Гетьман Пилип Орлик та його конституція

Міністерство освіти та науки України

Харківський національний університет  радіоелектроніки

 

 

 

 

Кафедра Українознавства

 

 

 

 

Контрольна робота

Дисципліна: «Історія України»

Тема: «Гетьман Пилип Орлик та його конституція»

 

 

 

 

Виконав:

студент групи ТК-13-1

Дейкін Костянтин Романович

 

 

 

 

 

 

 

 

2013

РЕФЕРАТ

 

 

Контрольна робота має  с.25,мал.4,джерел.6

В контрольній роботі розглянуті питання створення ООН, діяльність ООН, її органів та їх структура.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ, ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ООН, МІЖНАРОДНИЙ СУД ООН, РАДА БЕЗПЕКИ ООН.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ     ВСТУП……………………………………………………………….….4 1.Гетьман Пилип  Орлик……….5 2 НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ООН, ЇЇ ОРГАНІВ ТА ЇХ СТРУКТУРА.9 2.1 Генеральна  асамблея ООН……………………………………....9 2.2 Рада Безпеки  ООН……………………………………..………...12 2.3 Економічна і соціальна рада ООН……………………….……..….14 2.4 Міжнародний суд ООН………………….…………………………16 3 СПЕЦІАЛІЗОВАНІ УСТАНОВИ ООН.………..…….…………...………19

ВИСНОВКИ……………………………………………….………..…...…..23

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.……...................................25

План

1.Вступ

2.Гетьман Пилип Орлик(1710-1742).

3.Конституція Пилипа Орлика

4.Присяга Гетьмана Орлика

5.Висновок

6.Список використаної літератури

 

 

 

 

 

“Помаранчева революція” докорінно  змінила імідж України в світі: досі

малознана, чий образ був суттєво  спотворений тринадцятилітнім періодом політико-правової невизначеності, культурно-економічної  стагнації, зрощенням владних структур із криміналізованим бізнесом, вона вкотре проявила волю до самоствердження. Нова влада чітко визначила свої орієнтири — розбудова незалежної, вповні демократичної, соціально-спрямованої держави

як  невід'ємної складової європейського  співтовариства. Тобто, “європеїзація  України” є наріжним завданням її цивілізованого поступу.

Цікаво, що зазначена проблема не вперше постала перед українством. Пригадаймо двох найвеличніших його керманичів Богдана Хмельницького та Івана  Мазепу! В тіні цих харизматичних  політичних діячів — постать  не менш видатного українця: гетьмана у вигнанні Пилипа Орлика.

Вірний соратник і сподвижник І. Мазепи П. Орлик, зважаючи на досвід попередніх володарів булави, був глибоко  переконаний, що без чужоземної допомоги Україні не визволитися з-під  Росії. Лише військова коаліція західноєвропейських  держав супроти Росії могла стати, на думку П. Орлика, вирішальною  підоймою відродження Козацької  республіки. Як справедливо зауважував ще в 1918 році український історик  В. Різниченко, “життя Орлика — се одна безперервна європеїзація українського питання, як питання державно-межинародного...”  Навіть тоді, коли політична європейська  кон'юктура складалась надзвичайно  зле для України і прихильники  та друзі Орлика, бачачи марність його зусиль, покидали гетьмана один за одним, перебігаючи до царя, — він  і тоді продовжував вірити і боротись за свою ідею, забутий, сам-один на чужині. “І власне цей незгасний ідеалізм, — підкреслює дослідник А. Єнсен, — робить такою симпатичною особу  Орлика.” Мабуть, мав рацію В. Різниченко, коли в своїй монографії, присвяченій  гетьману-емігранту, стверджував: якщо “...ми тепер дочекались часу, що українська справа... зробилась... європейською проблемою, то в великій мірі завдячуємо сьому  Пилипові Орликові, котрий своєю невтомною  працею, своїми заходами спопуляризував в Європі українську справу, підготувавши сим   грунт до тієї постановки українського питання, в якому ми його бачимо тепер”.

А тому звернення до постаті П. Орлика — послідовного поборника незалежності України, одного з провідних творців  першої в Європі демократичної “Конституції” — є актуальним і в суто політичному, і в науковому розрізах.

Гетьман Пилип Орлик(1710-1742).

За Мазепою до Бендер пішли близько 50 провідних представників старшини ,майже 500 козаків із Гетьманщини  та понад 4 тис. запорожців. Ці „мазепинці”,як їх часом називають історики,були першою українською політичною еміграцією.У 1710 р. вони обирають гетьманом у вигнанні Пилипа Орлика,що при Мазепі був  генеральним писарем.Намагаючись  завоювати собі підтримку,Орлик  складае проект конституції-так  званої Бендерської конституції. Нею  він зобов`язувався обмежити гетьманські  прерогативи ,зменшити соцільну експлуатацію,зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне і церковне відокремлення  України від Росії у випадку  якщо він здобуде владу на Україні.За підтримки Карла XII.

Орлик вступае в союз із кримськими татарами та Оттоманською Портою й  на початку 1711 р. розпочинає спільний похід  запорожців і татар проти росіян на Україні.Після кількох вражаючих  успіхів цей похід провалився.Протягом наступних років Орлик із невеликою  групою прибічників їздить від однієї європейської столиці до іншої в  пошуках підтримки своєї справи .Врешті-решт гетьмана на вигнанні інтернували  в Оттоманській імперії.Проте він  не припиняв бомбардуватифранцузьких,польських,шведських  і турецьких політичних діячів маніфестами  про недолю України та разом із сином Григорієм планувати кроки ,спрямовані на звільнення вітчизни від  „московського ярма”. . Субтельний О. Україна: історія - К.: Либідь, 1993

КОНСТИТУЦІЯ ПИЛИПА ОРЛИКА

I

В ім'я Отця, і Сина, і Святого  Духа, Бога, славленого в Тройці.

Нехай станеться на вікопомну пам'ять  та славу Запорозького війська і  всього народу малоросійського.

Дивний і невгадний у долях  своїх Бог, милосердний і довготерпеливий, праведний у покарах як завжди від початку видимого сього світу, вивищує на праведнім мірилі свого  правосуддя одні держави, а інші   за гріхи та беззаконня смиряє; одні уярмлює, інші звільняє; одні підносить, інші скидає долі. Так і народ  бойовий стародавній козацький, який раніше називався козарський, спершу був піднесений безсмертною  славою, просторим володінням та рицарськими  відвагами, якими не тільки довколишнім  народам, а й самій Східній  державі був страшний на морі й  на землі, і то так далеко, що цісар  східний, бажаючи його собі довічно  примирити, з'єднував подружнім союзом синові своєму каганову дочку , тобто, князя козарського. Потім, славлений  у вишніх, той таки праведний суддя  Бог через примножені неправди й  беззаконня, покаравши численними карами той козацький народ, знизив, змирив і ледве не вічною руїною скинув долі, нарешті військовою зброєю Польській  державі піддав через Болеслава  Хороброго та Стефана Баторія, королів  польських. І хоч недовідомий  і постійний у правосудді своїм  Бог, караючи, покарав рідних наших  предків незчисленними тягарями, однак, не до кінця прогнівляючись і  довіку не ворогуючи, а бажаючи вивести  згаданий козацький народ до першопочаткової  волі із підтяжного на той час польського панування, висунув ревного оборонця святого православ'я, стародавніх  прав та вольностей військових вітчизни, подвижного гетьмана, славної пам'яті  Богдана Хмельницького, котрий при  всесильній Божій допомозі, при незламному сприянні найяснішого короля його милості, шведського безсмертної та вічно  достойної пам'яті Карла Десятого і при повній підтримці зброї  Кримської держави та Запорозького війська, а при своєму добророзумному промислі, визволивши працями та відвагами  з польського підданства Запорозьке військо та уярмлений і утиснений  малоросійський народ, піддався з ним  добровільно

під самодержавну руку великих государів, царів та великих князів, повелителів  росйських, сподіваючись, що Московська держава, як з нами єдиновірна, дотримає обов'язків своїх у договорах та статтях, відбитих та присягою стверджених і вічно збереже Запорозьке військо та вільний народ малоросійський непорушно при правах та вольностях під своєю обороною.   Але після смерті того, славної пам'яті, гетьмана Богдана Хмельницького, коли та Московська держава численними винайденими способами намагалася надвередити і до решти зруйнувати військові права та вольності, які сама ж потвердила, і на народ вільний козацький, якого вона ніколи не завойовувала, накласти невільниче ярмо, тоді, скільки Запорозьке військо в тому терпіло, стільки вимушене було кров'ю та відвагою боронити цілість своїх прав та вольностей, і до такої оборони сам Бог помститель нахиляв. Напослідок, коли вже оце тепер, за гетьмана, славної пам'яті небіжчика, ясновельможного Іоанна Мазепи, згадана Московська держава, бажаючи довести свій лихий намір до завершення і віддаючи злом на добро, замість удячності й уваги за такі численні вірні служби і за гоніння на них до останнього знищення, кошти і утрати, за незчисленні відваги та воєнну криваву працю хотіло неодмінно перетворити козаків у регулярне військо, міста забрати в свою область, права і вольності поламати, Запорозьке низове військо викоренити і ймення його навіки згладити, чого явні були і під сей час знаки, докази й початки. Тоді вище згаданий, славної пам'яті ясновельможний гетьман Іоанн Мазепа, поставивши правдою та ревністю цілість Вітчизни, прав та вольностей військових, а бажаючи щирим жаданням бачити у дні свого гетьманського володіння і залишити квітнучою і наповненою ту ж таки Вітчизну, милу матір нашу, та військо Запорозьке городове й низове, після смерті своєї для вікопомної пам'яті імені свого не лише в непорушних, але і в розширених і розмножених вольностях, віддався у незламну оборону найяснішого короля, його милості, шведського Карла Дванадцятого, який за особливим промислом усемогутнього Бога вступив на Україну зі своїми військами, тим послідуючи й наслідуючи попередника свого, славної пам'яті звитяжного гетьмана Богдана Хмельницького, який із найяснішим шведським королем, його королівської величності однойменним дідом Каролем

Десятим, погоджуючись   однодумністю та промислами військовими на звільнення Вітчизни своєї від польського тодішнього підданства, не меншу мав поміч  у своїх замислах, прагнучи розірвати  польські сили . І хоч недовідомі долі Божі такі ревні наміри небіжчикові, за приводом звісної відміни воєнної  фортуни , не лише не здійснили, але  й самого тут, у Бендері, прикрили смертельним декретом, однак осиротіле  після смерті свого найпершого рейментаря Запорозьке військо, не покидаючи прагнути бажаної собі свободи і покладаючи надію на Божу поміч у протекції  найяснішого короля, його милості, шведського, і в праведній нашій справі, яка мала звичай тріумфувати, постановило  на підпертя її і для ліпших військових порядків та проводу, на спільну раду генеральної старшини, наслідуючи й  погоджуючись у тому з волею найяснішого  протектора нашого, королівської величності шведської, вибрати собі нового гетьмана, на обрання якого призначити термін, як і належне тому елекційному  актові місце під Бендером, з'єдналося на загальну Раду з керівником своїм  паном Костянтином Гордієнком. . Кресіна І. Кресін О. Гетьман Пилип  Орлик і його Конституція. - К.: ПБП ''Фотовідеосервіс'', 1993.

  Тоді всі загалом із генеральною  старшиною та послами від війська  Запорозького та Низового, що  лишається біля Дніпра, знісшись, за давніми звичаями та за  військовими правами, вибрали  собі вільними голосами одноголосне  гетьманом його милість пана  Пилипа Орлика, достойного тієї  гетьманської честі, під сей  важкий час спроможного той  гетьманський уряд двигати, управляти  і при Божій помочі і при  протекції найяснішої королівської  величності шведської дбати і  радити в інтересах Вітчизни  малоросійської. А оскільки колишні  гетьмани Запорозького війська,  лишаючись під московськими самодержцями, осмілювалися присвоювати собі  над слушність і право самодержавну  владу, якою були значно надвередили  давні порядки, права та вольності  військові не без всенародного  утяження, отож ми, генеральна старшина  тут присутня, і ми, отаман   кошовий із Запорозьким військом, запобігаючи надалі такому безправству  найбільше під сей для того  діла вигідний час, коли Запорозьке  військо вдалося під протекцію  найяснішої королівської величності  шведської і тепер її кріпко  й непорушне тримається не  для чого іншого, тільки для поправи й підняття впалих своїх прав та вольностей військових, домовилися і постановили з ясновельможним його милістю паном Пилипом Орликом, нововибраним гетьманом, аби не тільки його вельможність при щасливому своєму гетьманському володінні, непорушне дотримував усіх тих, що тут ідуть написані, пунктів, договорів та постанов, собою попрясяжених, а також, щоб вони були дотримані і збережені неодмінно і за інших, що будуть потім, гетьманів. Вони мають у собі таке.

Оскільки між трьома богословськими добродійностями перша е віра, тож у першому сьому пункті належить почати діло про святу православну  віру східного сповідання, якою раз  звитяжний козацький народ був  просвічений у столиці апостольській  константинопольській ще за володіння  козарських каганів, так і тепер, триваючи в ній непорушне, не хитався  ніколи жодним іновір'ям . І не таємниця се, що славної пам'яті гетьман  Богдан Хмельницький із Запорозьким  військом ні на що інше, а тільки за військові права й вольності  піднявся і почав праведну війну  супроти Річі Посполитої польської, а в першу чергу за святу  православну віру, яка всілякими  утяженнями була присилувана від  польської влади до унії з римським костелом, і ні для чого іншого добровільно  піддався із тим Запорозьким військом та народом малоросійським у протекцію  Московської держави, а тільки задля  православної одновірності. Через се теперішній нововибраний гетьман, коли Господь Бог, кріпкий та сильний  у бранях, пособить щасливою зброєю найяснішому королеві, його милості, шведському звільнити Вітчизну нашу Малу Росію від невільничого московського ярма, має й повинен буде у першу  чергу дбати та міцно поставати, аби жодне   іншовір'я до Малої  Росії, Вітчизни нашої, не було запроваджено, а коли десь, чи таємно, а чи явно могло виявитися, тоді владою своєю  має його викорінювати, не допускатиме  проповідуватися і розширюватися  йому, іншовірцям співжиття на Україні, а найбільше лиховірності жидівській, не давати дозволу і на те класти все дбання, щоб була утверджена вічно єдина віра православна  східного сповідання під послушенством  святійшого апостольського трону константи  нопольського з примноженням хвали  Божої, святих церков, а із навчанням  у вільних науках малоросійських синів розширялася і, наче крин у терні, процвітала поміж навколишніх іншовірних держав. А для більшої поваги першоначального в Малій Росії митрополичого престолу київського і для кращого управління духовних справ, має той таки ясновельможий гетьман після звільнення ним Вітчизни від московського іга справити в апостольській константинопольській столиці первісну екзаршу владу , щоб через те поновилися подання і