Історiя та сучасний стан соцiальноi работи в Швецi

     Серед методів лікування: індивідуальне  та групове обстеження; комплекс заходів  щодо відновлення контактів з  батьками, сім'єю, колегами за місцем роботи; організація медичної допомоги; допомогу у працевлаштуванні. Клієнти диспансерів займаються фізкультурою і спортом, беруть участь в організованому дозвіллі.

     З усього вище сказаного слідує, що значну роль у реабілітації людей з наркологічними проблемами відіграють громадські організації. Зокрема, є «групи АА» (анонімних алкоголіків), гільдії клієнтів при А-клініках і ін. Соціальние працівники прагнуть оптимально використовувати їх потенціал, сприяють їх організації і діяльності.

     2.3 Підліткові клуби. Цікавий досвід роботи підліткових клубів, які стали виникати з 1940 р. В даний час тільки в Стокгольмі їх налічується близько 70. Підліткові клуби стали найважливішою ланкою у вихованні та соціалізації молоді. Вони користуються популярністю в основному у підлітків 13-17 років, хоча в деяких випадках туди допускають і молодші школярі з 10 років. Ці центри відпочинку, так ще називають підліткові клуби, працюють 4 - 5 днів на тиждень. Штат професійних педагогів у кожному клубі налічує 5-10 осіб. Шведське суспільство зіткнулося з фактом прогресуючої пасивності і неробстві молоді раніше, ніж наше. Висока соціальна захищеність трудящих, яку змогли завоювати шведи в нелегкій і впертій боротьбі, сприяла розширенню сфери дозвілля. Але більшість молоді було байдуже налаштований по відношенню до громадського життя. Вона перетворювалася на пасивного споживача знайшов свій неосяжний ринок збуту індустрії дозвілля. Тим більше, що педагогіка ще в недавньому минулому носила риси авторитарності: педагоги-аніматори розробляли програми дозвільної діяльності; штатні співробітники, призначені державою, розподіляли виділені державою фінансові кошти, приймали рішення з управління справами клубу.

     В основу діяльності центрів покладено три “ні” - расизму, насильства і наркотиків. В обов'язки педагогів та адміністративних працівників за здійснення нагляду за відповідністю діяльності дозвіллєвих центрів поставленим перед ним завданням, забезпечення безпеки та захисту підлітків, попередження їх протиправної діяльності. При цьому між педагогами дозвіллєвого центру, підлітками - членами клубу і місцевими комітетами укладається договір, що гарантує суворе дотримання добровільно взятих на себе зобов'язань. Це сприяє реальному зростанню авторитету керівника, педагога.

     Новий демократичний стиль відносин солідарності і співпраці, який складається в  групах, зовсім не заважає розвитку настільки добре відомих форм дозвільної діяльності, як дискотеки, вечори відпочинку або зустрічі з  цікавими людьми, туристичні походи та екологічні екскурсії і т. п. Але  такий стиль докорінно змінює їх сотримання: підлітки стають більш толерантними, розкутими, позбуваються комплексів, породжених бурхливим фізичним і духовним розвитком; виробляють в собі почуття господаря, солідарності з однолітками, починають бачити у дорослих педагогів співвиконавців і співучасників, яким не без-різні їхні особистісні інтереси.

     Отже, підліткові клуби в Швеції досить розповсюдженнє явище. Це свідчить про  те, що соціальна робота не оминає проблеми молодого покоління, а навпаки усіляко  допомагає. 

     2.4 Участь поштової служби соціальної допомоги населенню. У порівняно малонаселених районах Швеції, переважно у сільській місцевості, муніципалітети завжди стикалися з труднощами у наданні населенню соціальної допомоги в необхідних для нормального життя розмірах та обсязі. Це, в першу чергу, пояснюється значною в ряді випадків віддаленістю місць проживання потребують допомоги людей від свого муніципалітету, який відповідальний за їх обслуговування. Спроба знайти рішення цієї проблеми призвела до залучення поштової служби до безпосередньої участі у наданні соціальної допомоги сільському населенню. У сільських районах листоноші, крім своїх звичайних обов'язків, за додаткову винагороду виконують ряд функцій, пов'язаних із завданнями соціальної служби.

     Сільські  листоноші, пересуваючись по ділянці  на автомашинах, виступають в якості мобільного поштового відділення: вони оформляють, приймають і виплачують грошові платежі, перекази, банківські вклади, перерахування та виплати, продають знаки поштової оплати, конверти, приймають  телеграми, посилки і т. п. прямо за місцем проживання. Хоча ці послуги трохи вище за витратами, ніж при їх здійсненні в поштових відділеннях, поштова служба вважає важливим допомогти нужденним соціального піклування людям, навіть якщо вони проживають далеко від поштових відділень і отримують при цьому кошти на покриття своїх додаткових витрат з соціального фонду.  
Як зазначають шведські соціономи, кожна сільська листоноша, виконуючи свої звичайні обов'язки з доставки пошти, зустрічається з живуть на його території людьми принаймні кілька разів на місяць. У цьому зв'язку він добре уявляє собі не тільки житлові умови, але і потреби в соціальній допомозі. Він, зокрема, перший може помітити, погіршується чи зір і слух у літніх, і чи мають потребу вони в медичній допомозі; наскільки доглянутий їхній будинок і не потрібно чи запрошення помічників по дому, доглядальниць; чи вистачає взимку нарубаних дров; чи не важко старим приносити воду в дім, не потрібна їм машина для поїздок по своїх справах і т. п. У зв'язку з цим сільські листоноші можуть внести вагомий внесок в організацію соціальної роботи з нужденними.

     Працівники  сфери соціального забезпечення прийшли до висновку, що за участю сільської  поштової служби люди зможуть отримувати у більш повному обсязі необхідну  їм соціальну допомогу. У такому випадку відсувається термін їхнього переселення в будинки для престарілих, вони довше зможуть жити у власному будинку, а не в пансіонаті, що відповідає інтересам як самих пенсіонерів, так і сфери соціального забезпечення, оскільки знижує фінансові витрати останньої. Організаційно участь поштової служби у наданні соціальних послуг населенню було оформлено в 1974 р. спеціальною рамковою угодою між Генеральним директоратом поштової служби і національним міністерством соціального забезпечення. Воно передбачає можливість укладення договорів на виконання листоношами щодо соціальної роботи в сільській місцевості між муніципалітетами, що відповідають за надання соціальної допомоги населенню, і регіональними відділеннями поштовими.

     Доставка  товарів на будинок (за прийнятими листоношею попередніми замовленнями) здійснюється тим особам, які фігурують у  списках, затверджених муніципалітетами на отримання такої форми допомоги. Візити на дому виконуються сільським листоношею на вимогу комітету соціальної допомоги муніципалітету. Вони можуть мати регулярний характер, якщо листоноші буде доручена турбота про пенсіонера і здійснюватися на разової основі (також на вимогу вказаного комітету), наприклад, для заповнення якої - небудь анкети, форми і т.п. Візити на дому також передбачені загальним рамковою угодою, але виконуються сільським листоношею лише в тому випадку, якщо в договір між конкретним муніципалітетом і даними поштовим відділенням включена ця форма соціальної роботи. У підтримці контактів працівників соціальної служби муніципалітету з особами, які потребують соціальної допомоги, сільські листоноші також відіграють важливу роль. Листоноші є, по суті, постійно діючим сполучною ланкою, що інформує муніципальна влада про становище та стан зазначеної категорії осіб на своїй ділянці.

     З метою інформування сільських листонош про завдання та особливості соціальної служби в майбутньому році, муніципалітети організують щорічні спеціальні зустрічі з ними. У свою чергу, сільські листоноші щорічно представляють муніципалітету звіт про всіх будинках та їх власників на обслуговуваному ділянці, з додатком схеми проїзду до них. Цей звіт дає детальну інформацію працівникам соціальної служби муніципалітету про ситуацію з пенсіонерами і житловим фондом і становить основу для планування відвідувань пенсіонерів муніципальними службовцями. Як правило, такі планові візити робляться ними в ході поїздки сільського листоноші за своїм ділянці з метою доставки пошти та продовольчих наборів. Оскільки річні звіти не можуть відображати поточні зміни в стані здоров'я пенсіонерів і їх потреби в додатковій допомозі, сільським листоношам ставиться за обов'язок підтримувати регулярні контакти з особами, що потребують по ¬ потужності, і у визначені години і дні тижня по телефону інформувати працівника соціальної служби муніципалітету , що відповідає за дану ділянку, про необхідність такої допомоги. Крім того, передбачена екстрена телефонний зв'язок з муніципалітетом у разі виникнення надзвичайних обставин, що вимагають прийняття негайних заходів (госпіталізація, напрямок доглядальниці або помічника по догляду і т. п.) для допомоги пенсіонерам, інвалідам та іншим особам, які потребують соціальної допомоги.

     За  виконання додаткових обов'язків, покладених на сільських листонош, згідно з  укладеним договором, поштового  відділення від муніципалітету надходить  певна в договорі плата, основна  частина якої виплачується в якості додаткової винагороди листоношам за виконувану ними соціальну роботу.  
За регулярні контакти сільських листонош з особами, зазначеними в списку муніципалітету, останній переводить поштового відділення щомісячну плату. Муніципальна влада при цьому самі визначають, кому в даному районі соціальна допомога буде надаватися з залученням можливостей поштової служби.  
При разових відвідування сільським листоношею проживають на його ділянці пенсіонерів та інших осіб, візити до яких обумовлені чинним договором, муніципалітет виплачує винагороду за кожне таке відвідування.

     Аналогічним чином плата поштового відділення за доставку наборів товарів перекладається муніципалітетом за кожну таку операцію. Необхідно відмітити, що власник  магазину в цих випадках вносить  половину зазначеної плати. Муніципальна влада, укладаючи договір з поштовим відділенням, самі визначають, якими сумами вони розташовують на згадані види соціальної допомоги населенню, і в якому обсязі ця допомога може бути надана нужденним із залученням можливостей поштової служби. Для того щоб сільські листоноші могли достатньо точно кваліфіковано виконувати функції соціальної служби і виступати в якості дієвого сполучної ланки між особами, які потребують соціальної допомоги, та муніципалітетами, в країні після 1974 вступила в дію система спеціальної додаткової підготовки сільських листонош. Підвищенню їх кваліфікації в соціальній роботі сприяють також щорічні інформаційні зустрічі-семінари, що організовуються і проводяться фахівцями комітетів соціальної допомоги муніципалітетів.

     На  думку шведських соціономов, використання сил і можливостей поштової служби у сільській місцевості є важливим елементом покращення системи соціального  обслуговування проживає там на-селення, яке в іншому випадку не отримало б соціальну допомогу в обсязі, що гарантується чинним законодавством кожному громадянину Швеції.

     З усього вище сказаного слідує, що ця іновація дуже легка у своїй роботі, але надзвичайна потрібна річ.

     ВИСНОВКИ 

     Отже, система соціального захисту  населення у Швеці досить різноманітний  і цікавий, хоча не все в ній  завжди було добре. Тому Украйні потрібно вивчати системи соцільного захисту  населення, історію творень соціальної роботи, історію становлення професійної  підготовки соціальних працівників  не тільки у Швеції, а і в інших  країнах. Ми маємо вчитися на чужиш  помилках, встановлювати нові більш  кращі моделі соціального захисту, бо лише так ми зможемо побудувати єдину універсальну систему соціального  захисту населення.

     Великий сектор, яким розпоряджається держава, - соціальне забезпечення, охорона  здоров'я та освіта. Все це вимагає великих бюджетних витрат, тому й податки, включаючи соціальні відрахування, у Швеції досить високі - приблизно 60% ВВП. До недавнього часу охорона здоров'я та освіта були абсолютно безкоштовними. Освіта таким і залишилося, включаючи вищу, а медицина частково стала платною.

     Рисами  соціальна політика Швеції є: ставлення  до соціальної політики як політики для  всіх, а також її розуміння як цілі економічної діяльності держави; прогресивна податкова система; домінування ідеї рівності і солідарності у здійсненні соціальної політики; упереджувальний характер проведеної соціальної політики; високий рівень якості та загальнодоступності соціальних послуг та пріоритетність ролі держави у фінансуванні соціальних видатків за рахунок загальних податкових доходів бюджету.

     Головними принципами системи соціального  забезпечення працівників у Швеції є загальність (рівне право для  всіх працівників - постійних жителів  країни при настанні конкретних обставин отримати певний вид забезпечення), універсальність.

     Держава бере на себе функції перерозподілу  соціальних благ від забезпечених до найбільш вразливим категоріям населення. Різноманіття видів пенсії, допомоги, утримання в будинках для людей похилого віку і т. п., високі розміри допомог, відповідні склався в суспільстві рівня потреб. 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

     1. Горілий А.Г. Історія соціальної  роботи: Навчальний посібник. – Тернопіль:  ТАНГ, 2001

     2. Мустафаєва Ф.А. Соціальна педагогіка: Навчальний посібник – М.: Академічний  Проєкт, 2003

     3. Режим доступу: www.rusnauka.com/17_SSN_2007/Pedagogica/22523.doc

     4. Режим доступу: www.uk.wikipedia.org/wiki/Соціальне_забезпечення

     5. Режим доступу: www.refak.ru/referat/355/