Особливості прав власності релігійних організацій

У власності релігійних організацій  можуть бути будівлі, предмети культу, об’єкти виробничого, соціального  і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для  забезпечення їх діяльності.

У сучасній практиці майнова  база релігійних організацій не завжди буває сформована на момент її створення. Майнова відокремленість у цьому  разі полягає у суб’єктивному  праві, в абстрактній можливості для релігійної організації мати таке майно у майбутньому. Особливістю ознаки майнової відокремленості є те, що після передачі майна цій організації її засновники втрачають усі майнові права щодо нього. Так, вони не вправі одержувати дивіденди, розподіляти майно організації у разі її ліквідації.

Третьою ознакою є самостійна цивільно-правова відповідальність релігійних організацій, яка полягає у тому, що вони несуть самостійну майнову відповідальність за своїми зобов’язаннями всім належним їм майном. Засновники релігійних організацій не відповідають за її зобов’язаннями, а остання не відповідає за зобов’язаннями засновників.

Четвертою ознакою релігійних організацій як юридичних осіб є  виступ у цивільному обороті від  свого імені, яка означає можливість для організації набувати і здійснювати  цивільні права та нести обов’язки, а також виступати позивачем і відповідачем у суді.Релігійні організації виступають у цивільному обороті від свого імені, самостійно набувають цивільні права і обов’язки. Разом з тим релігійні організації належать до непідприємницьких юридичних осіб. Оскільки, по-перше, мета їх створення – задоволення релігійних потреб, сповідувати і поширювати віру; по-друге – ці організації мають право займатися підприємницькою діяльністю, шляхом заснування юридичних осіб, у формах і порядку, встановленому в законі, але така діяльність повинна відповідати цілям даних організацій і бути спрямована на їх досягнення; по-третє – відсутнє право на розподіл отриманого прибутку між засновниками.

Зазначене вище дозволяє зробити  висновок, що релігійні організації  належать до непідприємницьких юридичних осіб приватного права. Для них, за окремими доповненнями, характерні: організаційна єдність; наявність відокремленого майна; самостійна цивільно-правова відповідальність; участь у цивільному обороті від свого імені.

 

2.2. Різновиди релігійних організацій та порядок їх реєстрації

 

Останнім часом  спостерігається тенденція до зростання  кількості релігійних організацій  різного віросповідання, статути  яких зареєстровані в Україні.

Аналіз розділу 2 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» дозволяє виділити наступні різновиди релігійних організацій:

- релігійні  громади - місцеві релігійні організації  віруючих одного віросповідання, напряму або течії, які добровільно  об’єдналися з метою спільного  задоволення потреб сповідувати і поширювати обрану віру;

- релігійні управління і центри;

- монастирі,  релігійні братства, місіонерські  товариства (місії) – громада  ченців або черниць, що з  належними їй землями й капіталами  становить церковно-господарську  організацію;

- духовні навчальні  заклади – заклади для підготовки  служителів культу різних віросповідань. 

Перебувають у  віданні духівництва, утворюються  постійно діючими керівними органами об’єднань релігійних організацій (управліннями або центрами) відповідно до їх зареєстрованих в установленому порядку статутів (положень) і діють на підставі своїх статутів.

Така ситуація привертає пильну увагу до проблем, пов’язаних з установчими документами  та реєстрацією релігійних організацій.

Для створення будь-якої юридичної особи, зокрема, релігійної організації, перш за все, необхідне прийняття певного акту волевиявлення її засновників, який закріплюється в установчих документах.

Установчим  документом кожної релігійної організації, відповідно до чинного законодавства про свободу совісті та релігійні організації, є статут або положення.

Ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні  організації» регламентує основні  вимоги, які повинен містити саме статут (положення) релігійної організації:

1) вид релігійної організації,  її віросповідну приналежність  і місцезнаходження;

2) місце релігійної організації  в організаційній структурі релігійного  об’єднання;

3) майновий стан релігійної  організації; 

4) права релігійної організації  на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів;

5) порядок внесення змін  і доповнень до статуту (положення)  релігійної організації; 

6) порядок вирішення майнових  та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації.

Також ч. 2 ст. 12 Закону України  «Про свободу совісті та релігійні  організації» передбачено, що статут (положення) релігійної організації ухвалюється  на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з’їздах, конференціях.

Рішення про ухвалення  статуту (положення) релігійної організації  оформлюється відповідним протоколом, який підписують голова та секретар зборів. Оскільки законодавець закріпив мінімальну кількість засновників релігійної громади в кількості не менше 10 громадян, які досягли 18-річного віку, то цілком зрозуміло, що на загальних зборах віруючих повинна бути присутньою  зазначена кількість засновників. Лише тоді вказані збори можуть вважатися легітимними.

Слід звернути увагу, що юридична адреса релігійної організації повинна бути обов’язково відображена в її статуті (положенні) в зв’язку з тим, що за місцезнаходженням релігійної організації відповідні державні органи та органи місцевого самоврядування здійснюють свої контролюючі та наглядові функції, а також відбувається офіційне листування з юридичними та фізичними особами.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які, відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону, виступають від її імені.

При цьому юридична адреса релігійної організації повинна  підтверджуватися  документально. Документами на її підтвердження можуть бути: свідоцтво про право власності на нерухоме майно (приміщення), договір оренди, договір про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю тощо.

Не менш важливим є і питання щодо зазначення в статуті релігійної організації її найменування. Однак в Законі такої вимоги до статуту не передбачено.  Водночас є цілком очевидним, що релігійна організація повинна мати назву, відмінну від назви інших, вже зареєстрованих, релігійних організацій. Існування  релігійних організацій з тотожними назвами може ввести в оману як звичайних громадян, так і посадовців органів державної влади та місцевого самоврядування, тим більше за наявності такого розмаїття існуючих релігійних організацій різних конфесій в нашій державі.

Не знайшла  свого відображення в чинному  законодавстві низка положень щодо зазначення в статуті релігійної організації органів її управління, їх компетенції, порядку прийняття  ними рішень та порядку вступу громадян до релігійної організації та виходу з неї.

Досить важливим аспектом є визначення в статуті  порядку вирішення майнових та інших  питань у разі припинення діяльності релігійної організації. Це  питання врегульоване ст. 20 Закону, відповідно до якої порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації  встановлюється  відповідно до її статуту (положення) і чинного законодавства.

Таким чином, можна  зробити висновок, що для більш  детального регулювання положень діючого  законодавства відносно статуту (положення) релігійної організації, слід внести відповідні доповнення до ст. 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», зокрема, щодо обов’язкового зазначення в статуті: найменування релігійної організації; органів управління, їх компетенції та порядок прийняття ними рішень; відносини членства в організації.

Для набуття  статусу юридичної особи релігійні  організації мають бути зареєстрованими, тобто визначені як учасники правовідносин. Державна реєстрація надає релігійній організації права юридичної особи: право на відкриття банківських рахунків, оренду чи набуття права власності на місця богослужінь або для інших релігійних питань, право укладати договори, тобто здійснювати діяльність, яка пов’язана з відправленням культів, наприклад, запрошувати іноземних місіонерів, організовувати візити у тюрми, лікарні.

Закон України  «Про свободу совісті та релігійні  організації» безпосередньо регламентує  порядок реєстрації релігійних організацій. Так, законом визначено, що залежно від організаційно-правової форми релігійної організації з метою набуття статусу юридичної особи здійснюють реєстрацію у обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а у Республіці Крим – до Уряду Республіки Крим або у державного органу України у справах релігій. Цей перелік є вичерпним.

Реєстрація  релігійних громад здійснюється у обласної, Київської та Севастопольської міських  державних адміністраціях, а у  Республіці Крим – Урядом Республіки Крим. Законом також визначено, що монастирі та релігійні братства можуть бути утворені також у порядку, передбаченому для утворення релігійних громад, з реєстрацією їх статутів (положень). Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут (положення) до державного органу України у справах релігій. Зараз державним органом України у справах релігій є державний комітет України у справах національностей та релігій. Для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку подають заяву та статут (положення) на реєстрацію.

Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає  заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

Потім релігійна організація повина бути внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Державний комітет з питань підприємництва України листом від 12 липня 2004 р. № 4690 через свої територіальні представництва надав роз’яснення державним реєстраторам щодо порядку включення до Єдиного державного реєстру установ і організацій, для яких окремими законами встановлені особливості державної реєстрації. В заповнену реєстраційну картку державний реєстратор вносить ідентифікаційний код з переліку, отриманого від органу статистики та вносить відомості реєстраційної картки до Єдиного державного реєстру. На підтвердження включення до реєстру оформлюється та видається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Організаційно-правові  форми суб’єктів господарювання визначаються Класифікацією організаційно-правових форм господарювання Державного класифікатора  України, затвердженою наказом Держспоживстандарту України від 28 травня 2004 року № 97, яка розроблена відповідно до вимог Господарського кодексу України. Зазначеною Класифікацією визначена така організаційно-правова форма як «релігійна організація».

Для набуття  статусу суб’єкта цивільно-правових відносин релігійна організація має здійснити передбачену законом постановку на облік в органах Пенсійного фонду. Документом, що підтверджує реєстрацію релігійної організації в органах Пенсійного фонду, є повідомлення, у якому позначається реєстраційний номер релігійної організації.

Релігійна організація  також повинна зареєструватись  у Фонді соціального страхування  від нещасних випадків на виробництві  та професійних захворювань України, Фонді соціального страхування  з тимчасової втрати працездатності, Фонді загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Після вчинення цих дій релігійна організація  повинна стати на облік в державній  податковій адміністрації. Постановка на облік в податкові органи підтверджується довідкою, виданою податковим органом і його штампом на оригіналі статуту релігійної організації.

Релігійна організація  повинна одержати дозвіл на виготовлення печатки, що надається органами дозвільної системи. Дозвіл, виданий органами дозвільної системи, дає можливість релігійній організації одержати печатку в спеціалізованих підприємствах.

Законом України  «Про оподатковування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р. у п.п. 7.11 визначаються наступні види неприбуткових організацій:

а) органи державної  влади України, органи місцевого  самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються  за рахунок коштів відповідних бюджетів;

б) благодійні фонди  і благодійні організації, створені в порядку, визначеному Законом для проведення благодійної діяльності, в тому числі громадські організації, створені з метою провадження економічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої і наукової діяльності, а також творчими спілками та політичними партіями;

в) пенсійні фонди, кредитні спілки;

г) інші, ніж  визначені в абзаці «б», юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами  відповідних законів;

д) спілки, асоціації  та інші об'єднання юридичних осіб; створені для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників та не проводять господарської діяльності, за винятком отримання пасивних доходів;