Національні інтереси України: роль пересічного громадянина в розбудові міждержавних відносин

Договору наша держава в три етапи до кінця 1995 р. скоротила близько

2300 танків, 3000 бронемашин, 400 бойових літаків.

 

Актуальною є дієва співпраця в миротворчих акціях. До неї вже не один

рік залучається Україна, цьому ж процесові підпорядковуються спільні

військові навчання українських та північноатлантичних підрозділів.

Необхідно з'ясувати позицію України щодо бажання стати нейтральною,

позаблоковою державою. Але повного нейтралітету не може бути принципово.

Це стосується всіх векторів зовнішньої політики України. Важливо

показати конструктивізм України в СНД. Так, наша держава запропонувала

укладення низки договорів із питань безпеки і співробітництва,

ініціювала підписання 20 березня 1992 р. декларації про незастосування

сили або загрози силою у взаємовідносинах між державами - учасницями

СНД. Вітаючи розвиток взаємовигідних економічних стосунків, Україна не

схильна до утворення "слов'янського трикутника", формування

військово-політичного союзу чи будь-яких наддержавних структур країн

Співдружності. Така позиція визначається позаблоковим характером

відносин України, її асоційованим членством у рамках СНД, економічною

доцільністю.

 

Поряд із колективною системою безпеки Україна значне місце у своїй

зовнішній політиці відводить чинникам двосторонніх взаємовідносин. У

рамках цього виміру безпеки України особливе місце українською

дипломатією, політиками відводиться відносинам з РФ, США, ФРН, з усіма

країнами "сімки", з безпосередніми сусідами та іншими державами.

Визначення пріоритетів, оптимальної моделі відносин із сусідами та

загальновизнаними світовими лідерами може дати позитивний результат і дати позитивний результат і

сприяти досягненню необхідної безпеки та авторитету України в світі.

Складність її відносин із Росією детермінована різними чинниками.

Основними генераторами напруженості виступають ядерна проблема, розподіл

Чорноморського флоту, а також різні підходи щодо СНД, правового статусу

росіян в Україні тощо. Представники вищих ешелонів влади Росії постійно

демонструють твердість і незмінність своїх намірів виступати з позицій

наддержави, з глобальними претензіями на особливу роль, зокрема на

Європейському континенті. Тому перед Україною постають завдання

знаходження й формування оптимальних партнерських відносин з РФ,

врівноважених стосунків у рамках СНД відповідно до інтересів власної

безпеки, незворотності геополітичних змін, успішного розвитку держави.

 

Нинішня адміністрація США на практиці демонструє розуміння проблем

безпеки України, готовність сприймати нас як європейську державу,

стабільність якої впливатиме на європейську безпеку. А втім, позиція

Білого дому однозначно схильна до стратегічної пріоритетності Росії для

національних інтересів США. Не менш важливо повніше враховувати й

протиборство тенденцій інтервенціонізму та ізоляціонізму в США, де

прихильниками цих ліній постають відповідно Білий дім та республіканська

більшість у Конгресі. Отож, національній безпеці України відповідають

партнерські, дружні відносини з Росією та реалізація стратегічної мети

США щодо підключення держав молодої демократії, в тому числі й України,

до загальноєвропейської інтеграції. Справі національної безпеки нашої

держави покликані служити гнучка зовнішня політика, використання

зручного і впливового геополітичного становища, запобігання впливові та

можливій залежності від однієї держави чи навіть групи держав.

 

 

Висновки

 

Отже, зі сказаного вище, можна зробити наступні висновки:

 

Згідно з ученням школи політичного реалізму, національні інтереси є

причиною міжнародних відносин як таких.В науковій літературі суспільний

інтерес подається як усвідомлення потреби суб'єкта або соціальної

спільноти, що випливає з умов їх існування та діяльності. В той же час

інтерес - це відношення потреб до умов їх реалізації. Відповідно,

національний інтерес є усвідомлення та відображення в діяльності його

лідерів корінних потреб держави.

 

Національний інтерес, інтереси (англ. national interest, нім.

Staatsraeson, фр. raison d'etat) - система цілей і завдань зовнішньої

політики держави.

 

Національна безпека України досягається шляхом проведення виваженої

державної політики відповідно до прийнятих доктрин, стратегій, концепцій

і програм у таких сферах, як політична, економічна, соціальна, воєнна,

екологічна, науково-технологічна, інформаційна тощо.

 

На сучасному етапі проблеми національної безпеки України потребують

формування повнокровної, відповідної до нагальних внутрішніх і зовнішніх

потреб національної державності. Адже ефективна система національної

безпеки передбачає наявність міцних державних інститутів, здатних

гарантувати дотримання прав і свобод людини, захист населення від обод людини, захист населення від

можливих загроз. Розбудова нового суспільства перебуває на початковій

стадії. Незалежність України поки що вельми хистка, вона детермінована

відсутністю адекватних державних можливостей та формуванням механізму

гарантування національної безпеки. Суверенітет України інколи

порушується втручанням у внутрішні справи з боку найближчих сусідів.

Соборність нашої держави ставиться під сумнів окремими політичними

силами з-за кордону, що заявляють про територіальні претензії до

України. До того ж і розбудова демократичної, соціально-правової держави

з розвиненим громадянським суспільством - справа довготривала й копітка.

 

 

 

Список використаної літератури

 

Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003

p., № 964-IV

Зозуля І.В. Національна безпека України як сукупний об'єкт

кримінально-правового захисту // Право і безпека. — 2002. — № 3. - С

37-43

Рахманов А.Р. Международно-правовые аспекты всеобъемлющей безопасности

// Государство и право. — 2003. — № 2. — С. 67-75

Ліпкан В.А. Безпекознавство: Навч.посібн. — К.: Вид-во Європ. ун-ту,

2003. — 208 с

Данільян О.Г., Дзьобань О.П., Панов М.І. Національна безпека України:

структура та напрямки реалізації. — Харків: Фоліо, 2002. — 285 с

Юрій М.Ф. Політологія. – К., 2006.

Брегеда А.Ю. Політологія: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц.

- К.:КНЕУ, 1999. - 108 с.

Гелей С, Рутар С. Політологія: Навч. посібник. 3 вид., перероблене і

доповнене. - К.: Знання, 1999. - 427с.

Політологія: Підручник / За заг. ред. І.С.Дзюбка, К.М.Левківського. -

К.: Вища школа, 1998. -415 с.

Політологія. Підручник для студентів вузів / За ред. О.В.Бабкіної,

В.П.Горбатенка. - К.: Академія, 1998. - 368 с.

Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів

вузів. - К.: Генеза, 1997. - 400 с.