Місце принципів судочинства під час реалізації судової влади в Україні

     Доведення вини особи у суді покладається на прокурора, що логічно обумовлює інший важливий конституційний принцип кримінального судочинства - принцип підтримання державного обвинувачення в суді прокурором. Цей принцип визначає напрямки діяльності прокурора як представника держави через свої публічно-правові обов'язки та його роль у судовому процесі. Ця функція є розвитком кримінального переслідування, яке здійснюється прокурором на досудовому розслідуванні. Принцип підтримання державного обвинувачення в суді прокурором впливає на побудову усіх судових стадій кримінального процесу і є специфічним продовженням загальногалузевого принципу змагальності судового процесу.

     Цей галузевий принцип закріплюється статтею 121 Конституцією України, а також ЗУ “Про Прокуратуру” від 05.11.1991 , зокрема статтею 5 в якій роз`яснюються основні функції які покладені на прокуратуру. Однією з таких функцій, відповідно до п.1 цієї статті є підтримання державного обвинувачення у суді, а також до п.2 який наділяє прокурора функцією представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

     Також до галузевих принципів можна віднести принцип колегіальності та одноособовості розгляду справ. Судочинство здійснює суддя одноособово, колегія суддів або суддя й народні засідателі чи суд присяжних. Процесуальні кодекси визначають склад суду залежно від складності

провадження в справі, від тяжкості злочину, від розміру покарання, яке

може бути призначено судом, а в деяких випадках і від згоди підсудного

на розгляд справи тим чи іншим складом. Кримінальні справи (ст. 17 КПК України) розглядає суд першої інстанції, одноособово суддя, який діє від імені суду, за винятком випадків, зазначених у частинах 2 і 3 цієї статті.

     Кримінальні справи про злочини, за які законом передбачена

можливість призначення покарання у вигляді довічного ув'язнення, в суді

першої інстанції розглядає суд у складі двох суддів і трьох народних

засідателів, які під час здійснення правосуддя користуються всіма

правами судді. Цивільні справи розглядає суддя одноособово. Але, в разі

скасування рішення суду, постановленого суддею одноособово в справі по

спорах про визначення місця проживання й відібрання дитини, встановлення

батьківства, виселення, справу обов'язково розглядають у колегіальному

складі суду. Судді місцевих господарських судів розглядають справи одноособово. Але залежно від складності справи, будь-яку справу може бути розглянуто колегіально в складі трьох суддів. Справи в апеляційній і касаційній інстанціях завжди розглядають колегіальне в складі трьох суддів і

більше

Розділ III. Місце принципів судочинства під час реалізації судової влади в Україні

    3.1 Тлумачення та основні напрямки розвитку принципів судочинства

Принципи судочинства посідають вагоме місце під час реалізації судової влади та мають неабияке значення для судової практики. Наприклад:

• вони є гарантією дотримання прав і законних інтересів особи під час провадження у справі
• вони виступають юридичною базою для тлумачення певних процесуальних норм, а також для вирішення суперечностей, що виникають під час судової діяльності;
• кожне рішення суду, яке приймається з порушенням вимог принципів ,підлягає скасуванню
• принципи є основою розвитку та удосконалення судової системи в державі [12,ст. 3]

     Чимало засад правосуддя потребують інколи тлумачення, тобто їх роз`яснення для більшості. Такі тлумачення здійснюються Конституційним Судом  України, а також різними науковцями та правознавцями.  Так, зокрема, Р.В.Ігонін ,кандидат юридичних наук, у своїй роботі “Принципи судової влади” здійснює аналіз змісту деяких принципів судочинства.

     Візьмемо для прикладу принцип обов`язковості рішень суду. Судове рішення є складною комплексною категорією, що включає в себе будь-які акти, прийняті судом (суддею), у рамках реалізації процесуальних повноважень,

незалежно від виду провадження. Основне призначення судового рішення полягає у поновлені порушених прав особи та захисті її законних інтересів. Метою судового рішення є регламентація суспільних відносин на предмет їх приведення до законодавчо визначених у даній сфері правового регулювання стандартів. Судове рішення є актом, виконання якого забезпечується і гарантується з боку держави застосуванням до особи, яка відмовляється від його добровільного виконання, примусових заходів, тобто він набуває певних ознак нормативно-правового акту . Обов’язковість виконання судових рішень гарантується Конституцією України та законодавством. Так, згідно з ч. 2 ст. 13Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України,а обов’язковість урахування судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. На забезпечення конституційної вимоги щодо обов’язковості судових рішень законодавець передбачив, що їх виконання має здійснюватися у рамках відповідних примусових процесів та проваджень(кримінально-виконавчий процес, виконавче провадження), а за ухилення від їх виконання передбачена юридична відповідальність.

     Принцип незалежності та недоторканості суддів. Згідно з постановою пленуму Верховного Суду України про незалежність судової влади  незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державою  особистої безпеки суддів та їхніх сімей;гарантуванням фінансування та належних

умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту;забороною суддям належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, займатися за сумісництвом певними видами діяльності;притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суддів і суду; суддівським самоврядуванням, а недоторканність суддів — один із елементів

їхнього статусу, який не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення — забезпечити здійснення правосуддя,безстороннім і справедливим судом[9, ст. 7 ]. У свою чергу, ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплює засади незалежності суддів, відповідно, до яких суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання .    Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Суддя не зобов’язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків,установлених законом. Суддя має право звернутися з повідомленням про загрозу його незалежності до Ради суддів України, яка зобов’язана невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за участю судді та вжити необхідних заходів для усунення загрози. Суддя, затриманий

за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з’ясування його особи. Суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду. Кримінальна

справа щодо судді може бути порушена лише Генеральним прокурором України або його заступником. Притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованої постанови Генерального прокурора України. Проникнення в житло або інше володіння судді чи його службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки,прослуховування його телефонних розмов,особистий обшук судді, а так само огляд,виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитися лише за судовим рішенням. Підсудність справи щодо

обвинувачення судді у вчиненні злочину визначається Головою Верховного Суду України.

  Окрім вже визначених законодавством принципів судочинства, науковці приділяють чимало уваги перспективам розвитку цих принципів .

З часу проголошення незалежності в Україні зроблено чимало для утвердження справедливого неупередженого судового захисту основних прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, становлення судів як самостійної гілки державної влади відповідно до стандартів правової демократичної держави. Одним із найважливіших кроків у справі подальшого здійснення судової реформи в Україні є і прийняття змін до розділу VIII «Правосуддя» Конституції України стосовно удосконалення

конституційних засад судоустрою, судочинства і статусу суддів відповідно до міжнародних стандартів та потреб удосконалення вітчизняної практики судового захисту прав і свобод людини і громадянина.  У процесі реформування судової влади у законодавстві доцільно реалізовувати такі засади судового захисту прав і свобод особи, властиві для демократичної правової держави: наближення правосуддя до населення, зручне розташування судів; доступність процедур судового розгляду і вирішення спорів, перегляду рішень суддів; оперативний судовий розгляд справ протягом розумного строку; швидке прийняття остаточного судового рішення у справі; юридична визначеність, однаковість практики судового правозастосування; вирішення судами справ на основі принципу верховенства права; незалежність, безсторонність і компетентність суддів; змагальність і рівність у праві на судовий захист;уніфікованість судових процедур; доступність правової допомоги і гарантування її безоплатності у передбачених законом випадках;оперативне і ефективне виконання рішень судів.

     Розглянемо також думку науковців. Зокрема, О.В.Константний  - кандидат юридичних наук, завідувач права науково-експертного відділу правового управління Верховного Суду України, у своїй статті “ До питання удосконалення судової влади і судочинства в Україні відповідно до міжнародних стандартів правової держави ” вважає доцільним внести зміни до Основного Закону України щодо регулювання сфери судового захисту прав і свобод особи,засад судоустрою і статусу суддів :

• визначити право особи на справедливий суд протягом розумного строку незалежним і неупередженим судом
• встановити верховенство права однією із засад судочинства, можливість постановляння судами рішень на основі цього конституційного принципу
• вилучити з Основного Закону положення щодо інституту присяжних. Право народу на участь у здійсненні правосуддя забезпечувати за допомогою народних засідателів та запровадженням діяльності  мирових суддів для розгляду нескладних цивільних спорів і справ про малозначні адміністративні правопорушення.
• Закріпити у Конституції право на конституційну скаргу ( безпосередньо звернення до Конституційного Суду України для ініціювання визначення неконституційними положень законів України, актів Президента та Кабінету Міністрів України, якщо відповідними нормами обмежуються основні права і свободи особи)[13, cт. 8].

     Отож, в основу удосконалення системи судоустрою України, на думку вченого, повинен бути покладений організаційний механізм оперативного та ефективного розгляду справ. Причому основний акцент має бути зроблено на забезпеченні доступності і наближеності правосуддя до простих громадян.

Судову владу здійснюють професійні судді, тому в процесі подальшого проведення судової реформи в Україні варто вжити комплекс законодавчих заходів для посилення гарантій їх професійної діяльності, уможливлення здійснення ними неупередженого (без будь-якого втручання) правосуддя, розгляду та вирішення конкретних судових справ на засадах верховенства права і законності.

Висновки

 Отже, у роботі досліджувалися такі питання : поняття та ознаки принципів судочинства,  їх нормативне закріплення в Україні, тлумачення та напрямки розвитку  засад судочинства. Метою курсової роботи було здійснення комплексного аналізу та дослідження принципів,на які спирається судова влада здійснюючи свої функції. Під час дослідження було з’ясовано, що принципи судочинства – це основоположні правові ідеї, які визначають організацію й діяльність державних органів, які здійснюють судову владу.

Принципам судочинства властиві такі ознаки як : демократичність, загальність, нормативно-правовий характер, обов’язковість, гарантованість, системність. Важливою ознакою засад судочинства є їх нормативно-правовий характер, або інакше кажучи , їх формальне закріплення. Засади судочинства в Україні закріплюються її Конституцією ,а також Законом України “ Про судоустрій та статус суддів ” від 07.07.2010р. стаття 129 Конституції України визначає,що основними засадами судочинства є:

• законність
• рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
• забезпечення доведеності вини
• змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів
• підтримання державного обвинувачення в суді прокурором
• забезпечення обвинуваченому права на захист
• гласність судового процесу
• забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду
• обов`язковість рішень суду