Аналіз підвищення прибутку ПрАТ "Рівне-борошно"

Таблиця 1.2

                                                Класифікація прибутку

Класифікаційна ознака	Вид прибутку
1	2
Залежно від порядку відображення у фінансовій звітності	валовий прибуток; прибуток від операційної діяльності; прибуток від звичайної діяльності до оподаткування; прибуток від звичайної діяльності; чистий прибуток.
Залежно від джерел формування	прибуток від основної операційної діяльності; прибуток від іншої операційної діяльності; прибуток від інвестиційної діяльності; прибуток від фінансової діяльності.
Залежно від методики оцінки	номінальний прибуток; реальний прибуток.
Залежно від розмірів	мінімальний прибуток; цільовий прибуток; максимальний прибуток.
Залежно від напрямів використання	споживчий прибуток; тезаврований прибуток.
Залежно від мети визначення	бухгалтерський прибуток; економічний прибуток.
Залежно від періоду формування	прибуток попереднього періоду; прибуток звітного періоду; прибуток планового періоду.
Залежно від величини ризику при отриманні прибутку	ризиковий прибуток; безризиковий прибуток.
Залежно від галузі діяльності	прибуток від виробничої діяльності; прибуток від торгівельної діяльності; прибуток від надання послуг.

 

Дана класифікація в повній мірі охоплює суттєві ознаки поняття в частині класифікаційних ознак.

Існуючу класифікацію фінансових результатів слід доповнити ознакою, яка передбачає врахування критерію «результати перевірки». За цією ознакою фінансові результати можна поділити на дві групи:

1) достовірний прибуток  – фактичний прибуток, який дорівнює  належному прибутку, а останній розрахований як різниця між доходами та витратами, які визнані перевіряючими (інспекторами, ревізорами, контролерами, аудиторами);

2) недостовірний прибуток  – це фактичний прибуток підприємства, який відрізняється від належного  прибутку.

Різні види прибутків в економічній системі, як і прибуток вцілому, виконують різні функції. Саме з огляду на це рекомендується виділяти поняття економічного та бухгалтерського прибутку. Відмінність між ними полягає в тому, що економіст при визначенні економічного прибутку від валового доходу фірми віднімає всі альтернативні витрати втрачених можливостей виробництва товарів і послуг, що надає фірма, а бухгалтер визначає бухгалтерський прибуток як різницю між валовим доходом і виключно явними витратами виробництва. Саме з таких позицій слід підходити ще до двох видів прибутку: оподаткованого й облікованого.  Разом з тим поширений підхід, за яким пропонується здійснювати розрахунки прибутку за об’єктами визначення:

• вцілому підприємство;
• чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку,  що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов’язкових платежів і зборів, що сплачуються за рахунок прибутку;
• окремі сфери діяльності – операційної, фінансової, інвестиційної;
• структурні підрозділи (центри відповідальності);
• окремі операції, пов’язані з короткостроковими фінансовими вкладеннями, окремими інвестиційними проектами;
• окремі види продукції – як різниця між ціною й собівартістю [23, с.57].

Основними функціями прибутку є такі:

а) слугує мірилом, що дає змогу оцінити результати господарської діяльності підприємства;

б) є джерелом винагороди засновникам (власникам) підприємства. За показником прибутку визначається частка доходів засновників (власників) підприємства та розміри очікуваних дивідендів (для акціонерних товариств);

в) в умовах ринкових відносин прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та вдосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування;

г) прибуток виступає критерієм доцільності під час схвалення господарських рішень на підприємстві. Оскільки більшість рішень підприємства пов’язані з витрачанням ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), вони мають розглядатись з урахуванням величини прибутку, який підприємство отримає у результаті їхньої реалізації;

д) прибуток є основним фінансовим важелем при формуванні надходжень до бюджету країни. Регулюючи розміри прибутку, що залишаються у розпорядженні підприємств, держава стимулює ділову активність суб’єктів господарювання [12, с.49-50].

Значення прибутку полягає в тім, що він є:

• основним джерелом фінансування розвитку підприємства, вдосконалення його матеріально-технічної бази та продукції, забезпечення всіх форм інвестування;
• об’єктом оподаткування та джерелом сплати податків [2, с.227].

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його балансовий прибуток.

Найбільш повне визначення балансового прибутку дано у статистичному щорічнику України за 1996 рік. «Балансовий прибуток – загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій» [11, с.21].

Отримання балансового прибутку пов’язане з кількома напрямками діяльності підприємства.

По-перше, це основна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток має основну питому вагу в складі балансового прибутку.

По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов’язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. Її можна визначити як прибуток від іншої реалізації. Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації можуть значно коливатись на окремих підприємствах і в окремі періоди.

По-третє, це діяльність пов’язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мають тенденцію до зростання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

По-четверте, це діяльність пов’язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат підприємств. До них належать:

а) прибутки і збитки минулих років, що виявлені у звітному періоді;

б) невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);

в) надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;

г) штрафи, пені, неустойки, що надходять за порушення господарських договорів суб’єктами господарювання у зв’язку із застосуванням фінансових санкцій; штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;

д) кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;

е) прибуток від завищення цін і тарифів;

є) курсова різниця від операцій в іноземній валюті;

ж) прибуток і збиток від ліквідації основних засобів;

з) вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;

і) прибуток (збиток) від спільної діяльності.

Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включаються [5, с.179-180].

Загальний прибуток підприємства складається з прибутку, отриманого підприємством від звичайної діяльності та від надзвичайних подій. Прибуток від звичайної діяльності становить близько 95% загальної суми отриманого підприємством прибутку. Більша частка прибутку від звичайної діяльності припадає на прибуток від операційної діяльності, зокрема від здійснення основної діяльності підприємства (реалізації продукції, робіт, послуг). Прибуток від іншої операційної діяльності складається з прибутку від реалізації оборотних активів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, залишків незавершеного виробництва тощо), реалізації іноземної валюти, якою підприємство володіє з метою забезпечення операційної діяльності (наприклад, імпортування сировини, комплектуючих), прибуток від операційної оренди та інших операцій підприємства, що не належать до фінансової або інвестиційної діяльності [15, с.349-351].

Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку як основного джерела фінансування його інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників. Основними принципами розподілу прибутку є такі:

а) прибуток, отриманий підприємством у результаті його господарської діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарюючим суб’єктом; частка прибутку, що надходить до держави, визначається встановленим законодавством ставками податку;

б) визначення напрямів використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, знаходиться у його компетенції.

Порядок розподілу та використання чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та обов’язкових платежів, фіксується у статусі підприємства.

Існує безліч різних чинників впливу на прибуток підприємства, тобто основних умов внутрішнього та зовнішнього середовища, які визначають розмір та склад доходів і витрат.

До чинників внутрішнього середовища відносять: зношеність основних засобів; затратність або висока матеріаломісткість виробництва; рівень кваліфікації працівників; рівень інноваційного розвитку; ефективність роботи відділів збуту; тривалість виробничого циклу; наявність браку; наявність ефективних виробничих програм; швидкість окупності капіталовкладень; фінансова незалежність підприємства тощо.

До чинників зовнішнього середовища підприємства, що впливають на рівень прибутку відносять такі як: наявність конкурентів; низька конкурентоспроможність; низька купівельна спроможність населення; політична нестабільність в країні; зміни законодавчого характеру; низька інвестиційна привабливість підприємства; недоступність до фінансового ринку; зміни відсоткових ставок на фінансовому ринку; рівень безробіття; низька кваліфікація населення та інші.

Управління формуванням прибутку є складовою системою загального управління прибутком, що, окрім цього, охоплює і управління його розподілом. Ця система виконує такі завдання: збільшення обсягу прибутку загалом за рахунок збільшення його від основної та інших видів діяльності; зниження витрат у процесі його формування; забезпечення стабільності в одержанні прибутку; розподіл одержання прибутку в часі.

Для ефективного управління прибутком необхідно мати достатню інформаційну базу для прийняття оптимальних управлінських рішень. Такою базою виступають результати аналізу прибутку, доходів та витрат. Джерелом вихідних даних для проведення такого аналізу слугує річна фінансова звітність підприємства та маркетингові дослідження ринку.

Під час здійснення розподілу прибутку підприємства відбувається процес формування напрямів його використання відповідно до стратегічних цілей і завдань розвитку підприємства та забезпечує реалізацію основних функцій використання прибутку: розподільчої – виступає джерелом прибутковості бюджету; стимулюючої – є джерелом фінансових ресурсів для розвитку підприємства, покращення добробуту його власників та засобом реалізації соціальних програм [14, с.97].