Суб’єкти адміністративного права

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з курсу “Адміністративного права”

варіант №3

тема:

Суб’єкти адміністративного права

 

 

 

 

       

 

 

 

План

 

 

Вступ
1. Поняття та принципи державної  служби. Вимоги щодо вступу на  службу
2. Класифікація державних службовців  та їх правовий статус
3. Поняття та різновиди об’єднань  громадян. Розпізнавальні ознаки  об’єднань громадян і державних  органів
4. Громадяни як суб’єкти адміністративно-правових  відносин. Адміністративно-правовий  статус громадян України та  іноземців
Висновки
Практична частина
Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Адміністративне право України – це самостійна галузь права, яка об’єднує норми і правові інститути, що регулюють суспільні відносини у сфері державного управління, виконавчо-розпорядчої діяльності.

Як і будь-яка інша галузь права, адміністративне право має своїх суб’єктів, серед яких є державні службовці, об’єднання громадян, окремі громадяни та іноземці. Саме ці суб’єкти й беруть безпосередню участь в здійсненні державного управління та виконавчо-розпорядчої діяльності. Тому, питання, що стосуються суб’єктів адміністративного права є актуальними в наш час – час переходу до ринкових відносин.

Метою виконання контрольної роботи є розгляд матеріалу та закріплення отриманих знань про різні види суб’єктів адміністративного права  – державних службовців, об’єднань громадян, окремих громадян України та іноземців. За предмет дослідження відповідно взято законодавство України, що визначає адміністративно-правовий статус суб’єктів адміністративного права України.

Виконанню контрольної роботи сприяли думки таких вчених як Колпаков В. К., Коваль Л. В., Колодій А. М., Олійник А. Ю., Лаврінчук  І. та інших. В роботі розглянуто цілий ряд законодавчих актів, що регулюють поставлені в роботі питання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття та принципи державної служби.  Вимоги щодо вступу на державну службу

 

Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження та обіймають певні посади. Посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Посадовими особами відповідно до Закону України «Про державну службу» вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

До основних принципів державної служби Закон відносить:

а) служіння народу України;

б) демократизм і законність;

в) гуманізм і соціальна справедливість;

г) пріоритет прав людини і громадянина;

д) професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі;

е) персональна відповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліна;

є) додержання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;

ж) додержання прав підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян [4].

Говорячи про вимоги щодо вступу на державну службу, треба зазначити, що право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які здобули відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний добір або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

Проте, до вимог вступу на державну службу можна віднести й такі. Державний службовець повинен: а) сумлінно виконувати свої службові обов'язки; б) шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, додержуватися високої культури спілкування; в) не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Крім того, не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які:

• визнані у встановленому порядку недієздатними;

• мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;

• у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їхніми близькими родичами чи свояками;

• в інших випадках, встановлених законами України.

Окремої уваги заслуговують вимоги вступу на службу до органів внутрішніх справ. Проходження служби особами рядового та начальницького складу ОВС України регулюється відповідним Положенням, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України. Так, на службу в ОВС приймаються на добровільних засадах особи, що досягли 18-річного віку, здатні за особистими якостями, освітою і станом здоров’я виконувати покладені на них обов’язки. Не підлягають прийому на службу в ОВС призовники [5].

Таким чином, державна служба - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті, щодо практичного виконання завдань і функцій держави, за що їм виплачується заробітна платня із державного бюджету. Крім того, державна служба має свої принципи, а до осіб, які вступають на державну службу пред’являються певні вимоги.

 

 

2. Класифікація державних службовців та їх правовий статус

 

Державні службовці - це кадровий склад (або особовий склад, чи персонал) органів державного управління. Будучи співробітниками державного органу, вони фактично перебувають на службі у держави і виконують її завдання та функції.

Посади державних службовців класифікуються за категоріями та рангами. Основними критеріями класифікації посад державних службовців є:

• організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу;
• обсяг і характер компетенції на конкретній посаді;
• роль і місце посади в структурі державного органу.

Усього в Україні встановлено 7 категорій і 15 рангів. Кожній із 7 категорій відповідає 3 ранги. Отже, державному службовцю присвоюється один із трьох рангів, що відповідає категорії, під яку підпадає та чи інша посада.

Встановлені такі категорії та ранги.

Перша категорія (3, 2, 1 ранги):

• посади голів державних комітетів, що не є членами Уряду України;

• голів інших центральних органів державної виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України;

• Постійного Представника Президента України в Республіці Крим;

• голів держадміністрацій в областях, містах Києві та Севастополі;

• перших заступників міністрів, перших заступників голів державних комітетів, що входять до складу Уряду;

• керівників Адміністрації Президента України;

• Секретаріату Верховної Ради України та інші, прирівняні до них посади.

Друга категорія (5, 4, 3 ранги):

• посади заступників керівника Адміністрації Президента України;

• заступників керівника Секретаріату Верховної Ради України;

• заступників керівника апарату Кабінету Міністрів України;

• керівників структурних підрозділів Секретаріату Верховної Ради України;

• секретаріатів постійних комісій Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, апарату Кабінету Міністрів України;

• радників та помічників Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України;

• заступників міністрів, заступників голів державних комітетів, які входять до складу Уряду;

• перших заступників, заступників голів комітетів та інших центральних органів державної виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України;

• першого заступника Постійного Представника Президента України в Республіці Крим;

• перших заступників глав обласних Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади.

Третя категорія (7, б, 5 ранги);

• посади заступників керівників структурних підрозділів, завідувачів секторами, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної Ради України і апарату Кабінету Міністрів України;

• заступників Постійного Представника Президента України в Республіці Крим;

• заступників глав обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

• глав держадміністрацій в районах, районах міст Києва та Севастополя;

• начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади та інші, прирівняні до них посади.

Четверта категорія (9, 8, 7 ранги):

• посади спеціалістів Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної Ради України і апарату Кабінету Міністрів України;

• заступників начальників управлінь, самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади;

• керівників управлінь, відділів, служб обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші, прирівняні до них посади.

П'ята категорія (11, 10^ 9 ранги):

• посади спеціалістів міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади;

• заступників голів держадміністрацій у районах, районах міст Києва та Севастополя;

• заступників керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

• спеціалісти апарату цих адміністрацій та інші, прирівняні до них посади.

Шоста категорія (13, 12, 11 ранги):

• посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій;

• спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади.

Сьома категорія (15, 14, 13 ранги):

• посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів та інші прирівняні до них посади [2].

Зазначені ранги державним службовцям присвоюються відповідно до очолюваної посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Ранги, які відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом України. Ранги, які відповідають посадам другої категорії, присвоюються Кабінетом Міністрів України. Ранги, які відповідають посадам третьої - сьомої категорій, присвоюються керівником державного органу, в системі якого працює державний службовець.

Під правовим статусом державних службовців слід розуміти насамперед їх правове становище, тобто наділення їх певними правами та обов’язками.

Так, основними обов'язками державних службовців є:

• додержання Конституції України та інших актів законодавства України;

• забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їхньої компетенції;

• недопущення порушень прав і свобод людини і громадянина;

• безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне й точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

• збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;

• постійне вдосконалення організації своєї роботи та підвищення професійної кваліфікації;

• сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість у роботі.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні повідомити вищу за посадою особу.