Стратегічне управління в умовах стратегічних змін

МІНИСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКА  ДЕРЖАВНА АГРОТЕХНІЧНА АКАДЕМІЯ

 

Кафедра: “Менеджменту та

маркетингу”

 

Керівник: Шевчук О. Ю.

 

 

Тема: „Стратегічне управління в умовах стратегічних змін” на прикладі ПСП “Роса” Приазовського району Запорізької області

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни: “Стратегічне управління підприємством ”

 

Слухачка магістратури 51-ЕП Мартиненко С.О.

 

Службові замітки Курсова робота захищена

________________ з оцінкою______________

________________

________________ Підпис керівника________

 

 

 

 

м. Мелітополь 2004 р.

 

ЗМІСТ

 

Вступ ……………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Теоретичні засади стратегічного управління в умовах стратегічних змін………………………………………………………………………………...5

1.1. Методологічний підхід  до стратегічного управління підприємством…..5

1.2 Стратегічні зміни. Етапи стратегічного управління……………..…….…11

1.3 Стратегічне лідерство і подолання опору змінам…………………..…….16

Розділ 2. Сучасний стан економічного розвитку ПСП ”Роса”……………….18

2.1 Природокліматичні умови і спеціалізація підприємства………….………18

2.2 Аналіз ресурсів підприємства та ефективність їх використання………....22

2.3 динаміка посівних площ, урожайнсті та виробництво продукції галузі рослинництва…………………………………………………………………….25

2.4 Економічна ефективність виробництва сільськогосподарської продукції та канали її реалізації …………………………………………………………..29

Розділ 3. Вдосконалення стратегії управління шляхом впровадження маркетингової стратегії…………………………………………………………32

3.1 Діагностика підприємства за допомогою аналізу портфеля пропозицій...32

3.2 Обгрунтування зовнішнього та внутрішнього середовища ПСП „Роса” методом swot-аналізу……………………………………………………............34

3.3 Впровадження нової  маркетингової стратегії на підприємстві…………..41

Висновки ……………………………………………………………………..….46

Список використаної літератури ……………………………………..…….….49

 

ВСТУП

 

Існує тісний зв'язок між  минулим, сучасним і майбутнім станом ефективності діяльності підприємства - станом, що характеризує рівень отримуваного кінцевого результату діяльності підприємства і створених протягом певного періоду можливостей розвитку і можливостей занепаду. Сучасним менеджерам доводиться ретельно аналізувати зовнішнє середовище для своєчасного внесення змін у вибраний курс фірми. Вони повинні добре знати особливості діяльності своєї компанії, її сильні та слабкі сторони, щоб передбачити, які зміни принесуть успіх компанії. Іншими словами, стратегічне управління є основою, сучасною парадигмою до управління всією компанією.

В наш час складні умови господарювання, зміни в техніці та технологіях, зростаючі вимоги споживачів вимагають від сучасних менеджерів всіх рівнів управління нових знань та навичок, які б відповідали вимогам часу. Життєва необхідність у використанні стратегічного управління, як одного з найефективніших і найпрогресивніших засобів управління організацією, спонукається розвитком ринкових відносин, позитивним зрушенням в економіці України, зростаючою конкуренцією на будь-якому ринку.

Стратегічне управління базується на вивченні відносин, які  можна охарактеризувати за допомогою системи «середовище -організація». Більшість серед існуючих сьогодні концепцій управління розглядає організацію як відкриту систему, котра постійно взаємодіє з окремими елементами зовнішнього середовища: іншими організаціями, банками, організаціями, що належать до соціально-політичних та економічних інституцій держави, місцевих органів тощо і дає змогу організаціям підтримувати більш-менш стійке становище, виживати в умовах, що постійно змінюються.

Розробляючи стратегію  та оперативні програми діяльності на ринку підприємство постійно спіткається з фактором невизначеності. Слід враховувати і той факт, що не існує єдиної стратегії для всіх компаній, так само як не існує єдиного універсального стратегічного управління. Кожна фірма унікальна в своєму значенні, тому і процес виробітки стратегії для кожної фірми унікальний, так як залежить від позиції фірми на ринку, динаміки її розвитку, поведінки конкурентів та інших факторів.

Таким чином, провідні сучасні фірми використовують систему стратегічного управління, яка лежить в основі концепції маркетингу. Маркетинг розуміють як цілісну систему організації та управління діяльністю підприємством, яка забезпечує максимальний збут її продукції, досягнення значної активності виробничої діяльності та розширення ролі ринку. Суть маркетингу можна сформулювати так: «Виробляти те, що безумовно знаходить збут, а не намагатися нав'язати покупцю те, що вироблено».

Отже, основна проблема, яка покладена в даний курсовий проект, пов’язана з тим, що виконуючи цей проект на конкретному підприємстві ми ознайомлюємося з діяльністю цього підприємства, його проблемами та намагаємося розробити найкращі шляхи їх подолання. Звісно, при цьому ми зтикаємося з багатьма труднощами , а пропоновані нами дії несуть певний суб’єктивний характер.

Даний курсовий проект базується  на використанні статистичних методів  дослідження, використанні методик SWOT-аналізу та портфельного аналізу.

Курсовий проект складається  з [50 ] сторінок машинописного тексту. Має вступ, основну частину, яка складається з трьох розділів, та висновків по ньому .

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ СТРАТЕГІЧНИХ ЗМІН

 

1.1 МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

 

Коливання в економічному розвитку різних країн є об'єктивною реальністю. Деякі з них мають циклічний характер, тобто характеризуються постійним періодом, а для решти такий період не встановлений. Уникнути їх досі не вдалося жодній країні у світі. Проте амплітуда коливань може бути неоднакова й відрізнятися в десятки разів. Це залежить як від причин, що викликали кризові явища, так і від тих заходів, що вживаються для їх усунення.

Необхідність у розробці і реалізації стратегії на підприємстві особливо

гостро виникає в  умовах нестабільності зовнішнього  середовища. Саме така ситуація має місце в Україні.

Стратегічне управління підприємством зводиться до управління його фінансовими, матеріальними, трудовими й інформаційними ресурсами на стратегічному інтервалі часу. Розмір цього інтервалу істотно залежить від стану економіки країни в цілому. Нині, коли має місце економічна криза в умовах політичної нестабільності, цей інтервал не може перевищувати 3—5 років. Такий його розмір визначається як економічними, так і політичними чинниками.

Кожне підприємство відповідно до класичних понять має вибирати між двома загальними стратегіями: виживання або банкрутство. Стратегія банкрутства має істотну специфіку своєї реалізації і не є предметом нашого дослідження. Тому розглянемо докладніше стратегію виживання. Вона може бути реалізована у вигляді стратегії стабільності, стратегії зростання І стратегії скорочення. На практиці кожне підприємство веде різні види економічної діяльності й виробляє різноманітну продукцію, тому в один і той же час можуть застосовуватися усі перелічені стратегії.

Реалізація загальної  стратегії можлива тільки у разі, коли управління здійснюється за всіма ресурсами комплексно. Цілі управління за різноманітними ресурсами неоднакові. Нарощування власного капіталу може бути взяте за мету при стратегічному управлінні фінансовими ресурсами. Для їх досягнення при управлінні цими ресурсами використовуються такі напрямки діяльності:

• диверсифікація видів економічної діяльності:
• зниження податків:
• одержання пільгових кредитів;
• одержання позичок;
• цілеспрямоване маніпулювання цінами.

Засобами стратегічного  управління фінансовими ресурсами  на підприємстві пропонується використовувати:

1. Створення стратегічних  груп впливу (СГВ) у законодавчих  і виконавчих органах влади.  Це дасть змогу підприємству  одержувати прогнозну інформацію про зміну рентабельності різноманітних видів економічної діяльності, дістати полегшений доступ до пільгових кредитів І позичок, забезпечити протекціонізм своїх товарів і відповідних видів діяльності, отримати необхідне місце в диференціально-відтворювальній системі оподаткування; одержати доступ до іноземних інвестицій під гарантії держави.

2. Оцінку власного фінансового стану підприємства і вибір найефективніших рішень у межах фінансового менеджменту.

3. Організацію при  необхідності власних структур, що здійснюватимуть нові види економічної діяльності.

Забезпечення конкурентоспроможної якості продукції — мета управління матеріальними ресурсами. Для її досягнення використовуються такі напрямки:

• диверсифікація виробництва;
• диверсифікація постачальників:
• диверсифікація оптових торгівців;
• формування необхідних потреб у споживачів;
• НІОКР.

Засобами стратегічного  управління матеріальними ресурсами  можуть бути:

1.Створення СГВ для  забезпечення формування стратегічних  зон господарювання (СЗГ) і стратегічних зон ресурсів (СЗР).

 2 . Зміна організаційної структури підприємства.

 3. Створення ефективної мережі майстерень із гарантійного і постгаран 
тійного обслуговування.

 4. Створення ефективної системи формування потреб у споживачів.

 5. Удосконалення системи функціонування НІОКР.

 6. Удосконалення системи вхідного контролю якості покупних виробів і 
матеріалів.

При стратегічному управлінні трудовими ресурсами за мету може бути обране створення працездатного, кваліфікованого, добре вмотивованого  колективу. Для реалізації цієї мети необхідно використовувати:

• реорганізацію структури власності:
• розвиток соціальної сфери;
• удосконалення системи управління підприємством:
• зміну акцентів при матеріальному стимулюванні робітників:
• навчання персоналу.

Засобами стратегічного управління трудовими ресурсами можна вважати:

1. Організацію держзамовлення  на навчання своїх фахівців  або оплату їхнього навчання.

2. Організацію власних або на умовах пайової участі навчальних закладів 
   різного різня акредитації.
3. Приватизацію підприємства або організацію на його базі акціонерного товариства.
4. Виділення в системі управління підприємством контуру стратегічного управління.

5.Заміну патерналізму системою соціального партнерства у трудовому колективі.

При стратегічному управлінні інформаційними ресурсами за мету пропонується забезпечення системи необхідною інформацією у задані терміни. Для досягнення цієї мети необхідно:

• мати надійні джерела інформації у всіх компонентах зовнішнього середовища;
• мати у своєму розпорядженні ефективні засоби збору ,передачі та об 
  робки інформації:
• бути впевненим у цілісності своєї стратегічної інформації;
• мати у своєму розпорядженні розвинуті засоби розробки програмного 
  забезпечення;
• мати комплекс методів і моделей, що забезпечують необхідне опра 
  цювання стратегічної інформації.

Засобом стратегічного управління інформаційними ресурсами підприємства є розробка інформаційної системи, орієнтованої не лише на вирішення тактичних, а й стратегічних завдань.

Усе це перебуває у  більш-менш тісній взаємодії між  собою, впливає одне на одного. Для упорядкування усіх компонентів цього процесу з позицій концепції стратегічного управління пропонується використовувати методологію ситуаційно-ресурсного підходу, головні засади якого можна сформулювати в такий спосіб:

Будь-яку компанію (підприємство) можна уявити у вигляді системи взаємодіючих ресурсів, кожний із яких може бути описаний власною ситуацією з визначеними параметрами.

Зовнішнє середовише може бути подане у вигляді системи  компонентів, кожний із яких може бути описаний власною ситуацією зі своїми параметрами.

Взаємозв'язок ресурсів, компонентів зовнішнього середовища, ситуацій, напрямків діяльності й цілей задається у вигляді ієрархічної структури.

Становище компанії у  просторі й часі однозначно задається значеннями параметрів усіх ситуацій.

Кількісні взаємовідносини між елементами ієрархічної структури оцінюються методом аналізу ієрархій (МАІ).

Процес розробки стратегічного  плану має ітеративний характер і базується на поєднанні прямого й оберненого рахунку (прямої й оберненої хвилі) за допомогою імітаційного моделювання.