність. Тому можуть бути повторні загоряння від  розжареного металу.

В зв’язку з тим  порошки необхідно застосовувати  сумісно з іншими вогнегасники речовинами.

 

Правила гасіння загорянь і пожеж

Для виклику державної пожежної охорони в автоматичних телефонних мережах установлюється єдиний номер – 101. Підрозділи державної пожежної охорони виїжджають для гасіння пожеж на всі об’єкти незалежно від форм власності.

Гасіння пожеж та загорянь у лікувальному закладі має деякі особливості.

 Головне – не створювати умов для с творення паніки серед хворих. При виявленні загоряння або пожежі в першу чергу треба повідомити місцеву охорону по телефону «101» адміністрацію (чергового лікаря) і потім приступити до  ліквідації первинними засобами пожежогасіння та евакуації хворих.

Перш за все необхідно з’ясувати загрозу хворим вад вогню та диму, стан шляхів евакуації, місце розташування хворих, їх здатність до самостійного виходу pх приміщення; шляхи та послідовність евакуації хворих; розміри осередку пожежі та задимлення, загрозу з боку пожежі і диму шляхам евакуації людей;, а також обладнанню лабораторій і кабінетів; сили та засоби, котрі можна використати  для евакуації хворих; необхідність захисту шляхів евакуації та можливість випуску продуктів горіння.

Розвідку пожежі необхідно  проводити відразу в кількох  напрямках, по можливості тихо, не заподіюючи паніки. Розвідку внутрішніх осередків горіння здійснюють під видом огляду водопроводу, електропроводки. Під час розвідки необхідно ретельно оглянути задимлені приміщення, оскільки там можливо знаходяться хворі в без свідомому стані. Пошуки людей припиняються тільки після ретельного огляду всіх приміщень, коли з’ясовано, що людей там не має.

Обслуговуючий персонал повинний прийняти всі вичерпні заходи по попередження паніки.

Вирішальний напрямок дій  при гасінні пожежі – місця де утворилась загроза людям. При цьому, в залежності від обставин та кількості сил і засобів дії по гасінню спрямовують або одночасно на рятування людей і гасіння пожежі, якщо сил і засобів достатньо, і є загроза хворим), або на захист шляхів евакуації, гасіння вогню та запобігання паніки серед хворих 9якщо не має безпосередньої загрози хворим), або тільки на врятування людей з послідуючим гасінням пожежі якщо сил і засобів достатньо)

 

ІІІ.  Основні чинники загрози для життя здоров’я в зоні пожежі.

 

 Провідне завдання пожежної безпеки полягає в захисті людей від впливу небезпек, які виникають під час неконтрольованого горіння. До основних чинників які створюють загрозу для життя людини в зоні пожежі, належать:

• токсичні продукти горіння;
• вогонь і променисті потоки;
• підвищена температура середовища;
• задимлення;
• недостатність (знижена концентрація) кисню;
• вибухи та витікання небезпечних речовин унаслідок пожежі;
• руйнування будівельних конструкцій;
• ураження електричним струмом;
• паніка;

 

Підвищення температури  середовища.

Температура в кімнаті, де відбувається пожежа, може досягти 100 ^оС на рівні підлоги і підвищується до 600 ^оС на рівні очей дорослої людини. Вдихання такого гарячого повітря обпалює легені, висока температура розплавляє одяг, призводить до ушкодження шкіри, слизових оболонок, тобто до термічних опіків. Тяжкість опіку суттєво залежить від ступеня ураження поверхні тіла. Розрізняються чотири ступені опіків.

І ступінь – почервоніння шкіри;

ІІ ступінь – поява  пухирів;

І ступінь – відмирання (некроз) шкіри на всю глибину;

ІV ступінь – обвуглення шкіри;

 

Зниження концентрації кисню.

Знижену концентрацію, недостатність кисню в повітрі спричиняє горіння речовин і матеріалів в умовах пожежі.

Вплив на людину температури понад 100 ^оС  в умовах пожежі призводить до втрати свідомості та загибелі вже через кілька хвилин. 

У нормальній атмосфері  міститься близько 21% кисню. Мінімальний безпечний для здоров’я людини рівень становить 19,5%. Тому вже при концентрації кисню 15 – 19% у людини може спостерігатись порушення координації руху та перші ознаки станів кисневої недостатності, охарактеризовані такими чинниками:

● 12-14% кисню – збільшення частоти дихання та пульсу, порушення сприйняття та здатності логічно мислити;

● 10-12% - подальше збільшення частоти дихання, посиніння губ, «звуження» свідомості;

● 8-10% - втрата здатності  логічно мислити, слабкість, нудота, непритомність;

● 6-8% - смерть протягом 6-78 хвилин;

● 4-6% - настання коми протягом 40 сек., конвульсії, припинення дихання, смерть;

Таким чином, найбільш з  виражених ефектів недостатності  кисню – це потьмарена свідомість, втрата здатності мислити логічно і раціонально, об’єктивно оцінювати ситуацію та приймати відповідні рішення.

 

Задимлення приміщень.

Дим являє собою велику кількість найбільших частинок незгорілих речовин, що зависають у повітрі. Він активно подразнює слизову  оболонку органів дихання, викликає сльозотечу, сильний кашель, навіть набряк легенів.

Полум’я пожежі, як правило, дає такий щільний чорний дим, що спричиняє повну темряву всередині приміщень та будівель, ускладнює орієнтування людей у просторі, порушує організований рух, підвищує час евакуації або зовсім її унеможливлює. Крім того, при горінні деяких речовин і матеріалів утворюється їдкий дим, який не дає можливості дивитися  навколо відкритими очами.

Під час пожежі дим  швидко піднімається вгору. Якщо пожежа відбувається в будівлі, дим стрімко піднімається на верхні поверхи, «впирається» у стелю й починає «розтікатись» по приміщеннях.

 

Виділення токсичних  продуктів горіння.

Продукти горіння потрапляють  до організму людини під час дихання через i шлунково-кишковий тракт і відкриті рани.

Найчастіше при пожежах  люди отримують смертельне отруєння окисом вуглецю (СО) – чадним газом, який небезпечний тим, що в 200-300 разів інтенсивніше реагує з гемоглобіном крові, ніж кисень. Унаслідок цього кров’яні тільця втрачають здатність постачати до організму кисень, і виникає кисневе голодування. Останнє спричиняє порушення координації рухів, здатність раціонально мислити, апатію – людина втрачає бажання уникнути існуючої загрози та не вживає заходів із власного порятунку. При отруєнні окисом вуглецю ймовірне припинення дихання та смерть.

Переважна більшість людей  гине на пожежах унаслідок отруєння токсичним продуктом горіння.

Отруєння діоксидом вeглецю (СО₂) може призвести до смерті вже через кілька хвилин за відносно великої концентрації – на рівні 8-10%. Така концентрація на пожежах зустрічається досить рідко, однак і при менших концентраціях цей продукт горіння небезпечний,  оскільки викликає прискорене дихання, яке в свою чергу призводить до пришвидшеного поглинання організмом інших токсичних продуктів горіння. Так при концентрації (СО₂) у повітрі на рівні 2% частота дихання збільшується в 1,1 рази, а при 6% - у 1,5 рази.

Хлористий водень (НСІ) викликає набряк трахеї та легень, подразнення очей та дихальних шляхів, може спричинити серйозні пошкодження слизових оболонок. Людина при отруєнні цією речовиною відчуває печію в грудях, спазми в горлі, неможливість дихання. Смерть у таких випадках наступає від ядухи.

Ціаністий водень (НСN), або синильна кислота, - найбільш токсична речовина з тих, що продукуються в процесі горіння. Її вплив на людину полягає в припиненні доступу кисню до тканин організму, що послаблює серцеву діяльність та перешкоджає диханню.

Отже, небезпечні чинники  пожежі  мають як фізичну (вогонь, висока температура, знижена концентрація кисню), так і хімічну (сильнодіючі отруйні та шкідливі речовини) природу. І необхідною умовою експлуатації закладу є забезпечення в разі пожежі повної і організованої евакуації пацієнтів, відвідуючих та персоналу до досягнення зазначеними небезпечними чинниками критичних значень.

 Вимушений процес  руху людей із зони пожежі  називається евакуацією.

 

ІV. Засоби пожежогасіння та порядок їх  використанняВогнегасники.

 

Серед первинних засобів  пожежогасіння одним з найефективніших  є вогнегасник. За допомогою вогнегасників можно успішно ліквідувати загоряння протягом перших чотирьох хвилин з моменту їх виникнення, тобто до прибуття пожежних підрозділів.

Вогнегасник –переносне чи пересувне обладнання для гасіння осередків пожежі за рахунок випуску запасеної вогнегасної речовини. Загальний принцип роботи вогнегасника полягає в утворенні надлишкового тиску у корпусі (за винятком закачаних вогнегасників), під дією якого вогнегасна речовина подається до осередку пожежі.

Вогнегасник складається  з корпусу для зберігання вогнегасної речовини або компонентів для її отримання, пристрою  підготовки вогнегасної речовини та подання її до осередку пожежі, а також з пристроїв, що запобігають перевищення тиску понад допустимий й випадковому приведенню до дії джерела надлишкового тиску (стиснений газ може знаходитись у корпусі вогнегасника).

 

Класифікація  вогнегасників та пожеж

Залежно від транспортування  до місця пожежі вогнегасники поділяються  на:

• переносні, конструктивне виконання та маса яких забезпечують зручність його перенесення людиною (можуть бути ручними чи ранцевими);
• пересувні, змонтовані на колесах або візку;

Для правильного вибору вогнегасників необхідно знати  класифікацію пожеж. Встановлено п’ять  класів пожеж:

• клас А – горіння твердих речовин, переважно органічного походження, що супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір);
• клас В – горіння рідких рідин, або твердих речовин які розтоплюються;
• клас С – горіння газоподібних речовин;
• клас Д – горіння металів та їх сплавів;
• клас Е – горіння електроустановок;

На маркуванні корпусу  кожного вогнегасника наведеними символами  позначаються класи пожеж, для гасіння  яких рекомендовано або не рекомендовано  використовувати вогнегасник. Символи  класів пожеж, для гасіння яких вогнегасник  не придатний, перекреслюються червоною діагональною лінією від верхнього лівого кута до нижнього правого кута символу.

Найбільш розповсюдженими  сучасними вогнегасниками є порошкові  та вуглекислотні.

 

 Вибір типу та  визначення необхідної кількості  вогнегасників.

Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників для захисту об’єкта здійснюється згідно з НАПБ Б.03.001-2004 «Типові норми належності вогнегасників», затверджених наказом МНС України від2.04.2004 р. №151.

На кожному поверсі  будівлі закладу має бути не менше  двох переносних (порошкових, водопінних, або водяних) вогнегасників з масою заряду вогнегасної речовини 5 кг і більше..

Крім того слід передбачити  по одному вуглекислотному вогнегаснику з величиною заряду вогнегасної  речовини 3 кг і більше:

• на 20 м² площі підл<span