Отчет по практике в ПАТ 'Химмаш'

Розрахунки за товарними  операціями пов'язані з реалізацією  продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну  частину всього грошового обороту  в державі й обслуговують поточну  фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків  за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.

 Розрахунки за нетоварними  операціями пов'язані з фінансовими  операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі  сплатою фінансових санкцій. Ці  розрахунки здійснюються після  реалізації продукції, тобто за  результатами завершення кругообороту  коштів підприємства. [9,95]

 

Таблиця 2.1

Аналіз розрахунково-платіжної  дисципліни ВАТ «Хіммаш»

 

Назва	Період				Відхилення
	На початок звітного періоду		На кінець звітного періоду
	Сума, тис.грн	Питома вага, %	Сума, тис.грн	Питома вага, %	+/-, тис.грн	%	Пунктів структури
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	23224	81,2	13156	79,9	-10068	-82,9	-1,3
2. Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом	5171	18,1	3140	19,1	-2031	-16,7	1
3.  Інша поточна дебіторська заборгованість	208	0,7	166	1	-42	-0,4	0,3
Разом	28603	100	16462	100	-12141	-100	0
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	15525	61	4776	18,9	-10749	-6475,3	-42,1
Поточні зобов’язання за розрахунками
з одержаних авансів	8699	34,2	19639	77,7	10940	6590,4	43,5
- з бюджетом	117	0,5	45	0,2	-72	-43,4	-0,3
- зі страхування	587	2,3	441	1,7	-146	-87,9	-0,6
- з оплати праці	502	1,9	363	1,4	-139	-83,8	-0,5
з учасниками	22	0,1	22	0,1	0	0	-0,1
Разом	25452	100	25286	100	-166	-100	0

В результаті проведеного  аналізу ВАТ «Коростенський завод  хімічного машинобудування» можна  зробити наступні висновки. Дебіторська  заборгованість на кінець звітного року зменшилася в порівнянні на початок  звітного року. Це позитивна тенденція, підприємства-позичальники в встановлені  терміни оплачували свої борги. Стан підприємства щодо оплати кредиторської заборгованості нормальний , підприємство може перекрити свої борги за рахунок дебіторської заборгованості. Але ситуація погіршилася,  знизилася кредиторська заборгованість і дебіторська заборгованість, що означає що підприємство стало гірше реалізувати свою продукцію.

3. Грошові надходження,  прибуток, їх розрахунок і розподіл  на підприємствах

Найважливішою стороною діяльності підприємства є забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування  витрат виробництва й обігу, своєчасного  виконання зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку.

Грошові надходження підприємств  можна поділити на внутрішні і зовнішні

У світовій практиці 60—70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел. Вони включають:

— виручку від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг. Вона залежить від основної діяльності підприємства, тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень;

— виручку від іншої реалізації. Підприємства можуть реалізовувати продукцію допоміжного виробництва, підсобного сільського господарства, непотрібну й надлишкову сировину, напівфабрикати та інші матеріали, основні засоби, що вибули з виробництва, та інше майно;

— доходи від позареалізаційних  операцій. Вони формуються за рахунок штрафів і пені, прибутку минулих років, виявленому у звітному році, списаної раніше дебіторської заборгованості, що вважалася безнадійною, але яку було погашено у звітному періоді.

Зовнішні надходження

Доходи від фінансових інвестицій — купівлі і продажу цінних паперів, вкладання тимчасово вільних коштів па депозитні рахунки, лізинг, надання майна в оренду, валютних та інших операцій.

Прибуток підприємства в  загальному розумінні являє собою  частину вартості прибуткового продукту, створеного працею, і є складовою  частиною доходу підприємства. Всі  підприємства здають замовнику готові об'єкти або реалізують продукцію, відшкодовують  витрати на виробництво, купують  основні виробничі фонди і  нормовані обігові засоби, та для  нормальної діяльності вони мають отримувати, крім того, ще й певний прибуток.

 Таким чином, прибуток  — це частина виручки, що  залишається після відшкодування  всіх витрат на виробничу і  комерційну діяльність підприємства.

 Прибуток є основним  фінансовим джерелом розвитку  підприємства, науково-технічного вдосконалення  його матеріальної бази і продукції,  всіх форм інвестування. Він слугує  джерелом сплати податків. З урахуванням  значення прибутку вся діяльність  підприємства спрямована на його  зростання. Тобто прибуток, як  економічна категорія відбиває  дохід, який створений в процесі  матеріального виробництва в  процесі підприємницької діяльності. [3,15]

 Функції прибутку:

• Прибуток характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства, тобто він відбиває фінансовий результат діяльності;
• Прибуток має стимулюючу функцію, так як він є результатом діяльності підприємства і головним елементом фінансових ресурсів підприємства:
• Прибуток є одним з джерел формування бюджету держави. Прибуток надходить в бюджет у виді податків для забезпечення виконання державою своїх функцій.

Порядок визначення прибутку:

Чистий доход від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у  звітному періоді визначається шляхом зменшення доходу (виторгу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на суми:

• податку на додаткову вартість; 
• акцизного збору;
• інших податків і зборів, включених до складу доходу (виторгу) від реалізації продукції, нарахованих і сплачених (підлягаючій сплаті) відповідно до чинного законодавства;
• інших відрахувань з доходу, включаючи надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають відрахуванню з доходу від реалізації продукції.

Для визначення чистого прибутку використовуються дані які внесені  в Ф№2  Звіт про фінансові результати.

 

 

 

 

 

 

 

Збільшення чистого доходу на підприємстві є завжди позитивною тенденцією, це склалося в наслідок збільшення виробництва на підприємстві, збільшенням замовлення.

Далі з чистого прибутку вираховуємо собівартість і отримуємо  прибуток підприємства який він отримує  від виготовлення продукції.

 

 

 

 

 

Значне підвищення прибутку на підприємстві складає позитивну  тенденцію. Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

 Отже, отриманий підприємством  прибуток є об'єктом розподілу.  У розподілі прибутку можна  виділити два етапи. Перший  етап - це розподіл загального  прибутку. На цьому етапі учасниками  розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

 Пропорції розподілу  прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються  під впливом кількох, чинників. Істотне значення при цьому  має податкова політика держави  щодо суб'єктів господарювання. Ця  політика реалізується в сумі  податків, що сплачуються за рахунок  прибутку, у визначенні об'єктів  оподаткування, ставках оподаткування,  у порядку надання податкових  пільг.

 Другий етап - це розподіл  і використання прибутку, що залишився  в розпорядженні підприємств  після здійснення платежів до  бюджету. На цьому етапі можуть  створюватися за рахунок прибутку  цільові фонди для фінансування  відповідних витрат.

Прибуток, що залишався в  розпорядженні підприємства, не дорівнював чистому прибутку. Чинні нормативні акти визначали, що за рахунок прибутку підприємства повинні були сплачувати штрафи в таких випадках:

• за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;
• за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;
• за затримку перерахування коштів до бюджету і державних цільових фондів;
• за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків;
• за недотримання встановлених лімітів забору води або використання води без укладання відповідної угоди (це стосується використання води з державних водогосподарських систем);
• за прострочені банківські позички; 
• за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;
• за інші порушення.

З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання у різних сферах економіки стягувалися за рахунок прибутку й інші штрафи. Особливо це стосувалося комерційних  банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток - це частина прибутку, що залишався  в підприємства після сплати податків та можливих штрафів (унаслідок застосування фінансових санкцій). [1,66]

 

4. Оборотні активи підприємства, ефективність їх використання

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від наявності  та ефективності використання оборотних  коштів. Оборотні кошти (оборотний капітал) – це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу  для забезпечення безперервності процесу  виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку. До оборотних активів належать: запаси, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти, витрати майбутніх періодів тощо. Вони перебувають у постійному русі, набуваючи форми грошей, запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих  коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову  одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення  додаткових резервів для розширення виробництва.

Унаслідок прискорення оборотності  грошових коштів зменшується потреба  в них, відбувається процес вивільнення  цих коштів з обороту. Боротьба за прискорення оборотності оборотних  активів повинна проводитись  одночасно на всіх стадіях їх кругообігу шляхом скорочення часу виробництва та часу обертання. [10,5]

З-поміж заходів для  підвищення ефективності використання оборотних коштів чільне місце належить оптимізації їх обсягів. Саме з оптимізацією зв'язані найбільші резерви скорочення запасів на підприємствах, особливо з матеріаломістким виробництвом. Основними  шляхами скорочення часу обігу виробничих запасів є: рівномірне завезення  товарно-матеріальних цінностей; формування запасів необхідних цінностей у  межах можливого мінімуму для  постійного забезпечення безперервності процесу виробництва; недопущення  придбання непотрібних і реалізації надлишкових матеріалів. Прискорення  оборотності оборотних активів  на стадії виробництва досягається  також за рахунок скорочення виробничого  циклу. У сфері обертання прискорити обіг оборотних активів можливо  шляхом прискорення реалізації продукції, розрахунків за реалізовану продукцію та надані послуги, недопущення створення дебіторської заборгованості тощо.