Договірні відносини підприємств у сфері торгівельної діяльності

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «АВТО-ШАНС»

3.1. Характеристика договірних відносин приватного підприємства «Авто-Шанс»

 

Договір - основна форма регулювання товарно-грошових відносин.

У сучасних умовах розвитку ринкових відносин у приватному підприємстві договірна форма економічних зв'язків між учасниками набуває особливої актуальності.

Сучасне  виробництво потребує відповідного виробничо-технічного і технологічного обслуговування, що здійснюється як самими, так і з використанням послуг спеціалізованих підприємств (організацій).

Договір - природний спосіб оформлення товарно-грошових відносин, притаманних ринковій економіці.

Товарно-грошові відносини потребують узгодженого регулювання, яким і  є договір, не обтяжений надмірно державним втручанням.

Договір виступає правовою формою регулювання  економічних відносин усіх без винятку підприємців.

Така правова форма застосовується при здійсненні діяльності виробників продукції у відносинах з державними, кооперативними і приватними партнерами.

Договірну правосуб'єктність підприємств  визначають як закони України, інші нормативно-правові  акти, так і статути підприємств, у яких обов'язково передбачаються завдання, предмет і види діяльності, а також правомочності щодо укладення договорів. При розірванні договорів також використовуються протоколи, в яких продавець так покупець відмовляються від договору. (Додаток Б).

Приватні відносини, що виникають  при цьому, юридичне оформляються шляхом укладення відповідних договорів. Договірні зобов'язання, притаманні приватному підприємству, можна підрозділити на такі види (Таблиця 3.1.1.):

Таблиця 3.1.1. Договірні зобов’язання

по фінансово-кредитному забезпеченню  діяльності  товаровиробників;

по рекламуванню продукції  товаровиробників;

по впровадженню наукових розробок у виробництво;

по реалізації продукції;

по матеріально-технічному забезпеченню підприємств;

по підготовці і підвищенню кваліфікації фахівців виробництва та інші.

 

В Таблиці 3.1.1. вказуються договірні зобов’язання, які грають важливу роль в житті приватних підприємств.

 До приватних належать договори між виробниками автомобільної продукції і підприємствами про забезпечення автомобільного обслуговування, а також ремонтно-технічними підприємствами про ремонт техніки, технічне обслуговування і т. ін. Сюди належать і договори щодо автотранспортного обслуговування виробників автомобільної продукції, договори з будівельними підприємствами та ін. [19]

Основною правовою формою, яка опосередковує  відносини щодо матеріально-технічного забезпечення автомобільних товаровиробників, є договір на поставку продукції виробничо-технічного призначення.

Зміст і порядок укладення цього договору мають відповідати вимогам чинного законодавства, зокрема: Господарського процесуального кодексу України, Указів Президента України від 7 листопада 1994 року.

«Про облік окремих видів  зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні»; від 4 жовтня 1994 року «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України»; а також Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 5 жовтня 1995 року, тощо. У договорі поставки повинно зазначатися: кількість, найменування, номенклатура продукції, комплекти машин, термін дії договору, технічні умови, ціна продукції та інше. [20]

Розрахунки за зовнішньоекономічним контрактом мають здійснюватися відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів Міжнародної торговельної палати), умови постачання, які здійснюються відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів (Правила ІНКОТЕРМС) Міжнародної торговельної палати;  терміни повернення тари багаторазового використання; реквізити сторін (банківські, поштові); за міжнародним контрактом арбітражні застереження та інші реквізити; інші умови.

3.2. Порядок формування та вдосконалення можливих умов договорів приватного підприємства «Авто-Шанс»

 

В умовах ринкової економіки вся  виробнича діяльність будується  на системі укладених договорів  про поставку продукції, виконання  яких є не лише гарантією фінансової стабільності підприємства, а й формою його високого авторитету (іміджу).

Як відомо, зобов'язання щодо договорів  про поставку продукції виконують  підприємства України за державними замовленнями, державними контрактами  і прямими договорами.

Державні замовлення виражають потреби держави у поставках продукції для задоволення суспільних потреб на пришвидшення науково-технічного прогресу.

Міністерства і відомства визначають обсяг і склад держзамовлень, несуть відповідальність за надання  підприємствами важливих матеріально-технічних ресурсів і вирішення питань збуту виготовленої за держзамовленням продукції.

На відміну від держзамовлення держконтракт виражає потребу в  поставках продукції державі, але  випуск її підприємством фінансується державним бюджетом.

Прямі договори поставки - це найпрогресивніша форма поставки споживачам підприємствами-виробниками і підприємствами гуртової торгівлі. Сюди належать договори між виробничими об'єднаннями, підприємствами, організаціями, виробниками та споживачами.

За умов, коли зменшується частка держзамовлень і зростає рівень самостійності підприємств у формуванні портфеля замовлень, суттєво підвищується відповідальність трудових колективів за чітке виконання своїх зобов'язань. [21]

Нині значно зріс ризик підприємств  не знайти сфери збуту для своєї продукції, імідж який не став гарантом високої якості та конкурентоздатності.

Головна мета економічного аналізу  обґрунтованості та виконання договорів  про поставку полягає у забезпеченні повного і своєчасного виконання  договорів на найвигідніших економічних умовах.

За умов ринку формується комплекс завдань аналізу виконання договорів  про поставку, серед яких:

а) аналіз обґрунтованості й ефективності формування портфеля замовлень;

б) аналіз виконання замовлень відповідно до асортименту вироблюваної продукції;

в) аналіз виконання замовлень згідно з якістю вироблюваної продукції;

г) аналіз виконання замовлень щодо поставок продукції у визначений час;

д)аналіз наслідків виконання замовлень  щодо поставок продукції. Розглянемо у  табл. 1 конкретну господарську ситуацію.

 Рис. 3.2.1. Виробництво і реалізація продукції на підприємстві (тис. грн.)

 

Варто враховувати те, що виконання  зобов'язань щодо поставок продукції  перебуває у тісному зв'язку з  виробництвом і реалізацією продукції, що і визначає фінансово-економічний стан підприємства.

 Виконання договірних зобов'язань  і його фінансово-економічна результативність  залежать від багатьох чинників. Головними з них є:

- чітка узгодженість щодо термінів обсягу, якості, асортименту продукції, стану матеріально-технічного забезпечення виробництва, його організації і можливостей транспортування продукції;

- відсутність коригування завдань щодо випуску і реалізації продукції;

- узгоджена робота внутрішньовиробничих підрозділів;

- чіткий облік, контроль і аналіз;

- система економічного стимулювання і санкціонування.

Початковим етапом аналізу є  оцінювання обґрунтованості і напруженості договірних зобов'язань. Цей аналіз проводять у двох площинах. По-перше. слід оцінити сформований портфель замовлень враховуючи те, що на ринку не були укладені договори щодо найвигідніших для підприємства замовлень через конкуренцію. [22]

При оцінюванні напруженості поставок зважають на фактичне виконання договірних зобов'язань. Коефіцієнт напруженості поставок продукції розраховують за допомогою співвідношення обсягу необхідних поставок продукції за укладеними договорами чи фактично представленої за аналізований період до величини виробничої потужності підприємства.

Отже ми розглянули тільки початкові  дії для покращення  та вдосконалення умов договорів на ПП «Авто-Шанс».

 

3.3 Шляхи вдосконалення системи  договірних взаємовідносин приватного  підприємства «Авто-Шанс»

 

Договірні взаємовідносини це є  одне із невід‘ємних і основних складових у взаємовідносинах, партнерських зв‘язках в підприємницькій діяльності. Адже, за теперішніх умов в нашій країні практично не можливо займатись підприємницькою діяльністю та співпрацювати з партнерами без укладення договорів або угод. Вони складають невід‘ємну частину господарської діяльності кожного підприємства. Партнерські зв'язки - це такі договірні відносини, які встановлюються між підприємцями і дозволяють кожному з них досягти очікуваного результату (успіху) за рахунок обміну наслідками своєї діяльності. Що є таке покупка чи продаж якого–небудь продукту чи товару? Це, насамперед оформлений по усім правилам і відповідно до чинного законодавства документ про продаж, передачу товару чи послуг від одного власника іншому. Цей документ називається - договором. Договір є одним з основних видів зобов'язань по передачі товару, продукції чи наданні послуг в власність та розпорядження. Історія правового регулювання договору нараховує майже 4 тисячі років. У процесі розвитку правових систем відбувався природний добір правових норм. Випадкові положення згодом відсівалися, поступаючись місцем більш обґрунтованим і якісним, підвищувався рівень юридичної техніки. І так до теперішнього часу. Можна відмітити, що на даний момент договірні відносини між партнерами та контрагентами чітко врегульовані законодавством, яке зазнало останніх та докорінних змін у зв‘язку з прийняттям нового Цивільного та Господарського кодексів України. Відповідно, в підприємницькій діяльності та в партнерських зв‘язках пройшли також зміни щодо організації та взаємодії між собою. На даний момент законодавець чітко визначає основні умови та порядок укладення господарських договорів. Партнери в підприємницькій діяльності при здійсненні господарської діяльності зобов‘язані дотримуватись цих вимог. [23] Вони є обов‘язковими для виконання кожним учасником господарської діяльності. Отож, підводячи свого роду підсумок, можна сказати, що договірні взаємовідносини та партнерські зв‘язки у підприємницькій діяльності складають основу господарської діяльності та основу співпраці між партнерами та контрагентами в договірних відносинах, без яких практично неможливий зв‘язок та взаємодія між ними. З поглибленням ринкових засад функціонування економіки в Україні збільшується потреба у забезпеченні надійної діяльності її різноманітної інфраструктури, яка б сприяла здійсненню господарської діяльності. Серед іншого підприємці все більше стали відчувати необхідність орієнтування в складних ринкових умовах, зокрема, в наданні їм консультаційних послуг. Тому й стали з’являтися нові спеціалізовані суб’єкти господарювання, діяльність яких  спрямована саме на надання різних консультаційних послуг (послуги в сфері управління, фінансове консультування, юридичні, аудиторські, маркетингові та інші). Наповнилися новим змістом й консультативні послуги юридичного характеру, хоча вони були розповсюджені і раніше. У той же час, надання зазначених послуг вимагає удосконалення договірних відносин у цій сфері. При цьому має у повній мірі враховуватися, що в умовах ринкової економіки одним із найважливіших засобів організації відносин між суб’єктами господарювання та інструментом правової організації господарського порядку в державі в цілому стає господарський договір. Господарський договір, в тому числі і договір по наданню консультаційних послуг, дає можливість сторонам відобразити всю специфіку їх відносин, виступаючи безпосереднім регулятором цих відносин. В нових умовах господарювання виникають відносини, які прямо не передбачені законодавством, але потребують спеціального правового регулювання, зокрема, і в межах господарського законодавства. Такими відносинами є і відносини з надання консультаційних послуг. В чинному законодавстві України відсутня регламентація договору про надання консультаційних послуг. Між тим, практика господарських відносин свідчить про її необхідність, бо все частіше виникають спори між суб’єктами господарювання з приводу виконання цього договору, можливого розміру і розподілення відповідальності у випадку його порушення. Все це спонукало здійснити детальне дослідження теоретичних і практичних аспектів зазначеної проблеми. На сьогоднішній день у науковій юридичній літературі відсутні праці з комплексного аналізу таких відносин між суб’єктами господарської діяльності, як надання консультаційних послуг. Новизна проблематики господарських відносин з надання консультаційних послуг позначилась на тому, що низка аспектів цих відносин залишилися за межами уваги правників. Практично відсутні теоретичні розробки, що безпосередньо стосуються предмета договору про надання консультаційних послуг у сфері господарювання, його суттєвих умов, порядку укладення і виконання. [24] Дослідження відносин з надання консультаційних послуг у сфері господарювання обумовлено  також прагненням виявлення їх господарсько-правової природи та специфічних особливостей договору про надання таких послуг, які обумовлюються його суб’єктним складом, а також наявністю публічних інтересів.

Таким чином, важливість удосконалення  правової регламентації діяльності з надання консультаційних послуг у процесі переходу України до соціально-орієнтованої ринкової економіки, потреба розвитку адекватних цьому процесу договірних форм відносин, що в ній складаються, і обумовлюють актуальність теми даного дослідження. [25]

ВИСНОВКИ  ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 

Вивчаючи та розкриваючи договірні  взаємовідносини та партнерські  зв‘язки у підприємницькій діяльності в сфері торгівлі, очевидно, що права та обов’язки сторін, виражені в умовах правового договору, повинні відповідати принципам цивільно-правового господарсько-правового регулювання, і насамперед принципам рівності, автономії волі і майнової відповідальності, самостійності учасникам договірних відносин. Тільки в цьому випадку можна вести мову про цивільні права й обов'язки чи про цивільно-правове зобов'язання.

Характерною рисою договору є те, що кожна зі сторін за договором  має право вимагати від іншої сторони виконання його умов та зобов‘язань, але одночасно несе перед нею і визначені договором обов’язки.

Істотною умовою кожного договору є ціна, тому надзвичайно важливе  значення будуть мати положення, що регулюють  умову договору про ціну. Оскільки за умов нестабільності та зростання цін можливо, одна зі сторін договору може зазнати збитків від взятого на себе зобов‘язання. Тому обов‘язково потрібно зазначати в договорі, що при зміні цін на матеріали та комплектуючі, енергоносії та інше ціна договору може змінювати. Але одночасно така зміна має бути оформлена у письмовій формі.

Сторони договору можуть встановлювати  для регулювання своїх взаємин  правила, що відрізняються від тих, котрі передбачені нормами права  і не є обов’язковими, а, отже, визначити свої права й обов’язки. Це дає можливість партнерам в підприємницькій діяльності самостійно визначати умови та обов‘язки по договору.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що ідея автономії волі, втілена  в нашому законодавстві, залежить від самого суб’єкта права і відповідно, кожний вправі вибирати той вид договору, у якому він зацікавлений. Що дає право учасникам підприємницьких відносин самостійно обирати найбільш правильний та вигідний для себе вид договору.

І на закінчення, слід відзначити – укладений договір або угода не повинні суперечити чинному законодавству України. Оскільки такий договір буде недійсним, а відповідно сторони такого договору будуть зобов‘язані повернутись до попереднього становища.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ