Суб’єкти адміністративного права

Іноземці, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення несуть відповідальність на загальних підставах.

За порушення іноземцями встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також недотримання Правил транзитного переїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України [2].

Іноземця може бути видворено за межі України за рішенням органів внутрішніх справ або Служби безпеки України, якщо: його дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку; це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; він грубо порушив законодавство про правовий статус іноземців.

При цьому іноземний громадянин зобов'язаний покинути територію України у термін, зазначений у рішенні про видворення. Іноземці, які ухиляються від виїзду, підлягають з санкції прокурора затриманню і видворенню у примусовому порядку. Затримання допускається лише на термін, необхідний для видворення. Рішення про видворення іноземців з України може бути оскаржено до суду. Оскарження не зупиняє виконання рішення про видворення. Видворення іноземців здійснюється органами внутрішніх справ. Іноземці, які підлягають видворенню, або фізичні, юридичні особи, які приймають цих іноземців, влаштовують їх незаконні в'їзд, проживання, працевлаштування, сприяють в ухиленні від виїзду після закінчення терміну перебування, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, громадяни та іноземці в Україні поряд з державними службовцями та об’єднаннями громадян можуть виступати суб’єктами адміністративного права. При цьому, адміністративно-правовий статус іноземців є таким же як  і  громадян України, однак адміністративна правомочність іноземців дещо вужча від правомочності громадян України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Державна служба - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті, щодо практичного виконання завдань і функцій держави, за що їм виплачується заробітна платня із державного бюджету. Крім того, державна служба має свої принципи, а до осіб, які вступають на державну службу пред’являються певні вимоги.

Державні службовці є ланкою державного управлінського механізму, через яку реалізується виконавча влада, втілюються в життя державні вимоги та управлінські рішення. Від того, як вони розуміють і виконують свою роботу, наскільки точно і правильно діють, залежить ефективність функціонування органу управління і всієї системи виконавчої влади.

Класифікація державних службовців зводиться до поділу їх на категорії, які в свою чергу мають ранги. Що ж до правового статусу державних службовців, то вони наділені певними правами та обов’язками, які визначають їх правове положення, а також для них встановлено особливі умови декларування доходів й на них поширюється відповідальність за порушення правових норм.

Об’єднання громадян в Україні – це виключно добровільне громадське формування, утворене на основі єдності інтересів фізичними особами для спільної реалізації законних прав і свобод. В Україні законодавцем встановлено п’ять критеріїв, за якими об’єднання громадян поділяються на види. Крім того, об’єднання громадян за певними ознаками відрізняються від державних органів.

Громадяни та іноземці в Україні поряд з державними службовцями та об’єднаннями громадян можуть виступати суб’єктами адміністративного права. При цьому, адміністративно-правовий статус іноземців є таким же як  і  громадян України, однак адміністративна правомочність іноземців дещо вужча від правомочності громадян України.

 

 

 

 

 

Практична частина

 

Задача № 1.

Під час перевірки реєстраційних документів на легковий автомобіль ВАЗ 21093, працівник ДАІ встановив, що колір автомобіля не відповідає кольору, записаному в технічному паспорті. Фактично – червоний, а за технічним паспортом – білий. Працівник міліції склав на водія протокол за ст. 1211 КпАП України.

Чи відповідає дана кваліфікація фактично вчиненому? Здійсніть аналіз юридичного складу проступку.

 

Рішення

В даному випадку працівник міліції невірно кваліфікував дане правопорушення, оскільки ст.. 121-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за експлуатацію водіями транспортних засобів,                   номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних   документах. Тобто дана стаття не має ніяких відомостей стосовно управління автомобілем, в якому колір не відповідає встановленому в техпаспорті.

В статті 37 Закону України “Про дорожній рух” вказано, що підставою для заборони експлуатації транспортних засобів є невідповідність реєстраційних даних записам у  свідоцтві  про реєстрацію (технічному  паспорті,  технічному  або  реєстраційному талоні). Таким чином, в нашому випадку було здійснено порушення правил експлуатації транспортних засобів.

В п. 35 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок затверджених Постановою КМУ від 07.09.1998 №1388 вказано, що перереєстрація  транспортних  засобів  проводиться у разі зміни   їх   власника,   місця   стоянки,   місцезнаходження   або найменування  власника  -  юридичної  особи,  місця проживання або прізвища,  імені чи по батькові фізичної особи,  яка  є  власником транспортного   засобу,   а   також   кольору,  марки  або  моделі транспортного засобу внаслідок переобладнання  чи  заміни  двигуна або  кузова,  інших вузлів та агрегатів,  що мають ідентифікаційні номери.

В статті 121 ч. 4 вказується, що порушення правил реєстрації та перереєстрації транспортних засобів  тягне за собою накладення   штрафу    від    двох    до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В даному випадку об’єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини, які забезпечують порядок керування в сфері дорожнього руху.

Суб’єктом є власник автомобіля.

Об’єктивна сторона виражається в порушенні правил державної реєстрації та обліку автомобілів. 

Суб’єктивна сторона виражається в формі умислу. 

 

Задача № 2

З нагоди наближення Нового року майстер дільниці № 1 цеху № 13 акціонерного товариства “Херсонські комбайни” Куракін у приміщенні інструментальної майстерні розпив зі своїми підлеглими Турковим та Васенковим пляшку самогону, яку приніс Турков. Дії всіх зазначених в умові задачі осіб були кваліфіковані за ст. 178 КпАП України.

Чи згодні Ви з даною кваліфікацією? Здійсніть аналіз юридичного складу проступку.

Рішення

Дії  зазначених в умові задачі осіб треба кваліфікувати так: майстер Куракін – ч. 2 ст. 179 КпАП України – “Розпивання з підлеглими спиртних напоїв на виробництві”, оскільки спиртне було розпито у приміщенні (інструментальна майстерня) на підприємстві (акціонерне товариство “Херсонські комбайни”) з підлеглим (гр-н Турков); а Турков – ч. 1 ст. 179 КпАП – “Розпивання спиртних напоів на виробництві”. Відповідно й міра покарання тут буде дещо різниться: для Куракіна – штраф у розмірі від 4 до 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а для Туркова – штраф у розмірі від 3 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Юридичний аналіз складу правопорушення, передбаченого ст. 179 КпАП:

Об’єктом правопорушення виступає громадський порядок.

Об’єктивна сторона виражена у вигляді активних дій – розпивання спиртних напоїв (самогону) на виробництві.

Суб’єкт. У нашому вигляді як загальний ч. 1 ст. 179 (підлеглий Турков), так і спеціальний – ч. 2 ст. 179 (майстер Куракін).

Суб’єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу – майстер і підлеглий розуміли неправомірність своїх дій, але продовжували і закінчили їх.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1.	Грудицька С. Щодо питання про напрямки розвитку законодавства про об’єднання громадян // Право України. – 1998. - № 11. – С. 40 – 42.
2.	Коваль Л. В. Адміністративне право України. Курс лекцій. – К.: Основи, 154 с.
3.	Кодекс України про адміністративні правопорушення з постатейними матеріалами / За заг. ред. Е. Ф. Демського. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 1088 с.
4.	Колодій А. М., Олійник А. Ю. Державне будівництво і самоврядування: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 304 с.
5.	Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник для студентів. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 756 с.
6.	Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Юрінком Інтер, 1996. – 80 с.
7.	Лаврінчук І. Особливості правового регулювання проходження служби державними службовцями // Право України. – 1998. - № 3. – С. 71 – 74.
8.	Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ // Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. – К., 1993. – С. 438 – 464.
9.	Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 року // ВВР. – 1993. - № 52. – Ст. 490; 1995. - № 34. – Ст. 268.
10.	Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 року // ВВР. – 1992. - № 34. – Ст. 505; 1993. - № 46. – Ст. 427.