Гетьман Пилип Орлик та його конституція

роботизн своїх приватних господарських  козаками і посполитими людьми тими, які до їхнього уряду не належать і не є під їхньою персональною державою, брати до кошення сіна, збирання з піль жнива і гачення  гребель   примусом,чинити насилля, віднімаючи і

ґвалтовно купуючи грунти ,за будь-яку  вину з усього майна лежачого й  рухомого ого ляти , приневолювати  до діл своїх домових безплатно  ремісників та козаків - має те ясновельможний гетьман своєю владою заборонити, чого й сам для доброго прикладу іншим, підручним собі, має вистерігатися  і так не чинити. А оскільки всілякі  утяження та здирства вірним людям  походять найшвидше від владолюбних  накупнів , які не покладаються на свої заслуги, прагнучи неситою пожадливістю для свого приватного пожитку  військових та посполитих урядів, зваблюють  гетьманське серце корупціями і  завдяки цьому втискуються без  вільного обрання понад слушність  та право чи на полковничі уряди, чи на інші посади - щодо цього конечно  постановляється, щоб ясновельможний гетьман не заводився

жодними, хоч і найбільшими датками  та респектами, нікому за корупції полковничих  урядів та інших військових та посполитих начальств не давав і насильно на них нікого не встановлював, але  завжди, як військові, так і посполиті  урядники мають бути вибрані вільними голосами, особливо ж полковники, а  після вибрання потверджені гетьманською владою, однак елекції таних урядників мають відправлятися не без гетьманської волі. Те ж таки право мають і полковники зберігати й не постановляти без вільного вибору цілої сотні сотників та інших урядників через корупції та будь-які інші респекти, не повинні також через своє приватне урядження їх від урядів

відставляти.

XI

Козачі вдови й осиротілі  козацькі діти, козацькі вдови і  жінки без присутності самих  козаків, коли в походах, або на будь- яких перебуватимуть службах, щоб не притягалися до всіляких посполитих повинностей і не утяжувалися  вимаганням датків - домовлено і

постановлено.

XII

Не менше городам українським  і від того чиниться утяження, що багато хто із жителів, які мають  відбувати всілякі посполиті  повинності

для різних державців, духовних та світських, повідходили   в посесію, а їхні посполиті, які залишилися малолюдно, мусять без жодної полегш! ті ж таки двигати тяжарі, які носили на собі з допомогою відторгнених і тих, що відійшли, сіл. Через це після  заспокоєння після воєнної колотнечі. Вітчизни і після звільнення, дай  Боже, її від московського підданства, має бути встановлена через вибраних на те комісарів генераль на ревізія  всіх маєтностеи, і які залишилися під державцями й подана до уваги  генеральної Ради при гетьмані, за

якою розсудиться і постановиться, кому гідно належить, а кому не належить тримати військові добра і  маєтності, і які повинності та послушенства підданські має поспільство державцям  віддавати. Також і від того убогим людям посполитим примножується

утяження, що численні козаки інших  людей посполитих, приймаючи собі в підсусідки , охороняють та від  належних їм повинностей, які

кладуться на загальну тяглість городову та сільську, а маєтні купці, захищаючись  чи гетьманськими універсалами, чи полковничою та сотницькою протекцією, ухиляються від несення спільних посполитих тяжарів і не хочуть допомогати відбувати її людям убогим. Хай через те ясновельможний гетьман не забуде своїми універсалами привернути як підсусідків козацьких, так і купців до посполитих повинностей і заборонити їм протекції.

XIII

Столичне місто Київ та інші українські городи з маїстратами своїми в  усіх правах та привілеях наданих, щоб  були заховані непорушною

повагою сього акту елекційного  постановляється і доручається  підтвердження їх свого часу гетьманській владі.  Перша Конституція України  гетьмана Пилипа Орлика. 1710 рік. - К.: Веселка, 1994

XIV

А що найбільше приносили утяження посполитим людям на Україні передусім  наїзди і підводи, а козакам провідництво , через які люди приходили до крайнього в майні своєму знищення, то тепер аби ті підводи й провідництва зовсім були залишені і щоб ніхто  з переїжджих аж ніяк не важився  ніде жодної підводи   брати, напоїв, кормів і датків найменших вимагати, хіба хто в публічних справах  і то за подорожньою ясновельможного  гетьмана їхатиме,але й тому без  жодних поклонних датків, а дати лише підвід, скільки в подорожній буде написано.Особливо, щоб жодні  особи військові та їхні, ясновельможного  гетьмана, переїжджі слуги не вимагали за

приватними ділами, а не військовими, підвід, кормів, напоїв, поклонів та провідників, бо через те городовим розорення, а бідним людям наноситься знищення. Однак, усяка особа, великий, дрібний  і найменший, за приватним своїм  ділом, а не військовим, коли переїжджає без рейментарської подорожньої, має  своїм коштом усюди по городах  та селах послугуватися, а не вимагати і силою ніколи не брати підвід та провідників.

XV

А що аренди, уставновлені для річної плати компаній та сердюкам і для  наших військових витрат вважаються за тяготу посполиту від усіх малоросійських обивателів, військових та посполитих, так само за прикрість і утяження у поспільства є компанійська та сердюцька станція . Тому як аренди, так і згадана станція мають  бути залишені й цілком знесені. Відтак хай військовий занедбалий скарб реставрується та постановиться на відбування і задоволення всіляких публічних військових таки витрат. А як багато після закінчення війни ясновельможний гетьман має тримати платних компаній та піхотинців при своєму боці на послугах військових, про те на генеральній Раді буде увага й постанова.

XVI

Стократ убогі люди кричать і  скаржаться, що як індуктарі та їхні фактори, так і виїздні ярмаркові  чинять численні понад звичай і незчисленні  їм здирства, через які неможливо  взагалі убогій людині вільно з'явитися  на ярмарок продати якусь малу річ для покриття убожества свого  або на домову потребу купити без  ярмаркового платежу, а, не дай Боже, у провину якусь, хоч малу, втрапити, то випаде бути обідраному з ніг  до голови від виїздних ярмаркових.   Через що хай індуктарі та їхні фактори від них стільки відбирають до

військового скарбу, скільки товарів, і такі ексакції, евекти та індукти, які буде вичислено в інтерцигах , нічого зайвого від купців не вимагаючи  і людям вірним убогим не чинячи найменшого здирства. Так само й  виїздні ярмаркові аби вибирали повинність із кого належить, а не в  убогих людей, прибулих на ярмарок з  малою домовою продажем або для  купівлі чогось на домову потребу, жодних справ, не тільки кримінальних, але  й поточних, не судили і здирства понад звичай не чинили людям та городовим - сприятиме тому ясновельможний гетьман своїм до-бродумним дбанням  та владою; йому доручаються і всі  у Вітчизні нелади для премудрого справлення, прав та вольності військові  для непорушного збереження та оборони, договори сі та постанови для конечного  виконання, які його вельможність зводить  потвердити не тільки підписом своєї  руки, але і формально присягою і тисненням військової печатки. А присяга та має в собі таке:  Різниченко В. Пилип Орлик (Гетьман-емігрант).- К., 1918

ПРИСЯГА ГЕТЬМАНА ОРЛИКА

Я, Пилип Орлик, новообраний Запорозького війська гетьман, присягаю Господові  Богу, славленому в святій Тройці, на тому, що, будучи обраний, оголошений і  виведений на знаменитий уряд гетьманський вільними голосами, за давніми правами та звичаями військовими, за зволенням найяснішої королівської величності шведської, протектора нашого, від генеральної старшини і всього Запорозького війська тут, при боці його королівської величності, і яке біля Дніпра на Низу залишається, через посланих осіб, що ці договори й постанови, тут описані і межи мною і тим-таки Запорозьким військом узаконені й утверджені з повною порадою на акті теперішньої елекції по всіх пунктах, комматах та періодах незмінно виконувати, милість, вірність і старатливе дбання до малоросійської Вітчизни, матері нашої, про добро ЇЇ посполитим, про публічну цілість,   про розширення прав та вольностей військових, скільки сили, розуму та способів стане, мати, жодних факцій не ладнати зі сторонніми державами та народами, а всередині у Вітчизні на зруйнування і хоч яке пошкодження, оголошувати усілякі підступи Вітчизні, правам та вольностям військовим, шкідливі генеральній старшині, полковникам і кому належить, обіцяю і повинність беру зберігати до вищих і заслужених у Запорозькому війську осіб пошанування й любов до всього старшого і меншого товариства, а до переступників, згідно артикулів правних, справедливість. У цьому мені. Боже, допоможи, непорочне се Євангеліє та невинна страсть Христова.

А те все підписом руки моєї власної  і печаткою військовою .

Висновок

Який же висновок ми можемо з вищевикладеного  зробити ? "Пакти і Конституції  прав і вольностей Війська Запорозького", або так звана "Конституція  Пилипа Орлика", яку було проголошено  у день його виборів гетьманом, є  унікальним документом, який дослідники небезпідставно називають однією з  перших у світі демократичних  конституцій. Головна ідея її - повна  незалежність України від Польщі та Росії, причому кордони з Польщею  визначалися по річку Случ, як за Богдана Хмельницького. Крім визначення території української держави, цей документ визначав права усіх верств населення України, незалежне  становище Запорозької Січі від  Польщі та Росії. Гетьман призначався  главою держави, поряд з ним мала діяти Генеральна старшинська Рада, що певною мірою обмежувала владу  гетьмана й регулювала його відносини з народом. Крім старшини до Ради мали увійти представники від кожного полку. Державний скарб відділявся від гетьманського, на утримання гетьмана виділялися строго визначені окремі землі та кошти. Полковники та сотники повинні були обиратися демократично - вільними голосами козаків чи сотні. Гетьман зобов'язувався стежити за справедливим розподілом і збиранням державних податків, що сплачувалися козацькими підпомічниками, селянами, міщанами, купецтвом. Визначальною рисою Орликової Конституції, яка, власне, робить її однією з   найдемократичніших серед усіх тогочасних подібних державних актів, є пункти, котрі обмежували гетьманську владу на користь старшинської ради - своєрідного козацького парламенту, до якого мали увійти не лише генеральна старшина й полковники, а й представники Запорожжя та полків - від кожного по одній заслуженій особі. Конституцію України одразу по її прийняттю визнали уряди Швеції і Туреччини.

Можна довго сперечатися з приводу  того, що було б, якщо Україна почала жити за законами Орлика. Але, як відомо, історія нехтує такими питаннями. Того, чого не трапилось, на мою особисту думку, бути не могло - такий закон  часу. З того, що було, можна і треба  робити висновки. На жаль у 18 сторіччі Україна не перетворилася ні на Англію, ні на Францію, ні на США, та це ще зовсім не означає що ми щось незворотньо  втратили.

У 1991 році доля знов дала українській  нації шанс стати на ноги та йти  своїм, вільним шляхом, яким би важким і теренистим він не був. І щоб  пройти цей шлях до кінця, нам перш за все треба вивчати та пам'ятати  історію, свою та чужу, бо легше вчитися  на помилках попередників, ніж на своїх.

Ми повинні знати все, що було в історії доброго та поганого, славетного та ганебного, реального  та нездійсненного, бо тільки тоді будемо точно знати хто ми, куди ми йдемо  та чого прагнемо.

І обов'язково в цій книзі доль українського народу однією і найславетніших і найсумніших сторінок буде спроба гетьмана Орлика дати своєму народу не світле майбутнє, а світле сьогодення, і зробити це не на крові, а цивілізованим  шляхом демократії та закону, загальної  злагоди та добробуту.

ЛІТЕРАТУРА:

1.Полонська - Василенко Н. Історія  Укаїни: у 2 т.- Мюнхен, 1972, т2.

2.Кресіна І. Кресін О. Гетьман  Пилип Орлик і його Конституція. -   К.: ПБП ''Фотовідеосервіс'', 1993.

3.Різниченко В. Пилип Орлик  (Гетьман-емігрант).- К., 1918

4.Дорошенко Д. Нарис історії  України у 2-х т. - К.: Глобус, 1991 т.2

5.Субтельний О. Україна: історія  - К.: Либідь, 1993

6.Основи держави і права України  (ред. І. Б. Усенко). - К., 1993

7. Перша Конституція України  гетьмана Пилипа Орлика. 1710 рік. - К.: Веселка, 1994