Отчет по практике в ПАТ 'Химмаш'

Першочергове значення для  підвищення ефективності виробництва  має покращення технологічної структури  капітальних вкладень, розподіл їх між основними складовими частинами. Прогресивність технологічної структури  визначається збільшенням у складі капітальних вкладень питомої ваги затрат на придбання активної частини  основних виробничих фондів.

Відтворювальна структура  капітальних вкладень включає в  себе такі напрями: нове будівництво; розширення, реконструкція і технічне переоснащення  діючих підприємств.

Джерела фінансування капітальних  вкладень підприємства-інвестора можуть формуватися за рахунок різних фінансових ресурсів, а саме:

• власних фінансових ресурсів і внутрішньогосподарських резервів;
• запозичених фінансових ресурсів;
• залучених фінансових коштів, які отримують від продажу акцій, пайових і  інших внесків членів трудових колективів; 
• грошових коштів, які централізуються об'єднаннями підприємств в установленому порядку; коштів позабюджетних фондів;
• коштів державного бюджету, які надаються на безповоротній і поворотній основі, місцевих бюджетів; коштів іноземних інвесторів.

Власні фінансові ресурси  підприємства включають первісні внески засновників підприємства і накопичення, які направляються на фінансування капітальних вкладень за рахунок  результатів господарської діяльності. Грошова частина внесків власників підприємства вкладається в придбання основних фондів. У подальшому для цієї мети використовуються накопичення, утворені в підприємства в результаті господарської діяльності. В першу чергу, до них належать амортизаційні відрахування, які отримуються в складі виручки від реалізації товарної продукції, а також прибуток. На фінансування капітальних вкладень спрямовується частина прибутку, яка залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Ця частина прибутку може використовуватися на капітальні вкладення в складі фонду накопичення чи іншого фонду аналогічного призначення, який утворюється на підприємстві. При введенні капітального будівництва господарським способом в підприємства утворюються специфічні джерела фінансування, які мобілізуються в процесі будівництва. До них належать: мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві, планові накопичення з будівельно-монтажних робіт і економія від зниження собівартості робіт. [6,56]

Мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві утворюється в  тих випадках, коли на будівництвах скорочується потреба в оборотних  активах на плановий період. Крім того, протягом року може відбутись приріст  кредиторської заборгованості. Суму мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів можна визначити за формулою:

М = (А-Н)+(-)КЗ,

де А - очікувана наявність  оборотних активів на початок  планового періоду;

Н - потреба в оборотних  коштах будівництва на кінець планового  періоду;

КЗ - приріст (зниження) стійкої  кредиторської заборгованості протягом планового періоду.

Результат розрахунку зі знаком "+" означає мобілізацію коштів, зі знаком "-" іммобілізацію коштів будівництва, що свідчить про ріст потреби  в фінансових ресурсах для утворення  додаткових запасів і затрат. Запозичені кошти можуть використовуватися  підприємством у вигляді банківського кредиту, позичок інших кредиторів під векселі й інші боргові  зобов'язання і грошових коштів, отриманих  від розміщення облігаційних запозичень.

Своєрідною формою кредитування підприємства є фінансовий лізинг. Суть лізингу полягає в тому, що він дозволяє здійснити фінансування угод з використання майна через  оренду. Фінансування державних централізованих  капітальних вкладень за рахунок  коштів державного бюджету здійснюється лише в тому випадку, коли об'єкти включено в затверджений перелік будівництв з цільових державних програм.

Іноземні інвестиції поки не займають помітного місця в  джерелах фінансування капітальних  вкладень підприємств. [2,12]

 

7. Фінансове планування на підприємстві

В умовах переходу до ринкової економіки  значно підвищується матеріальна і  моральна відповідальність керівників суб'єктів господарювання за їх фінансовий стан. Фінансовий стан підприємств  залежить від рівня їх виробничо-фінансової діяльності, який значною мірою визначається рівнем управління в них. Вироблення управлінських рішень, оцінка та вибір  найефективніших варіантів, форм і  засобів їх виконання здійснюються на основі планування розвитку економіки  підприємства загалом.

У загальному плануванні розвитку економіки  підприємств істотну роль відіграє фінансове планування.

Фінансове планування — це визначення обсягів надходження відповідних видів фінансових ресурсів (прибутку, амортизації тощо) і їх розподілу за напрямками використання в запланованому році (періоді).

Фінансове планування є необхідним елементом управління економікою. Якщо фінанси охоплюють усі аспекти  діяльності підприємств, то фінансове планування виражає їх у відповідних фінансових показниках, що використовуються в управлінні економікою. Без фінансового планування неможливо досягти рівня управління економікою, що забезпечить підприємству підвищення ефективності, успіх на ринку, розширення матеріальної бази, успішне вирішення соціальних питань і матеріального стимулювання працівників. У цьому зв'язку в умовах ринку потрібен значно вищий, ніж існує нині, науково обґрунтований рівень планування фінансово-господарської діяльності підприємств.

Призначення фінансового планування полягає у визначенні сукупної потреби  підприємства в такій кількості фінансових ресурсів, щоб забезпечувалося фінансування розширення виробництва, виконання фінансово-кредитних зобов'язань перед бюджетом, банками тощо, розв'язання соціальних завдань і матеріального стимулювання працівників підприємства. Крім того, фінансове планування сприяє запобіганню понаднормативних і понадпланових витрат товарно-матеріальних цінностей і фінансових ресурсів як за окремими видами заходів, так і по підприємству загалом.

Об'єктом фінансового планування є доходи і накопичення, їх формування і розподіл, відносини з ланками  фінансово-кредитної системи, фонди  коштів, їх формування та використання, капітальні вкладення й оборотні активи, планування їх обсягів і  джерел фінансування, визначення джерел фінансування соціальної і культурно-побутових сфер підприємства.

Фінансове планування базується на виробничих показниках плану, плану  продажу продукції та послуг, плану  капітальних вкладень та розвитку соціальної сфери. [4,95]

До основних завдань фінансового  планування належать:

• визначення джерел та обсягів фінансових ресурсів відповідно до потреб підприємства;
• виявлення резервів збільшення фінансових ресурсів;
• раціональний розподіл отримуваних прибутків і накопичень за каналами їх використання;
• фінансовий контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів і коштів;
• посилення ролі фінансового планування в управлінні виробництвом і підвищенні його ефективності.

Основними стадіями (етапами) фінансового  планування є такі:

• аналіз надходження і витрат фінансових ресурсів за їх видами і загалом за попередній звітний період;
• складання проекту фінансового плану на запланований рік;
• розгляд і затвердження фінансових планів;
• виконання фінансових планів.

Основними методами фінансового планування є метод коефіцієнтів, нормативний  та балансовий.

Метод коефіцієнтів передбачає зміну  планованих фінансових показників на визначену частку (коефіцієнт) виходячи з рівня їх виконання в попередньому звітному періоді.

Нормативний метод припускає розрахунок фінансових показників на основі встановлених норм, балансовий — узгодження всіх витрат з джерелами їх фінансування.

У процесі фінансового планування виконуються різноманітні фінансові розрахунки, складаються таблиці, в яких визначаються результати від продажу продукції, виконання робіт і надання послуг, розподіляються отримані результати, розраховуються нормативи власних оборотних активів і джерела їх покриття, обсяги витрат і джерела їх покриття з капітальних вкладень та ін.

Заключним етапом фінансового планування є складання зведеної таблиці  — фінансового плану (балансу  доходів і витрат) підприємства. [3,56]

 

8. Організація  фінансової роботи на підприємстві

Фінансова робота на підприємстві - це діяльність, спрямована на забезпечення виробництва фінансовими ресурсами для виконання підприємством поставлених цілей.

Умовно фінансову роботу на підприємстві можна згрупувати за такими напрямами:

- фінансове планування;

- оперативна фінансова робота; - контрольно-аналітична робота.

Призначення фінансового планування і прогнозування полягає у  визначенні потреб підприємства у фінансових ресурсах у розмірах, необхідних для виконання плану економічного і соціального розвитку та пошуку резервів збільшення прибутковості та підвищення рентабельності підприємств.

Оперативна фінансова робота складається  з комплексу заходів з мобілізації  фінансових ресурсів, потрібних для  реалізації продукції, здійснення своєчасних розрахунків, виконання підприємством його фінансових зобов'язань перед бюджетом, централізованими фондами, постачальниками, робітниками підприємства, стягування кредиторської заборгованості; отримання кредитів банку; перерахування платежів до бюджету; погашення позик банку та відсотків за ними тощо.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це перевірка виконання фінансових, кредитних і касових планів, цільового використання коштів, платоспроможності підприємства та ін. Здійснюється шляхом перевірки своєчасності та повноти ведення фінансово-кредитних операцій, аналізу місячних, квартальних, річних балансів і звітів.

Фінансова робота на підприємстві може організовуватися самостійним структурним підрозділом - фінансовим відділом, а може виконуватися без створення окремого структурного підрозділу. [6,55]

До фінансової роботи на підприємстві відносять:

• здійснення необхідних розрахунків, на основі яких вносить пропозиції керівництву підприємства щодо розподілу наявних фінансових ресурсів між виробничими підрозділами і функціональними службами;
• розробку поточних й оперативних фінансових планів та інших планових фінансових документів, пошук резервів збільшення прибутку та нагромадження інших фінансових ресурсів для забезпечення потреб підприємства в коштах на фінансування виробництва, капітальних вкладень, соціальних потреб;
• здійснення контролю за виконанням показників фінансового плану підрозділами і підприємством загалом, а також контролю за використанням фінансових ресурсів на непродуктивні витрати;
• оперативний контроль за надходженням грошових коштів від реалізації продукції (робіт, послуг), своєчасним розв'язанням претензій у сфері розрахунків з постачальниками і споживачами;
• забезпечення роботи щодо виконання фінансових зобов'язань підприємства перед бюджетом, своєчасне внесення податків та інших (неподаткових) платежів перед бюджетними фондами, банками, постачальниками, робітниками та службовцями;
• комплексний аналіз господарської діяльності підприємства та його структурних підрозділів з метою виявлення причин невиконання планів;
• вивчення стану фінансового ринку країни й регіону для планування й прийняття рішень в інвестиційній сфері (емісія і придбання акцій, облігацій, залучення банківських кредитів тощо).

Фінансова робота складається з  процедур різного рівня складності та відповідальності. Перший рівень - прийняття фінансових рішень щодо перспектив розвитку підприємства і поточної діяльності; залучення джерел інвестування та їх використання; проведення фінансової політики. Другий рівень - здійснення фінансових розрахунків; оформлення фінансових документів; складання фінансової звітності тощо. [11,21]

Для ведення фінансової роботи на великих підприємствах створюють фінансовий (фінансово-економічний) відділ. Фінансовий відділ як структурний підрозділ підприємства - частина апарату управління. Зазвичай, окремі ланки фінансової роботи у фінансовому відділі виконують окремі сектори і групи. На підприємствах зі значним обсягом зовнішньоекономічних операцій може бути створена група (сектор) валютних розрахунків і валютного контролю.

До фінансового сектору підприємства можна віднести підрозділи бухгалтерії, планово-економічного відділу, відділу праці і зарплати, відділу калькуляції собівартості продукції, фінансової служби тощо. На вітчизняних підприємствах, що не створюють окремого підрозділу - фінансового відділу, часто вище перелічені функції, що відносяться до видів фінансової роботи на підприємстві, делегують бухгалтерії та юрисконсульту

 

9. Оцінка фінансового  стану підприємства

Фінансовий стан підприємства – це показник його фінансової конкурентоспроможності щодо виконання своїх зобов’язань.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Тому об’єктивна оцінка фінансового  стану може здійснюватися лише за допомогою системи показників, що детально та всебічно характеризують господарську діяльність підприємства.

Показники оцінки фінансового  стану мають бути такими, щоб усі  ті, хто пов’язаний із підприємством  економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки  надійне підприємство як партнер  у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність встановлення або продовження  з ним відносин.

Особливе значення має  об’єктивна фінансова оцінка підприємства для його власників, оскільки жоден  власник не повинен нехтувати  потенційними можливостями збільшення прибутку, які можна виявити тільки на підставі своєчасної оцінки фінансового  стану суб’єкта господарювання.

Найбільш загальну оцінку фінансового стану підприємства здійснюють за можливістю продажу майна  і перетворення його в грошові  кошти.