Договірні відносини підприємств у сфері торгівельної діяльності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ  ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ

Кіровоградський кооперативний  коледж економіки і права імені  М.П. Сая

 

Циклова комісія товарознавства та маркетингової діяльності

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «Комерційна діяльність»

на тему: «Договірні відносини підприємств у сфері торгівельної діяльності»

 

 

Захищена на     Виконала студентка

«______________»   групи ТВ_9/11 – 10 – 32, спеціальності

«___»___________ 201__р.         5.03051001 Товарознавство та                   

комерційна діяльність

Романовська Ольга Сергіївна

Науковий керівник

Караван Андрій Григорович

 

 

 

 

 

 

Кіровоград

2013

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………....3

РОЗДІЛ І. СТРУКТУРА ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН , ЇХ

ХАРАКТЕРИСТИКА ...................................................................................6

1.1. Зміст та характеристика договірних відносин…………………........6

1.2. Договір як основа господарських зв’язків....…………………….......8

1.3. Особливості договорів різних видів……….……………………......12

РОЗДІЛ ІІ. РЕГУЛЮВАННЯ, ПОРЯДОК І КОНТРОЛЬ ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН……………………………………………………………………....15

2.1. Організаційно-правове регулювання взаємовідносин суб’єктів господарювання………………………………………………………….………15

2.2. Порядок укладання договорів за різними умовами……………......19

2.3. Контроль за виконанням договірних відносин у комерційній діяльності торговельного підприємства………………………………………..23

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ«АВТО-ШАНС»……………………...…..26

3.1. Характеристика договірних відносин приватного підприємства «Авто-Шанс».…………………………….............................................................26

3.2. Порядок формування та вдосконалення можливих умов договорів приватного підприємства «Авто-Шанс»………………………………...……..28

3.3. Шляхи вдосконалення системи договірних взаємовідносин приватного підприємства «Авто-Шанс»…………………………………...…..31

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ.................................................................34

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………….………...36

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Для виконання даної курсової роботи необхідно детально вивчити зміст, характеристику, особливості, регулювання, порядок укладання, контроль договірних відносин та на власній практиці вдосконалити договірні відносини приватного підприємства «Авто-Шанс». Визначальним фактором фірми є виробництва. Споживачі надають перевагу дешевшим і доступним для придбання товаром. Висока ефективність виробництва дає змогу підтримувати низькі витрати, а таким чином забезпечування низькі ціни.

Пріоритет надається товарові. Такий  підхід виникає тоді, коли для покупця  низька ціна не є важливим аргументом. Він готовий платити будь-яку  суму за високу якість.

В концепцію договірних відносин входять  потреби споживачів які потрібно задовольняти краще ніж це роблять конкуренти. Гарантія тоді - коли є високий рівень платоспроможності покупців [1].

Ми повинні сформулювати місію  підприємства, тобто основну ціль, чітко виражену причину існування  підприємства. Місія повинна вказувати  на сферу діяльності підприємства. А також займатися такими питаннями: яким є підприємство, хто є клієнтами підприємства, що для них найголовніше.

Приватне підприємсвто «Авто-Шанс», яке виступає виробником автомобілів  «Skoda».

Приватне підприємсвто «Авто-Шанс», виступає як закрите акціонерне товариство, тобто засноване на власності акціонерів - працівників даної фірми.

На рахунку реалізації товарів  клієнтам, ПП «Авто-Шанс», - дистриб'ютори, гуртові бази та роздрібні торговці за допомогою яких товар потрапляє до кінцевих споживачів.

Для будь-якої фірми найголовнішим  є рентабельність, тобто отримання  максимально можливого прибутку. А для будь якого споживача  головним є отримання якісного товару за доступними цінами.

На жаль у даний час більшість  підприємств, що працюють на українському ринку, не приділяють значної уваги розвитку господарських зв’язків, що порушує процеси діяльності підприємства та гальмує їх фінансово-господарський розвиток.

Однак рівень теоретичної розробленості  цієї важливої і дуже складної проблеми, яка б ураховувала особливості економіки України, ще недостатній. Практика показує, що потрібні глибокі наукові дослідження з питань управління господарськими зв’язками підприємства, які б були адекватними ринковій економіці. Усе це визначає актуальність теми дослідження. Метою дослідження є удосконалення формування договірних відносин приватного підприємства, аналіз регулювання договірних відносин, наукових досліджень з проблематики договорів.

Завдання, зумовлені метою дослідження, полягають у наступному:

- розглянути зміст та характеристику договірних відносин, особливості договорів різних видів;

- визначити завдання та функції порядку укладання договорів за різними умовами;

- ознайомитися зі шляхами вдосконалення систем договірних взаємовідносин;

- визначити шляхи організаційно-правового регулюванню взаємовідносин суб’єктів господарювання.

Методологічна основа роботи включає  як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання. Одним з основних загальнонаукових методів пізнання є метод діалектичного матеріалізму, що передбачає вивчення, дослідження категорій (понять) від найпростіших до більш складних. До загальнонаукових методів дослідження потрібно віднести методи спостереження, експерименту, порівняння, аналогії та ін. Актуальність даної теми полягає в тому, що відносини, які регулюють способи забезпечення виконання зобов`язань, розвивалися ще з давніх часів [2]. А це означає, що в певному середовищі види зобов`язань відігравали величезну роль в житті кожної особи впродовж століть, бо договірні відносини між боржником і кредитором зародились ще в Стародавньому Римі.

Розглядаючи ці способи, на перший погляд здається, що всі вони є досконалими  і передбачають всі можливі варіанти.

Але все ж таки, існують окремі питання, які потребують відповіді, і над ними працюють відомі спеціалісти, які розвивають і всебічно досліджують цю тему.

Заключаючи вище сказане, я вважаю, що саме ця тема є найпоширенішим видом, який найбільш використовується у суспільних відносинах.

Структура роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, висновки та пропозиції, а також список використаної літератури та додатки. Зміст роботи викладено на сторінках друкованого тексту. Матеріал курсової роботи містить таблиць. Список літературних джерел викладено на сторінках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. СТРУКТУРА ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН, ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

1. Зміст та характеристика договірних відносин

 

Однією з найбільш важливих умов створення підприємства є організація внутрішніх договірних відносин між підприємством, його підрозділами і між самими підрозділами. Система цих відносин передбачає укладання внутрішніх договорів на оренду, постачання сировини і матеріалів, продукції, виконання робіт та надання послуг. Основне місце у внутрішніх договорах посідають:

- визначення обсягів та номенклатури поставок продукції, що має відображуватися як у натуральній, так і у вартісній формі;

- обсяги поставок матеріально-технічних ресурсів;

- терміни поставок продукції та матеріально-технічних ресурсів;

- норми витрат матеріалів, палива тощо;

- нормативи та ліміти;

- визначені на основі доданих витрат виробництва планово-розрахункові ціни;

- перелік вимог та розмір санкцій за ними.

 Договір оренди містить перелік  та вартість майна, умови оренди, джерела орендної плати, розмір якої визначається з урахуванням здійснення заходів за рахунок засобів амортизаційних відрахувань,що реалізуються на рівні підрозділів. Договірна система застосовується також при проведенні науково-дослідних і конструкторських робіт, проектуванні, налагоджуванні обладнання і т.п. [3]

Внутрішні договірні відносини  передбачають надання виробничим підрозділам права вибору партнерів як за внутрішніми, так і за зовнішніми коопераційними поставками, що створює альтернативну конкуренцію в забезпеченні та обслуговуванні виробництва.

Організація внутрішніх договірних відносин передбачає не лише укладання договорів, а й виконання завдань за ними, здійснення фінансових взаєморозрахунків, розгляд економічних претензій за невиконаними зобов'язаннями, відшкодування заподіяних економічних збитків. Існує диференційований підхід до розвитку договірних відносин на підприємстві. Якщо в галузі НТР, матеріально-технічного забезпечення, обслуговування основного виробництва і надання послуг такі відносини необхідні при будь-якому типі виробництва, то в економічних відносинах основних виробничих підрозділів по внутрішніх кооперативних поставках договірні відносини можливі лише в одиничному та серійному виробництві. В масовому виробництві, де створено єдину автоматизовану систему управління (АСУВ), виробничі відносини між провідними підрозділами регулюються централізовано відповідними органами управління.[4]

 При організації внутрішніх  договірних відносин необхідний  диференційований підхід до різних  підрозділів підприємства (визначення ступеня їх участі в системі з урахуванням функціональних особливостей). На основі такого критерію, як можливість планування частки прибутку підприємства від реалізації і формування валового прибутку підрозділу, всі підрозділи доцільно поділяти на три групи:

- підрозділи, які формують свій прибуток за рахунок реалізації підприємству та іншим підрозділам власної продукції (робіт, послуг)за внутрішніми планово-розрахунковими цінами. Вони будують свою виробничо-господарську діяльність на принципах повної самоокупності та часткового самофінансування (усі основні, допоміжні та обслуговуючі підрозділи і підрозділи технічного розвитку, матеріально-технічного забезпечення, управління акціонерним капіталом і майном);

- підрозділи, які будують свою діяльність на частковій самоокупності, тобто частково функціонують за рахунок надання різних послуг іншим підрозділам, а частково - за рахунок калькуляції підприємницьких витрат на їх утримання (технічні відділи, служби механізації, метрології та інші);

- підрозділи, які будують свою діяльність суто за рахунок калькуляції граничних витрат на їх утримання (адміністративно-управлінський апарат підприємства).[5]

Договір виступає правовою формою регулювання  економічних відносин усіх без винятку підприємців. Така правова форма застосовується при здійсненні господарської та іншої діяльності виробників у відносинах з державними, кооперативними і приватними партнерами. Одним із договірних зобов'язань, що притаманні підприємству є зобов’язання щодо реалізації продукції. Товаровиробники мають право на договірній основі реалізувати продукцію за державним контрактом, за спотовими, форвардними, ф'ючерсними контрактами, за опціонами, через біржу, торговий дім. У цих договорах зазначається: вид продукції, її кількість, якість, строки, ціна, порядок та умови доставки, місце здачі-приймання, вимоги до тари, порядок розрахунків, її транспортуванні, майнова відповідальність сторін за порушення договору та інші умови.

Наведені форми реалізації продукції  аграрними товаровиробниками є  законними способами здійснення ними своїх правомочностей щодо вільного розпорядження своєю власністю - продукцією та сировиною, у тому числі переробленою продукцією як власного виробництва, так і придбаною в інших товаровиробників на законних підставах. Отже, договірні відносини на підприємствах відіграють важливу роль у формуванні якісно нових відносин в межах господарюючих суб'єктів. [6]

 

1.2. Договір як основа господарських зв’язків

 

Господарські зв'язки суб'єктів  ринку розрізняються за характером і метою, структурою, рівнем урегульованості відносин, строками дії, відомчою підпорядкованістю, формою укладання.

За характером і метою господарські зв'язки можуть бути суто економічними і соціально спрямованими. Метою  суто економічних зв'язків є забезпечення пріоритетності економічних інтересів суб'єктів ринку, тобто отримання максимального прибутку. Об'єктами таких зв'язків виступають товари та послуги, сфери ринкового впливу, технології тощо. За своїм змістом ці зв'язки можуть бути власне комерційними, коопераційними, інтеграційними, технологічними тощо.

Метою соціально спрямованих зв'язків (характерних для соціально-етичного маркетингу) є забезпечення пріоритетності інтересів суспільства і тільки відтак підприємця. Такі зв'язки орієнтовані  на впровадження екологічно чистих виробництв, формування духовності членів суспільства, збереження його здоров'я, розвиток культури нації.

За своєю структурою господарські зв'язки діляться на прямі та опосередковані. [7]

Під прямими розуміють такі зв'язки, при яких економічні, правові й  організаційні відносини з постачання продукції встановлюються безпосередньо між підприємствами-виробниками чи виробничими об'єднаннями і роздрібними торговельними підприємствами.

Вони є найбільш раціональними, тому що створюють більш стабільні  господарсько-правові відносини, дозволяють учасникам відносин повніше й оперативніше враховувати зміни попиту населення на товари, скорочувати шляхи і терміни товаропросування, спрощувати розрахунки і документообіг, посилювати взаємну вимогливість і контроль за ходом виконання взятих зобов'язань.

Однак застосування прямих зв'язків  між торгівлею і промисловістю  не завжди економічно ефективне і  можливе через незначні обсяги закупівель торговими підприємствами товарів  і відсутності у багатьох з  них достатніх складських площ для  збереження і підсортування товарів. Крім того, система прямих зв'язків потребує від виробників створення розгалуженої системи управління реалізацією товарів і, відповідно, великих витрат, що не завжди виправдані. Тому прямі зв'язки встановлюються, як правило, під час реалізації товарів, які швидко псуються, та товарів простого асортименту.

Опосередкованими називаються  господарські зв'язки, за яких у відносинах між виробниками і роздрібними  торговельними підприємствами беруть участь різні незалежні посередники. Ними можуть бути великі та малі оптові підприємства та організації, дистриб'ютори, дилери, брокери та інші суб'єкти оптового ринку. Вони не тільки організовують господарські зв'язки між виробництвом і споживанням, але і виступають у цих зв'язках як безпосередні учасники (організовують постачання продукції, укладають господарські договори, беруть участь у розрахунках з постачальниками і споживачами, несуть відповідальність за невиконання договірних зобов'язань). Інакше кажучи, при опосередкованих господарських зв'язках торгово-посередницька ланка виступає не тільки як організатор, але і як учасник ринкового обороту товарів.[8]