Організація та функції сучасної адвокатури України

Діяльність адвокатських об’єднань ґрунтується на засадах  добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Вони реєструються в Міністерстві юстиції України, після чого повідомляють місцевим органам влади про свою реєстрацію, а адвокати – про  одержання свідоцтва на право  заняття адвокатською діяльністю.

Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори є юридичними особами. Вони, як і адвокати, що приватно практикують, мають рахунки у банках на територіях України. Печатку і штамп із своїм найменуванням.

Закон визначає відносини  адвокатури з державними структурами, гарантуючи при цьому її самостійність та незалежність [15, c. 346 – 350]. Зокрема, Міністерство юстиції забезпечує фінансування оплати праці адвокатів за рахунок держави у випадку участі адвоката в кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадян від оплати юридичної допомоги; узагальнює статистичну звітність про адвокатську діяльність.

Адвокати України за Законом виконують такі функції:

-         дають консультації та роз’яснення  з юридичних питань, усні і  письмові довідки щодо законодавства;

-         складають заяви, скарги та  інші документи правового характеру;

-         посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть;

-         здійснюють представництво в  суді, інших державних органах;

-         надають юридичну допомогу підприємством;

- здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;

-         виконують свої обов’язки, передбачені  кримінально-процесуальним законодавством, під час дізнання та на попередньому слідстві [16, c. 24].

На установчому з’їзді 20-22 вересня 1990 р. була створена Спілка адвокатів України. Метою Спілки за її статутом є об’єднання зусиль адвокатів у розбудові демократичної  правової держави, поліпшення юридичної  допомоги я, надаваної громадянам, установам, підвищення ролі і авторитету адвокатури в суспільстві, сприяння розвитку індивідуальної адвокатської практики, а також набуттю  адвокатурою повної самостійності  й самоврядування, захист прав і  законних інтересів членів спілки [17, c.115 – 124].

Керівники органами Спілки є з’їзд, конференція, правління. ревізійна  комісія. Керують спілкою президент та три віце-президенти.

У областях створені відділення Спілки. Її почесними членами є  адвокати з США, Канади, Аргентини.

Проте це не єдина форма  об’єднання українських адвокатів  у спілки чи асоціації, які входять  до складу Міжнародної спілки адвокатів.

 

3.2. Вимоги до професії  адвоката

Адвокатом, за Законом про  адвокатуру, можу бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальність юриста або  помічника адвоката не менше двох років, котрий склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про  право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Він не може працювати в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість [18, c. 93 – 98].

Для визначення рівня професійних  знань осіб, що мають намір займатися  адвокатською діяльністю, створюються  кваліфікаційно-дисциплінарні комісії  адвокатури. Ці комісії діють у  складі двох палат – атестаційної та дисциплінарної.

Атестаційна палата має у  своєму складі 11 членів. До неї входять  чотири адвокати, чотири судді та по одному представнику від Ради Міністрів  Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських Ради народних депутатів і відповідних управлінь юстиції, а також відділення спілки адвокатів України.

Атестаційна палата розглядає  заяви з доданими до неї документами  осіб. Які виявили бажання займатися  адвокатською діяльністю, приймає кваліфікаційну іспити, ухвалює рішення про видачу або про відмову у видачі свідоцтва  про право на заняття адвокатською діяльністю [19, c.204 – 209].

Особа, яка має бажання  займатися адвокатською діяльністю, подає до атестаційної палати заяви, нотаріально засвідчену копію диплома  про вищу освіту юридичну, документ, що підтверджує стаж роботи за спеціальністю  юриста або помічника адвоката не менше двох років. Подані документи  розглядаються палатою протягом одного місяця від дня надходження.

Кваліфікаційні іспити включають  відповіді на усні запитання з  різних галузей права, вирішення практичних завдань співбесіди [20, c.89 – 93]. Програми цих іспитів розробляються і затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури.

Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має право складати їх повторно через рік [21, c.215 – 222].

Рішення щодо видачі свідоцтва  про право на заняття адвокатською діяльністю або про відмову у  його видачі приймається відкритим  голосуванням більшістю голосів  від загальної кількості членів палати.

Відмова у видачі свідоцтва  може бути в місячний строк оскаржень  до Вищої кваліфікаційної комісії  адвокатури.

 

Враховуючи вищевикладене  в третьому розділі зазначаємо, що в Україні згідно з Законом  «Про адвокатуру» працюють адвокатські  бюро, колегії, фірми, контори які  є юридичними особами, а також  адвокати як суб’єкти підприємницької  діяльності, перелічуємо функції  адвокатури, констатуємо той факт що в 1990році створена Спілка адвокатів  України, зазначаємо її мету, функції тощо. Також коротенько наводимо вимоги до професії адвоката, як практичну рекомендацію «як стати адвокатом».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Конституція України закріплює  право кожного на захист від обвинувачення  і надання правової допомоги при  вирішенні справ у судах та інших державних органах.

 Організація та принципи  діяльності адвокатури визначаються  Законом України "Про адвокатуру", прийнятим Верховною Радою України  19 грудня 1992 р. Цей Закон відводить  адвокатурі чільне місце, маючи  на меті відновити престиж  цієї професії, її історичні традиції, піднести роль у суспільстві  як одного з гаранту забезпечення  конституційних прав i свобод громадян. Адвокатура України є добровільним  професійним громадським об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод та представляти законні  інтереси громадян України, іноземців, ociб без громадянства, юридичних  ociб, надавати їм різноманітну  юридичну допомогу. Згідно закону, адвокатура України є добровільним  професійним громадським об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод та представляти законні  інтереси громадян України, іноземців, ociб без громадянства, юридичних  ociб, надавати їм різноманітну  юридичну допомогу. Особа, що одержала  свідоцтво про право на зайняття  адвокатською діяльністю, має право  практикувати індивідуально або  відкрити своє адвокатське бюро, або об'єднуватись з іншими  адвокатами в колегії, фірми,  контори та інші адвокатські  об'єднання, які діють відповідно  до Закону “Про адвокатуру”  i своїх статутів.

Таким чином, роблячи висновки з першого розділу, встановлено, що адвокатура своїми коренями уходить в сиву давнину. Перші її спомини в історичних правових пам’ятках ми бачимо у стародавніх греків, де адвокатура була більше ораторським мистецтвом, ніж знанням права, у Карфії в якості адвокатів були родичі, у турків – муфтії знавці ісламського права, і звичайно окремим стовпом для розвитку світової адвокатури є римське право.

Також нами виявлено, що у  різних народів вимоги до професії адвоката були різні, а саме у середньовічній Франції адвокатом могла стати  людина, яка мала юридичну освіту, в Німеччині адвокатом міг стати будь хто (тобто без вимог), а в Англії адвокат це людина, яка пройшла восьми річний курс навчання в судовій колегії.

Що стосується історичного  аспекту розвитку адвокатури в Україні, то слід зазначити, що цей інститут почав розвиватися в період польсько-литовської доби (ХІV-XVI ст.) Але що характерно, сама назва адвокат тут називається  - прокурор. Так написано в литовському  статуті: «Прокурор - спеціальний урядовий захисник для убогих вдів і сиріт». Також нами проаналізовано ще один історичний документ «Права за якими  судиться малоросійський народ», тут  передбачається платний адвокат, але  в окремих випадках правова допомога могла надаватися безоплатно. В більш-менш сучасному вигляді адвокатура постає з 1929 року з прийняттям  «Положення про адвокатуру УРСР», звичайно апогеєм  розвитку адвокатури в Україні є  Закон «Про адвокатуру» прийнятий 9 грудня 1992року.

Таким чином роблячи висновки по другому розділу, ми констатуємо вимоги за значеним законом до тієї людини,яка хоче бути адвокатом. Нами встановлено, що кваліфікаційна комісія адвокатури складається з двох палат атестаційної і дисциплінарної. Також ми наводимо оригінальний текст «Присяги адвоката», зазначаємо всі функції а також дисциплінарну відповідальність згідно з законом.

 Враховуючи вищевикладене в третьому розділі зазначаємо, що в Україні згідно з Законом «Про адвокатуру» працюють адвокатські бюро, колегії, фірми, контори які є юридичними особами, а також адвокати як суб’єкти підприємницької діяльності, перелічуємо функції адвокатури, констатуємо той факт що в 1990році створена Спілка адвокатів України, зазначаємо її мету, функції тощо. Також коротенько наводимо вимоги до професії адвоката, як практичну рекомендацію «як стати адвокатом».

Отже, на мою думку, інститут адвокатури для України відіграє неабияку роль. На шляху становлення  України як правової держави, на перше  місце, посеред інших чинників, виходить захист прав людини. Саме адвокатура забезпечує цей захист. Тому розвиток та удосконалення цього інституту буде сприяти розвитку нашої країни як правової держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Історія адвокатури України // За ред. Т.В.Варфоломеєвої, О.Д.Святоцького. К.: Либідь, 1992.—С. 15.(Історія адвокатури України: Збірка НКЮ / За ред. Т.В. Варфоломеєвої. – К.: Либідь, 2008. – с. 15.)
2. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. // ВВР. – 1993. − №9. – Ст.62; − 2002. - № 16 (19.04.2002). – Ст. 114 // Голос України. – 2002.19.04. − №74, від 01.10.2008 // ВВРУ. – 2009. − № 13. – Ст. 161/Зі змінами N  2555-VI ( 2555-17 ) від 23.09.2010, ВВР, 2011, N  6, ст.41.
3. Історія держави та права України: навч. Посібник // За ред. П.П. Музиченко; [6-те вид., перероб. І доп.]. – К.: Знання, 2009. – 471с.
4. Історія адвокатури України // Навчальний посібник-2-ге вид. перероб.і допов.//За ред.. В.В. Медвечук – К.: Видавництво “СДМ-Студіо”,2011. – 286 с.
5. Конституція України від 28.06.1996 року// Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
6. Варфоломеева Т.В.,//Криминалистика и профессиональная деятельность защитника.//Навчальний посібник//За ред. Варфоломеева Т.В -К.1987, с.48
7. Основні положення про роль адвокатів  (Прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам  у серпні 1990 року).[Електронний ресурс].-Режим  доступу:         http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=995_835
8. Олександра Примаченко «Дзеркало тижня» №40, 09жовтня 2004. [Електроний  ресурс].-Режим  доступу: http://dt.ua/LAW/svidok_bez_zahistu-41379.html
9. Кримінально-процесуальне право України: Підручник.-5-те вид., перероб. допов.//  За ред..Тертишник В. М.. - К.: А.С.К., 2010. - 848 с.
10.   Кримінальний процесс України: Підручник. - 2-е вид., перероб. і допов // За ред.. Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2009. - 712 с. Назаров В. В., Омельяненко Г. М.
11. Гусєва В.П. Інститут захисту в кримінальному процесі УСРР у 1917-1921 роках // Часопис Академії адвокатури України. – 2010. - №2 – с. 10-12.
12. Кримінально-процесуальний кодекс України Затверджений Законом від 28.12.60 ( 1000-05 ) ВВР, 1961, N 2 ст. 15
13. Закон  України "Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо права свідка на захисника та іншу правову допомогу" N 2395-VI
14. Гончаренко С.В. Щодо проекту Закону України “Про правову допомогу”, розробленого Міністерством юстиції України //Адвокат. –     2011. – № 1. – С. 17–20.
15. Кримінальний процесс України: Навчальний посібник. - 2-е вид.,перероб. ідопов.//- За ред.. , В.Т. Маляренко, Назаров В. В -К.: Атіка, 2010. - 584 с.допомогу”, розробленого Міністерством юстиції України //Адвокат. –     2004. – № 1. – С. 17–20.
16. Справа про право на правову допомогу : Рішення Конституційного Суду України N 23-рп/2009.
17. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар/ За заг. Ред. В.Т.Маляренка, В.Г.Гончаренка — К.:"ФОРУМ", 2009. – 234 с.
18. Кримінально-процесуальне право України. Досудове слідство: Навчальний посібник // За ред. І.Д. Гончарова. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – 248с.
19. Чайка Р.А. Теоретичні та практичні засади участі захисника на досудовому слідстві за призначенням // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2008. –№ 1. – C. 204–209.
20. Чайка Р.А. Юридичний зміст принципу забезпечення права на захист від обвинувачення // Актуальні проблеми реформування приватного права України: Матеріали Всеукраїнської науково-практичноїконференції. – Запоріжжя, 2009. – С. 89–93.
21. Панасюк Т. І. Законодавство про захист свідків та потерпілих від організованих злочинних посягань (порівняльний аналіз) // Т. І. Панасюк // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – К. :Міжвідомчий науково-дослідний центр боротьби з організованою злочинністю, 2011. – № 15. – С. 215–222.
22. Кучерена а.г.м.: юркомпани, 2009. - 234 стр.